ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року

м. Київ

справа № 295/11158/17

провадження № 61-255св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державна установа «Житомирська установа виконання покарань № 8»,

третя особа - Житомирська міська рада,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу державної установи «Житомирська установа виконання покарань № 8» на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 08 серпня 2019 року в складі судді Перекупка І. Г. та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року в складі колегії суддів Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до державної установи «Житомирська установа виконання покарань № 8» та просив:

- визнати нечинним протокол № 7 від 30 травня 2017 року, яким унесено зміни в прийняте 29 листопада 2016 року рішення спільного засідання адміністрації та житлово-побутової комісії Житомирської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№ 8) в частині зняття ОСОБА_1 із квартирного обліку та виключення зі списків на отримання житла на підставі підпункту 5 пункту 26 Правил обліку громадян, які потребують покращення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Україні (далі по тексту - Правила);

- поновити його в черзі на квартирному обліку на поліпшення житлових умов у державній установі «Житомирська установа виконання покарань № 8»;

- зобов`язати відповідача переглянути списки черговості розподілу та надання житла, привести їх у відповідність із вимогами закону та рішеннями судів.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 проходив службу в Житомирській установі виконання покарань № 8, де перебував на квартирному обліку п`ятим на черзі в списках першочергового отримання житла. В 1997 році позивач звільнений зі служби за станом здоров`я як особа з інвалідністю ІІ групи.

Рішенням спільного засідання адміністрації та житлово-побутової комісії Житомирської установи виконання покарань № 8 від 29 листопада 2016 року, оформлене протоколом № 5, відмовлено ОСОБА_1 в першочерговому наданні житлового приміщення з посиланням на відсутність об`єкта житлового фонду, який здатний забезпечити поліпшення житлових умов позивача та його сім`ї, а саме - трикімнатної квартири.

Рішенням уповноваженого органу від 22 лютого 2017 року позивача знято з квартирного обліку та виключено зі писків на отримання житла на підставі підпункту 3 пункту 26 та підпункту 3 пункту 32 Правил.

ОСОБА_1 оскаржив зазначені рішення до суду, які були скасовані рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 07 серпня 2017 року.

Звернувшись до відповідача з вимогою про поновлення в черзі на квартирному обліку, ОСОБА_1 дізнався, що рішенням від 30 травня 2017 року, оформленим протоколом № 7, яким внесено зміни в рішення від 29 листопада 2016 року, його знову було знято з черги на квартирному обліку, але з інших підстав (підпункт 5 пункт 26 Правил).

Зняття позивача з квартирного обліку відповідач мотивував тим, що ОСОБА_1 не поновив документи на всіх членів сім`ї, які перебувають на квартирному обліку в установі, зокрема на повнолітнього сина ОСОБА_2 , який не є громадянином України і взагалі не може перебувати на квартирному обліку.

Позивач уважає таке рішення незаконним, оскільки він надавав житловій комісії довідку про склад сім`ї, згідно якої ОСОБА_2 зареєстрованим в місті Житомирі не значиться, отже не перебуває на квартирному обліку як член сім`ї позивача.

Зазначає, що рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 07 серпня 2017 року вже встановлено, що позивач та його сім`я на законних підставах перебували в черзі на першочергове отримання житла.

Оскільки рішення житлово-побутової комісії від 29 листопада 2016 року скасоване в судовому порядку, рішення від 30 травня 2017 року, яким внесено зміни до скасованого рішення, не може залишатися в силі.

Указує також, що оспорюване рішення прийняте відповідачем з порушенням процедури - без погодження з виконавчим комітетом місцевої ради.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 08 серпня 2019 року позов задоволено:

- визнано незаконним і скасовано рішення спільного засідання адміністрації та житлово-побутової комісії державної установи «Житомирська установа виконання покарань № 8» (протокол № 7 від 30 травня 2017 року) щодо зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 та виключення із списків на отримання житла на підставі підпункту 5 пункту 26 Правил обліку громадян, які потребують покращення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Україні;

- поновлено ОСОБА_1 в черзі на квартирному обліку на поліпшення житлових умов в Державній установі «Житомирська установа виконання покарань № 8».

Суд першої інстанції виходив із того, що підставою для зняття ОСОБА_1 і членів його сім`ї з квартирного обліку стала відсутність документів, які б підтверджували підстави перебування на квартирному обліку старшого сина позивача ОСОБА_2 , однак позивач спростував указані доводи відповідача, надавши довідку про склад сім`ї, згідно якої ОСОБА_2 зареєстрованим в місті Житомирі не значиться та не входить до складу сім`ї позивача.

Суд зазначив, що процедура взяття громадян на квартирний облік та зняття з нього передбачає затвердження спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету виконавчим комітетом місцевої ради, що не було дотримано відповідачем при знятті ОСОБА_1 з квартирного обліку.

Суд урахував, що оскільки протокол № 5 від 29 листопада 2016 року скасовано рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 07 серпня 2017 року, а тому додатки до цього протоколу, в тому числі і протокол №7 від 30 травня 2017 року, не можуть залишатись в силі.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково: рішення Богунського районного суду міста Житомира від 08 серпня 2019 року в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу змінено, зменшено їх розмір з 1 500 грн до 500 грн.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність законних підстав для зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку, врахувавши, що ОСОБА_2 з 2006 року постійно проживає в АР Крим та не входить до складу сім`ї позивача, в зв`язку з чим у 2008 році ним подано відповідачу заяву про переїзд на постійне місце проживання до АР Крим та зняття з квартирного обліку; 07 листопада 2017 року таку ж заяву він подав повторно.

Зменшуючи розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача, апеляційний суд установив, що ОСОБА_1 документально підтвердив понесення таких витрат на суму 500 грн.

Аргументи учасників справи

30 грудня 2019 року державна установа «Житомирська установа виконання покарань № 8» подала до Верховного Суду касаційну скаргуна вказані судові рішення й просила їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Указує, що суди не врахували, що у власності позивача та членів його сім`ї перебуває приватизована квартира АДРЕСА_1 , а син позивача ОСОБА_3 володіє житловим будинком у СТ «Садове».

Зазначає, що суди не надали оцінку тій обставині, що в період з 05 жовтня 2004 року по 02 червня 2006 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 постійно проживали в с. Наталівка Новоград-Волинського району Житомирської області.

Посилається на те, що матеріали облікової справи не містять письмових звернень ОСОБА_2 про виключення його зі складу сім`ї позивача та зняття з квартирного обліку. При цьому позивач приховав від установи, що ОСОБА_2 отримав громадянство РФ і взагалі не може перебувати на квартирному обліку.

Указує, що поновивши ОСОБА_1 на квартирному обліку, суди попередніх інстанцій перевищили свої повноваження, оскільки дане питання не віднесено до компетенції суду.

У лютому 2020 року позивач подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Зазначає, що починаючи з 2006 року регулярно подавав оновлені документи житлово-побутовій комісії, не вказуючи ОСОБА_2 членом сім`ї. При цьому ОСОБА_2 у встановлений законом спосіб подав відповідачу заяву про зняття його з квартирного обліку як члена сім`ї позивача.

Указує, що приватизація позивачем разом з членами сім`ї квартири АДРЕСА_1 не змінює факт, що позивач потребує поліпшення житлових умов, оскільки на кожного члена сім`ї позивача доводиться 6,43 м? жилої площі.

Доводи касаційної скарги про те, що дружина й син позивача в 2004-2006 роках проживали за межами міста Житомира, а також про те, що ОСОБА_3 володіє дачним будинком, позивач не визнає, оскільки відповідні обставини не були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій.

Указує, що в 1997 році він був звільнений у зв`язку з виходом на пенсію, а тому незалежно від подальшого працевлаштування в органах пенітенціарної служби за позивачем зберігається право перебування на квартирному обліку за попереднім місцем роботи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в справі.

Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що згідно рішення від 27 жовтня 1991 року, оформленого протоколом № 10, ОСОБА_1 разом з членами сім`ї в кількості п`яти осіб взятий на квартирний облік у Житомирській установі виконання покарань № 8 і був включений до загальної черги з 11 липня 1988 року та у список першочергового отримання житла з 16 лютого 1990 року. В 1997 році був звільнений на пенсію за вислугою років та станом здоров`я, отримавши 2-гу групу інвалідності, пов`язану з проходженням служби.

Облікова справа поновлювалась у 2014, 2015 та 2016 роках.

Під час проведення спільного засідання адміністрації та житлово-побутової комісії Житомирської установи виконання покарань №8, яке оформлене протоколом №5 від 29 листопада 2016 року, комісія прийняла рішення про відмову в наданні квартири з перенесенням черги квартирного обліку. Рішенням спільного засідання адміністрації та житлово-побутової комісії Житомирської установи виконання покарань №8, оформленим протоколом № 2 від 22 лютого 2017 року, позивача знято з квартирного обліку та виключено зі списків на отримання житла на підставі підпункту 3 пункту 26 та підпункту 3 пункту 32 Правил обліку громадян, які потребують покращення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Україні.

Не погоджуючись з указаними рішеннями житлово-побутової комісії, позивач звернувся до суду з позовом; рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 07 серпня 2017 року в справі № 295/104/17 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними та скасовано рішення спільного засідання адміністрації та житлово-побутової комісії Житомирської установи виконання покарань № 8, оформлені протоколом № 5 від 29 листопада 2016 року та протоколом № 2 від 22 лютого 2017 року, в частині, що стосується відмови в наданні квартири з перенесенням черги квартирного обліку та зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 .

Рішенням спільного засідання адміністрації та житлово-побутової комісії Житомирської установи виконання покарань № 8, оформленого протоколом № 7 від 30 травня 2017 року, внесено зміни до протоколу комісії № 5 від 29 листопада 2016 року щодо підстав зняття ОСОБА_1 з квартирної черги.

Підставою для зняття ОСОБА_1 та членів його сім`ї з квартирного обліку стала відсутність письмової заяви ОСОБА_2 , який у 2006 році вибув до АР Крим, про зняття з квартирного обліку, що є порушенням підпункту 5 пункту 26 Правил обліку громадян, які потребують покращення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Україні.

Суди встановили, що відповідно до ордеру НОМЕР_1 від 19 вересня 1989 року ОСОБА_1 разом із сім`єю в складі п`яти осіб виділено житло в гуртожитку в АДРЕСА_1 , в якому позивач із сім`єю зареєстрований на момент розгляду справи.

У 2004 році вказаний будинок переданий на баланс КП ВЖРЕП №8 як житловий. 20 листопада 2009 року позивачу разом з членами сім`ї: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 видано свідоцтво про право спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку приватизації в рівних частках.

Син позивача ОСОБА_2 у приватизації квартири участі не брав, оскільки з 2006 року постійно проживає в АР Крим, у зв`язку з чим у 2008 році ним подано заяву до ДУ «ЖУВП №8» про переїзд на постійне місце проживання до АР Крим та зняття з квартирного обліку; 07 листопада 2017 року таку ж заяву він подав повторно.

Позивач додатково подав довідку про склад сім`ї від 14 листопада 2008 року з підтверджуючими документами.

Згідно з Актом обстеження житлових умов позивача в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані 4 особи; установлено, що позивач потребує покращення житлових умов.

Відповідно до Довідки КВЖРЕП № 8 від 11 листопада 2016 року в квартирі, окрім позивача, зареєстровані його дружина ОСОБА_4 , син ОСОБА_3 , невістка ОСОБА_3 , дочка ОСОБА_6 .

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що ОСОБА_1 разом з членами сім`ї є особами, які потребують поліпшення житлових умов, у зв`язку з чим перебувають на обліку для одержання жилих приміщень у будинках державного й громадського житлового фонду на підставі статті 34 ЖК УРСР.

За змістом частини першої статті 40 ЖК УРСР громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення.

Підстави для зняття громадян з обліку потребуючих поліпшення житлових умов визначені в частині другій статті 40 ЖК УРСР, однією з яких є подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік (пункт 5).

У справі, що переглядається, підставою для прийняття рішення спільного засідання адміністрації та житлово-побутової комісії державної установи «Житомирська установа виконання покарань № 8» від 30 травня 2017 року, оформленого протоколом № 7, щодо зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 та виключення його зі списків на отримання житла, є непоновлення позивачем документів облікової справи та приховання відомостей про те, що його син ОСОБА_2 є громадянином РФ і не може перебувати на квартирному обліку як член сім`ї позивача (пункт 5 частини другої статті 40 ЖК УРСР/підпункт 5 пункту 26 Правил обліку громадян, які потребують покращення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Україні).

Установивши, що син позивача ОСОБА_2 у 2008 та 2017 (повторно) роках подав заяву до ДУ «ЖУВП №8» про переїзд на постійне місце проживання до АР Крим та зняття з квартирного обліку, а позивач надав до облікової справи довідку про склад сім`ї, в якій ОСОБА_2 як член сім`ї не зазначений, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для зняття позивача та членів його сім`ї з квартирного обліку згідно підпункту 5 пункту 26 Правил обліку громадян, які потребують покращення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Україні.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 39, частини четвертої статті 40 ЖК УРСР рішення про взяття громадян на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів; зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік.

За таких обставини суди попередніх інстанцій вірно встановили, що рішення спільного засідання адміністрації та житлово-побутової комісії державної установи «Житомирська установа виконання покарань № 8» від 30 травня 2017 року, оформлене протоколом № 7, прийняте з порушенням порядку, оскільки не затверджене виконавчим комітетом міської ради.

Суди також правильно врахували, що рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 07 серпня 2017 року в справі № 295/104/17, яке набрало законної сили, визнано протиправним і скасовано рішення спільного засідання адміністрації та житлово-побутової комісії Житомирської установи виконання покарань № 8, оформлене протоколом № 5 від 29 листопада 2016 року, в частині, що стосується ОСОБА_1 , а тому оспорене в межах даної справи рішення відповідача від 30 травня 2017 року, яким внесено зміни в рішення від 29 листопада 2016 року, не може залишатися в силі.

З урахуванням того, що рішення відповідача від 30 травня 2017 року, оформлене протоколом № 7, не було предметом дослідження судами в справі № 295/104/17, позивач обрав належний спосіб захисту шляхом звернення до суду з позовом про визнання такого рішення протиправним і поновлення на квартирному обліку.

Доводи касаційної скарги про те, що вимоги щодо поновлення на квартирному обліку не підлягають розгляду в судах, спростовуються висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 815/2551/15 (провадження № 11-640апп18), в якій зазначено, що «оскільки спірні правовідносини пов`язані з поновленням ОСОБА_4 на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, позаяк у такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного права, отже, такий спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а пов`язаний з вирішенням питання щодо права на житло».

Аргументи касаційної скарги про те, що:

- у власності позивача та членів його сім`ї перебуває приватизована квартира АДРЕСА_1 ;

- син позивача ОСОБА_3 володіє житловим будинком у СТ «Садове»;

- в період з 05 жовтня 2004 року по 02 червня 2006 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 постійно проживали за межами м. Житомира не заслуговують на увагу, оскільки оспорене в межах даної справи рішення відповідача про зняття ОСОБА_1 та членів його сім`ї з квартирного обліку не пов`язувалося з указаними обставинами, що свідчить про їх неохоплення предметом доказування в справі, що переглядається.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та поданих сторонами доказів, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 410 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, рішення суду першої інстанції в незміненій частині та постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу державної установи «Житомирська установа виконання покарань № 8»залишити без задоволення.

Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 08 серпня 2019 року в незміненій частині та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук