Постанова

Іменем Україн

29 червня 2021 року

м. Київ

справа № 296/3562/17

провадження № 61-11878св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне підприємство «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Незалежна профспілка гірників України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради на постанову Житомирського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Галацевич О. М., Павицької Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради (далі - КП «Житомиртеплокомуненерго»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Незалежна профспілка гірників України, просив визнати незаконними та скасувати накази від 26 січня 2017 року № 5 «Про проведення організаційно-штатних заходів по ліквідації структурного підрозділу» та від 06 квітня 2017 року № 37-К/тр «Про звільнення», поновити його на посаді начальника служби економічної безпеки КП «Житомиртеплокомуненерго», стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн та судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до пункту 1 наказу КП «Житомиртеплокомуненерго» 26 січня 2017 року № 5 структурний підрозділ «служба економічної безпеки» з 03 квітня 2017 року ліквідовано.

Згідно з наказом КП «Житомиртеплокомуненерго» від 06 квітня 2017 року № 37-К/тр його звільнено з роботи з посади начальника служби економічної безпеки відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності штату.

Вказані накази є незаконними і такими, що порушують його права як працівника та члена профспілки. Ліквідація структурного підрозділу юридичної особи зі створенням або без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією, а свідчить про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи, також це звільнення не погоджено з профільним виконавчим органом міської ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Корольовського районного суду Житомирської області від 12 червня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач належним чином повідомив позивача про зміну в організації виробництва і праці про наступне звільнення з роботи за два місяці, а також запропонував інші посади, які він може займати, від яких ОСОБА_1 відмовився. Відповідач дотримався трудового законодавства при звільненні позивача.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Апеляційний суд переглядав справу неодноразово.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року скасовано рішення Корольовського районного суду Житомирської областівід 12 червня 2017 року,ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника служби економічної безпеки КП «Житомиртеплокомуненерго» з 07 квітня 2017 року. Стягнено з КП «Житомиртеплокомуненерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 224 185,10 грн (без урахування утримання податків та інших обов`язкових платежів), 3 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. В решті вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з 03 квітня 2017 року і до дня звільнення позивача на підприємстві були вакантні посади охоронців, які відповідач ОСОБА_1 не запропонував. ОСОБА_1 є членом виборного органу первинної профспілкової організації незалежної профспілки гірників України КП «Житомиртеплокомуненерго», тому для його звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відповідач повинен був отримати згоду виборного органу первинної профспілкової організації та вищого виборного органу цієї профспілки. Звільнення члена незалежної профспілки гірників України КП «Житомиртеплокомуненерго» без попередньої згоди на це виборного органу первинної профспілкової організації профспілки та вищого органу цієї профспілки є порушенням статей 43 252 КЗпП України та статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Апеляційний суд запитав згоди цієї профспілки на звільнення. Рішенням первинної профспілкової організації незалежної профспілки гірників України КП «Житомиртеплокомуненерго» від 10 березня 2019 року, оформленим протоколом № 17, відмовлено у наданні згоди на звільнення позивача за скороченням чисельності штату. Рішення обґрунтоване тим, що власник не провів із профспілкою переговорів і консультацій щодо звільнення, не звернувся за отриманням згоди на звільнення, не запропонував ОСОБА_1 вакантних посад охоронців, які були введені штатним розкладом від 03 квітня 2017 року, не виконав умови договору, яким сам зобов`язав працівника відпрацювати три роки після закінчення навчання. Оскільки звільнення є незаконним, ОСОБА_1 має бути поновлений на роботі із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Додатковою постановою Житомирського апеляційного суду від 20 травня 2019 року визнано незаконним та скасовано наказ КП «Житомиртеплокомуненерго» від 06 квітня 2017 року № 37-К/тр про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника служби економічної безпеки.

Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що стосовно вимоги про визнання незаконним та скасування наказу від 06 квітня 2017 року № 37-К/тр про звільнення ОСОБА_1 рішення не ухвалено. З приводу цієї вимоги сторони надавали докази і пояснення. Мотивувальна частина постанови містить висновки щодо незаконності наказу про звільнення позивача. Зазначений недолік підлягає виправленню шляхом ухвалення додаткової постанови.

Короткий зміст вимог касаційноїскарги

У червні 2019 року КП «Житомиртеплокомуненерго» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особа, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не досліджував обставин справи щодо вакантних посад охоронців та не дав оцінки наявним у справі доказам, 13 посад охоронців не були вакантними та не могли бути запропоновані позивачу; ОСОБА_1 не є членом профспілкової організації, крім того, рішення профспілки про відмову в наданні згоди на звільнення позивача є необґрунтованим.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційну скаргу у цій справі подано у червні 2019 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі наказу КП «Житомиртеплокомуненерго» від 26 січня 2017 року № 5 «Про проведення організаційно-штатних заходів по ліквідації структурного підрозділу» з 03 квітня 2017 року ліквідовано структурний підрозділ «служба економічної безпеки».

Відповідно до доповнення № 1 до штатного розпису керівників, спеціалістів та службовців КП «Житомиртеплокомуненерго» від 26 січня 2017 року виключено із штатного розпису з 03 квітня 2017 року посади інженера та начальника служби економічної безпеки.

Згідно з наказом від 26 січня 2017 року № 7-К/тр «Про попередження про заплановане звільнення» попереджено працівників служби економічної безпеки, зокрема ОСОБА_1 , про заплановане скорочення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середнього заробітку.

Листом від 27 січня 2017 року ОСОБА_1 повідомлено про заплановане звільнення та запропоновано переведення на такі посади: оператор комп`ютерного набору загального відділу; вантажник відділу МТЗ; оператор ЕОМ відділу збуту; слюсар з ремонту устаткування або теплових мереж на дільницях КТР і БТР; слюсар-ремонтник АДСМ.

Відповідно до акта від 27 січня 2017 року начальника служби економічної безпеки ОСОБА_1 ознайомлено з наказом про скорочення від 26 січня 2017 року № 7, однак поставити підпис про ознайомлення він відмовився, також відмовився від отримання персонального повідомлення.

Наказом від 06 квітня 2017 року № 37-К/тр ОСОБА_1 , начальника СЕБ, звільнено з роботи з 06 квітня 2017 року відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, скорочення чисельності штату, на підставі наказу від 26 січня 2017 року № 7-к/тр про попередження про звільнення. Заяви ОСОБА_1 про згоду на переведення на іншу роботу немає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у підпунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

Згідно із статтею 49-2 КЗпП України про вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Водночас із попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або вповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Власник є таким, що належно виконав указані вимоги КЗпП України стосовно працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які є на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок із працевлаштування працівника покладається на власника із дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду та які існували на день звільнення.

Апеляційний суд встановив, що відповідно до доповнення № 1 до штатного розпису керівників, спеціалістів та службовців КП «Житомиртеплокомуненерго» від 26 січня 2017 року виключено із штатного розпису з 03 квітня 2017 року посади інженера та начальника служби економічної безпеки.

Водночас цим же доповненням до штатного розпису введено з 03 квітня 2017 року посади охоронця у Корольовському тепловому районі, вул. Жуйка, 12 - 8 одиниць; у відділ збуту - 1,25 одиниці; приміщення на АДРЕСА_1 - 4 одиниці.

Апеляційний суд повно та всебічно дослідив обставини щодо наявності на підприємстві у період із 26 січня 2017 року до 06 квітня 2017 року вакантних посад, які підлягали пропозиції вивільнюваному працівнику ОСОБА_1 ; перевірено вказані обставини доказами, які оцінено на предмет належності, достатності та достовірності кожен окремо й у взаємозв`язку. На підставі встановленого суд дійшов висновку, що із 03 квітня 2017 року і до дня звільнення позивача на підприємстві були наявні вакантні посади охоронців, які ОСОБА_1 не запропоновані.

З урахуванням викладеного апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що при звільненні позивача роботодавець не дотримав вимоги частини третьої статті 49-2 КЗпП України.

Крім того, статтею 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до статті 43 КЗпП України, статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Виходячи із наведених норм та враховуючи, що необґрунтованість рішення профспілкового органу породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення цього права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Оскільки зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом, виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України, статті 1 213 ЦПК України2004 року) та лексичного значення (тлумачення) самого слова «обґрунтований», яке означає «бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами».

Отже, рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору має бути достатньо аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-703цс15.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є членом профкому (ради голів), тобто виборного органу первинної профспілкової організації незалежної профспілки гірників України КП «Житомиртеплокомуненерго».

Оскільки ОСОБА_1 є членом виборного органу первинної профспілкової організації незалежної профспілки гірників України КП «Житомиртеплокомуненерго», то для його звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України відповідач мав отримати згоду виборного органу первинної профспілкової організації та вищого виборного органу цієї профспілки.

Звільнення члена незалежної профспілки гірників України КП «Житомиртеплокомуненерго» без попередньої згоди на це виборного органу первинної профспілкової організації профспілки та вищого органу цієї профспілки є порушенням статей 43 252 КЗпП України та статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Апеляційнийсуд запитав згодицієї профспілки на звільнення. Рішенням первинної профспілкової організації незалежної профспілки гірників України КП «Житомиртеплокомуненерго» від 10 березня 2019 року, оформленимпротоколом № 17, відмовлено у наданні згоди на звільнення позивача за скороченням штату чисельності працівників. Рішення обґрунтоване тим, що власник не провів із профспілкою переговорів і консультацій щодо звільнення, не звернувся за отриманням згоди на звільнення, не запропонував ОСОБА_1 вакантні посади охоронців, які були введені штатним розписомвід 03 квітня 2017 року, не виконав умов договору, яким сам зобов`язав працівника відпрацювати три роки після закінчення навчання.

Таким чином, рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору є достатньоаргументованим і містить посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 має бути поновлений на роботі із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсацією моральних страждань, завданих незаконним звільненням.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність ухваленого ним рішення не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом, а також пов`язуються з необхідністю встановлення обставин, які, на думку заявника, встановлені судом неповно і неправильно.

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах, які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку з чим не вдається до аналізу та перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Відповідний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц.

При вирішенні цієї справи суд апеляційної інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами та застосував закон, що їх регулює, ухвалене рішення відповідає критеріям законності і обґрунтованості.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

І. Ю. Гулейков

В. В. Яремко