ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 295/13373/23

провадження № 61-11956св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 ,

відповідач - ОСОБА_4 ,

третя особа - Служба у справах дітей Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , яка подана їх представником - адвокатом Полонською Людмилою Миколаївною, на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 червня 2024 року у складі судді Перекупки І. Г. та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 липня 2024 року у складі колегії суддів:Павицької Т. М., Борисюка Р. М., Трояновської Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог позову

У вересні 2023 року ОСОБА_2 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом, у якому просили позбавити батьківських прав ОСОБА_4 відносно дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач є батьком повнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Батьки дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 04 вересня 2004 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 21 листопада 2022 року їх шлюб розірвано.

Одночасно указаним рішенням суду було визначено місце проживання дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_5 .

ОСОБА_2 , неповнолітня ОСОБА_1 та малолітня ОСОБА_3 проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

До розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, а також на час звернення до суду з позовом ОСОБА_4 із сім`єю не проживав, оскільки проживав зі своєю матір`ю у сусідньому селі Заможне, де і працював.

Усіма питаннями життєдіяльності дітей опікувалась матір дітей ОСОБА_5 .

Відповідач не бере жодної участі у житті дітей, не піклується про їх здоров`я, фізичний та моральний розвиток, не проводить з ними вільний час, не організовує їх дозвілля, тобто не має з ними жодного зв`язку.

У 2018 році мати позивачів ОСОБА_5 змушена була звільнитися з роботи і виїхати на заробітки за кордон у Фінляндію.

На час її відсутності дітьми опікувався старший брат - ОСОБА_2 та баба дітей зі сторони матері ОСОБА_6 .

У 2021 році матір дітей ОСОБА_5 захворіла на швидко прогресуючу форму онкозахворювання, ІНФОРМАЦІЯ_4 вона померла

З часу хвороби ОСОБА_5 і станом на час звернення до суду з цим позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_6 опікуються всіма питаннями життєдіяльності дітей: оплачують комунальні послуги у будинку за місцем проживання дітей; забезпечують Зоряну та Даяну харчуванням та одягом; організовують та несуть витрати по лікуванню дітей, їх навчанню, в тому числі музичній та художній школах; підтримують на попередньому рівні заходи, які за життя організовувала мати дітей щодо їх духовної освіти, а саме: діти продовжують відвідувати церкву, брати участь у заходах, які там організовуються.

Наведені обставини свідчать про суто юридичний зв`язок відповідача з дітьми без багаторічного виконання ОСОБА_4 батьківських обов`язків, що змушує ОСОБА_2 , який виступає в інтересах неповнолітньої сестри ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернутися до суду за захистом своїх прав із вирішенням питання про позбавлення відповідача батьківських прав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 10 червня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач заперечував проти позбавлення його батьківських прав, вказував, що бажає проводити час з дітьми та приймати участь в їх вихованні. Матеріали справи не містять доказів притягнення відповідача до відповідальності за невиконання батьківських обов`язків відносно малолітніх дітей або жорстокого поводження з ними, ведення аморального способу життя. Сім`я ОСОБА_5 не перебувала на обліку як така, що перебуває в складних життєвих обставинах. Тому суд дійшов висновку, що такий крайній захід, як позбавлення батьківських прав відповідача відносно малолітніх дітей, є невиправданим та не відповідатиме інтересам дітей.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Полонської Л. М. звернулись до суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 24 липня 2024 року рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 червня 2024 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14 серпня 2024 року ОСОБА_2 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Полонської Л. М. звернулися до суду з касаційною скаргою на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 червня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 липня 2024 року.

У касаційній скарзі заявники просять скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, а також без урахування правового висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

20 вересня 2024 року від ОСОБА_4 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він частково підтримує доводи касаційної скарги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

11 жовтня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що згідно з свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб 04 вересня 2004 року.

Згідно з свідоцтвами про народження ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , а ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Батьками дітей вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 30 березня 2023 року ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Із довідки виконавчого комітету Березівської сільської ради від 18 квітня 2023 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно реєстраційного обліку проживає в АДРЕСА_1 , його склад сім`ї: сестра - ОСОБА_1 , 2009 року народження, сестра - ОСОБА_3 , 2011 року народження, баба - ОСОБА_6 , 1962 року народження, яка проживає без реєстраційного обліку.

Зі змісту довідки ВП № 1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області від 29 травня 2023 року про результати розгляду матеріалів, зареєстрованих в ЄО № 3386 від 17 квітня 2023 року, № 3577 від 22 квітня 2023 року вбачається, що 17 та 22 квітня 2023 року до чергової частини відділу поліції № 1 Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області із заявою звернувся ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_1 , з приводу неналежного виконання батьківських обов`язків батьком ОСОБА_4 .

У своєму зверненні ОСОБА_2 вказав, що протягом тривалого часу батько ОСОБА_4 не виконує свої батьківські обов`язки щодо нього та двох неповнолітніх сестер - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а саме не займається їх вихованням та не забезпечує всім необхідним. З метою проведення профілактичної роботи із ОСОБА_4 звернувся до поліції.

Опитаний з даного приводу ОСОБА_4 пояснив, що має на вихованні одного повнолітнього сина ОСОБА_2 та двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яких забезпечує всім необхідним для навчання та побуту хоча разом з ними не проживає. З якою метою син ОСОБА_2 звернувся до поліції, йому не відомо. На даний момент з дітьми не спілкується, оскільки мати колишньої покійної дружини ОСОБА_6 , на думку ОСОБА_4 , налаштовує дітей проти нього.

З ОСОБА_4 проведено профілактичну бесіду, щодо належного виконання батьківських обов`язків, роз`яснено вимоги статті 150 Сімейного Кодексу України та складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 184 КУпАП, який направлено на розгляд до Житомирського районного суду Житомирської області. Враховуючи те, що в ході перевірки по даних матеріалах не встановлено фактів вчинення кримінального правопорушення, підстав для внесення інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань не має.

Постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 17 липня 2023 року справу № 278/2737/23 про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_4 за частиною першою статті 184 КУпАП закрито за відсутності в його діях події і складу адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП на підставі пункту першого статті 247 КУпАП.

ОСОБА_4 в суді першої інстанції пояснив, що не може здійснювати виховання своїх дітей оскільки вони самі не мають бажання з ним спілкуватися та разом проживати. Зазначив, що діти проживають із бабусею. Оскільки діти не мають бажання з ним спілкуватися, він відкрив їм рахунок в банку куди регулярно пересилав кошти для забезпечення їх життя, які останні не отримували у зв`язку із небажанням спілкуватися із батьком.

Допитаний в судовому засіданні син ОСОБА_4 - ОСОБА_2 пояснив, що дійсно він та його малолітні сестри тривалий час проживають окремо від батька з бабусею. Спілкуватися із батьком або мати із ним будь-який зв`язок не бажають, а тому не отримували кошти, які останній перераховував на банківський рахунок.

Зі змісту Висновку органу опіки та піклування Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 вбачається, що орган опіки та піклування дійшов висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно неповнолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про вирішення спору між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 щодо участі батька ОСОБА_4 у вихованні неповнолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рекомендовано вирішити спір дійшовши спільної згоди або розглянути його в судовому порядку.

За інформацією відповідних держаних установ ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частиною другою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд з огляду на положення статті 166 СК України неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.

У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, установивши, що позивачами не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав, свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов`язками щодо неповнолітніх дітей, а також те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому судами прийнято до уваги, що ОСОБА_4 заперечував проти позбавлення його батьківських прав, бажає проводити час з дітьми та приймати участь в їх вихованні.

Судами також ураховано, що матеріали справи не містять доказів притягнення відповідача до відповідальності за невиконання батьківських прав відносно малолітніх дітей, або жорстокого поводження з ними, ведення аморального способу життя, що негативно впливає на інтереси дітей.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судове рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судами попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених постановах Верховного Суду, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Колегія суддів Верховного Суду не приймає до уваги відзив відповідача на касаційну скаргу з посиланням на події, що виникли після ухвалення оскаржуваних судових рішень, оскільки при касаційному перегляді приймаються до уваги фактичні обставини, що мали місце на час розгляду справи та ухвалення рішення у суді першої інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , яка подана їх представником - адвокатом Полонською Людмилою Миколаївною, залишити без задоволення.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 червня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов