Постанова

Іменем України

04 березня 2021 року

м. Київ

справа №295/1425/14-ц

провадження № 61-15926св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Житомирської міської ради на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Борисюка Р. М., Микитюк О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності.

Просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 28 березня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за нею право власності на предмет іпотеки за договором іпотеки від 18 липня 2006 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк та ОСОБА_3 , - квартиру АДРЕСА_1 .

Додатковим рішенням цього суду від 06 червня 2014 року визнано за ОСОБА_1 право власності на предмет іпотеки за договором іпотеки від 18 липня 2006 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ПАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк) та ОСОБА_3 , - незавершене будівництвом житлове приміщення, розміром 5,70 м на 7,97 м, площею 45,42 кв. м, 10 % готовності, до квартири АДРЕСА_2 .

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

У липні 2020 року міський голова м. Житомира, посилаючись на те, що вищевказаними рішеннями порушуються права Житомирської міської ради як власника спірного нерухомого майна, звернувся з апеляційною скаргою, у якій просив поновити строк на апеляційне оскарження зазначених судових рішень, скасувати їх та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 10 липня 2020 року Житомирській міській раді поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Богунського районного суду м. Житомира від 28 березня 2014 року та додаткового рішення цього суду від 06 червня 2014 року.

Під час апеляційного розгляду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 надійшло клопотання про закриття провадження у справі. Клопотання обґрунтовано тим, що незалежно від причин пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення, а апеляційне провадження, що було відкрито помилково, має бути закрито.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року провадження за апеляційною скаргою Житомирської міської ради на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 28 березня 2014 року та додаткове рішення цього суду від 06 червня 2014 року закрито.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України (частина третя статті 297 у редакції Закону № 4176-VI від 20 грудня 2011 року на час ухвалення оскаржуваних рішень) незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення. Враховуючи, що судом апеляційної інстанції помилково відкрито провадження у даній справі за скаргою Житомирської міської ради, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про закриття провадження у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2020 року Житомирська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та справу передати для продовження розгляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що Житомирська міська рада не була залучена до участі у розгляді справи. Про рішення Богунського районного суду м. Житомира від 28 березня 2014 року та додаткове рішення цього суду від 06 червня 2014 року Житомирська міська рада дізналася лише у 2019 році. Вищевказаними рішеннями порушуються права Житомирської міської ради як власника спірного нерухомого майна.

Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що: «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року)»;

«одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року)».

Рішення Богунського районного суду м. Житомира ухвалено 28 березня 2014 року, а додаткове рішення - 06 червня 2014 року.

З апеляційною скаргою на вказані рішення Житомирська міська рада звернулася 01 липня 2020 року.

На момент ухвалення оскаржуваних органом місцевого самоврядування рішень був чинним ЦПК України в редакції від 02 березня 2014 року.

Відповідно до абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України (частина третя статті 297 в редакції Закону № 4176-VI від 20 грудня 2011 року на час ухвалення оскаржуваних рішень) незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 2-1678/05 (провадження № 14-262цс19) зазначено, що: «враховуючи імперативний характер положень абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України та те, що річний строк, визначений для органу місцевого самоврядування, є присічним і поновленню не підлягає, то суд позбавлений у цьому випадку можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження».

У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21 лютого 2019 року у справі № 908/1141/15-г вказано, що: «згідно із статтею 93 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) норми щодо річного присічного строку для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції розповсюджувались на апеляційні скарги, подані прокурором або органом державної влади, або органом місцевого самоврядування. За результатами системного аналізу вказаних норм процесуального права Касаційний господарський суд у складі об`єднаної палати дійшов висновку, що у даному випадку передумовою вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи (яка є органом державної влади), поданою після 15 грудня 2017 року, на рішення, ухвалене судом до набрання чинності редакцією ГПК України з 15 грудня 2017 року, є розгляд та вирішення питання розповсюдження присічного річного строку для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначеного статтею 93 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Тобто у даному випадку на Комітет як орган державної влади поширюється присічний річний строк для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначеного статтею 93 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), що, у свою чергу, передбачає відмову у відкритті апеляційного провадження».

На Житомирську міську раду як на орган місцевого самоврядування поширюється присічний річний строк для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначений частиною третьою статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), що, у свою чергу, передбачає відмову у відкритті апеляційного провадження.

ЦПК України у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги, не передбачає такої підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження, яка була передбачена частиною третьою статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Проте, оскільки право Житомирської міської ради на апеляційне оскарження припинилося після спливу одного року з моменту оголошення оскарженого судового рішення суду першої інстанції (28 березня 2014 року), то подальша зміна процесуального законодавства не свідчить про відновлення права Житомирської міської ради на апеляційне оскарження.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що на Житомирську міську раду як на орган місцевого самоврядування поширюється присічний річний строк для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначений абзацом третім частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції на час ухвалення оскаржуваних рішень).

Доводи касаційної скарги про те, що Житомирська міська рада не була залучена до участі у розгляді справи, про рішення Богунського районного суду м. Житомира від 28 березня 2014 року та додаткове рішення цього суду від 06 червня 2014 року Житомирська міська рада дізналася лише у 2019 році, що є підставою для розгляду справи по суті, є безпідставними, оскільки ЦПК України у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги, не передбачено такої підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження, яка була передбачена абзацом третім частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Проте, оскільки право Житомирської міської ради на апеляційне оскарження припинилося після спливу одного року з моменту оголошення оскаржених судових рішень суду першої інстанції (28 березня 2014 року та 06 червня 2014 року відповідно), то подальша зміна процесуального законодавства не свідчить про відновлення права на апеляційне оскарження Житомирської міської ради.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Житомирської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк