Постанова

Іменем України

21 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 295/3322/13-ц

провадження № 61-3973св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк «Аваль»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Борисюка Р. М., Григорусь Н. Й.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк «Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль»), про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності, визнання майна особистою приватною власністю, вселення та усунення перешкод в користуванні власністю.

Уточнену позовну заяву мотивовано тим, що вона з 28 жовтня 1995 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 19 квітня 2010 року шлюб було розірвано.

У період перебування у шлюбі ними за спільні кошти було придбано:

- 1/2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , яка відповідно до договору купівлі-продажу від 02 листопада 2004 року зареєстрована за ОСОБА_1 , вартість якої згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 21 травня 2019 року становить 766 650,00 грн;

- автомобіль ВАЗ-21093, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , право власності на який 30 вересня 1997 року зареєстровано за ОСОБА_2 , вартість якого відповідно до звіту фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 від 21 жовтня 2019 року № КТЗ-191021/1 становить 21 857,00 грн;

- житловий будинок та земельну ділянку, площею 0,0584, у АДРЕСА_2 , право власності на які відповідно до договору купівлі-продажу від 04 жовтня 2005 року зареєстровано за ОСОБА_2 , згідно з висновком комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 31 січня 2018 року вартість житлового будинку становить 1 618 400,00 грн, а земельної ділянки - 158 600,00 грн.

- гараж № НОМЕР_2 в Міській громадській організації Гаражному кооперативі «Залізничник» (далі - ГК «Залізничник»), який відповідно до договору купівлі-продажу без дати, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений головою правління гаражного кооперативу Яковенко П. Г. придбано за 2 300,00 грн.

ОСОБА_1 вважає, що загальна вартість придбаного ними майна становить 2 565 507,00 грн.

04 жовтня 2005 ороку між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль») та ОСОБА_2 в інтересах сім`ї укладено кредитний договір № Z14-2/006-4/41642, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав у кредит кошти у розмірі 38 600,00 дол. США на споживчі цілі для придбання житлового будинку та земельної ділянки у АДРЕСА_2 , строком до 02 жовтня 2020 року. Також цього ж числа житловий будинок і земельну ділянку в АДРЕСА_2 було передано в іпотеку банку.

ОСОБА_1 зазначає, що після придбання житлового будинку АДРЕСА_2 була проведена його реконструкція, кошти на яку були отримані нею від продажу квартири АДРЕСА_3 , яка була її особистою власністю, оскільки належала їй до шлюбу.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 на підставі статей 60 61 70 71 Сімейного кодексу України (далі - СК України) просила суд:

- визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки у АДРЕСА_2 , на 1/2 частину автомобіля ВАЗ-21093, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та на 1/2 частину гаража № НОМЕР_2 в ГК «Залізничник»;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 1/2 частини за автомобіль ВАЗ-21093, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яка становить 42 416,50 грн, та за 1/2 гаража № НОМЕР_2 в ГК «Залізничник», яка становить 119 296 грн;

- визнати кошти в розмірі 761 400,00 грн особистою приватною власністю ОСОБА_1 , які вкладені в реконструкцію будинку в АДРЕСА_2 , та відповідно визнати за нею право власності на 72,75 % ідеальних часток на будинок у АДРЕСА_2 , а за ОСОБА_2 визнати право на 22,75 %, тобто ідеальних часток на зазначений будинок;

- вселити ОСОБА_1 в будинок АДРЕСА_2 та зобов`язати ОСОБА_2 не чинити їй перешкоди в користуванні власністю, зокрема, зазначеним будинком та земельною ділянкою;

- стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію за будівельні матеріали на добудову двоповерхового гаража за адресою: АДРЕСА_2 , в розмірі 1/2 частини, а саме 80 000,00 грн, що еквівалентно 10 000,00 дол. США, залишивши будівельні матеріали на зазначену побудову ОСОБА_2 на суму 160 000,00 грн, що еквівалентно 20 000,00 дол. США,

- вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Уточнену зустрічну позовну заяву мотивовано тим, що з січня 2007 року до 01 серпня 2013 року шлюбні відносини між ним та ОСОБА_1 були фактично припинені, тому роботи з реконструкції житлового будинку в АДРЕСА_2 на суму 786 650,10 грн проведені за час їхнього окремого проживання.

Ураховуючи викладене, уточнивши зустрічний позов ОСОБА_2 просив суд:

- визнати спільним майном подружжя житловий будинок, вартістю 1 618 400,00 грн, земельну ділянку, площею 0,0584 га, вартістю 158 600,00 грн, у АДРЕСА_2 ; 1/2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , вартістю 766 650,00 грн; автомобіль ВАЗ-21093, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 21 857,00 грн, а всього майна на загальну суму 2 565 507,00 грн;

- поділити спільне майно подружжя, враховуючи рівність часток (по 1/2 кожному): визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок у АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, площею 0,0584 га, у АДРЕСА_2 ; автомобіль ВАЗ-21093, реєстраційний номер НОМЕР_1 , тобто майна за загальною вартістю на 1 798 857,00 грн;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , вартістю 766 650,00 грн;

- визнати спільними, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зобов`язання за кредитним договором від 04 жовтня 2005 року № Z 14-2/006/4/41642, в розмірі 38 600,00 дол. США, за яким ОСОБА_2 особисто сплачено 47 697,03 дол. США;

- стягнути з ОСОБА_1 1/2 частину одноособово виконаного ним зобов`язання за кредитним договором від 04 жовтня 2005 року № Z 14-2/006/4/41642, в розмірі 23 848,52 дол. США (29 552,47 дол. США за тілом кредиту + 18 144,56 дол. США за відсотками = 47 697,03:2), що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 17 грудня 2019 року (1 дол. США = 23,49 грн) становить 560 208,78 грн. Зарахувати в рахунок цієї суми суму компенсації за відступ від рівності часток, яку він має сплатити на користь ОСОБА_1 , в розмірі 516 103,50 грн (560 208,78 грн - 516 103,50 грн), і остаточно стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 44 105,28 грн та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Протокольною ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 08 серпня 2013 року зустрічний позов прийнято до провадження та об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 17 лютого 2020 року у складі судді Перекупка І. Г. позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано спільним майном подружжя житловий будинок, вартістю 1 618 400,00 грн, та земельну ділянку, площею 0,0584 га, вартістю 158 600,00 грн, у АДРЕСА_2 ; 1/2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , вартістю 766 650,00 грн; автомобіль ВАЗ-21093, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 21 857,00 грн.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку в АДРЕСА_2 , вартістю 1 618 400,00 грн, на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0584 га, вартістю 158 600,00 грн, у АДРЕСА_2 , на 1/2 частину автомобіля ВАЗ-21093, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 21 857,00 грн.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , вартістю 766 650,00 грн.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку в АДРЕСА_2 , вартістю 1 618 400,00 грн, на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0584 га, вартістю 158 600,00 грн, у АДРЕСА_2 , на 1/2 частину автомобіля ВАЗ-21093, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 21 857,00 грн.

Визнано спільним, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зобов`язання за кредитним договором № Z 14-2/006/4/41642, укладеним 04 жовтня 2005 року (нині з ПАТ «Райфайзен Банк «Аваль»), на суму 38 600,00 дол. США, за яким ОСОБА_2 особисто сплачено 47 697,03 дол. США.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину одноособово виконаного ним зобов`язання за кредитним договором від 04 жовтня 2005 року № Z 14-2/006/4/41642 в розмірі 23 848,52 дол. США, що за курсом НБУ станом на 17 грудня 2019 року становить 560 208,78 грн.

Зараховано в рахунок цієї суми суму компенсації, яку ОСОБА_2 має сплатити на користь ОСОБА_1 , у розмірі 516 103,50 грн (560 208,78 грн -516 103,50 грн), і остаточно стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 44 105,28 грн.

Вселено ОСОБА_1 у будинок АДРЕСА_2 та зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні будинком та земельною ділянкою в АДРЕСА_2 .

Додатковим рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 02 листопада 2020 року вирішено резолютивну частину рішення Богунського районного суду від 17 лютого 2020 року викладено у новій редакції:

«Позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 про поділ спільного нажитого майна подружжя задовольнити частково.

Визнати спільним майном подружжя житловий будинок, вартістю 1 618 400,00 грн, та земельну ділянку, площею 0,0584 га, вартістю 158 600,00 грн, у АДРЕСА_2 , 1/2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , вартістю 766 650,00 грн, автомобіль ВАЗ-21093, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 21 857,00 грн.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку в АДРЕСА_2 , вартістю 1 618 400,00 грн, на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0, 0584 га, вартістю 158 600,00 грн, у АДРЕСА_2 , вартістю 158 600,00 грн; на 1/2 частину автомобіля ВАЗ-21093, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 21 857,00 грн.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , вартістю 766 650,00 грн.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку в АДРЕСА_2 , вартістю 1 618 400 грн, на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0584 га, вартістю 158 600,00 грн, у АДРЕСА_2 , вартістю 158 600,00 грн, на 1/2 частину автомобіля ВАЗ-21093, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 21 857,00 грн.

Визнати спільним, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зобов`язання за кредитним договором № Z 14-2/006/4/41642, укладеним 04 жовтня 2005 року на суму 38 600 дол. США, за яким ОСОБА_2 особисто сплачено 47 697,03 дол. США.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину одноособово виконаного ним зобов`язання за кредитним договором від 04 жовтня 2005 року № Z 14-2/006/4/41642 в розмірі 23 848,52 дол. США, що за курсом НБУ станом на 17 грудня 2019 року становить 560 208,78 грн.

Зарахувати у рахунок цієї суми суму компенсації, яку ОСОБА_2 має сплатити на користь ОСОБА_1 у розмірі 516 103,50 грн, і остаточно стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 44 105,28 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 119 296,00 грн за 1/2 гаража № НОМЕР_2 у ГК «Залізничник».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за будівельні матеріали на побудову двоповерхового гаража за адресою: АДРЕСА_2 , у розмірі 1/2 частини у сумі 80 000,00 грн, що еквівалентно 10 000,00 дол. США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 160 000,00 грн, що еквівалентно 20 000,00 дол. США у рахунок компенсації залишених будівельних матеріалів на побудову двоповерхового гаражу за адресою: АДРЕСА_2 .

Вселити ОСОБА_1 у будинок АДРЕСА_2 та зобов`язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні будинком та земельною ділянкою в АДРЕСА_2 ».

Суд першої інстанції виходив із того, що спірний житловий будинок, земельну ділянку в АДРЕСА_2 , 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 , та автомобіль ВАЗ-21093, реєстраційний номер НОМЕР_1 , придбано сторонами за спільні кошти, а тому вони підлягають поділу.

При цьому, з огляду на висновок комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи про неможливість поділу будинку відповідно до ідеальних часток співвласників в розмірі 1/2, суд дійшов висновку, що частки сторін у будинку в АДРЕСА_2 та земельної ділянки за цією ж адресою, а також у транспортному засобі мають бути рівними.

Також з огляду на те, що ОСОБА_2 чинить ОСОБА_1 перешкоди у користуванні спільним житловим будинком, про що свідчать її звернення до правоохоронних органів та висновок дільничного інспектора від 25 лютого 2013 року, вона підлягає вселенню до спірного будинку.

Однак ОСОБА_1 не надала до суду належних та допустимих доказів на підтвердження позовної вимоги щодо збільшення її частки в спірному житловому будинку на тій підставі, що нею були витрачені особисті кошти на його реконструкцію, тому житловий будинок та земельна ділянка підлягає поділу по 1/2 частці кожному.

Суд вважав, що ОСОБА_2 надав до суду докази того, що він особисто виконував зобов`язання за кредитним договором, тому ОСОБА_1 має відшкодувати йому 1/2 частину сплачених коштів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 лютого 2020 року та додаткове рішення Богунського районного суду м. Житомира від 02 листопада 2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення первісного та зустрічного позовів.

Визнано спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

- житловий будинок, вартістю 1 618 400,00 грн, та земельну ділянку, площею 0,0584га, вартістю 158 600,00 грн, у АДРЕСА_2 ;

- 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , вартістю 766 650,00 грн;

- автомобіль ВАЗ-21093, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 218 57,00 грн.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на:

- 1/2 частину житлового будинку та 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0584 га, у АДРЕСА_2 ;

- 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на:

- 1/2 частину житлового будинку та 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0584 га, у АДРЕСА_2 ;

- 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 та автомобіль ВАЗ-21093, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 218 57,00 грн.

Вселено ОСОБА_1 у будинок АДРЕСА_2 та зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні будинком та земельною ділянкою в АДРЕСА_2 .

У задоволенні решти вимог первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави 14 407,50 грн судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_2 у дохід держави 22 227,35 грн судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 19 666,40 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2 200,00 грн.

Суд апеляційної інстанції постановив, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення зустрічного та первісного позовів та визнавши за сторонами право спільної сумісної власності на житловий будинок та земельну ділянку в АДРЕСА_2 , 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , та на автомобіль ВАЗ-21093, реєстраційний номер НОМЕР_1 , дійшов правильного висновку, що вказане майно придбано сторонами за спільні кошти, а тому підлягає поділу. При цьому, з огляду на висновок комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи про неможливість поділу будинку відповідно до ідеальних часток співвласників в розмірі 1/2, суд дійшов правильного висновку, що частки сторін у будинку в АДРЕСА_2 та земельної ділянки за цією ж адресою, а також у транспортному засобі мають бути рівними.

Також апеляційний суд вважав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про вселення ОСОБА_1 до спірного будинку з огляду на те, що ОСОБА_2 чинить останній перешкоди у користуванні спільним майном, про що свідчать її звернення до правоохоронних органів та висновок дільничного інспектора від 25 лютого 2013 року.

Разом з тим, ухвалюючи додаткове судове рішення, суд першої інстанції змінив зміст свого рішення, що є неприпустимим.

Вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права на 72,75 % спірного житлового будинку з посиланням на те, що вона вклала 761 400,00 грн особистих грошових коштів на реконструкцію будинку, не підлягають задоволенню, оскільки вона не надала до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження цих обставин.

Також не було надано доказів на підтвердження набуття у власність ОСОБА_2 гаража в ГК «Залізничник».

Посилання ОСОБА_1 на наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_2 грошової компенсації за будівельні матеріали, використані на добудову двоповерхового гаража за адресою: АДРЕСА_2 , в розмірі 1/2 частини, залишивши будівельні матеріали на цю добудову останньому на суму 160 000,00 грн, є безпідставними з огляду на відсутність доказів про те, які конкретно матеріали, на яку суму було придбано під час шлюбу і що саме ці матеріали були використані у будівництві цього майна.

Також не підлягають задоволенню вимоги зустрічного позову щодо виділення ОСОБА_2 спірного житлового будинку, а ОСОБА_1 1/2 частини квартири АДРЕСА_4 , оскільки такий поділ є нерівнозначний, а також 1/2 частина цієї квартири фактично є приміщенням магазину, тому є неподільною річчю.

Крім того, суди, вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, повинні застосовувати положення частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової компенсації на депозитний рахунок суду, що не було зроблено ОСОБА_2 .

Також до суду не було надано належних та допустимих доказів того, що погашення заборгованості за кредитним договором здійснювалося ОСОБА_2 особистими коштами, що є підставою для відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 частини виконаного ним зобов`язання за кредитним договором.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у березні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просила скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року, рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 лютого 2020 року та додаткове рішення цього суду від 02 листопада 2020 року залишити в силі.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року частково скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги стосовно стягнення на її користь з ОСОБА_2 грошової компенсації за 1/2 частину будівельних матеріалів, у розмірі 80 000,00 грн, та за 1/2 гаража в ГК «Залізничник», у розмірі 119 296,00 грн, залишити в силі в цій частині додаткове рішення Богунського районного суду м. Житомира від 02 листопада 2020 року. Відмовити ОСОБА_2 у визнанні права власності на 1/4 квартири АДРЕСА_1 та права власності на автомобіль ВАЗ-21093, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; в стягненні з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат у розмірі 19 666,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на правничу допомогу.

Підставою касаційного оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року заявник вказує неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11 (провадження № 61-34953св18).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції, визнавши за ОСОБА_2 право власності на автомобіль та звільнивши його від сплати ОСОБА_1 компенсації за це майно, а також визнавши за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , усупереч вимогам статті 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), вийшов за межі позовних вимог.

Також суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення компенсації за 1/2 частину гаража № НОМЕР_2 в ГК «Залізничник» та компенсації за будівельні матеріали на добудову двоповерхового гаража в АДРЕСА_2 .

Крім того, суд апеляційної інстанції безпідставно стягнув із ОСОБА_1 в дохід держави та на користь ОСОБА_2 судові витрати.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року залишено без руху для усунення недоліків.

У квітні 2021 року заявник в установлений судом строк недоліки касаційної скарги усунула.

Ухвалою Верховного Суду від 13травня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року і витребувано із Богунського районного суду м. Житомира цивільну справу № 295/3322/13-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи

З 28 жовтня 1995 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 19 квітня 2010 року у справі № 2-3221/10 розірвано.

У період перебування у шлюбі ними за спільні кошти було придбано:

- 1/2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , яка відповідно до договору купівлі-продажу від 02 листопада 2004 року зареєстрована за ОСОБА_1 , вартість якої згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 21 травня 2019 року становить 766 650,00 грн;

- автомобіль ВАЗ-21093, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , право власності на який 30 вересня 1997 року зареєстровано за ОСОБА_2 , вартість якого відповідно до звіту фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 від 21 жовтня 2019 року № КТЗ-191021/1 становить 21 857,00 грн;

- житловий будинок та земельну ділянку, площею 0,0584, у АДРЕСА_2 , право власності на які відповідно до договору купівлі-продажу від 04 жовтня 2005 року зареєстровано за ОСОБА_2 , згідно з висновком комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 31 січня 2018 року вартість житлового будинку становить 1 618 400,00 грн, а земельної ділянки - 158 600,00 грн.

- гараж № НОМЕР_2 в ГК «Залізничник», який відповідно до договору купівлі-продажу без дати, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та посвідченого головою правління гаражного кооперативу Яковенко П. Г. , придбано за 2 300,00 грн.

04 жовтня 2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № Z14-2/006-4/41642, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав у кредит кошти у розмірі 38 600,00 дол. США на споживчі цілі, для придбання житлового будинку та земельної ділянки у АДРЕСА_2 , строком до 02 жовтня 2020 року. У цей же день житловий будинок і земельна ділянка в АДРЕСА_2 передані в іпотеку банку.

Після придбання будинку в АДРЕСА_2 було проведено його реконструкцію, що підтверджується відповідним дозволом та матеріалами архітектурно-планувального завдання (т. 1, а. с. 17, 18, 175-211).

Відповідно до висновку судового експерта Ревуцького Ю. В. від 31 січня 2018 року № 539-ц/01-2018 за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертиз ринкова вартість земельної ділянки, площею 0,0584 га, кадастровий номер 1810136300:07:021:0016, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, станом на 30 квітня 2010 року становила 65 000,00 грн, а на дату дослідження (грудень 2017 року) становить 158 600,00 грн.

Дійсна (ринкова) вартість житлового будинку (літ. «А»), за умови, що площа житлового будинку (літ. «А») становить 125,6 кв. м, та належних господарських будівель і споруд у АДРЕСА_2 , без урахування земельного компонента, становила в цінах станом на 30 квітня 2010 року 1 059 200,00 грн, на дату дослідження (грудень 2017 року) - 1 618 400,00 грн (т. 4, а. с. 22-53).

Згідно з висновком судового експерта Горкуши М. Д. від 21 травня 2019 року № 863/05.19 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи ринкова вартість 1/2 частини приміщення за адресою: АДРЕСА_5 , на час проведення експертизи становить 766 650,00 грн (т. 4, а. с. 98-116).

Відповідно до довідки ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 21 лютого 2011 року № СО6-0000-138/41/100 ОСОБА_2 дійсно отримав кредит в ЖОД АТ «Райффайзен Банк Аваль», а саме 03 жовтня 2005 року видано кредит в сумі 38 600,00 дол. США терміном на 180 місяців, відсоткова ставка 12,5 % річних згідно з кредитним договором від 03 жовтня 2005 року № Z14-2/006-4/41642 за програмою «Житло в кредит на вторинному ринку». Залишок кредиту станом на 21 лютого 2011 року становить 11 226,15 дол. США (т. 1, а. с. 97).

Згідно з договором купівлі-продажу без дати, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , ОСОБА_2 придбав гараж № НОМЕР_2 в ГК «Залізничник» за 2 300,00 грн (т. 1, а. с. 20).

Також відповідно до довідки ГК «Залізничник» від 24 вересня 2012 року № 32 підтверджено те, що гараж № НОМЕР_2 в ГК «Залізничник», за адресою: м. Житомир, вул. Корольова, 73-А, належить члену кооперативу ОСОБА_2 з 26 серпня 2005 року (т. 1, а. с. 21).

Відповідно до довідки ГК «Залізничник» від 25 лютого 2019 року № 2 ОСОБА_2 26 серпня 2005 року придбав гараж № НОМЕР_2 в ГК «Залізничник» і 02 серпня 2013 року продав його ОСОБА_6 . Гараж № НОМЕР_2 в експлуатацію не уведено (т. 4, а. с. 137).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Постанова суду апеляційної інстанції у частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 щодо визнання спільними зобов`язань за кредитним договором, щодо позовних вимог про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку, на 1/2 частину земельної ділянки та вселення ОСОБА_1 в житловий будинок та зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкод в користуванні будинком і земельною ділянкою не оскаржується, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не переглядається в касаційному порядку.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції не повною мірою відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання коштів в розмірі 761 400,00 грн особистою приватною власністю ОСОБА_1 , які вкладені в реконструкцію будинку в АДРЕСА_2 , та визнання за нею право власності на 72,75 % ідеальних часток на будинок у АДРЕСА_2 та визнання за ОСОБА_2 права на 22,75 % ідеальних часток на зазначений будинок

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення міститься і у статті 368 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Наведені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц (провадження № 61-2446св18), від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц (провадження № 61-8518св18).

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 не надала до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що кошти в розмірі 761 400,00 грн, які вкладені в реконструкцію будинку в АДРЕСА_2 , є її особистою приватною власністю. Придбання майна або його поліпшення за особисті кошти не можуть підтверджуватися поясненнями свідків, а надані ОСОБА_1 копії розписок про позику та договір купівлі-продажу від 20 жовтня 2009 року, відповідно до якого ОСОБА_1 продала ОСОБА_7 за 15 500,00 грн належну їй квартиру АДРЕСА_3 , не можуть бути належними доказами того, що отримані за цими документами кошти були спрямовані саме на реконструкцію спірного майна.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення компенсації за 1/2 частину гаража № НОМЕР_2 в ГК «Залізничник» і за будівельні матеріали на добудову двоповерхового гаража за адресою: АДРЕСА_2

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо поділу гаража № НОМЕР_2 в ГК «Залізничник» та стягненні за 1/2 частину гаража на її користь з ОСОБА_2 компенсації, зазначив, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірний гараж належав на праві власності ОСОБА_2 .

Одночасно суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали справи містять договір купівлі-продажу без дати, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , відповідно до якого ОСОБА_2 придбав гараж № НОМЕР_2 в ГК «Залізничник» за 2 300,00 грн (т. 1, а. с. 20).

Також відповідно до довідки ГК «Залізничник» від 24 вересня 2012 року № 32 підтверджено те, що гараж № НОМЕР_2 в ГК «Залізничник» за адресою: м. Житомир, вул. Корольова, 73-А, належить члену кооперативу ОСОБА_2 з 26 серпня 2005 року (т. 1, а. с. 21).

Відповідно до довідки ГК «Залізничник» від 25 лютого 2019 року № 2 ОСОБА_2 26 серпня 2005 року придбав гараж № НОМЕР_2 в ГК «Залізничник» і 02 серпня 2013 року продав його ОСОБА_6 . Гараж № НОМЕР_2 в експлуатацію не уведений (т. 4, а. с. 137).

Однак колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про те, які конкретно матеріали та на яку суму були придбані ОСОБА_1 на добудову двоповерхового гаража в АДРЕСА_2 , а також, що саме ці матеріали були використані для будівництва цього об`єкта. Тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення компенсації за будівельні матеріали, використані на добудову двоповерхового гаража в АДРЕСА_2 .

Щодо позовної вимоги ОСОБА_2 про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , вартістю 766 650,00 грн.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції переглядає справу в повному обсязі.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Зі змісту зустрічного позову ОСОБА_2 вбачається, що він просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , вартістю 766 650,00 грн.

ОСОБА_1 у своїй позовній заяві взагалі не заявляла позовних вимог щодо трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Натомість суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .

З огляду на викладене колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції усупереч вимогам статті 367 ЦПК України під час перегляду справи в апеляційному порядку вийшов за межі позовних вимог, та погоджується з доводом касаційної скарги ОСОБА_8 про порушення апеляційним судом принципу диспозитивності та частини шостої статті 367 ЦПК України.

Щодо позовних вимог ОСОБА_8 про визнання права власності на 1/2 частину автомобіля ВАЗ-21093, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та стягнення за неї компенсації

Суд апеляційної інстанції, визнаючи за ОСОБА_2 право власності на автомобіль ВАЗ-21093, реєстраційний номер НОМЕР_1 , дійшов суперечливих висновків, з огляду на таке.

Так, відмовляючи у задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_2 щодо визнання зобов`язань за кредитним договором від 04 жовтня 2005 року № Z14-2/006-4/41642 на суму 38 600,00 дол. США спільними зобов`язаннями сторін та стягнення з ОСОБА_1 1/2 частини виконаного ним одноособово зобов`язання за цим кредитним договором у розмірі 23 848,52 дол. США, апеляційний суд виходив із недоведеності цих позовних вимог.

Визнаючи за ОСОБА_2 право власності на автомобіль ВАЗ-21093, реєстраційний номер НОМЕР_1 , суд апеляційної інстанції вважав за можливе при поділі цього рухомого майна врахувати боргове зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором від 04 жовтня 2005 року № Z14-2/006-4/41642 на суму 10 928,00 грн (половина вартості спірного транспортного засобу), що на час ухвалення рішення еквівалентно 395,38 дол. США, і звільнив останнього від сплати ОСОБА_1 компенсації у праві на майно.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пунктів 1, 2 і 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції належить урахувати викладене у цій постанові, надати належну оцінку доводам і запереченням сторін та поданим ними доказам, встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк