№ 289/865/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

31 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 289/865/21

провадження № 61-18784св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Радомишльське відділення поліції Коростишівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Головне управління Національної поліції в Житомирській області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 31 серпня 2021року у складі судді Сіренко Н. С. та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 листопада 2021року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Григорусь Н. Й., Микитюк О. Ю.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Радомишльського відділення поліції Коростишівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі Радомишльського ВП), Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - ГУ НП в Житомирській області) про відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що працівники Радомишльського ВП звинувачували позивача в тому, що 29 травня 2020 о 02-40 годині в м. Радомишль по вул. Карпенка ОСОБА_1 керував транспортним засобом CHRYSLER Stratus з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду в установленому законодавством порядку відмовився. За даним фактом складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Однак згідно постанови Радомишльського районного суду Житомирської області від 01 жовтня 2020 року у справі № 289/843/20 суд дійшов висновку про закриття провадження у справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Позивач зазначає, що поліцією свідомо підроблялися результати перевірки, за короткий проміжок часу позивач та його родина зазнали психологічного тиску, протиправні дії відповідачів призвели до витрат часу позивача для захисту свого порушеного права, що завдало моральних і психічних страждань.

Позивач просив:

стягнути з ГУ НП в Житомирській області на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації моральної шкоди 1 000 000 грн;

стягнути з ГУ НП в Житомирській області витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 50 000,00 грн на користь представника позивача адвоката Бойка В. В., а також стягнути з відповідача судовий збір.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 31 серпня 2021 року, яке залишене без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 10 листопада 2021року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Радомишльського ВП, ГУ НП про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1167 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Суд першої інстанції вказав, що складений працівником поліції протокол про адміністративне правопорушення не є актом, який встановлює, змінює чи скасовує норми права у відповідній сфері відносин, або породжує права і обов`язки для позивача. Протокол про адміністративне правопорушення є лише фіксацією порушення, яке виявлено працівником поліції та відповідно до статті 251 КУпАП є одним із джерел доказів та підставою для подальшого провадження у справі. Тобто, само по собі складання протоколу про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а дії посадових осіб при складанні протоколу протиправними не визнавались.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, підтверджуючих неправомірність дій працівника поліції при складанні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП, а долучена до справи позивачем постанова Радомишльського районного суду Житомирської області від 01 жовтня 2020 року, якою провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 та статті 124 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, не є доказом неправомірності дій працівника поліції, яким складений протокол відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП та підставою для відшкодування позивачу шкоди.

При цьому, сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить: скасувати рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 31 серпня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року; ухвалити нове рішення, яким стягнути з ГУ НП в Житомирській області на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації моральної шкоди 1 000 000 грн; стягнути з ГУ НП у Житомирській області витрати на правову допомогу адвокатом Бойко В. В. у розмірі 50 000,00 грн на користь представника позивача адвоката Бойка В. В. у суді першої інстанції; стягнути з ГУ НП у Житомирській області витрати на правову допомогу адвокатом Бойко В. В. у розмірі 50 000,00 грн на користь представника позивача адвоката Бойка В. В. у суді апеляційної інстанції; стягнути з ГУ НП у Житомирській області витрати на правову допомогу адвокатом Бойко В. В. у розмірі 50 000,00 грн на користь представника позивача адвоката Бойка В. В. у суді касаційної інстанції; стягнути з відповідача судовий збір.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи, висновки судів не відповідають обставинам справи, судами порушені або неправильно застосовані норм матеріального та процесуального права, не врахований висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17. Зазначає, що згідно постанови Радомишльського районного суду Житомирської області від 01 жовтня 2020 року у справі № 289/843/20, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП, тому позивачу завдана моральна шкода. Вважає, що суди помилково не стягнули з ГУ НП у Житомирській області витрати на правову допомогу.

Позиція інших учасників справи

У грудні 2021 року ГУ НП в Житомирській області подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 31 серпня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року залишити без змін.

Відзив обґрунтований тим, що позивач безпідставно посилається на не застосування судами до спірних правовідносин правового висновку Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17. Зазначають, що у цій справі провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП закрито через закінчення на момент розгляду справи строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, що не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність працівників поліції заподіяли позивачу моральну шкоду. Зазначене свідчить про законність дій посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). Вважають, що оскільки ОСОБА_1 не довів у встановленому законом порядку факт заподіяння йому моральної шкоди та її розмір, протиправності дій її завдавача та причинного зв`язку між його протиправними діями та шкодою, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову в даній справі. Вказує, що витрати на правову допомогу у даній справі документально не підтверджені, дана категорія справи не відноситься до справ значної складності і не потребує об`ємних знань, позовна заява, апеляційна скарга та касаційна скарга складені не на аналізі правових норм, а на їх констатації, тому підстави для їх стягнення відсутні.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 289/865/21, витребувано справу з суду першої інстанції.

У грудні 2021 року справа № 289/865/21надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного суду від 15 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 26 листопада 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17, від 15 серпня 2019 року у справі № 823/782/16, від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 09 вересня 2019 року у справі № 923/726/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 902/347/18, від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 29 травня 2020 року о 03-30 годині начальником сектору реагування відділення поліції №4 Радомишльського ВП Таценком В. В. складений протокол серії ОБ № 123645 за статтею 124 КУпАП та в цей же день і час поліцейським сектору реагування відділення поліції № 2 Радомишльського ВП Василишиним В. В. складений протокол серії ОБ № 123588 за частиною першою статті 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , вилучено посвідчення водія.

Постановою Радомишльського районного суду Житомирської області від 01 жовтня 2020 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 та статтею 124 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Вказана постанова не була оскаржена у визначений чинним законодавством строк та набрала законної сили.

Позиція Верховного Суду

Щодо позовних вимог до Головного управління Національної поліції в Житомирській області

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статей 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон) передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

На підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393св18), на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зазначено, що:

«[…] здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, не урахували, що дії працівників УПП м. Харкова щодо затримання позивача та складання відносно нього протоколів про адміністративне правопорушення, відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, відшкодування якої здійснюється незалежно від вини. Зважаючи на наведене, висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про відсутність у діях працівників УПП м. Харкова при складанні протоколів про адміністративні правопорушення, передбачених статтями 173 185 КУпАП винних дій, є помилковими».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20 провадження № 61-922св21 зазначено, що:

«у справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини.

Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Вказані правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18)» (див. постанову Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 726/837/20 (провадження № 61-2647св21).

У справі, що переглядається:

суди встановили, що згідно постанови Радомишльського районного суду Житомирської області від 01 жовтня 2020 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 та статті 124 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності;

відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність працівників поліції заподіяли позивачу моральну шкоду;

суди не врахували, що постановою Радомишльського районного суду Житомирської області від 01 жовтня 2020 року встановлено, що матеріали справи не містять даних, які б об`єктивно свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, перелічених в диспозиції частини першої статті 130 КУпАП. За даних обставин суд доходить висновку, що наявні всі підстави для закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП;

суди першої та апеляційної інстанції не врахували, що закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини;

таким чином, судом першої інстанції не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції не усунув порушень, допущених судом першої інстанції під час розгляду справи, тому оскаржені судові рішення в частині позовних вимог до Головного управління Національної поліції в Житомирській області підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо позовних вимог до Радомишльського відділення поліції Коростишівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області

Відповідно до частини першої статті 47 ЦПК України, здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільну процесуальну дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Згідно статті 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

За приписами статті 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно частин першої та третьої статті 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року у справі № 593/98/21 провадження № 61-1444св22 зазначено, що:

«[…]Ураховуючи цивільно-правове становище філій та представництв недопустимою є самостійна і безпосередня участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу як складової частини юридичної особи, що його створила.

Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Норма «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).

Виходячи з результатів аналізу наведених норм права філія як відокремлений підрозділ та представництво, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю і не можуть бути стороною у цивільному процесі, тому справи, в яких відповідачем виступає така філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже, неможливістю вирішення цивільного спору. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19 (провадження № 61-16459сво20)».

Згідно частини першої статті 13 Закон України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліції; 2) територіальні органи поліції.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 15 Закон України «Про Національну поліцію» територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання. Територіальні органи поліції утворює, ліквідовує та реорганізовує Кабінет Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозицій керівника поліції. Структуру територіальних органів поліції затверджує керівник поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1, зокрема, Головне управління Національної поліції в Житомирській області.

У справі, що переглядається, Радомишльське відділення поліції Коростишівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області не є юридичною особою, а входить до структури Головного управління Національної поліції в Житомирській області та не може бути відповідачем у цій справі.

Ураховуючи викладене оскаржені судові рішення в частині позовних вимог до Радомишльського відділення поліції Коростишівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

З урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20 провадження № 61-922св21, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року у справі № 593/98/21 провадження № 61-1444св22, та меж касаційного перегляду, колегія суддів вважає, що оскаржені судові рішення прийняті без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржені судові рішення скасувати; в частині позовних вимог до Головного управління Національної поліції в Житомирській області передати справу до суду першої інстанції, в частині позовних вимог до Радомишльського відділення поліції Коростишівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області закрити провадження у справі.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження№61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (див. постанови від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження№ 12-161гс19)).

Тому розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 411 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 31 серпня 2021року та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Радомишльського відділення поліції Коростишівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області про відшкодування моральної шкоди закрити.

Справу № 289/865/21 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про відшкодування моральної шкоди передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 31 серпня 2021 року та постанова Житомирського апеляційного суду від 10 листопада 2021року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. М. Коротун

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук