Постанова

Іменем України

27 січня 2021 року

м. Київ

справа № 295/3581/19

провадження № 61-7267св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Ліквідаційна комісія управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, Виконавчий комітет Житомирської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 10 грудня 2019 року у складі судді Шалоти К. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 березня 2020 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Галацевич О. М., Григорусь Н. Й.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, Виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з серпня 1997 року до 06 листопада 2015 року він проходив службу в органах внутрішніх справ України та у зв`язку із відсутністю власного житла 04 травня 2005 року на підставі поданої заяви та протоколу від 18 травня 2005 року № 2 спільного засідання адмінкомісії та профкому Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (далі - УМВС України в Житомирській області) був взятий на квартирний облік співробітників при зазначеному управлінні.

У зв`язку з початком ліквідаційної процедури УМВС України в Житомирській області на підставі протоколу № 1 спільного засідання ліквідаційної комісії та профспілкового комітету УМВС України в Житомирській області квартирний облік було ліквідовано та рішенням Виконавчого комітету міської ради від 13 грудня 2007 року № 940 УМВС України в Житомирській областівиключено з переліку підприємств, установ, організацій міста Житомира, які здійснюють квартирний облік громадян за місцем їх роботи, що потребують поліпшення умов.

На порушення підпункту 1 пункту 31 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470 (далі - Правила), УМВС України в Житомирській області не було надіслано його облікову справу до виконкому Житомирської міської ради, а видано йому для самостійного звернення до виконкому міської ради.

Вказав, що у разі самостійного звернення до виконкому Житомирської міської ради він втрачає попередній час (майже 14 років) перебування на квартирному обліку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив:

- визнати протиправною бездіяльність ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області щодо не направлення облікової справи, як особи, яка перебувала на квартирному обліку та у списках осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень до Виконавчого комітету Житомирської міської ради;

- визнати протиправною відмову Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області направити його облікову справу, як особи, яка перебувала на квартирному обліку та у списках осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень до Виконавчого комітету Житомирської міської ради;

- зобов`язати ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області направити його облікову справу, як особи, яка перебувала на квартирному обліку та у списках осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, відповідно до підпункту 1 пункту 31 Правил;

- зобов`язати Виконавчий комітет Житомирської міської ради взяти його на квартирний облік відповідно до підпункту 1 пункту 31 Правил із збереженням попереднього часу перебування на квартирному обліку та у списках осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 10 грудня 2019 року відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що не направлення Ліквідаційною комісією УМВС України в Житомирській області особистої заяви позивача до виконкому Житомирської міської ради в строк до 29 березня 2016 року (отримання позивачем облікової справи особисто на руки) правового значення не має, оскільки положеннями Правил не встановлено певного строку для передання облікових справ громадян до виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів.

Після видачі 29 березня 2016 року особисто на руки ОСОБА_1 його облікової справи квартирного обліку, в подальшому (після спливу майже трьох років) Ліквідаційна комісія УМВС України в Житомирській області не мала правових підстав приймати надіслану на її адресу облікову справу позивача, оскільки рішенням виконкому Житомирської міської ради від 15 березня 2016 року № 189 була виключена з Переліку підприємств, установ, організацій міста Житомира, які здійснюють квартирний облік громадян за місцем їх роботи, що потребують поліпшення умов.

Оригінал облікової справи квартирного обліку ОСОБА_1 на час розгляду справи не перебуває у володінні Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Житомирській області, а знаходиться на руках особисто у позивача на підставі поданої ним заяви від 29 березня 2016 року, тому позовні вимоги в частині взяття позивача на квартирний облік також не підлягають задоволенню.

Позивач маючи відповідні правові підстави не подав перелік оновлених документів до виконкому Житомирської міської ради для постановки на квартирний облік за місцем проживання та вирішення питання про включення до списку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, що потребують поліпшення житлових умов.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 30 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 10 грудня 2019 року в частині відмови у позові до Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області скасовано та прийнято в цій частині нову постанову про відмову у позові з інших підстав. В решті рішення залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову до Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції вирішив спір в частині вимог до неналежного відповідача - Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області, оскільки УМВС України у Житомирській області за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань перебуває у стані припинення, з реєстру не виключено.

В решті залишаючи рішення місцевого суду без змін, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позову до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, у зв`язку з тим, що позивач маючи відповідні правові підстави, не подав перелік оновлених документів до виконкому Житомирської міської ради для постановки на квартирний облік за місцем проживання та вирішення питання про включення до списку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, що потребують поліпшення житлових умов.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 10 грудня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 березня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і прийняти рішення про задоволення позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що згідно з підпунктом 31 Правил облікові справи громадян передаються до виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів із збереженням попереднього часу перебування на квартирному обліку та у списках осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, у випадках ліквідації обліку за місцем роботи.

Суди попередніх інстанцій безпідставно залишили поза увагою зазначену норму, а посилалися лише на положення пункту 18 цих Правил, згідно з яким заява про взяття на квартирний облік подається відповідно виконавчому комітету сільської, селищної, міської ради, сільському голові (у разі, коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) за місцем проживання громадян. Заява підписується членами сім`ї, які разом проживають, мають самостійне право на одержання жилого приміщення і бажають разом стати на облік. Зазначений пункт Правил застосовується саме при первинному взятті на облік.

УМВС України в Житомирській області повинен направити облікові справи громадян, які перебували на його черзі до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, а останній в подальшому мав право проводити перевірку щодо поліпшення його житлових умов.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У липні 2020 року Ліквідаційна комісія УМВС в Житомирській області подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що на звернення позивача до УМВС України в Житомирській області з приводу перебування на квартирному обліку, Ліквідаційною комісією УМВС України в Житомирській області направлено обґрунтовану відповідь від 24 квітня 2018 року за вихідним № Х-13лк/31, якою роз`яснено підстави скасування квартирного обліку на місцях УМВС України в Житомирській області та порядок самостійної реалізації права на одержання жилого приміщення відповідно до статті 32 ЖК УРСР. При цьому зауважено, що 29 березня 2016 року позивачем особисто забрано справу квартирного обліку з метою перенесення черги до Житомирського виконавчого комітету.

Крім того, відділом по обліку та розподілу жилої площі Житомирської міської ради було запропоновано позивачу звернутися до спеціаліста відділу для одержання консультації та необхідного переліку документів для постановки на квартирний облік за місцем проживання, з урахування часу перебування на квартирному обліку в УМВС України в Житомирській області.

ОСОБА_1 маючи всі необхідні правові підстави та можливості, не подав відповідний перелік оновлених документів до Житомирської міської ради для постановки на квартирний облік за місцем проживання та вирішення питання про включення до списку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, що потребують поліпшення житлових умов, при цьому свою облікову справу з незрозумілих причин 15 січня 2019 року направив на адресу УМВС України в Житомирській області для передачі до Виконавчого комітету Житомирської міської ради.

Позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження тверджень викладених, як у позовній заяві, так і в касаційній скарзі, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 01 червня 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Корольовського районного суду міста Житомира.

18 червня 2020 року справа № 295/3581/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 1997 року ОСОБА_1 почав проходження служби в органах внутрішніх справ України.

04 травня 2005 року ОСОБА_1 звернувся до заступника начальника УМВС України в Житомирській області із заявою про включення до квартирного обліку в загальну чергу та вписати у списки для першочергового отримання житла у зв`язку із відсутністю житла у особистій власності.

З 18 травня 2005 року ОСОБА_1 (складом сім`ї з 1 особи) прийнято на квартирний облік та включено у списки для першочергового отримання житла, що підтверджується копією виписки із протоколу від 18 травня 2005 року № 2 спільного засідання адміністрації та профкому УМВС України в Житомирській області.

16 вересня 2015 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» № 370 розпочато ліквідаційну процедуру УМВС України в Житомирській області.

16 грудня 2015 року на спільному засіданні Ліквідаційної комісії та профспілкового комітету УМВС України в Житомирській області вирішено ліквідувати квартирний облік УМВС України в Житомирській області, що підтверджується копією виписки з протоколу від 16 грудня 2015 року № 1.

15 березня 2016 року рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради № 189 вирішено виключити УМВС України в Житомирській області з Переліку підприємств, установ, організацій міста Житомира, які здійснюють квартирний облік громадян за місцем їх роботи, що потребують поліпшення умов.

29 березня 2016 року ОСОБА_1 подав на ім`я голови Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області заяву про видачу облікової справи для прийняття на квартирний облік за місцем проживання у зв`язку з ліквідацією квартирного обліку за місцем роботи.

24 квітня 2018 року листом УМВС України в Житомирській області повідомлено ОСОБА_1 про неможливість надання йому копії облікової справи квартирного обліку, оскільки 29 березня 2016 року він особисто забрав справу квартирного обліку з метою перенесення черги до Житомирського виконавчого комітету, а також зазначено, що ГУНП в Житомирській області не здійснює квартирний облік своїх працівників.

02 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до начальника відділу обліку та розподілу жилої площі Житомирської міської ради з листом, в якому просив поновити його на квартирній черзі із збереженням попереднього часу перебування на квартирному обліку та у списках осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.

30 травня 2018 року листом відділу по обліку та розподілу жилої площі Житомирської міської ради повідомлено позивачу, що попередній розгляд заяв про взяття на квартирний облік у виконавчому комітеті міської ради проводиться комісією з житлових питань при міськвиконкомі, яка вносить свої пропозиції виконавчому комітету.

30 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відділу по обліку та розподілу жилої площі Житомирської міської ради із заявою про прийняття його облікової справи з включенням до існуючого списку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, що потребують поліпшення житлових умов із збереження попереднього часу перебування на квартирному обліку в УМВС України в Житомирській області до його ліквідації.

06 вересня 2018 року листом Виконавчого комітету Житомирської міської ради повідомлено позивачу про можливість розгляду питання щодо його постановки на квартирний облік за місцем проживання за наслідком подання відповідних документів та матеріалів для постановки на квартирний облік за місцем проживання та перевірки житлових умов, що розглядаються на засіданні відповідної комісії, яка вносить свої пропозиції виконкому міської ради.

15 січня 2019 року ОСОБА_1 направив на адресу Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області лист, в якому вказував про повернення оригіналу його облікової справи для передання її до Виконавчого комітету Житомирської міської ради.

30 січня 2019 року листом голови Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області повідомлено позивача про необхідність самостійного звернення до відділу облік та розподілу житлової площі Житомирської міської ради та подання документів, передбачених Правилами, з метою прийняття рішення щодо збереження попереднього часу перебування на квартирному обліку та у список осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. До вказаного листа додано особову справу квартирного обліку позивача.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 367, частини першої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає, з огляду на таке.

07 листопада 2015 року набрав чинності Закон України від 02 липня 2015 року «Про Національну поліцію» та втратив чинність Закон України від 20 грудня 1990 року «Про міліцію».

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» ліквідуються як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ.

Зі змісту вказаних нормативно-правових актів вбачається, що Національна поліція України не є правонаступником Міністерства внутрішніх справ та його територіальних органів.

Отже, Кабінетом Міністрів України прийнято рішення не про реорганізацію, а про повну ліквідацію органів внутрішніх справ.

Відповідно до частини четвертої статті 105 ЦК України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Таким чином, Ліквідаційна комісія УМВС України в Житомирській області має належні повноваження щодо представлення УМВС України в Житомирській області у судах.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 180/285/16-ц (провадження № 61-6898св18) та від 20 жовтня 2019 року у справі № 311/842/17 (провадження № 61-40390св18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, що передбачено частиною першою статті 16 ЦК України.

Вважаючи своє право порушеним, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, зокрема до Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області, яка є належним відповідачем у цій справі, оскільки відповідно до вимог статті 105 ЦК України має належні повноваження щодо представлення УМВС України в Житомирській області у судах.

Переглядаючи рішення місцевого суду апеляційний суд залишив поза увагою вищенаведені норми права, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про те, що Ліквідаційна комісія УМВС України в Житомирській області є неналежним відповідачем у цій справі, не розглянув спір по суті та не мотивував, чому не може бути застосований підпункту 1 пункту 31 Правил в даній конкретній справі.

Враховуючи викладене, постанова Житомирського апеляційного суду від 30 березня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляду до суду апеляційної інстанції.

Також підлягає і скасуванню постанова суду апеляційної інстанції в частині залишення без змін рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 10 грудня 2019 року, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про зобов`язання взяти позивача на квартирний облік із збереженням попереднього часу перебування на квартирному обліку та у списках осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, є взаємопов`язаними з вимогами, заявленими до Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області.

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, та переоцінювати докази у справі з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки апеляційним судом порушено вищенаведені норми процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене цим судом судове рішення не може вважатися законними і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 30 березня 2020 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров О. С. Ткачук