Постанова
Іменем України
14 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 296/1849/17
провадження № 61-375св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач за первісним та об`єднаним позовами (відповідач за зустрічними позовами) - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідачі за первісним та об`єднаним позовами (позивачі та треті особи за зустрічними позовами): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач за об`єднаним позовом - акціонерне товариство «Акцент-Банк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - ОСОБА_3 , на постанову Житомирського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Миніч Т. І., Трояновської Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2008 року закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк») (назва змінена на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»)) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 23 березня 2007 року
ЗАТ КБ «ПриватБанк» уклало кредитний договір № МІ-39-07 з
ОСОБА_1 . На виконання пункту 1.2 укладеного кредитного договору ЗАТ КЮ «ПриватБанк» надав ОСОБА_1 кредит у розмірі
35 000,00 доларів США терміном до 19 березня 2010 року. У свою чергу ОСОБА_1 зобов`язувався повернути кредит та відповідно до
пункту 4.1. кредитного договору сплати відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 16 % річних у строк та у порядку, які встановлені кредитним договором. З метою забезпечення кредиту
23 березня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № МІ-39-07. ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, у результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 34 034,89 доларів США по кредиту, 3 439,51 долар США по відсоткам за користування кредитом та 226,62 доларів пені за несвоєчасність виконання.
Враховуючи викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості у розмірі
34 034, 89 доларів США, яка складається: 30 368,76 доларів США заборгованості за кредитом; 3 439, 51 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом; 226,62 доларів США пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.
Заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира
від 17 липня 2009 року позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернути ЗАТ КБ «ПриватБанк» 30 268,76 доларів США заборгованості за кредитом, 3 439,51 доларів США заборгованості по відсоткам, 226,62 доларів США пені, а всього 34 034,89 доларів США, а у разі неможливості це зробити, стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» 164 728,87 грн у солідарному порядку.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 22 лютого
2017 року вказане заочне рішення скасовано.
У вересні 2017 року ОСОБА_1 подано зустрічну позовну заяву до
ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_2 , про захист прав споживача та про визнання недійсним договору про видачу траншу
від 23 березня 2007 року № МІ-39-07 в силу статей 229-230 ЦК України.
Зустрічну позовну заяву мотивовано тим, що 23 березня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір про видачу траншу № МІ-39-07, відповідно до якого банк зобов`язався надати ОСОБА_1 на умовах цього договору грошові кошти в сумі
35 000,00 доларів США. Останній, у свою чергу, зобов`язався належним чином використати та повернути кредит в сумі 35 000,00 доларів США, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 16 % річних в порядку, на умовах та у строки, визначені кредитним договором.
ОСОБА_1 зазначав, що зміст договору від 23 березня 2007 року
№ МІ-39-07 суперечить встановленим у ньому умовам у частині невідповідності щомісячного платежу за кредитом - 1 245,00 доларів США. Вважав, що банк свідомо ввів в оману щодо встановленого розміру відсотків та сукупної вартості кредиту, зазначивши при цьому, що умови договору є дискримінаційними та такими, що погіршують його становище як споживача. Посилався на пункт 2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Окрім того, стверджував про відсутність в кредитному договорі істотної умови - його ціни, відсутності графіку погашення процентів, порушення принципу справедливості.
У травні 2018 року ОСОБА_2 також подано зустрічну позовну заяву до ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору поруки.
В обґрунтування поданої зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 зазначала, що нею не укладався договір поруки з ОСОБА_1 в 2007 році, а підпис на ксерокопії договору, що приєднаний до матеріалів справи нею не виконувався. Крім того, вказує, що не знала про існування кредитного договору, який був укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», оскільки суми в розмірі 35 000,00 доларів США у розпорядженні сім`ї не знаходилися та про взяті у кредит кошти не повідомлялося.
У провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до публічного акціонерного товариства «Акцент банк» (далі - ПАТ «Акцент банк»), ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 15 жовтня
2019 року об`єднано справу № 296/1849/17 за позовом
ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_2 , про захист права споживача та про визнання недійсним договору про видачу траншу від 23 березня 2007 року № МІ-39-07 зі справою 0417/11875/2012 за позовною заявою АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 06 листопада 2020 року у складі судді Драча Ю. І. позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 23 березня 2007 року
№ МІ-39-07 у розмірі 34 034,89 доларів США.
Відмовлено у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_2 , про захист права споживача та про визнання недійсним договору про видачу траншу від 23 березня 2007 року № МІ-39-07 відмовлено.
Задоволено позов ОСОБА_2 до АТ КБ «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору поруки. Визнано недійсним договір поруки від 23 березня 2007 року № МІ-39-07, укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із того, що ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав, а саме надав відповідачу
ОСОБА_1 кредит у розмірі 35 000,00 доларів США. Однак, у порушення умов кредитного договору, ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконав, а саме не здійснив погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки, внаслідок чого заборгованість позичальника станом на 25 червня 2008 року становить 34 034,89 доларів США, яка складається з наступного: 30 368,76 доларів США заборгованості за кредитом, 3 439,51 доларів США заборгованості по процентах за користування кредитом, 226,62 доларів США пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.
Враховуючи встановлене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про видачу траншу від 23 березня 2007 року № МІ-39-07.
У зв`язку з ненаданням банком оспорюваного договору поруки для проведення експертизи суд першої інстанції дійшов висновку, що договір поруки від 23 березня 2017 року № МІ-39-07, укладений між ОСОБА_2 та банком у особі керівника напрямку програми мікрокредитування Житомирського РУ ЗАТ КБ «ПриватБанк» Наумчука М. І. слід визнати недійсним, оскільки неможливо встановити факт підписання зазначеного договору ОСОБА_2 , а підписання договору є обов`язковою умовою, недодержання якої є підставою недійсності таких правочинів, відповідно позивач всі істотні умови оспорюваного договору поруки не погоджував, а отже відсутнє його волевиявлення як учасника правочину на укладення договору поруки.
Щодо об`єднаного АТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк»,
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, то суд дійшов висновку про те, що зазначений позов охоплює частину вимог банку у справі за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення коштів, який був поданий раніше до вказаного та у банку, як кредитора, право нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося, суд вважав за необхідне залишити без задоволення зазначений позов АТ КБ «ПриватБанк».
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 06 листопада 2020 року в частині часткового задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення коштів скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5 168, 87 доларів США, заборгованість по процентам у розмірі 3 091,96 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором, яка складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 25 199,89 доларів США, заборгованості по процентам у розмірі 347,55 доларів США та пеню у розмірі 6 111,41 грн.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 06 листопада 2020 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 до
АТ КБ «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору поруки скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 оспорює договір поруки від 23 березня 2007 року № МІ-39-07, посилаючись на те, що вона не підписувала оспорюваний правочин, на підтвердження зазначеного вона просила у суді першої інстанції призначити у справі судову почеркознавчу експертизу.
Суд апеляційної інстанції вважав, що банк не надав оригінал договору поруки для проведення почеркознавчої експертизи з об`єктивних причин, оскільки 08 лютого 2012 року старшим оперуповноваженим ОВС УБОЗ УМВС України в Житомирській області капітаном Заруцьким В. Т., на підставі постанови від 16 січня 2012 року у приміщенні ПАТ «ПриватБанк» проведено виїмку оригіналів документів кредитної справи № МІ-39-07, у тому числі і оригінал договору поруки від 23 березня 2007 року, який органами досудового слідства до банку пізніше не повертався. Належним чином оцінивши наявні у матеріалах справи докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, колегія суддів вважала, що ОСОБА_2 не доведено належними доказами обставини, на які вона посилалася, а саме непідписання нею оспорюваного договору поруки, що є її процесуальним обов`язком, у зв`язку із чим дійшла висновку про відсутність підстав вважати оспорюваний договір поруки нікчемним відповідно до
Згідно із розрахунку кредитної заборгованості, складеного кредитором, заборгованість виникла у листопаді 2007 року, а останній платіж на погашення кредитної заборгованості позичальник здійснив 21 травня
2008 року. Оскільки термін дії договору поруки не встановлено (частина четверта статті 559 ЦК України), умовами договору, дію якого визначено до
23 березня 2011 року, передбачено погашення кредиту періодичними платежами, то колегія суддів дійшла висновку, що порука є припиненою за щомісячними зобов`язаннями по платежам, які мали бути сплачені протягом листопада, грудня 2007 року та січня-квітня 2008 року. Тому за цей період заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5 168, 87 доларів США та процентам у розмірі 3 091,96 доларів США підлягає стягненню з
ОСОБА_1 . У свою чергу боржник ОСОБА_1 та поручитель
ОСОБА_2 з 01 травня 2008 року несуть солідарну відповідальність перед банком по заборгованості за кредитним договором, яка складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 25 199, 89 доларів США, заборгованості по процентам у розмірі 347,55 доларів США та пені у розмірі 6 111,41 грн, що еквівалентно 224,90 доларам США.
Рішення суду першої інстанції оскаржувалося ОСОБА_2 до апеляційного суду в частині задоволення зустрічної позовної заяви про визнання договору поруки недійсним та в частині відмови у задоволені позовної вимоги АТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, тому у іншій частині судом апеляційної інстанції не перевірялося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У грудні 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Представник заявника посилається на те, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що покладаючи в основу оскаржуваного рішення на підтвердження факту наявності у відповідачки ОСОБА_2 зобов`язань солідарного боржника перед позивачем лише копії договору позики, укладення якого від імені ОСОБА_2 заперечується та копії протоколу допиту свідка від 12 січня 2012 року, суд порушив принцип змагальності сторін та диспозитивної судового процесу й вимоги
Оскільки позивачем на вмотивовану ухвалу суду не надано оригіналу договору поруки від 23 березня 2007 року № МІ-39-07, укладеного між ОСОБА_2 та банком, який би містив оригінал підпису скаржника, то вказане з урахуванням статей 207 638 ЦК України, свідчить про те, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 відсутні зобов`язання щодо повернення кредитних коштів по кредитному договору від 23 березня
2007 року № МІ-39-07.
Під час винесення постанови, яка оскаржується, суд апеляційної інстанції помилково виходив із того, що початком спливу строку дії поруки є дата останнього платежу за кредитним договором, тобто 21 травня 2008 року.
При цьому суд апеляційної інстанції проігнорував те, що заборгованість по кредитному договору виникла вже з 01 травня 2007 року, що підтверджується розрахунком, наданим банком до матеріалів справи.
Позов до ОСОБА_2 як до поручителя був поданий тільки 18 липня
2008 року, тобто після спливу 6 місяців з дня виникнення заборгованості.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.Клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про зупинення виконання постанови Житомирського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року задоволено. Зупинено виконання постанови Житомирського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року до закінчення касаційного провадження у справі.
У квітні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2022 року справу призначено судді-доповідачеві Хопті С. Ф.
Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2022 року справу
№ 296/1849/17-ц призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23 березня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір про надання кредиту в сумі 35 000,00 доларів США на термін до 19 березня 2010 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16 % на рік на суму залишку заборгованості.
У матеріалах справи міститься копія договору поруки від 23 березня
2007 року № МІ-39-07, укладеного між ОСОБА_2 та
ЗАТ КБ «ПриватБанк», відповідно до якого ОСОБА_2 є поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_1 своїх обов`язків за кредитним договором від 23 березня 2007 року № МІ-39-07.
Свої зобов`язання відповідач ОСОБА_1 не виконав, а саме не здійсним погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки, внаслідок чого заборгованість позичальника станом на 25 червня 2008 року становить 34 034,89 доларів США, яка складається з наступного: 30 368,76 доларів США заборгованості за кредитом, 3 439,51 доларів США заборгованості по процентах за користування кредитом, 226,62 доларів США пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 30 березня
2018 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення доказів задоволено. Витребувано у ПАТ КБ «ПриватБанк» оригінали документів для огляду в судовому засіданні, а також належним чином завірені копії документів для долучення їх до матеріалів справи, зокрема договір поруки від 23 березня 2007 року № МІ-39-07 на ім`я ОСОБА_2 з метою подальшого призначення судової почеркознавчої експертизи.
07 серпня 2018 року на адресу суду надійшов лист ПАТ КБ «ПриватБанк» в якому повідомлено, що 08 лютого 2012 року старшим оперуповноваженим ОВС УБОЗ УМВС України в Житомирській області капітаном Заруцьким В. Т., на підставі постанови від 16 січня 2012 року у приміщенні
ПАТ «ПриватБанк» проведено виїмку оригіналів документів кредитної справи № МІ-39-07, відомостей про рух коштів та заяв ОСОБА_1 . Щодо надання інших документів АТ КБ «ПриватБанк» повідомляє, що згідно зі статтею 674 постанови правління Національного банку України
від 08 грудня 2004 року № 601 «Про затвердження Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України із зазначенням строків зберігання» документи у банку зберігаються не більше 5 років.
Відповідно до копії протоколу виїмки від 08 лютого 2012 року старший оперуповноважений ОВС УБОЗ УМВС України в Житомирській області капітан Заруцький В. Т. у приміщенні ПАТ КБ «ПриватБанк»
м. Дніпропетровська з дотриманням вимог статей 180 181 183 186 188 189 КПК України провів виїмку оригіналів документів вказаних в постанові про проведення виїмки від 16 січня 2012 року (документів кредитної справи, відомостей про рух коштів та договорів ОСОБА_1 ). Зокрема, під час виїмки було вилучено договір поруки від 23 березня 2007 року № МІ-39-07 на одному аркуші (а. с. 138, т. 1).
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 04 вересня
2018 року задоволено клопотання ОСОБА_2 та призначено у справі судову почеркознавчу експертизу на вирішення експертизи поставлено такі питання: Чи виконаний підпис на ксерокопії договору поруки від 23 березня 2007 року № МІ-39-07 в розділі юридичні адреси та реквізити сторін громадянином ОСОБА_2 власноручно або іншою особою, чи виконаний підпис на ксерокопії договору поруки від 23 березня 2007 року
№ МІ-39-07 у розділі юридичні адреси та реквізити сторін з наслідуванням підпису (почерку) ОСОБА_2 .
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 25 жовтня
2018 року поновлено провадження у справі у зв`язку з надходженням клопотання експерта про погодження строку виконання експертизи та надання додаткових матеріалів, а саме оригіналу договору поруки
від 23 березня 2007 року.
13 березня 2019 року на адресу суду надійшло повідомлення судового експерта Яновича М. А. про неможливість проведення судової експертизи у зв`язку з ненаданням оригіналу досліджуваного документу та відповідних зразків рукописів, що унеможливлює проведення експертизи.
З метою повного та всебічного з`ясування обставин справи апеляційний суд вживав заходи для встановлення знаходження оригіналу договору поруки від 23 березня 2007 року № МІ-39-07.
Листом від 14 червня 2021 року № 6577/105/24-2021 слідче управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області повідомило, що матеріали кримінальної справи № 11/080669, у рамках якої 08 лютого 2012 року на підставі постанови від 16 січня 2012 року старшим оперуповноваженим ОВС УБОЗ УМВС України в Житомирській області капітаном міліції Заруцьким В. Т. вилучено оригінал договору поруки
від 23 березня 2007 року № МІ-39-07, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , 07 березня 2012 року направлено з обвинувальним висновком відносно ОСОБА_1 за частинами другою, третьою, четвертою статті 190 КК України до Корольовського районного суду
м. Житомира для розгляду по суті.
Корольовський районний суд м. Житомира на запит апеляційного суду повідомив, що кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочинів, передбачених частинами другою, третьою, четвертою статті 190 КК України розглянуте 09 грудня 2019 року з постановленням вироку. Зазначений вирок не набрав законної сили, так як 27 січня 2020 року справа направлена до Житомирського апеляційного суду для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на вирок від 09 грудня 2019 року.
Суддя Житомирського апеляційного суду Широкопояс Ю. В. у провадженні якого перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_1 листом від 16 липня 2021 року повідомив, що в провадженні Житомирського апеляційного суду знаходиться на розгляді кримінальне провадження № 296/336/12-к (номер досудового розслідування
№ 11/080669) за частинами другою, третьою, четвертою статті 190 КК України щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира
від 09 грудня 2019 року щодо цієї особи. Постанова старшого оперуповноваженого ОВС УБОЗ УМВС України в Житомирській області Заруцького В. Т. від 16 січня 2012 року про вилучення оригіналу договору поруки від 23 березня 2007 року № МІ-39-07, укладеного між
ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 та оригінал зазначеного договору поруки у матеріалах кримінального провадження відсутній.
У судовому засідання апеляційної інстанції оглянуто кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 . Разом з тим, у матеріалах кримінального провадження постанови старшого оперуповноваженого ОВС УБОЗ УМВС України в Житомирській області Заруцького В. Т. від 16 січня 2012 року про вилучення оригіналу договору поруки від 23 березня
2007 року № МІ-39-07, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та
ОСОБА_2 , протоколу виїмки старшого оперуповноваженого ОВС УБОЗ УМВС України в Житомирській області Заруцького В. Т. від 08 лютого
2012 року про виїмку оригіналу договору поруки та оригіналу зазначеного договору поруки не виявлено.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року у справі за клопотання ОСОБА_2 була призначена судова почеркознавча експертиза, проведення якої доучено Житомирське НДЕКЦ МВС.
21 жовтня 2021 року Житомирське НДЕКЦ МВС направило апеляційному суду повідомлення про неможливість проведення судової експертизи за
№ СЕ-19/106-21/9572-ПЧ, у зв`язку з ненаданням оригіналу документа, який містить досліджуваний підпис ОСОБА_2 .
З протоколу допиту свідка ОСОБА_2 від 12 січня 2012 року вбачається, що остання пояснила, що у березні 2007 року дійсно її чоловік запропонував їй виступити в ролі поручителя при оформленні кредиту в сумі
35 000,00 доларів США в Житомирському РУ ПАТ КБ «ПриватБанк». При оформленні документів на отримання вказаних коштів її особисто не було, а її чоловік одного дня приніс їй додому договір поруки, який вона підписала. У протоколі ОСОБА_4 власноручно написала, що з її слів записано вірно та нею прочитано.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 11 травня
2011 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Отже, на час укладення кредитного договору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_2 , подану представником - ОСОБА_3 , задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом статей 626 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з частиною першою статті 553, частиною першою
статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.
У силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають до застосування правила частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилом статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з приписами статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За правилами частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням наведеного, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд був зобов`язаний власні процесуальні дії належним чином обґрунтувати (мотивувати), враховуючи при цьому, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Процес доведення полягає в обґрунтуванні того, що певні дії або події неодмінно мають своїми наслідками настання інших дій або подій, при цьому обставини вважатимуться встановленими за умови, що настання таких наслідків не є вірогідним, а є обов`язковим за таких обставин та за таких умов.
Згідно із частиною другою статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами частини другої, шостої статті 95 ЦПК України встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
Звертаючись до суду із позовом про визнання договору поруки недійсним, ОСОБА_2 посилалась на те, що оспрюваний договір вона не підписувала та на підтвердження своїх позовних вимог заявила клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 04 вересня
2018 року задоволено клопотання ОСОБА_2 та призначено у справі судову почеркознавчу експертизу. Однак судовий експерт зазначив, що її неможливо провести у зв`язку з ненаданням оригіналу досліджуваного документу та відповідних зразків рукописів.
З урахуванням обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що банк не надав оригінал договору поруки для проведення експертизи з об`єктивних причин, оскільки 08 лютого
2012 року старшим оперуповноваженим ОВС УБОЗ УМВС України в Житомирській області капітаном Заруцьким В. Т., на підставі постанови
від 16 січня 2012 року у приміщенні ПАТ КБ «ПриватБанк» проведено виїмку оригіналів документів кредитної справи № МІ-39-07, у тому числі і оригіналу договору поруки від 23 березня 2007 року, про що АТ КБ «ПриватБанк» повідомив суду першої інстанції.
Відтак, зазначений оригінал спірного договору був вилучений у банку органами досудового слідства, майже після чотирьох років з часу пред`явлення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Тому помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що банк ухилився від подання експерту оригіналу договору поруки, що унеможливлює проведення почеркознавчої експертизи судом, яка, в цьому випадку, має визначальне значення для встановлення обставин справи, та є наявні підстави для застосування судом
статті 109 ЦПК України та встановлення факту виконання підпису, проставленого у договорі поруки від 23 березня 2007 року № МІ-39-07 від імені ОСОБА_2 , не нею, а іншою особою.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 не доведено належними доказами обставини, на які вона посилалася, а саме непідписання нею оспорюваного договору поруки, що є її процесуальним обов`язком, у зв`язку із чим відсутні підстави вважати оспорюваний договір поруки нікчемним відповідно до статті 547 ЦК України.
Крім того, судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що з протоколу допиту свідка ОСОБА_2 від 12 січня 2012 року вбачається, що остання надала показання про те, що у березні 2007 року дійсно її чоловік запропонував їй виступити в ролі поручителя при оформленні кредиту у сумі
35 000,00 доларів США в Житомирському РУ ПАТ КБ «ПриватБанк». При оформленні документів на отримання вказаних коштів її особисто не було, а її чоловік одного дня приніс їй додому договір поруки, який вона підписала. У протоколі ОСОБА_4 власноручно написала, що з її слів записано вірно та нею прочитано.
Щодо доводів заявниці про закінчення строку дії договору поруки, то вони є необґрунтованими, оскільки позов було подано у липні 2008 року, термін дії договору поруки не встановлено, а дію кредитного договору визначено до 23 березня 2011 року.
Аргументи касаційної скарги висновків судів не спростовують, за своїм змістом зводяться до незгоди з ними та необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи щодо доведеності заявлених позивачем вимог, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.
Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Керуючись статтями 400 402 410 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року залишити без змін.
Поновити виконання постанови Житомирського апеляційного суду
від 30 листопада 2021 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович