ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2025 року

м. Київ

справа № 296/7802/22

провадження № 61-15315св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Ткачук Володимир Васильович, на заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 23 січня 2024 року у складі судді Анциборенко Н. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року у складі судді: Коломієць О. С., Шевчук А. М., Талько О. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, у якому просив суд стягнути з відповідача на його користь суму боргу за договором позики в розмірі 800 000,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 01 лютого 2022 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого позивач зобов`язувався передати відповідачу кошти в розмірі 800 000 грн, а останній - повернути вказану суму до 30 червня 2022 року.

Вказував, що свої зобов`язання за договором позики він виконав в повному обсязі, передавши відповідачу суму коштів в розмірі 800 000 грн. Разом з тим, ОСОБА_2 свої зобов`язання за договором позики в частині повернення коштів не виконав.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішеннямКорольовського районного суду м. Житомира від 23 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вказані судові рішення мотивовані, зокрема тим, що наявні в матеріалах справи докази дають підстави для сумнівів у реальності спору про стягнення боргу за договором позики від 01 лютого 2022 року.

При цьому суди фактично дійшли висновку, що фізичної особи ОСОБА_2 не існує.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

18 листопада 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Ткачук В. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішенняКорольовського районного суду м.Житомира від 23 січня 2024 рокута постанову Житомирського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

21 квітня 2025 року на адресу Верховного Суду надійшла заява від імені відповідача ОСОБА_2 (фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ) про розгляд справи без його участі, в якому останній повідомив суд, що йому стало відомо, що відносно нього розглядається справа № 296/7802/22 в касаційному суді. Станом на 15 квітня 2025 року він жодного разу не отримував за об`єктами права власності будь-якої кореспонденції, оскільки тривалий час перебував в Закарпатській області без засобів зв`язку.

Щодо самої справи та предмету спору зазначив, що дійсно отримав в борг по договору позики від позивача суму грошових коштів в розмірі 800 000,00 грн, проте частково повернув борг в сумі 11 000,00 грн та пояснив ОСОБА_1 , що має намір за кордоном відкрити власну справу, з якої він і буде розраховуватись з ним, а договір підписаний між ними тільки для фіксації отримання коштів. Між ними був усний договір про повернення грошової суми, проте позивач про це не вказує в позовній заяві.

Просив справу розглянути без його участі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

24 січня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що 01 лютого 2022 року між позикодавцем ОСОБА_1 та позичальником ОСОБА_2 укладено договір позики (далі - Договір).

Згідно пункту 1.1. Договору позикодавець надає позичальнику безпроцентну поворотну споживчу позику у розмірі, встановленому пунктом 2.1 Договору, а позичальник зобов`язаний повернути позику позикодавцю в повному обсязі.

Відповідно до п.2.1. Договору розмір позики за договором становить 800 000 грн.

Згідно пункту 3.1. Договору позикодавець надає позику у день підписання даного договору.

Відповідно до пункту 4.2. Договору остаточною датою повернення позики є 30 червня 2022 року.

У Розділі 7 «МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ ТА РЕКВІЗИТИ СТОРІН» Договору місцем реєстрації позичальника ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зазначено: АДРЕСА_2 . Угода містить підписи сторін договору. Також вказано про те, що суму позики в розмірі 800 000 грн отримано ОСОБА_2 01 лютого 2022 року, що підтверджується його особистим підписом.

На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 10 червня 2022 року продавець ОСОБА_2 продав, а покупець ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_3 .

В подальшому, за договором купівлі-продажу від 11 жовтня 2022 року квартира АДРЕСА_3 була набута у власність ОСОБА_4 . Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т. О.

Згідно повідомлень Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Житомирській області від 04 серпня 2022 року та від 21 листопада 2022 року ОСОБА_2 зареєстрованим чи знятим з реєстрації не значиться.

Відповідно до інформації №№ 821276, 821221 від 02 жовтня 2024 з Єдиного державного демографічного реєстру на запит Житомирського апеляційного суду, особу відповідача ОСОБА_2 за вказаними параметрами не знайдено.

Із повідомлення ДП «Інформаційні судови системи» від 29 березня 2023 року у справі № 296/7802/22 щодо надання інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) фізичної особи: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , вбачається, що надати реєстраційний номер облікової картки вказаної фізичної особи немає можливості, оскільки фізичну особу неможливо однозначно ідентифікувати.

Згідно копії спадкової справи № 6/2022 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , містяться наступні документи: копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_2 , у графі «батько» записано « ОСОБА_5 », у графі «мати» - « ОСОБА_6 »; копія паспорта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_3 , виданого Артемівським РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області 12 січня 2012 року; копія картки платника податків ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, фактично дійшов висновку, що фізичної особи ОСОБА_2 , який є відповідачем у цій справі, не існує, у зв`язку із чим наявні підстави для сумнівів у реальності спору про стягнення боргу з договором позики від 01 лютого 2022 року.

Відповідно до статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов`язки може пов`язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті

Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин (стаття 26 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Відповідно до статті 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Згідно з частиною першою статті 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Системний аналіз вказаних норм права, а також частин першої, другої, четвертої статті 25, частини першої статті 26 ЦК України та частини другої статті 48 ЦПК України, дає підстави для висновку про те, що на момент звернення із позовом до суду відповідач у справі має бути фізичною або юридичною особою, яка існує. В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Норма статті 255 ЦПК України є імперативною. Тобто за наявності підстав, визначених пунктами 1-8 частини першої статті 255 ЦПК України, незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 204/1035/18 (провадження № 61-3392св22).

Разом з тим, встановивши, що фізичної особи ОСОБА_2 , який є відповідачем у цій справі, не існує, суди попередніх інстанцій питання щодо можливості закриття провадження у справі не дослідили, дійшовши передчасного висновку про відмову у позові.

Водночас, колегія суддів Верховного Суду вважає, що питання щодо існування вказаної фізичної особи потребує більш ретельного дослідження, зокрема з тих підстав, що висновки суду першої інстанції про відмінність підпису ОСОБА_2 в його паспорті та на договорі позики є передчасними, оскільки для з`ясування таких обставин необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, а судова почеркознавча експертиза з цього приводу не призначалась.

Крім того, посилання суду на обставини, встановлені в ухвалі слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 08 березня 2023 року у справі №295/2674/23, є помилковим, оскільки статею 82 ЦПК України такі ухвали не відносяться до судових рішень, якими можуть бути встановлені преюдиційні обставини.

Довідка від 29 березня 2023 року, надана ДП «Інформаційні судови системи», згідно якої надати реєстраційний номер облікової картки ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , немає можливості, оскільки фізичну особу неможливо однозначно ідентифікувати, може свідчити лише про недостатність наданих судом у запиті даних для ідентифікації особи вказаної.

Разом із тим, із запитом до податкових органів про приналежність реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_1 , зазначеного у договорі позики від 01 лютого 2022 року як РНОКПП ОСОБА_2 ,суд не звертався.

Також судом не надано оцінки наявній в матеріалах справи копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_2 , запис про народження № 1147 від 29 грудня 1985 року.

У частинах третій, четвертій статті 411 ЦПК України закріплено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які заявник посилається у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, належним чином не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, тому оскаржувані судові рішення слід скасувати, а справу передати для нового розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ткачук Володимир Васильович, задовольнити частково.

Заочне рішенняКорольовського районного суду м. Житомира від 23 січня 2024 та постанову Житомирського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов