ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 року

м. Київ

справа № 295/451/16-ц

провадження № 61-19450св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Антоненко Н. О. (суддя-доповідач),

суддів: Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа - комунальне підприємство «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану представником ОСОБА_5 , на рішення апеляційного суду Житомирської області від 28 грудня 2016 року в складі колегії суддів Галацевич О. М., Широкової Л. В., Борисюка Р. М.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та з урахуванням уточнених позовних вимог просила:

- змінити ідеальні частки співвласників будинку АДРЕСА_1 , установивши, що ОСОБА_1 належить 61/100 ідеальних часток, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - по 9/100 ідеальних часток, ОСОБА_4 - 21/100 ідеальних часток будинку;

- виділити в натурі зі спільної часткової власності 61/100 ідеальних часток у вказаному домоволодінні;

- виділити зі спільної часткової власності земельну ділянку площею 0,0253 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;

- припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на зазначені домоволодіння та земельну ділянку.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що сторони в справі є співвласниками домоволодіння та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 за власні кошти з дотриманням установленого законом порядку та за згодою інших співвласників здійснила реконструкцію належної їй частини будинку, що призвело до зміни ідеальних часток сторін у спільній частковій власності.

Посилаючись на положення статті 364 ЦК України, позивач просила виділити в натурі належні їй частки в домоволодінні та земельну ділянку, припинивши її право спільної часткової власності на вказане майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 31 жовтня 2016 року позов задоволено: змінено ідеальні частки співвласників будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та встановлено їх належність сторонам наступним чином: ОСОБА_1 - 61/100 ідеальних часток, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - по 9/100 ідеальних часток, ОСОБА_4 - 21/100 ідеальних часток; виділено ОСОБА_1 зі спільної часткової власності 61/100 ідеальних часток у вказаному домоволодінні та відповідну земельну ділянку згідно з варіантом поділу № 2, викладеному у висновку судового експерта від 19 серпня 2016 року № 326/08-2016, а також припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 на житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції виходив зі зміни ідеальних часток сторін у домоволодінні внаслідок проведеної позивачкою реконструкції, а також з відсутності перешкод для проведення виділу належних ОСОБА_1 часток у домоволодінні та земельної ділянки зі спільної часткової власності.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 28 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Богунського районного суду м. Житомира від 31 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційний суд виходив із того, що до складу домоволодіння по АДРЕСА_1 входять самочинно збудовані ОСОБА_2 об`єкти нерухомого майна, а тому виділ належної позивачці частки є неможливим.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про виділ земельної ділянки, апеляційний суд урахував, що в 2001 році між ОСОБА_6 (попередній власник частки ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено угоду про порядок користування спільною земельною ділянкою, на підставі якої ОСОБА_2 22 червня 2001 року отриманий державний акт на право приватної власності на землю із зазначенням на плані зовнішніх меж земельної ділянки.

Аргументи учасників справи

У січні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, підписану представником, на рішення суду апеляційної інстанції та, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржуване судове рішення скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Указує, що реконструкція будинку проводилася позивачем за згодою всіх співвласників з дотриманням архітектурно-будівельних норм.

Наголошує на тому, що предметом виділу є виключно частка ОСОБА_1 у домоволодінні, яка не містить у собі елементів самочинного будівництва, а тому суд апеляційної інстанції безпідставно застосував правову позицію Верховного Суду України в справі № 6-130цс13.

Відмову апеляційного суду у виділі позивачці земельної ділянки зі спільної часткової власності вважає безпідставною, оскільки виділ земельної ділянки в розмірі, який відповідає частці ОСОБА_1 у спільній частковій власності, не порушує права інших співвласників.

У квітні 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Указує, що апеляційний суд, встановивши, що до складу домоволодіння входять самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Зазначає, що ОСОБА_1 здійснила реконструкцію належної частки будинку без отримання згоди всіх співвласників, а тому відповідна прибудова в силу положень статті 357 ЦК України не може змінювати розмір часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 січня 2017 року відкрито касаційне провадження в справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2017 року вказану справу призначено до судового розгляду.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справа передана до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить 40/100 ідеальних часток жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - по 15/200 ідеальних часток, ОСОБА_4 - 45/100 ідеальних часток будинку.

Згідно державних актів на право власності земельна ділянка за вищезазначеною адресою загальною площею 0,0845 га перебуває у спільній частковій власності співвласників жилого будинку: ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0253 га, ОСОБА_4 - 0,0188 га, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - 0,0404 га.

Згідно нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 від 19 липня 2008 року відповідач надав згоду ОСОБА_1 на реконструкцію належної їй частини житлового будинку з розширенням.

Рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 09 жовтня 2008 року № 726 ОСОБА_1 надано дозвіл на реконструкцію частини житлового будинку з прибудовою по АДРЕСА_1 відповідно до розробленого проекту.

21 червня 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації - реконструкції житлового будинку з прибудовою по АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 19 серпня 2016 року №326/08-2016 проведена ОСОБА_1 реконструкція належної їй частини домоволодіння є підставою для збільшення її фактичної частки в праві спільної часткової власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , до 61/100; частки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 становлять 9/100, 9/100 та 21/100 відповідно; запропоновано три варіанту виділу земельної ділянки зі спільної часткової власності.

Згідно з указаним висновком до складу домоволодіння АДРЕСА_1 входять самочинно збудовані ОСОБА_2 об`єкти нерухомого майна.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України(тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

У частинах першій, третій статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року в справі № 6-12цс13 зроблено висновок, що «у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається. На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється зі спільної власності, у разі поділу спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників (стаття 367 ЦК України). Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку зі самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин, поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників».

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 зроблено висновок, що «виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно».

У постанові Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13 зазначено, що «частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні»; «…норма частини першої статті 376 ЦК України підлягає застосуванню й до випадків самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої об`єкт набуває нових якісних характеристик (зміна конфігурації, площі та кількості приміщень, втручання в несучі конструкції, улаштування дверних прорізів у капітальних стінах тощо; розділ 3.4 Методичних рекомендацій № 146). При цьому за змістом частини першої статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна. Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не підлягають поділу (виділу) об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Таким чином, за змістом статей 357, 376, розділу 3.4. Методичних рекомендацій № 146, пункту 3 ДБН власник може самостійно здійснювати такі переобладнання об`єкта нерухомого майна, які не підпадають під ознаки реконструкції або перебудови, не суперечать закону, не порушують прав та охоронюваних інтересів інших осіб».

З такими висновками погодилась Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25 березня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц (провадження № 14-43цс20).

Установивши, що до складу домоволодіння, з якого позивачка просить виділити в натурі належну їй частку, входять самочинно збудовані та не зареєстровані в установленому порядку об`єкти нерухомого майна, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо виділу зі спільної часткової власності частки в житловому будинку та, як наслідок, припинення права спільної часткової власності позивачки на цей будинок.

Доводи касаційної скарги про те, що до частки домоволодіння, яку просить виділити ОСОБА_1 , не входять самочинно збудовані ОСОБА_2 об`єкти нерухомого майна, не заслуговують на увагу, оскільки частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному зіспіввласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна (висновок, викладений упостанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 442/7505/14-ц, провадження № 61-4536св18).

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 уцілому, апеляційний суд не досліджував позовні вимоги про зміну розміру ідеальних часток співвласників будинку АДРЕСА_1 та не мотивував відмову в їх задоволенні.

Відповідно до положень статті 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного зіспіввласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна. Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна. Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

У постанові Верховного Суду від 14 квітня 2020 року в справі № 457/238/18 (провадження № 61-2404св20) зроблено висновок, що «при розгляді спорів між учасниками спільної часткової власності на жилий будинок про зміну часток суди повинні враховувати, що такі вимоги можуть бути задоволені, якщо учасник спільної власності збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку (жилих і підсобних його приміщень) шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної з дозволу виконкому місцевої Ради і за згодою решти учасників спільної власності. Спорудження господарських будівель (сараїв, гаражів тощо) не є підставою для збільшення встановленого раніше розміру частки в праві власності на будинок. Отже, при здійсненні перебудов житлового будинку, позовні вимоги про перерозподіл часток співвласників у праві спільної частково власності із виділенням в натурі новостворених часток, про що відсутня згода кожного із таких співвласників, не можуть бути задоволені».

Розглядаючи спір по суті, суд апеляційної інстанції не встановив наявність згоди всіх співвласників на проведення ОСОБА_1 реконструкції та здійснення прибудови до житлового будинку АДРЕСА_1 .

Невстановлення апеляційним судом указаної обставини перешкоджає правильному вирішенню спору щодо зміни ідеальних часток співвласників нерухомого майна.

За змістом частин першої-третьої статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про виділення ОСОБА_1 зі спільної часткової власності земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0253 га, апеляційний суд виходив із того, що в 2001 році попередні співвласники земельної ділянки уклали непосвідчену нотаріальноугоду про порядок користування спільною земельною ділянкою, на підставі якої ОСОБА_2 отримав державний акт про право приватної власності на землю від 22 червня 2001 року. При цьому суд не надав оцінки доказам, поданим позивачкою, зокрема державному акту про право приватної власності на землю від 28 листопада 2008 року, в якому визначені загальні межі земельної ділянки площею 0,0845 га, яка належить сторонам на праві спільної часткової власності, без визначення меж земельної ділянки кожного співвласника.

Апеляційний суд усупереч вимогам статті 88 ЗК України не встановлював обставину можливості виділу ОСОБА_1 частки земельної ділянки зі спільної часткової власності та не навів мотивів відхилення запропонованих судовим експертом варіантів виділу земельної ділянки, у зв`язку з чимдійшов передчасного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у цій частині.

Згідно частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За встановлених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню: рішення апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зміну розміру ідеальних часток, виділ земельної ділянки з припиненням права спільної часткової власності слід скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції; рішення апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про виділ позивачці зі спільної часткової власності частки в домоволодінні та припинення права спільної часткової власності ОСОБА_1 на домоволодіння слід залишити без змін.

Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану представником ОСОБА_5 , задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 28 грудня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зміну розміру ідеальних часток домоволодіння, виділ частини земельної ділянки зі складу земельної ділянки, що перебуває у спільній частковійвласності, та припинення права спільної часткової власності на земельну ділянку скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 28 грудня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ частки з домоволодіння, що є у спільній частковій власності, та припинення права спільної часткової власності на домоволодіння залишити без змін.

Із моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення апеляційного суду Житомирської області від 28 грудня 2016 року в скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Антоненко

Судді І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов