ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2023 року

місто Київ

справа № 296/633/22

провадження № 61-10396ск23

Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Житомиробленерго»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 15 лютого 2023 року, постановлену суддею Чішман Л. М., та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 червня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі Коломієць О. С., Павицької Т. М., Трояновської Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у січні 2022 року звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «Житомиробленерго» (далі - АТ «Житомиробленерго»), у якому просив визнати неправомірним та скасувати рішення комісії Житомирського РЕМ АТ «Житомиробленерго» від 29 грудня 2021 року (протокол № 204/12-21), щодо визначення вартості необлікованої електричної енергії, оформленого протоколом з розгляду актів про виявлення порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою від 15 лютого 2023 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 12 червня 2023 року, Богунський районний суд м. Житомира залишив без розгляду позов ОСОБА_1 .

Суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновок, що позов ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду, оскільки позивач, а також його представник ОСОБА_2 були належно повідомлені про судовий розгляд справи, зокрема про призначені на 29 листопада 2022 року та 15 лютого 2023 року судові засідання, і двічі поспіль не з`явилися у судові засідання, від них не надходили заява про розгляд справи за їх відсутності.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими посилання представника позивача на те, що вона з`явилася для проведення відеоконференції в судовому засіданні 29 листопада 2022 року. У судове засідання 29 листопада 2022 року сторони не з`явилися, довідки про неможливість встановлення з`єднання чи його переривання із представником позивача в системі ««EasyCon» секретар судового засідання не склав.

Апеляційний суд спростував доводи апеляційної скарги та подані на підтвердження цього докази про планове відключення електроенергії в м. Ужгород як підставу неможливості участі представника позивача у судовому засіданні 29 листопада 2022 року. Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що надані докази не дають змогу встановити, чи з`явилася представник позивача для проведення відеоконференції, окрім того, вони не узгоджуються зі змістом клопотання про відкладення розгляду справи від 29 листопада 2022 року.

З огляду на викладене, враховуючи повторну неявку позивача та його представника у судове засідання, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, визнав за доцільне залишити позов без розгляду.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 13 липня 2023 року із застосуванням системи «Електронний суд» направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 15 лютого 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 червня 2023 року, передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявник касаційну скаргу обґрунтовує тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.

На переконання заявника, суди зробили помилковий висновок про те, що представник позивача не з`явилася у судове засідання, призначене на 29 листопада 2022 року, для проведення відеоконференції, оскільки проведення судового засідання стало неможливим через об`єктивні причини, що не залежали від її волі, а саме через відключення електроенергії відповідно до Графіка погодинного відключення електроенергії Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» (далі - ПрАТ «Закарпаттяобленерго») у м. Ужгород, оприлюдненого на сайті ПрАТ «Закарпаттяобленерго».

Додатково як на підставу касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник визначив аргументи про порушення судами пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Заявник зазначив, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на всій території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який у подальшому продовжено. З початку повномасштабної військової агресії населенні пункти України систематично зазнають ракетних ударів по об`єктах критичної інфраструктури.

Стверджує, що через знеструмлення представник заявника не змогла подати заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача, щоб уникнути негативних наслідків неможливості проведення відеоконференції у судовому засіданні.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою від 17 серпня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що справа, яка переглядається, призначалася судом першої інстанції до розгляду неодноразово.

У судове засідання, призначене на 29 листопада 2022 року на 14:30 год, будучи належно повідомленими про час та місце розгляду справи, позивач та його представник не з`явилися. Представник позивача подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з технічними причинами (нестабільним сигналом Інтернету). Позивач причини неявки у судове засідання 29 листопада 2022 року не повідомив.

У зв`язку з неявкою позивача за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 судове засідання, призначене на 29 листопада 2022 року, відкладено на 15 лютого 2023 року на 14:30 год.

У судове засідання, призначене на 15 лютого 2023 року на 14:30 год, ані позивач, ані його представник не з`явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належно.

14 лютого 2023 року представник позивача ОСОБА_2 подала клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з неможливістю прибути у судове засідання у зв`язку із зайнятістю у іншій справі (№ 273/2621/21) в Баранівському районному судді Житомирської області.

Позивач причини неявки у судове засідання 15 лютого 2023 року не повідомив.

Врахувавши процесуальну поведінку позивача та його представника, надавши оцінку доводам касаційної скарги, Верховний Суд не встановив порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Залишаючи позов ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку з повторною неявкою сторони позивача, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно застосував норми процесуального права.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно з частиною п`ятою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, коли від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

За правилами пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належно повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Отже, умовою для залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, є саме повторна неявка належно повідомленого про час і місце розгляду справи позивача.

Згідно з частиною першою статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Встановивши, що належно повідомлений позивач повторно не з`явився у судове засідання, а також не прибув у судові засідання його представник, врахувавши тривалість розгляду справи, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, зробив обґрунтований висновок про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, оскільки причини неявки позивача визнано неповажними (не підтверджені належними доказами станом на час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції). Позивач та представник позивача не скористалися своїм процесуальним правом та не подали заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача.

Доводи скарги про те, що у справі, рішення у якій переглядаються, не відбулося повторної неявки сторони позивача, адже представник позивача не з`явилася у судове засідання, призначене на 29 листопада 2022 року, у зв`язку з відключенням світла, відхилені Верховним Судом, оскільки не підтверджені у суді першої інстанції та, як обґрунтовано зазначив апеляційний суд, не дали суду змогу встановити, чи з`явилася представник позивача для проведення відеоконференції. Такі доводи представника позивача не узгоджуються зі змістом клопотання про відкладення розгляду справи від 29 листопада 2022 року, у якому представник позивача зазначала про нестабільний сигнал Інтернету, а не про відключення електроенергії, на чому позивач наполягав у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до матеріалів справи у судове засідання 29 листопада 2022 року сторони не з`явилися, довідку про неможливість встановлення з`єднання чи його переривання із представником позивача в системі «EasyCon» секретар судового засідання не складав. Сторона позивача не подавала письмових зауважень до протоколу судового засідання від 29 листопада 2022 року.

Також не встановлено причин, за яких позивач не зміг бути присутнім у судовому засіданні, будучи належно повідомленим про час, дату та місце судового засідання, призначене на 29 листопада 2022 року, про що свідчить розписка, яка є у матеріалах справи. Доводи касаційної скарги про поважність причин неявки представником позивача 29 листопада 2022 року у судове засідання не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не свідчать про існування перешкод для явки в судові засідання позивача.

Саме позивач є учасником справи (стороною у справі), а не його представник, який є лише учасником судового процесу. Позивач має не лише право брати участь у судовому засіданні особисто або через свого представника, а й зобов`язаний добросовісно користуватися своїми процесуальними правами, виявляти повагу до суду та інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України), сприяти своєчасному, всебічному повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи (пункт 2 частини другої статті 43 ЦПК України).

Позивач, не з`явившись у судове засідання, призначене на 29 листопада 2022 року, не повідомив суду відомості про причини своєї неявки, а неявка представника не є підставою для процесуальної бездіяльності позивача, неявки його до суду у призначене судове засідання або незаявлення клопотання про відкладення розгляду справи як з причин неможливості отримання правничої допомоги своїм представником з об`єктивних причин, так і з інших підстав, які перешкоджали б з`явитися стороні позивача безпосередньо до суду у призначене судове засідання на 29 листопада 2022 року.

Так само позивач не з`явився у наступне судове засідання, призначене на 15 лютого 2023 року, достеменно знаючи, що його представник не зможе з`явитися у таке судове засідання у зв`язку з участю у розгляді іншої судової справи.

Залишаючи без розгляду позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, правильно застосувавши приписи статей 223 257 ЦПК України, зробив обґрунтований висновок, що позивач, будучи належно повідомленим про дату, час та місце проведення судового розгляду справи, повторно не з`явився у таке судове засідання та від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, у зв`язку з чим надав правильну оцінку повторній, другій поспіль неявці належно повідомленого позивача.

Оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги спрямовані на зміну оцінки обставин справи і висновків судів не спростовують.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України

«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд встановив, що ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, зводяться до непогодження з оскаржуваними судовими рішенням та необхідністю здійснення переоцінки доказів у справі, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Верховний Суд наголошує, що доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень. Так, у рішенні від 16 лютого 2017 року у справі «KARAKUTSYA v. UKRAINE» (заява № 18986/06) ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи. Рішенням від 28 жовтня 2004 року

у справі «NESHEV v. BULGARIA», заява № 40897/98 ЄСПЛ визначив, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи наведене, оскільки заявник не довів поважність причин неявки у судові засідання, будучи обізнаним про друге судове засідання (неявка в яке була другою поспіль для сторони позивача), Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Верховний Суд наголошує, що відповідно до частини другої статті 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення такої заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141 142 ЦПК України.

У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У цій справі Верховний Суд зробив висновок про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін, а тому підстав для розподілу судових витрат немає. Судові витрати, понесені заявником під час касаційного перегляду справи, покладаються на нього.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 15 лютого 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак