Постанова

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 290/993/15-ц

провадження № 61-44972св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 , процесуальним правонаступником якої є ОСОБА_4 ,

відповідач - ОСОБА_5 ,

третя особа - Романівська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження питання про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , за участю третьої особи - Романівської державної нотаріальної контори, про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 11 червня 2018 року у складі судді Васильчук О. В. та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 28 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним заповіт ОСОБА_6 , складений 18 січня 2012 року, посвідчений секретарем Биківської селищної ради Романівського району Житомирської області ОСОБА_5., зареєстрований в реєстрі за № 1; свідоцтво про право на спадщину від 31 жовтня 2013 року за № 1261, видане Романівською державною нотаріальною конторою Багінській О. Т. на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .

Позовна заява мотивована тим, що 28 вересня 1995 року його дідусь ОСОБА_6 склав заповіт, яким заповів усе належне йому майно онуку. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, 27 серпня 2012 року він звернувся до Романівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом свого дідуся, проте у листопаді 2012 року довідався про існування іншого заповіту від 18 січня 2012 року, згідно з яким спадкоємцем є ОСОБА_3 27 травня 2013 року він звернувся до Романівського РВ УМВС України із заявою про підроблення ОСОБА_3 підпису ОСОБА_6 . У ході досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження посмертною почеркознавчою експертизою встановлено, що підпис у заповіті від 18 січня 2012 року виконано не ОСОБА_6 , а безпосередньо ОСОБА_3 , заповіт посвідчено ОСОБА_5. Зазначав, що його дідусь не мав намір складати заповіт на ім`я ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 11 червня 2018 року позов задоволено; визнано недійсним заповіт ОСОБА_6 , складений 18 січня 2012 року та посвідчений секретарем Биківської селищної ради Романівського району Житомирської області ОСОБА_5., зареєстрований в реєстрі за № 1; визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину від 31 жовтня 2013 року за № 1261, видане Романівською державною нотаріальною конторою Багінській О. Т. на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 625,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спадкодавець ОСОБА_6 не підписував спірний заповіт, що підтверджується висновком посмертної судово-почеркознавчої експертизи від 03 травня 2018 року, зазначене є підставою для визнання заповіту та виданого на його підставі свідоцтва про право на спадщину недійсними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 28 серпня 2018 року рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 11 червня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_3 не надала доказів на спростування висновку посмертної судово-почеркознавчої експертизи від 03 травня 2018 року. Позивач не пропустив строк позовної давності, оскільки довідався про порушення своїх прав у січні 2014 року після встановлення висновком експерта у кримінальному провадженні, що підпис від імені ОСОБА_6 виконаний ОСОБА_3 , з цим позовом звернувся у вересні 2015 року.

Короткий зміст касаційної скарги

У касаційній скарзі, надісланій у вересні 2018 року засобами поштового зв`язку до Верховного Суду, ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 11 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 28 серпня 2018 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з Баранівського районного суду Житомирської області.

У листопаді 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року касаційне провадження зупинено до залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_3 .

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року поновлено касаційне провадження, залучено до участі у справі ОСОБА_4 як правонаступника ОСОБА_3

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що про існування заповіту від 18 січня 2012 року позивач довідався у травні 2012 року, та з цього моменту має обраховуватися строк позовної давності; суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання ОСОБА_5 про відкладення розгляду справи для надання додаткових доказів та клопотання представника ОСОБА_3 про виклик судового експерта, який надав висновок посмертної судово-почеркознавчої експертизи від 03 травня 2018 року. Визнаючи недійсним свідоцтво про право на спадщину, суди не врахували, що ОСОБА_3 має право на обов`язкову частку при спадкуванні квартири.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 18 січня 2012 року секретарем Биківської селищної ради Романівського району Житомирської області ОСОБА_5. посвідчено заповіт ОСОБА_6 , зареєстрований в реєстрі за № 1, згідно з яким ОСОБА_6 заповів все своє майно ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

27 серпня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Романівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6

31 жовтня 2013 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .

Під час досудового розслідування кримінального провадження, відкритого за заявою ОСОБА_1 про підроблення підпису у заповіті від 18 січня 2012 року, проведено почеркознавчі експертизи від 17 вересня 2013 року № 1-1707, від 08 січня 2014 року № 1-1970, якими встановлено, що підпис на заповіті ОСОБА_6 від 18 січня 2012 року виконаний не спадкодавцем, а ОСОБА_3 .

У цій справі також призначалося проведення посмертної судової-почеркознавчої експертизи.

03 травня 2018 року Житомирський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр надав висновок № 1/3-70, згідно з яким підписи на заповіті ОСОБА_6 від 18 січня 2012 року виконані ОСОБА_3

ОСОБА_3 у суді першої інстанції заявила про застосування у справі позовної давності.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У статті 1233 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтею 1247 ЦК України, згідно якої загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і в частині третій статті 203 ЦК України.

Установивши, що за життя ОСОБА_6 не підписував заповіт від 18 січня 2012 року, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність волевиявлення останнього на заповідання належного йому майна ОСОБА_3 та наявності у справі достатніх підстав для визнання заповіту недійсним.

За правилами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 не пропустив установлений законом строк позовної давності, оскільки про порушення свого права довідався лише у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні, у якому встановлено, що підпис від імені ОСОБА_7 виконала ОСОБА_3 , що могло стати підставою для визнання у судовому порядку спірного заповіту недійсним з підстав, передбачених статей 215 1257 ЦК України.

Доводи касаційної скарги щодо розгляду клопотання ОСОБА_5 про відкладення розгляду справи стосується процесуальних прав особи, яка не подавала касаційної скарги, тому такі доводи є неприйнятними.

Щодо відхилення клопотання про виклик судового експерта, то зазначені доводи касаційної скарги не є підставою для скасування правильного по суті судового рішення, крім того, відповідно до частини четвертої статті 72 ЦПК України питання виклику експерта залишається на розсуд суду у разі необхідності отримання роз`яснення висновку. Разом з тим сторони не позбавляються права заявити у суді клопотання про проведення повторної або додаткової судової експертизи.

Верховний Суд вважає неприйнятними доводи касаційної скарги про обов`язкову частку у спадковому майні, оскільки визнання недійсним заповіту з огляду на частину четверту статті 1254 ЦК України не відновлює чинність попереднього заповіту, тому спадщина, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6 , у подальшому спадкується за законом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 11 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 28 серпня 2018 року - без змін.

Керуючись статтями 402 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , процесуальним правонаступником якої є ОСОБА_4 , залишити без задоволення.

Рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 11 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 28 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. А. Калараш С. Ю. Мартєв Є. В. Петров С. П. Штелик