Постанова

Іменем України

01 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 293/1886/19

провадження № 61-8998св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Черняхівська селищна рада Черняхівського району Житомирської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Микитюк О. Ю., Трояновської Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Черняхівської селищної ради Черняхівського району Житомирської області (далі - Черняхівська селищна рада) про визнання права власності на майно за набувальною давністю.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він є рідним сином

ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_4 , який був його дідом та, відповідно, батьком ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Його баба ОСОБА_5 (дружина діда) померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За життя ОСОБА_4 на праві власності належало 4/9 ідеальної частини будинку АДРЕСА_1 .

Власником 5/9 ідеальної частини цього будинку значиться ОСОБА_6 , яка померла у 2009 році, спадкоємці після смерті останньої відсутні.

Після смерті ОСОБА_4 . ОСОБА_5 фактично прийняла спадщину та більше десяти років добросовісно, відкрито та безперервно володіла майном діда, а саме 4/9 ідеальної частини будинку АДРЕСА_1 . Також після смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_5 добросовісно володіла майном останньої, а саме 5/9 ідеальної частини вказаного будинку. Після смерті ОСОБА_5 прийняв спадщину його батько ОСОБА_3 , який добросовісно володів спірним будинком.

Вказував на те, що він як спадкоємець першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_3 , також добросовісно заволодів майном - житловим будинком АДРЕСА_1 та продовжує відкрито, безперервно володіти вказаним будинком та, відповідно, має право до часу свого володіння приєднати увесь час, протягом якого цим майном володів його батько.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 , посилаючись на положення статей 344 1261 ЦК України, просив визнати за ним право власності за набувальною давністю на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області

від 28 грудня 2020 року у складі судді Бруховського Є. Б. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 добросовісно заволодів чужим майном, продовжує відкрито, безперервно користуватися житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , яким понад 10 років за життя добросовісно, відкрито, безперервно володів спадкодавець ОСОБА_3 , а тому, керуючись положеннями статей 335 344 ЦК України, дійшов висновку про визнання за позивачем права власності за набувальною давністю, оскільки незаконність набуття права власності не випливає із закону та прямо не встановлена судом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка не брала участь у справі, задоволено, рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 28 грудня 2020 року скасовано.

Ухвалено нове рішення.

Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Черняхівської селищної ради про визнання права власності на майно за набувальною давністю.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції не залучив до участі у справі ОСОБА_2 , яка разом з двома дітьми зареєстрована у спірному будинку, а також протягом тривалого часу була страхувальником спірного будинку, а тому вирішив питання про права та інтереси ОСОБА_2 , яка не брала участі у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У травні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 28 грудня 2020 року жодним чином не вирішувалися та не зачіпалися права ОСОБА_2 . Питання реєстрації місця проживання чи будь-яких похідних або споріднених прав не порушувалося.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2021 року ОСОБА_2 в особі адвоката Пилипчука П. П. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 травня 2021 року справу призначено колегії суддів у складі: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2021 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, вказаний в ухвалі Верховного Суду від 02 червня 2021 року.

У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 липня 2021 року справу призначено колегії суддів у складі: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В., від 28 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам постанова апеляційного суду не відповідає.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Черняхівської селищної ради про визнання права власності на майно за набувальною давністю, виходив із того, що суд першої інстанції не залучив до участі у справі ОСОБА_2 , яка разом з двома дітьми зареєстрована у спірному будинку, а також протягом тривалого часу була страхувальником спірного будинку, а тому вирішив питання про права та інтереси ОСОБА_2 , яка не брала участі у справі, а суд апеляційної інстанції, згідно з вимогами чинного законодавства, позбавлений можливості на стадії апеляційного розгляду залучати до участі у справі осіб, які не брали участі у справі в суді першої інстанції, та передавати справу на новий розгляд до суду першої інстанції для виправлення допущених судом першої інстанції помилок.

З таким висновком апеляційного суду не можна погодитись з огляду на таке.

Частиною першою статті 352 ЦК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

З огляду на наведені норми закону, право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі в справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 20 серпня 2019 року у справі № 908/2116/18 дійшов висновку про те, що судове рішення, оскаржене незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо з мотивувальної частини рішення вбачаються висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.

Суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи прийнято оскаржуване судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, про які саме, в якій саме частині судового рішення прямо вказано про таке, та після встановлення цих обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права, інтереси та/або обов`язки заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права та/або обов`язки, та/або інтереси стосовно сторін у справі судом не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07 квітня 2020 року в справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19) дійшла подібного за змістом висновку щодо застосування норм процесуального права у випадках розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого суду, яка подана особою, яка не брала участі у справі.

Так, згідно із зазначеною ухвалою, судове рішення, оскаржене незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.

Переглядаючи в апеляційному порядку рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 28 грудня 2020 року за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , апеляційний суд не врахував, що рішенням суду першої інстанції вирішувався спір між ОСОБА_1 та Черняхівською селищною радою про визнання права власності за набувальною давністю на житловий будинок АДРЕСА_1 , права та обов`язки ОСОБА_2 не були предметом спору та не вирішувались судом при розгляді даної справи, мотивувальна частина рішення не містить висновків суду про права та обов`язки ОСОБА_2 , також у резолютивній частині не зазначено про її права та обов`язки.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частин третьої і четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення апеляційного суду ухвалене без додержання норм процесуального права, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк