Постанова

Іменем України

13 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 293/1082/14-ц

провадження № 61-21427св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Шостачук Ігор Миколайович,

відповідач - територіальна громада в особі Черняхівської селищної ради,

третя особа - реєстраційна служба Черняхівського районного управління юстиції,

особа, яка подала апеляційну скаргу,- ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Шостачук Ігор Миколайович, на постанову Житомирського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Миніч Т. І., Павицької Т. М.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У червні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до територіальної громади в особі Черняхівської селищної ради, третя особа - реєстраційна служба Черняхівського районного управління юстиції, про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування.

Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входив житловий будинок з належними до нього будівлями

на АДРЕСА_1 .

Вказувала, що вона та її брат ОСОБА_6 прийняли спадщину після смерті батька шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.

ІНФОРМАЦІЯ_2 її брат ОСОБА_6 помер.

Зазначала, що спадщину після смерті брата вона прийняла шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до Черняхівської державної нотаріальної контори. Зазначала, що інші спадкоємці після смерті батька та брата відсутні.

Оскільки право власності на будинок за ОСОБА_5 , зареєстровано не було, вона не може оформити право власності на житловий будинок

в нотаріальній конторі.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_4 просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться на АДРЕСА_1

в порядку спадкування після смерті батька - ОСОБА_5 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 та брата - ОСОБА_6 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області

від 18 липня 2014 року у складі судді Бруховського Є. Б. позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований на АДРЕСА_1 вартістю 109 470,00 грн, в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та брата - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_5 за свого життя правомірно набув права власності на спірний будинок. Після смерті ОСОБА_5 право власності на цей будинок ввійшло до складу його спадщини, яку після його смерті прийняли ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер. Згідно повідомлення Черняхівської державної нотаріальної контори від 14 липня 2014 року № 590/02-14 спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняла його сестра - ОСОБА_4 за заявою від 29 квітня 2014 року № 206. Ураховуючи зазначене, суд першої інстанції вважав, що позов ОСОБА_7 підлягає задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 18 липня 2014 року скасовано в частині визнання права власності за ОСОБА_1 , на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 вартістю 109 470,00 грн, в порядку спадкування

за законом після смерті брата - ОСОБА_6 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_2 та постановлено нове судове рішення в цій частині про відмову

у задоволенні позову.

У решті рішення залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 відноситься до спадкоємців першої черги після смерті батька

ОСОБА_6 , на час смерті батька був малолітнім, до участі в справі як співвідповідач не залучений, тому апеляційний суд вважав, що відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання права власності ОСОБА_8 на спірний житловий будинок після смерті брата ОСОБА_5 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду,

ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Шостачук І. М., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права та безпідставно прийняв до провадження апеляційну скаргу, безпідставно поновивши строк на апеляційне оскарження судового рішення через 7 років з дня його проголошення, що не відповідає вимогам статей 127 354 358 ЦПК України.

Також апеляційний суд відмовив позивачу у дослідженні доказів, що

є порушенням статті 367 ЦПК України.

Зазначає, що ОСОБА_2 на час розгляду справи в Черняхівському районному суді у липні 2014 році був повнолітнім, тому мав право і законні підстави брати участь у справі та відстоювати свої права та інтереси як особисто так і через свого представника, однак він не скористався таким своїм правом та не оспорював у суді вимоги позивачки щодо визнання за нею права власності на спадкове майно.

Вважає, що вказане свідчить про те, що ОСОБА_2 , знаючи про факт розгляду в Черняхівському районному суді справи про визнання за

ОСОБА_4 права власності та ухвалене в цій справі судове рішення

від 18 липня 2014 року, не оскаржив його протягом встановленого законом строку без поважних причин.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення, заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 (провадження № 11-24апп21).

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Шостачук І. М., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь

у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності),

в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі).

Аналогічна норма міститься у статті 13 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. (стаття 1218 ЦК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_5 був власником будинку

АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер та після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно.

Спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняли його діти - ОСОБА_9 та ОСОБА_6 (а.с. 6, 7, 16-19).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер (а.с. 17).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 13 червня 2013 року державний нотаріус Черняхівської державної нотаріальної контори Житомирської області відмовив ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину на будинок АДРЕСА_1 у зв`язку із відсутністю документа про право власності на вказаний будинок (а.с. 25).

Відповідно до повідомлення Черняхівської державної нотаріальної контори від 14 липня 2014 року № 590/02-14 спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняла його сестра - ОСОБА_8 за заявою від 29 квітня 2014 року № 206.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_4 просила суд визнати право власності в тому числі на 1/2 житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті брата -

ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідачем зазначила територіальну громаду в особі Черняхівської селищної ради.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не

є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів

й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України

у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі та її розгляду судом першої інстанції).

Позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляла.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Аналогічна вимога міститься у частині першій статті 292 ЦПК України

2004 року.

Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі

у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права апеляційного оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків.

Питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись, виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_10 вказував, що він

є спадкоємцем першої черги на майно після смерті свого батька

ОСОБА_11 , а тому суд вирішив питання про його права, інтереси та обов`язки, оскільки спадщину після смерті батька прийняв не він як спадкоємець першої черги, а позивач (сестра батька).

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на момент смерті свого батька

ОСОБА_6 був малолітнім (9 років).

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві

з часу відкриття спадщини.

Отже, заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків ОСОБА_2 , відносно прав та обов`язків якого було ухвалено рішення судом першої інстанції, та який мав бути залучений співвідповідачем.

Апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_2 відноситься до спадкоємців першої черги після смерті батька ОСОБА_6 , на час смерті батька був малолітнім, до участі в справі як співвідповідач не залучений, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині визнання права власності ОСОБА_8 на спірний житловий будинок після смерті брата ОСОБА_5 .

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 на час розгляду справи

в Черняхівському районному суді у липні 2014 році був повнолітнім, тому мав право і законні підстави брати участь у справі та відстоювати свої права та інтереси як особисто так і через свого представника, однак він не скористався таким своїм правом та не оспорював у суді вимоги позивачки щодо визнання за нею права власності на спадкове майно,

є безпідставними, оскільки він не був залучений до участі у справі.

Також безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно поновив строк на апеляційне оскарження, та не врахував висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження

№ 61-14230сво18). У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 18 липня 2014 року ОСОБА_2 зазначав, що участі у розгляді справи не брав, про наявність цього судового рішення йому стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень, 01 листопада 2021 року. Апеляційний суд обґрунтовано вважав такі причини поважними та правильно поновив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд безпідставно звільнив позивача від сплати судового збору з подання апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки ухвала Житомирського апеляційного суду від 12 листопада 2021 року відповідно до якої ОСОБА_2 звільнено

від сплати судового збору не є предметом касаційного оскарження.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 402 416 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Шостачук Ігор Миколайович, залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк