Постанова

Іменем України

31 березня 2022 року

м. Київ

справа № 289/852/18

провадження № 61-9566св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Радомишильська міська рада Житомирської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2019 року у складі судді Ярмоленка В. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2020 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Борисюка Р. М., Григорусь Н. Й., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Радомишильська міська рада Житомирської області, про поділ житлового будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Радомишильська міська рада Житомирської області, про поділ житлового будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою.

Позовну заяву мотивовано тим, що вона є власником 1/2 ідеальної частки житлового будинку АДРЕСА_1 . Відповідно інша 1/2 ідеальної частки цього будинку належить ОСОБА_2 . Спір виник у зв`язку з відмовою ОСОБА_2 добровільно розділити житловий будинок і господарські будівлі між співвласниками згідно їх фактичного використання, а земельну ділянку у співвідношенні 1/2 до 1/2, із урахуванням зони загального користування.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд:

- поділити жилий будинок АДРЕСА_1 в натурі;

- виділити ОСОБА_1 у власність 1/2 ідеальної частини будинку АДРЕСА_1 , зокрема, коридор 1-1, площею 3,4 кв. м, кімнату 1-2, площею 19,0 кв. м, кімнату 1-3, площею 11,7 кв. м, ганок літ. «а», що становлять 33,2 кв. м, загальної площі будинку та 29,8 кв. м житлової площі будинку (у плані - «квартира № 1 »), до якої належить більша частина сараю літ. «а» - дровник з вбиральнею, яка примикає до нього та 1/2 частину огорожі;

- виділити ОСОБА_2 у власність 1/2 ідеальної частини цього будинку, зокрема, коридор 2-1, площею 3,6 кв. м, кухню 2-2, площею 6,6 кв. м, кімнату 2-3, площею 12,1 кв. м, кімнату 2-4, площею 11,9 кв. м, що становлять 33,6 кв. м загальної площі будинку та 23,4 кв. м житлової площі будинку (у плані - «квартира № 2 »), до якої належить менша частина сараю літ. «а» - літня кухня з погребом літ. «п», окремо стояча стара вбиральня та 1/2 частина огорожі;

- припинити право спільної часткової власності співвласників у будинку АДРЕСА_1 ;

- визначити наступний порядок користування земельною ділянкою, площею 0,0453 га, кадастровий номер 1825010100:06:001:1030, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 : у користуванні ОСОБА_1 залишити земельну ділянку, площею 0,0200 га, від 0,0453 га - під належною їй частиною жилого будинку, господарських будівель та територію, яка перебуває тільки у її користуванні та зазначена на плані червоним кольором; у користуванні ОСОБА_2 - земельну ділянку, площею 0,0200 га, від 0,0453га - під належною йому частиною житлового будинку, господарських будівель та територію, яка перебуває тільки у його користуванні та зазначена на плані червоним кольором; решту земельної ділянки, площею 0,0053 га, від 0,0453 га - залишити у загальному користуванні сторін, що має єдиний вихід на АДРЕСА_2 і прохід до будинку, в`їзд і прохід до господарських будівель і решти земельної ділянки, площею 0,0400 га, яка зазначена на плані зеленим кольором.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Виділено ОСОБА_1 на праві приватної власності окремий індивідуально визначений об`єкт нерухомого майна на АДРЕСА_1 , сформований в результаті виділу її 1/2 частки із цього домоволодіння, до складу якого входять об`єкти нерухомого майна, визначені в технічному паспорті від 16 травня 2016 року, складеному Комунальним підприємством Житомирським обласним міжміським бюро з технічної інвентаризації Житомирської обласної ради, зокрема, коридор 2-1, площею 3,6 кв. м, кухню 2-2, площею 6,6 кв. м, житлову кімнату 2-3, площею 11,5 кв. м, житлову кімнату 2-4, площею 11,9 кв. м, 1/2 частину огорожі, 2/5 частин сараю (у тому числі погріб літ. «п»).

Виділено ОСОБА_2 частки від загальної вартості житлового будинку з господарськими спорудами вартістю 192 394,00 грн, що становить 51/100 частин.

Лінія поділу горища житлового будинку проходить по лінії поділу приміщень наземних поверхів.

Встановлено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порядок користування земельною ділянкою, площею 0,0453 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , відповідно до першого варіанту висновку судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 25 квітня 2019 року № 78/04-2019, що викладений у додатку № 3 експертизи, відповідно до якого: для забезпечення доступу ОСОБА_1 до відповідної частини будинку та господарських будівель і споруд виділити у користування земельні ділянки, загальною площею 222,15 кв. м, а саме: ділянку площею 114,5 кв. м, що на схемі позначена під № 1 (зображена зеленим кольором), яка проходить по точках: 2-3-4-5-6-18-17-16-15-14-2, зі сторонами: 13,35м-5,87м-4,44м-1,65м-1,96м - лінія поділу проходить по лінії поділу сараю (літ. «б»)-2,19м-2,46м-3,48м-10,72м; ділянку, площею 107,65 кв. м, що на схемі позначена під № 2 (зображена зеленим кольором), яка проходить по точках 10-11-12-13-19-8-9-10 зі сторонами: 5,52м-2,0м-1,5м - лінія поділу проходить по лінії поділу житлового будинку-1,7м-9,36м-11,53м. Для забезпечення доступу ОСОБА_2 до відповідної частини будинку та господарських будівель і споруд виділити у користування земельні ділянки, загальною площею 222,15 кв. м, а саме: ділянку площею 137,75 кв. м, що на схемі позначена під № 3 (зображена жовтим кольором), яка проходить по точках: 6-7-8-19-13-15-16-17-18-6, зі сторонами: 17,05м-7,72м-1,7м - лінія поділу проходить по лінії поділу житлового будинку-2,5м-2,46м-2,19м - лінія поділу проходить по лінії поділу сараю (літ. «б»)-1,96м; ділянку, площею 84,4 кв. м, що на схемі позначена під № 4 (зображена жовтим кольором), яка проходить по точках: 1-2-14-11-10-1, зі сторонами: 8,09м-10,72м-2,5м-5,52м-12,97м.

Земельну ділянку, що на схемі позначена під № 5 (зображена фіолетовим кольором), яка проходить по точках: 11-14-15-13-12-11, площею 8,7 кв. м зі сторонами: 2,5м-3,48м-2,5м-1,5м-2,0м залишено в спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації різниці вартості часток у розмірі 3 194,00 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що враховуючи доводи сторін щодо фактичного користування окремими кімнатами будинку та господарськими спорудами, а також надані варіанти поділу житлового будинку та порядку користування земельною ділянкою згідно з висновком експерта, найбільш прийнятним є варіант № 1 поділу житлового будинку, оскільки він найточніше відображає інтереси сторін щодо обслуговування нерухомого майна. Порядок користування земельною ділянкою площею 0,0453 га, кадастровий номер 1825010100:06:001:1030, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , відповідно до першого варіанту висновку № 78/04-2019 судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 25 квітня 2019 року, що викладено у Додатку № 3 експертизи, не порушує прав користування земельною ділянкою.

Окрім того, при обранні порядку користування земельною ділянкою, суди визнали визначальною передбачену висновком експерта можливість для обох співвласників виходу на АДРЕСА_2 , заїзду та виїзду транспортних засобів на подвір`я, вільного та безперешкодного входу до відповідної частини будинку, можливість використання сторонами господарських будівель, розташованих на земельній ділянці.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у червні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просила скасувати рішення Малинського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2020 року і направити справу на новий розгляд.

Підставою касаційного оскарження рішення Малинського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2019 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2020 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 170/536/15-ц (провадження № 61-24874св18), від 05 лютого 2020 року у справі № 283/79/18 (провадження № 61-14072св19), а також заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанції не звернули увагу на те, що запропонований судом варіант № 1 поділу спірного будинку порушує право ОСОБА_1 на володіння та користування частиною будинку, а також порушує баланс інтересів співвласників.

Вважає, що судами безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення в справі додаткової експертизи.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки не містить належного обґрунтування неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У відповіді на відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що її касаційна скарга підлягає задоволенню.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2020 року залишено без руху для усунення недоліків.

У серпні 2020 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2020 року, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення дії рішення Малинського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2019 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2020 року і витребувано із Малинського районного суду Житомирської області цивільну справу № 289/852/18.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 квітня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками по 1/2 ідеальної частки житлового будинку АДРЕСА_1 . У цілому житловий будинок цегляний, загальною площею 68,5 кв. м та житловою площею 42,6 кв. м.

Рішенням Радомишльської міської ради Житомирської області від 02 березня 2018 року № 143 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності та передано ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в оренду строком на 5 років земельну ділянку, площею 0,0453 га, кадастровий номер 1825010100:06:001:1030, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .

Згідно з висновком судового експерта Центру будівельних та земельних експертиз Свістунова І. С. від 25 квітня 2019 року № 78/04-2019 за результатами проведення судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи поділ житлового будинку та належних будівель і споруд на АДРЕСА_1 відповідно до часток співвласників не вбачається можливим.

На розсуд суду запропоновано можливі варіанти поділу житлового будинку АДРЕСА_1 , розроблені з відступом від ідеальних часток співвласників.

У запропонованих варіантах поділу приміщення житлового будинку, що виділяються співвласникам, є ізольованими та не потребують виконання додаткових будівельних робіт для їх ізольованого користування, в тому числі втручання в несучі конструктивні елементи житлового будинку.

Окрім цього, висновком експерта встановлено дійсну вартість житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 без урахування земельного компоненту станом на дату проведення дослідження - 378 400,00 грн.

Також визначено можливі варіанти поділу земельної ділянки, площею 0,0453 га, на АДРЕСА_1 , з урахуванням варіантів поділу житлового будинку та господарських будівель.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Системний аналіз положень статей 183 358 364 379 380 382 ЦК України дає підстави дійти висновку, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено його відокремлену частину, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Враховуючи, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна відповідно до статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, не спростовано матеріалами справи і позивачем те, що відповідно до висновку експерта від 25 квітня 2019 року № 78/04-2019 поділ житлового будинку та належних будівель і споруд на АДРЕСА_1 згідно із частками співвласників не вбачається можливим.

Однак експертом запропоновано два можливі варіанти поділу житлового будинку АДРЕСА_1 , розроблені з відступом від ідеальних часток співвласників.

Також експертом зазначено, що в запропонованих варіантах поділу приміщення житлового будинку, що виділяються співвласникам, є ізольованими та не потребують виконання додаткових будівельних робіт для їх ізольованого користування, в тому числі втручання в несучі конструктивні елементи житлового будинку.

Відповідно до клопотання від 11 жовтня 2019 року позивач погодилася та обрала перший запропонований експертом варіант поділу спірного житлового будинку та господарських споруд і порядок користування земельною ділянкою за другим варіантом земельно-технічної експертизи, жодних зауважень до висновку експерта не надала.

15 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про призначення в справі додаткової експертизи у зв`язку з тим, що вона категорично не погоджується з висновком експерта від 25 квітня 2019 року № 78/04-2019, вважає його неповним та незрозумілим, оскільки експерт залишив поза увагою запропонований нею варіант поділу спірного житлового будинку. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивував відмову в задоволенні цього клопотання його необґрунтованістю, вважав дії позивача непослідовними та суперечливими і критично оцінив твердження позивача щодо обрання варіанту № 1 поділу будинку лише з обов`язковою добудовою допоміжних приміщень до частки будинку, що виділяється.

Статтею 12 ЦПК України передбачено рівність прав учасників справи щодо здійснення процесуальних прав та обов`язків, передбачених Законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу у задоволенні її клопотання про призначення додаткової експертизи, так як нею не було наведено належних підстав та доказів неповноти і неясності відповідного висновку експерта.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що у зв`язку із врахуванням доводів сторін щодо фактичного користування окремими кімнатами будинку та господарськими спорудами, а також наданих варіантів поділу відповідно до висновку експерта від 25 квітня 2019 року № 78/04-2019, найбільш прийнятним буде варіант № 1 поділу житлового будинку, який найточніше відображає інтереси сторін щодо обслуговування нерухомого майна. Також порядок користування земельною ділянкою, площею 0,0453 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 відповідно до першого варіанту висновку експерта, який викладений у Додатку № 3, не порушуватиме прав сторін щодо користування зазначеною земельною ділянкою.

Окрім того, при обранні порядку користування земельною ділянкою, суди попередніх інстанцій правильно визнали визначальною передбачену висновком експерта можливість для обох співвласників виходу на АДРЕСА_2 , заїзду та виїзду транспортних засобів на подвір`я, вільного та безперешкодного входу до відповідної частини будинку, можливість використання сторонами господарських будівель, розташованих на земельній ділянці.

Отже, саме такий порядок поділу спірного майна є таким, що не порушує балансу інтересів співвласників та сприяє взаємній реалізації їхніх прав щодо цільового використання цього майна.

Підсумовуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували наведені вище норми матеріального права, надали належну оцінку правовим підставам та зібраним у справі доказам, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу та засад змагальності сторін, у зв`язку з чим дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Колегія суддів Верховного Суду не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 в касаційній скарзі на те, що судами першої та апеляційної інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених постановах Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 170/536/15-ц (провадження № 61-24874св18), від 05 лютого 2020 року у справі № 283/79/18 (провадження № 61-14072св19), з огляду на те, що встановлені судами фактичні обставини є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Крім того, касаційна скарга ідентична апеляційній скарзі та переоцінка доказів, згідно з положеннями статті 400 ЦПК України, не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141 400 404 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець