Постанова

Іменем України

20 січня 2023 року

м. Київ

справа № 296/2251/21

провадження № 61-7131св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 28 червня 2022 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Миніч Т. І., Шевчук А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» (далі - ТОВ «Т-Стиль») про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що відповідно до наказу ТОВ «Т-Стиль» від 21 квітня 2016 року № 94 її було прийнято на посаду продавця-консультанта магазину ТОВ «Т-Стиль» ТМ «Льонокомбінат «Goldi» з 22 квітня 2016 року.

В подальшому, 21 вересня 2018 року її переведено на посаду адміністратора магазину, а з 29 вересня 2018 року на посаду менеджера (управителя) з питань регіонального розвитку.

У лютому 2021 року за бажанням роботодавця була проведена інвентаризація у магазині у м. Житомирі, за результатами якої був встановлений факт недостачі матеріальних цінностей.

На підставі цього наказом ТОВ «Т-Стиль» від 23 лютого 2021 року № 233-Ос її звільнено з роботи на підставі пункту 2 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у зв`язку з втратою довір`я.

ОСОБА_1 вважає, що її звільнення було незаконним, оскільки договір про повну матеріальну відповідальність або колективну матеріальну відповідальність з нею не укладався, та основними її посадовими обов`язками були розвиток мережі магазинів, контроль за діяльністю магазинів.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , на підставі статті 235 КЗпП України, просила суд визнати незаконним її звільнення з роботи за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, скасувати наказ про звільнення від 23 лютого 2021 року № 233-Ос, поновити її на посаді менеджера (управителя) з питань регіонального розвитку, зобов`язати ТОВ «Т-Стиль» внести відповідні записи до трудової книжки та стягнути з ТОВ «Т-Стиль» на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 28 січня 2022 року у складі судді Адамовича О. Й. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 з роботи за пунктом 2 статті 41 КЗпП України та скасовано наказ про звільнення від 23 лютого 2021 року№ 233-Ос.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді менеджера (управителя) з питань регіонального розвитку, про що зобов`язано внести відповідні записи до трудової книжки ОСОБА_1 .

Стягнуто з ТОВ «Т-Стиль» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 149 588,33 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що посада менеджера, яку займала ОСОБА_1 , відноситься до членів колективу (бригади), а також того, що на ОСОБА_1 , як менеджера, покладено обов`язок щодо безпосереднього приймання передачі товарно-матеріальних цінностей, і що такий обов`язок, з урахуванням решти покладених обов`язків, становив основний зміст її трудових обов`язків.

Також, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 ознайомлена з посадовою інструкцією адміністратора ТОВ «Т-Стиль».

Таким чином, виходячи з обставин справи та зібраних у справі доказів суд дійшов висновку, що позивач отримуючи товарні цінності, підписуючи акти приймання-передачі товару діяла як адміністратор, а не як менеджер.

Враховуючи викладене, у роботодавця були відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 з посади менеджера (управителя) з питань регіонального розвитку ТОВ «Т-Стиль» у зв`язку із втратою довір`я, що є підставою для задоволення позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 28 червня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Т-Стиль» задоволено.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 28 січня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що 29 вересня 2018 року ОСОБА_1 , як менеджер, уклала з ТОВ «Т-Стиль» договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, за яким вона зобов`язувалася забезпечувати збереження матеріальних цінностей ТОВ «Т-Стиль», які знаходяться у магазині; дбайливо ставитися до переданих на збереження та продаж або з іншою метою матеріальних цінностей ТОВ «Т-Стиль» і вживати заходів для попередження збитків; своєчасно повідомляти керівництво ТОВ «Т-Стиль» про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереженню ввірених матеріальних цінностей; вести облік, складати йпередавати у визначеному порядку товарно-грошові та інші звіти про рух та рештки ввірених матеріальних цінностей; брати участь в інвентаризації ввірених матеріальних цінностей.

Таким чином, ОСОБА_1 була матеріально відповідальною і підзвітною особою, оскільки приймала під звіт товари, несла відповідальність за їх збереження.

З огляду на викладене колегія суддів не погодилась з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 , отримуючи товарні цінності, підписуючи акти приймання-передачі товару, діяла як адміністратор, а не як менеджер (управитель) з питань регіонального розвитку, оскільки наказом ТОВ «Т-Стиль» від 29 вересня 2018 року № 277/1-к, який є чинним, ОСОБА_1 була переведена з посади адміністратора на посаду менеджера (управителя) з питань регіонального розвитку, у трудовій книжці зроблений запис про її переведення саме на посаду менеджера ( управителя) з питань регіонального розвитку.

Отже, звільняючи ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України, ТОВ «Т-Стиль» належним чином дотрималося вимог трудового законодавства України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У липні 2022 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного суду від 28 червня 2022 року, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 490/9707/14-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 521/4221/16-ц, від 10 червня 2019 року у справі № 385/1345/16-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 359/3683/18, та не дослідив зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, щосудом апеляційної інстанції не враховано те, що в посадових інструкціях адміністратора та менеджера (управителя) з питань регіонального розвитку зазначено, що працівник лише складає товарні звіти, акти на брак, акти приймання та завдання при передаванні матеріальних цінностей, а не обслуговує матеріальні цінності.

Отже, посадові інструкції не передбачали обов`язку ОСОБА_1 приймання товарно-матеріальних цінностей під звіт і збереження цінностей.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не встановив чи були підстави для покладення на ОСОБА_1 матеріальної відповідальності в силу вимог статті 134 КЗпП України.

Крім того, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що з 29 вересня 2018 року ОСОБА_1 було переведено на посаду менеджера (управителя) з питань регіонального розвитку і на час її звільнення діяв договір від 28 листопада 2019 року № 104 про колективну (бригаду) матеріальну відповідальність, укладений між ТОВ «Т-Стиль», як власником, та керівником колективу, адміністратором. Отже, працівник, який займає посаду менеджера (управителя) з питань регіонального розвитку,не відноситься до членів колективу (бригади), відповідно не може нести матеріальну відповідальність.

Також суд апеляційної інстанції безпідставно посилався на договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 29 вересня 2018 року, оскільки у ньому наявні протиріччя, зокрема у договорі міститься письмовий рукописний допис про посаду менеджера (управителя) з питань регіонального розвитку, а у друкованому тексті самого договору міститься запис про посаду працівника, який займає посаду продавця-консультанта. Тобто з цього договору вбачається, що продавець-консультант виконує роботу безпосередньо пов`язану із збереженням та продажем переданих йому матеріальних цінностей.

Матеріали справи не містять доказів того, що саме ОСОБА_1 вчинила конкретні порушення вимог посадової інструкції, приписів нормативних актів, тобто вчинила проступок, який є достатньою підставою для надання висновку про втрату довір`я з боку роботодавця.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.

У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «Т-Стиль», на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржуване судове рішення є законними та обґрунтованим.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до наказу ТОВ «Т-Стиль» від 21 квітня 2016 року № 94 ОСОБА_1 прийнято на посаду продавця-консультанта магазину ТОВ «Т-Стиль» ТМ «Льонокомбінат «Goldi» з 22 квітня 2016 року (т. 1, а. с. 46).

Згідно з наказом ТОВ «Т-Стиль» від 17 вересня 2018 року № 260/1-к ОСОБА_1 переведено на посаду адміністратора магазину ТОВ «Т-Стиль» ТМ «Льонокомбінат ««Goldi» з 21 вересня 2018 року (т. 1, а. с. 47).

21 вересня 2018 року між ТОВ «Т-Стиль», в особі керівника підприємства, установи, організації директора Коробки Г. В., з одного боку, та членами колективу (бригади) магазину ТОВ «Т-Стиль» «Льонокомбінат «Goldi» в особі керівника колективу (бригадира) адміністратора Кец Т. П., з другого боку, укладений договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність № 83, а саме про те, що колектив (бригада) бере на себе колективну (бригадну) матеріальну відповідальність за незабезпечення зберігання майна та інших цінностей, переданих йому для продажу товарів та здійснення касових операцій, а власник зобов`язується створити колективну (бригаді) умови, необхідні для належного виконання прийнятих за договором зобов`язань (т. 1, а. с. 110-112).

Наказом ТОВ «Т-Стиль» від 29 вересня 2018 року № 277/1-к ОСОБА_1 переведена на посаду менеджера (управителя) з питань регіонального розвитку ТОВ «Т-Стиль» «Льонокомбінат «Goldi» з 29 вересня 2018 року (т. 1, а. с. 48).

Відповідно до Розділу 2 «Завдання та посадові обов`язки» посадової інструкції менеджера (управителя) з питань регіонального розвитку від 06 березня 2018 року № 133, затвердженої директором ТОВ «Т-Стиль», менеджер (управитель) з питань регіонального розвитку виконує такі функціональні завдання та обов`язки: 2.1. розробляє стратегічні цілі з питань регіонального розвитку; 2.2. на основі комплексного вивчення, проведення маркетингових досліджень та аналізу діяльності регіону забезпечує розроблення проектів поточних і перспективних планів його технічного та економічного розвитку; 2.3. визначає оптимальну стратегію економічної діяльності регіону, обґрунтовує економічні розрахунки, та планові показники з урахуванням досягнень науки і техніки, організації виробництва та праці; 2.4. контролює організацію торгово-технологічного процесу, правильне оформлення торговельного залу, викладання товарів, наявність цінників, збереження товарно-матеріальних цінностей, додержання правил торгівлі, правильність застосування цін та якість надання торговельних послуг покупцям (за умови відсутності адміністратора магазину здійснює приймання/відпуск товару); 2.5. контролює своєчасне поповнення робочого запасу товарів, правильне використання торговельно-технологічного обладнання; 2.6. проводить внутрішній облік та інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей згідно облікових відомостей (за умови відсутності адміністратора магазину); 2.7. проводить аналіз і розрахунок основних економічних показників діяльності регіону з використанням сучасних методик і обґрунтувань; 2.8. складає товарні звіти, акти на брак, акти приймання та здавання при передаванні матеріальних цінностей; 2.9. здійснює методичне керівництво і організацію роботи з упровадження, удосконалення та підвищення ролі економічних методів управління на місцевому та регіональному рівні; 2.10. на основі даних статистичної звітності та бухгалтерського обліку з основних показників господарської діяльності підприємств регіону оцінює їх експортний потенціал, розраховує можливості зовнішньоекономічної діяльності; 2.11. здійснює контроль за виконанням працівниками вказівок керівництва підприємства щодо торговельного обслуговування населення; 2.12. прогнозує потреби в матеріальних, фінансових та трудових ресурсах на регіональному рівні; 2.13. бере участь у роботі щодо вдосконалення організації виробництва, підвищення продуктивності праці та ефективності виробництва; 2.14. обґрунтовує та пропонує шляхи економії всіх видів ресурсів; 2.16. бере участь у маркетингових дослідженнях зовнішнього ринку з метою визначення потенційних споживачів та прогнозування попиту на продукцію; забезпечує складання встановленої звітності; 2.17. підтримує необхідні зв`язки з підприємствами регіону, органами державної влади та місцевого самоврядування; 2.18. знає, розуміє і застосовує діючі нормативні документи, що стосуються його діяльності; 2.19. веде встановлену документацію і підготовляє звітність у встановлені терміни; 2.20. дотримується правил внутрішнього трудового розпорядку, вимог даної посадової інструкції, правила та норми охорони праці, виробничої санітарії, правила техніки безпеки та пожежної безпеки (т.1, а. с. 56-60).

ОСОБА_1 була ознайомлена з посадовою інструкцією менеджера (управителя) в день її переведення на цю посаду - 29 вересня 2018 року, що підтверджується її підписом на цій інструкції (т. 1, а. с. 60).

28 листопада 2019 року між ТОВ «Т-Стиль», в особі керівника підприємства, установи, організації директора Коробки Г. В., з одного боку, та членами колективу (бригади) магазину ТОВ «Т-Стиль» ТМ «Льонокомбінат «Goldi» в особі керівника колективу (бригадира) адміністратора Кец Т. П., з другого боку, укладено договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність № 104, а саме про те, що колектив (бригада) бере на себе колективну (бригадну) матеріальну відповідальність за незабезпечення зберігання майна та інших цінностей, переданих йому для продажу товарів та здійснення касових операцій, а власник зобов`язується створити колективну (бригаді) умови, необхідні для належного виконання прийнятих за договором зобов`язань (т. 1, а. с. 113-115).

25 листопада 2020 року на виконання договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність від 28 листопада 2019 року № 104, укладеного між ТОВ «Т-Стиль» (власник, в особі ОСОБА_2 ) та членами колективу (колектив, в особі Кец Т. П.), складено акт приймання-передачі майна (т. 1, а. с. 116).

Наказами ТОВ «Т-Стиль» від 11 січня 2021 року № 05-Од, від 02 лютого 2021 року № 34-Од, від 15 лютого 2021 року № 38-Од зобов`язано провести інвентаризацію активів, які знаходяться у приміщеннях магазину за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 121, 122, 134, 135, 144, 145).

Відповідно до наказу ТОВ «Т-Стиль» від 22 лютого 2021 року № 42-Од про проведення службового розслідування зобов`язано провести службове розслідування із встановленням факту та причин недостачі, втрати товарно-матеріальних цінностей магазину ТМ «Goldi» (т. 1, а. с. 51).

За наслідками проведення службового розслідування складено протокол засідання комісії ТОВ «Т-Стиль» від 22 лютого 2021 року № 42/1-Од, яким встановлено, що працівники магазину ТМ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на яких покладено матеріальну відповідальність та посадові обов`язки, було вчинено ряд дій або бездіяльності, що призвело до значної нестачі товарно-матеріальних цінностей та матеріальних збитків (т. 1, а. с. 52-54), що також підтверджується актом службового розслідування від 22 лютого 2021 року № 42/2-Од (т. 1, а. с. 162-164).

Згідно з актом службового розслідування від 22 лютого 2021 року № 42/2-Од працівники магазину ТОВ «Т-Стиль» ТМ «Льонокомбінат «Goldi» ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 неналежно користувалися та зберігали майно товариства, приховували факти відсутності товару та його актуальної кількості. Загальна кількість нестачі товару становить 340 одиниць на суму 81 145,00 грн.

У період з 29 вересня 2018 року до лютого 2021 року ОСОБА_1 підписала значну кількість накладних/вимог на переміщення товарів та фактично отримувала за ними товар (т. 1, а. с. 61-78, 168-255, т. 2, а. с. 4-189, т. 3, а. с.1-255).

Крім того, за період з 25 листопада 2020 року до 22 лютого 2021 року ОСОБА_1 прийняла під підпис товарно-матеріальні цінності на підставі актів приймання передачі за договором про колективну бригадну матеріальну відповідальність від 26 листопада 2020 року, від 27 листопада 2020 року, від 03 грудня 2020 року, від 09 грудня 2020 року, від 21 грудня 2020 року, від 23 грудня 2020 року, від 29 грудня 2020 року, від 31 грудня 2020 року, від 28 січня 2021 року, від 10 лютого 2021 року, від 11 лютого 2021 року, від 17 лютого 2021 року, від 21 лютого 2021 року з переліком накладних-вимог на переміщення товарів.

Наказом ТОВ «Т-Стиль» від 23 лютого 2021 № 233-Ос ОСОБА_1 менеджера (управителя) з питань регіонального розвитку магазину ТОВ «Т-Стиль» ТМ «Льонокомбінат «Goldi» на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України звільнено з роботи з 23 лютого 2020 року у зв`язку з втратою довір`я (т. 1, а. с. 49).

23 лютого 2021 року на адресу ОСОБА_1 направлено повідомлення про звільнення, згідно з яким адміністрація товариства інформує про розірвання укладеного трудового договору відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України, яке 02 березня 2021 року отримано ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 50).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника; звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Відповідно до роз`яснень, викладених в абзаці другому пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», звільнення з підстав втрати довір`я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. ін.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я.

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Судом апеляційної інстанції встановлено, не спростовано матеріалами справи та позивачем те, що згідно з актом службового розслідування від 22 лютого 2021 року № 42/2-Од працівники магазину ТОВ «Т-Стиль» ТМ «Льонокомбінат «Goldi» ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 неналежно користувалися та зберігали майно товариства, приховували факти відсутності товару та його актуальної кількості. Загальна кількість нестачі товару становить 340 одиниць на суму 81 145,00 грн.

Також цим актом встановлено, що за результатом проведеної інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від 13 січня 2021 року встановлено нестачу 200 одиниць товарів на суму 72 000,00 грн. За результатом проведеної інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від 12 лютого 2021 року встановлено факт нестачі 85 одиниць товарів на суму 6 966,00 грн. За результатом проведеної інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від 22 лютого 2021 року встановлено факт нестачі 55 одиниць товарів на суму 2 179,00 грн.

За таких обставин суд апеляційної інстанції встановивши, що позивач працювала на посаді менеджера (управителя) з питань регіонального розвитку та відповідно до її трудових обов`язків відносилося виконання операцій, що пов`язанні з безпосереднім обслуговуванням матеріальних цінностей, контролю за їх рухом та зберіганням (2.4 пункт інструкції), а факт порушення нею посадових обов`язків, зокрема неналежне зберігання майна, приховування факту його відсутності, та договору про повну матеріальну відповідальність від 29 вересня 2018 року зафіксовано результатами здійснених ревізій, а також встановлено актом проведення службового розслідування, тому відповідачем доведено вину ОСОБА_1 як працівника, який безпосередньо обслуговує матеріальні цінності, в тому, що вона неналежно виконувала свої посадові обов`язки, що призвело до втрати товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність у ТОВ «Т-Стиль» підстав для втрати довір`я до працівника, а отже і правомірність звільнення ОСОБА_1 за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України.

Такий висновок зроблено судами на основі дослідження всіх наявних у справі доказів у їх сукупності та співставленні, їх належної оцінки, правильного визначення характеру спірних правовідносин і норм права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів Верховного Суду не бере до уваги посилання у касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 490/9707/14-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 521/4221/16-ц, від 10 червня 2019 року у справі № 385/1345/16-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 359/3683/18, оскільки висновки у цих справах та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Також колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про відсутність договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 29 вересня 2018 року, оскільки суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що рукописний допис про посаду менеджера (управителя) з питань регіонального розвитку у цьому договорі не свідчить про недоведеність ТОВ «Т-Стиль» факту його укладання з ОСОБА_1 , як з менеджером (управителя) з питань регіонального розвитку.

Інші доводи касаційної скарги ідентичні доводам апеляційної скарги та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 403 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 28 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович