Постанова

Іменем України

12 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 296/9419/18

провадження № 61-10784св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 29 січня 2020 року у складі судді Сингаївського О. П. та постанову Житомирського апеляційного суду від 15 червня 2020 рокуу складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Григорусь Н. Й., Галацевич О. М.

у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання іпотеки припиненою.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») про визнання іпотеки припиненою.

В обґрунтування позову зазначав, що між ним та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк») було укладено два договори кредиту - від 08 лютого 2007 року № 11115824000 та від 27 травня 2008 року № 11352031000 та два договори іпотеки, предметом яких є квартира АДРЕСА_1 . Свої зобов`язання за кредитними договорами позичальник виконав, що є підставою для припинення іпотеки.

Позивач просив:

- визнати припиненим договір іпотеки від 08 лютого 2007 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В. Я. за номером 2228 та договір про внесення змін до договору іпотеки від 30 вересня 2011 року, укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В. Я. за номером 12612 у зв`язку з припиненням основного зобов`язання;

- скасувати запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про заборону на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження 4479773 та скасувати запис в Державному реєстрі іпотек про іпотеку, реєстраційний номер обтяження 4479781 щодо квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- визнати припиненим договір іпотеки від 27 травня 2008 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В. Я. за номером 9498 та договір про внесення змін до договору іпотеки від 30 вересня 2011 року, укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В. Я. за номером 12613 у зв`язку з припиненням основного зобов`язання;

- скасувати запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про заборону на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження 7268912 та скасувати запис в Державному реєстрі іпотек про іпотеку, реєстраційний номер обтяження 7269037 щодо квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 29 січня 2020 року, яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 15 червня 2020 року, позов задоволено.

Визнано припиненим договір іпотеки від 08 лютого 2007 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В. Я. за номером 2228 та договір про внесення змін до договору іпотеки від 30 вересня 2011 року, укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В. Я. за номером 12612 у зв`язку з припиненням основного зобов`язання.

Скасовано запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про заборону на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження 4479773 та скасовано запис в Державному реєстрі іпотек про іпотеку, реєстраційний номер обтяження 4479781 щодо квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , номер НОМЕР_1 .

Визнано припиненим договір іпотеки від 27 травня 2008 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В. Я. за номером 9498 та договір про внесення змін до договору іпотеки від 30 вересня 2011 року, укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В. Я. за номером 12613 у зв`язку з припиненням основного зобов`язання.

Скасовано запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про заборону на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження 7268912 та скасовано запис в Державному реєстрі іпотек про іпотеку, реєстраційний номер обтяження 7269037 щодо квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , номер НОМЕР_1 .

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що оскільки зобов`язання за кредитним договором від 08 лютого 2007 року № 11115824000 виконані, а по кредитному договору від 27 травня 2008 року № 11352031000 зобов`язання припинилися, суд дійшов до висновку, що разом з ними припинилися зобов`язання по договорах іпотеки від 08 лютого 2007 року та 27 травня 2008 року у зв`язку з повним виконанням, що, відповідно до положень статті 17 Закону України «Про іпотеку», є підставою припинення іпотеки, тому позов підлягає до задоволення. Оскільки позовна вимога про скасування записів в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про заборону на нерухоме майно щодо квартири, яка знаходиться за адресою: Житомирська АДРЕСА_2 є похідною від позовної вимоги про визнання припиненими договорів іпотеки, тому вона також підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду, ПАТ «УкрСиббанк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її із Корольовського районного суду міста Житомира.

22 липня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17, постановах Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 906/1130/17, від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17.

У касаційній скарзі зазначається, що кредитний договір від 27 травня 2008 року № 11352031000 не припинено, виконання судового рішення не свідчить про повне погашення заборгованості за кредитним договором від 27 травня 2008 року. За період з 11 листопада 2015 року по 09 вересня 2018 рік нараховано подвійні проценти в розмірі 70 299,08 грн та за період з 01 вересня 2018 року по 01 вересня 2019 року - інфляційні у розмірі 16 349,25 грн.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що сторони уклали два договори кредиту: від 08 лютого 2007 року № 11115824000 та від 27 травня 2008 року № 11352031000 (а. с. 11, 22).

Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаними договорами позивач передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_3 (договір іпотеки нерухомого майна від 08 лютого 2007 року та від 27 травня 2008 року із змінами від 30 вересня 2011 року).

Відсутність заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 08 лютого 2007 року № 11115824000 підтверджується довідкою від 18 вересня 2018 року № 83-6/340 (а. с. 19).

Кредитним договором та договором іпотеки від 27 травня 2008 року визначений термін погашення кредиту - до 25 травня 2018 року (а. с. 20, 22).

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 06 вересня 2017 року у справі № 296/31/16-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 27 травня 2008 року № 11352031000 в сумі 163 518,10 грн (а. с. 30).

Вказане рішення виконано, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 14 вересня 2018 року № 56474760 у зв`язку зі сплатою боргу у повному обсязі (а. с. 33).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 ЦК України).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання (стаття 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).

Стаття 17 Закону України «Про іпотеку» визначає, що іпотека серед іншого припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відсутність заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 08 лютого 2007 року № 11115824000 підтверджується довідкою від 18 вересня 2018 року № 83-6/340 та не заперечувалося відповідачем.

Також, судами встановлено, що подавши до Корольовського районного суду м. Житомира у січні 2016 року позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором від 27 травня 2008 року банк змінив строк виконання зобов`язання.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 06 вересня 2017 року у справі № 296/31/16-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 27 травня 2008 року № 11352031000 в сумі 163 518,10 грн.

Вказане рішення виконано, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 14 вересня 2018 року № 56474760 у зв`язку зі сплатою боргу у повному обсязі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимоги дострокового повернення.

Враховуючи вищезазначене, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано визнали припиненою іпотеку за обома договорами іпотеки. Можливість забезпечення інтересів кредитора в порядку частини другої статті 625 ЦК України не є підставою вважати триваючим кредитне зобов`язання, строк якого змінено самим банком.

Позовна вимога про скасування записів в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про заборону на нерухоме майно щодо квартири, яка знаходиться за адресою: Житомирська АДРЕСА_2 , є похідною від позовної вимоги про визнання договорів іпотеки припиненими, а тому вона також підлягає до задоволення.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом рішення у справі було ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17, постановах Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 906/1130/17, від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17, колегія суддів відхиляє, оскільки у даному випадку слід враховувати доведеність заявлених позовних вимог належними доказами.

Саме по собі посилання на неоднакове застосування положень ЦК України у різних справах хоч і у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішень судів попередніх інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «УкрСиббанк» залишити без задоволення.

Рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 29 січня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 15 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький В. С. Висоцька І. В. Литвиненко