Постанова

Іменем України

30 березня 2022 року

м. Київ

справа № 295/4293/21

провадження № 61-17141св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Управління праці і соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заяви

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що вона з ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 14 квітня 2014 року. У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3

04 листопада 2016 року до неї зателефонував машиніст електрички і повідомив, що знайшов у вагоні чоловічу сумку, в якій виявив паспорт, трудову книжку на ім`я ОСОБА_2 , записну книжку та ключі, у зв`язку з чим з 11 листопада 2016 року ОСОБА_2 перебуває у розшуку на підставі оперативно-розшукової справи № 12016060020007023. В результаті проведених розшукових заходів місцезнаходження ОСОБА_2 не встановлено.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 21 грудня 2017 року ОСОБА_2 визнано безвісно відсутнім.

Посилаючись на необхідність реалізації спадкових прав сином ОСОБА_3 , заявник просила оголосити померлим свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Богунський районний суд м. Житомира рішенням від 14 травня 2021 року заяву задовольнив. Вирішив оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце народження - м. Житомир. Днем смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати день набрання рішенням законної сили.

Рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю правових підстав для задоволення заяви.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Житомирський апеляційний суд постановою від 27 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнив. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 травня 2021 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовив.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що заявник не надала належних і допустимих доказів для встановлення обставин, на підставі яких можливо було б зробити вірогідне припущення про смерть ОСОБА_4 , адже у заяві до суду і в поясненнях заявник лише констатувала факт відсутності з колишнім чоловіком будь-якого зв`язку, відсутність відомостей про місце його перебування, але жодним чином не довела можливі припущення про його смерть, при тому, що іншими доказами доводиться, що у 2016 році колишній чоловік виїхав на заробітки. Відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання, реєстрації, саме по собі не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 19 жовтня 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на необхідність відступлення від висновку щодо застосування статті 46 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 390/1443/19 та застосованого апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає про порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні заяви, апеляційний суд послався лише на пояснення свідків, при цьому не перевірив достовірність їх пояснень, не з`ясував назви підприємства, на якому нібито у березні 2019 року приймали на роботу особу, схожу на ОСОБА_4 , та не витребували матеріали щодо укладення трудового договору з цією особою, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення цієї справи.

Обґрунтовуючи свою заяву про оголошення фізичної особи померлою заявник посилалася на відсутність за місцем постійного проживання ОСОБА_4 відомостей про місце його перебування з листопада 2016 року, тобто більше трьох років.

Обов`язок щодо збирання доказів та вживання заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи у справах окремого провадження покладається на суд.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

16 грудня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 вересня 2001 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 14 квітня 2014 року. У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 .

З 11 листопада 2016 року ОСОБА_4 перебуває у розшуку на підставі оперативно-розшукової справи № 12016060020007023. Згідно з довідками від 28 листопада 2016 року, від 18 січня, 09 жовтня 2017 року, які надані Житомирським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, ОСОБА_4 04 листопада 2016 року пішов з місця свого проживання та не повернувся. У результаті проведених розшукових заходів місцезнаходження ОСОБА_4 не встановлено.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 21 грудня 2017 року ОСОБА_4 визнано безвісно відсутнім.

Матеріали справи не містять інформації про наслідки розшуку ОСОБА_4 станом на час звернення ОСОБА_1 із цією заявою до суду.

З пояснень свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які були допитані у суді першої інстанції, встановлено, що ОСОБА_4 з 2016 року відсутній за місцем проживання, можливо, виїхав на заробітки.

Допитані під час апеляційного розгляду справи свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 повідомили, що ОСОБА_4 у березні 2019 року працював охоронцем в приміщенні колишнього універмагу в м. Коростишеві Житомирської області.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не

підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 46 Цивільного кодексу України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина.

Тобто особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення фізичної особи померлою ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи (правова презумпція).

При розгляді справ вказаної категорії судам слід, крім іншого, з`ясовувати, чи може бути відсутність особи умисною, тобто чи не переховується вона від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 226/3053/18.

Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.

Подібний висновок виклдено у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 461/424/15-ц, від 07 липня 2021 року у справі № 390/1443/19-ц.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Встановивши, що заявник не надала належних доказів на підтвердження факту смерті ОСОБА_4 або наявності обставин, які доводили б, що ця особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви.

Вказуючи на вірогідність смерті ОСОБА_4 як на підставу для оголошення його померлим, заявник не підтверджує свої доводи жодними належними доказами, які вказували б на здійснення заходів щодо розшуку ОСОБА_4 та вирішення питання про з`ясування можливих причин його зникнення.

Обов`язок доказування обставин, що підтверджують відсутність відомостей про місце перебування особи, яку заявник просить оголосити померлою, у місці її постійного проживання протягом трьох років, покладається чинним законодавством України саме на заявника.

Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає, що підстав для передачі справи для необхідності відступлення від висновку щодо застосування статті 46 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 390/1443/19, немає.

Аналізуючи обсяг дослідження доводів заявника та їх відображення в рішенні апеляційного суду, питання обґрунтованості висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду, зводяться до незгоди з ним та необхідності здійснення переоцінки встановлених фактичних обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов