Постанова

Іменем України

09 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 297/1673/19

провадження № 61-12045св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 ,

третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 05 лютого 2020 року у складі судді Ільтьо І. І. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 червня 2021 року у складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Собослоя Г. Г., Мацунича М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У серпні 2019 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 , третя особа - Cлужба у справах дітей виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області, про розірвання шлюбу, відновлення дошлюбного прізвища, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання дитини.

Позов обґрунтований тим, що 03 лютого 2018 року між нею та громадянином Угорщини ОСОБА_7 у селі Нодькорачонь (Угорська Республіка) укладений шлюб, який зареєстрований у Дунауйварошській міській раді Угорщини, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 02 січня 2019 року серії НОМЕР_1 . У шлюбі у сторін народився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Проте через систематичне фізичне насильство, реальну небезпеку життю і здоров`ю їй та сину з боку відповідача, позивач вимушена була разом із дитиною покинути Угорщину.

Посилалась, що із грудня 2018 року з відповідачем фактично не проживають, спільне господарство не ведуть, шлюб носить формальний характер, подальше з ним сумісне життя є несумісним, суперечить інтересам подружжя і дитини, збереження шлюбу є недоцільним.

Вказувала, що ОСОБА_8 неодноразово приїжджав до неї в Україну та мав намір без її згоди забрати сина та вивести його до Угорщини, а тому з відповідачем існує спір щодо місця проживання дитини, яке слід визначити за її місцем проживання в Україні.

Також зазначала, що оскільки дитина знаходиться на її утриманні, а відповідач матеріальної допомоги не надає, то з нього потрібно стягнути на її користь аліменти на утримання сина.

За наведених обставин позивач просила: 1) розірвати укладений між нею та ОСОБА_7 шлюб від 03 лютого 2018 року у селі Нодькорачонь (Угорщина), зареєстрований в Дунауйварошській міській раді (свідоцтво про укладення шлюбу від 02 січня 2019 року серії НОМЕР_1 ); 2) відновити її дошлюбне прізвище - ОСОБА_9 ; 3) визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із нею; 4) стягнути із ОСОБА_6 на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у твердій грошовій сумі в розмірі 3 000,00 грн, починаючи із дня пред`явлення позову і до досягнення ним повноліття; 5) вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 05 лютого 2020 року позов ОСОБА_10 задоволено.

Шлюб між ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем м. Дунауйварош (Угорщина), та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , укладений ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Нодькорачонь (Угорщина), зареєстрований у Дунауйварошській міській раді, розірвано.

Змінено прізвище позивача при оформленні розірвання шлюбу з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_9 ».

Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з його матір`ю ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3 000,00 грн щомісячно, починаючи з 12 серпня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_11 судовий збір у сумі 1 536,80 грн.

Установлено, що відповідно до вимог статті 430 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стало неможливим та суперечить їхнім інтересам та інтересам їхньої дитини, тому позовну вимогу про розірвання шлюбу необхідно задовольнити і після розірвання шлюбу позивачу ОСОБА_11 повернути дошлюбне прізвище « ОСОБА_9 ».

Задовольняючи позовну вимогу про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 3 000,00 грн щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, суд першої інстанції виходив із того, що позивачу потрібно утримувати сина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначаючи місце проживання дитини із матір`ю, суд першої інстанції урахував найкращі інтереси самої дитини та висновок органу опіки та піклування Берегівської міської ради від 17 січня 2020 року № 2088/03-17, який вважав за доцільне, у разі розірвання шлюбу, проживання малолітньої дитини із матір`ю.

Розглядаючи спір по суті між сторонами, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач є громадянином Угорщини, водночас позивач є одночасно громадянкою і України, і Угорщини, позивач у розумінні законодавства України не є іноземцем, а є громадянкою України, тому, враховуючи норми Закону України «Про міжнародне приватне право», спільним особистим правом їхнього подружжя є право України.

Суд першої інстанції відхилив доводи сторони відповідача про те, що суд мав залишити без розгляду подану позовну заяву в зв`язку з тим, що аналогічна справа вже розглядається в суді в Угорщині, зазначивши, що у даному випадку спір, який розглядається в суді в Угорщині, виник між двома громадянами Угорщини, а не між громадянином Угорщини та громадянкою України як у цій справі, а тому позивачу, яка є громадянином України, не може бути відмовлено в доступі до правосуддя з огляду на те, що в Україні діє принцип єдиного громадянства, який передбачає, що якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України (пункт першої частини першої статті 2 Закону України «Про громадянство України»).

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 14 червня 2021 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_3 та його представника залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що:

- позивач ОСОБА_14 є громадянкою України, має постійне зареєстроване місце проживання з 22 серпня 2008 року у будинку АДРЕСА_1 України та із третьої декади грудня 2018 року постійно проживає за вказаною адресою, відповідно, звертаючись у серпні 2019 року до Берегівського районного суду Закарпатської області, визнала юрисдикцію цього суду для вирішення даного спору, тому суд першої інстанції обґрунтовано відкрив провадження у цій справі, що відповідає, зокрема вимогам пункту 4 частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» (суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні);

- із поданого 27 серпня 2019 року суду першої інстанції представником відповідача повідомлення з додатками про залишення цього позову без розгляду вбачається, що ним подано суду лише тимчасовий вимір від 21 червня 2019 року, що не свідчить про наявність на розгляді в угорському суді аналогічного спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з таких самих підстав, а отже, наступного дня, тобто 28 серпня 2019 року, суддею обґрунтовано відкрито провадження у цій справі, оскільки обставини, що передбачені частиною статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» або пунктом 4 частини першої статті 257 ЦПК України, відсутні;

- матеріалами справи встановлено, що подружжям спільно не обрано право, що буде застосовуватися до правових наслідків у даному випадку. У зв`язку з колізією норм національного законодавства України та права Угорщини, апеляційний суд керувався правилами зворотного відсилання, оскільки судом установлено, що спір стосується особистого та сімейного статусу фізичної особи. На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин саме норми матеріального права України;

- в апеляційній скарзі немає мотивів щодо відсутності підстав для розірвання шлюбу, як і обґрунтування відсутності у відповідача бажання розірвати шлюб та збереження сім`ї, а отже, відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу, але заперечує проти вирішення цього спору судом України;

- суд першої інстанції правильно визначив місце проживання малолітнього ОСОБА_3 з його матір`ю, оскільки такого висновку суд першої інстанції дійшов із додержанням конвенційних норм, усталеної практики Європейського суду з прав людини, матеріальних і процесуальних норм та з урахуванням, насамперед, якнайкращого забезпечення інтересів малолітньої дитини;

- беручи до уваги положення статей 7 законів України про Державний бюджет України на 2020, 2021 роки, якими встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років, а також зважаючи на обставини, які повинні враховуватися при визначенні розміру аліментів (частина перша статті 182 Сімейного кодексу України, далі - СК України) та матеріали справи, визначений судом першої інстанції щомісячний розмір аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_3 в сумі 3 000,00 грн не є надмірним для відповідача та відповідатиме інтересам дитини, а протилежне апелянтами з наданням відповідних доказів не спростовано;

- безпідставним є твердження відповідача про необхідність урахування апеляційним судом наявного судового рішення Угорської Республіки від 15 жовтня 2020 року, яке набрало законної сили 07 грудня 2020 року, оскільки таке не є із тим самим предметом і підставами позову, як у цій справі, так як угорським судом ще вирішувалося питання опіки над дитиною та встановлення місця, днів і годин побачення матір`ю з дитиною, та воно прийняте вже після ухвалення у цій справі оскарженого рішення Берегівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 лютого 2020 року, яке суд апеляційної інстанції, відповідно до приписів частини першої статті 367 ЦПК України, перевіряє на законність і обґрунтованість на час його ухвалення, тобто станом на 05 лютого 2020 року.

Апеляційний суд дійшов висновку, що позивач довела належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності достатніми доказами свої вимоги, які знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Доводи апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду визнала безпідставними, оскільки, як зазначено апеляційним судом, вони не ґрунтуються на положеннях міжнародного права, конвенціях, законі і фактичних обставинах справи та не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи

У липні 2021 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_4 звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 05 лютого 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 червня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить оскаржувані судові рішення скасувати та закрити провадження у справі.

Як підставу касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами норм статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» та статті 16 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм.

Також заявник у своїй касаційній скарзі зазначає, що:

- суд першої інстанції помилково відкрив провадження у справі, ігноруючи повідомлення представника відповідача про те, що в суді на території Угорської Республіки перебуває на розгляді справа з ідентичними предметами та підставами до тих, які заявлені у цій справі, порушивши тим самим положення статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право»;

- рішення угорського суду за позовом ОСОБА_6 набрало законної сили 07 грудня 2020 року, в лютому 2021 року адвокат Мюллера М. звернувся до Берегівського районного суду Закарпатської області про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (справа № 297/288/21);

- до спірних правовідносин сторін із розірвання шлюбу мало застосуватися законодавство Угорщини;

- до суду першої інстанції з приводу справи № 297/1673/19 29 серпня 2019 року із листом зверталося Головне територіальне управління юстиції в Закарпатській області, яким повідомило суд про встановлені статтею 16 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей обмеження;

- у відповідача є підстави вважати необ`єктивним розгляд його справи судом.

З огляду на положення статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій в рішенні чи відкинуті ними, тому надані заявником документи як підтвердження його доводів, що не були предметом розгляду у судах попередніх інстанцій, не підлягають розгляду та дослідженню, а перегляд справи у порядку касаційного провадження здійснюється Верховним Судом за наявними у справі матеріалами.

У вересні 2021 року ОСОБА_14 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_4 , у якому, посилаючись на її необґрунтованість, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони є законними.

Станом на дату розгляду справи інші відзиви на касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_4 на адресу Верховного Суду не надходили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга представника ОСОБА_6 - ОСОБА_4 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2021 року (з урахуванням ухвали Верховного Суду від 28 липня 2021 року про надання строку для усунення недоіліків) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_4 (на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано з Берегівського районного суду Закарпатської області матеріали цивільної справи № 297/1673/19 та надано іншим учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У листопаді 2021 року матеріали справи № 297/1673/19 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2022 року призначено справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_8 уклали шлюб 03 лютого 2018 року в селі Нодькорачонь (Угорщина), який зареєстрований у Дунауйварошській міській раді, про що зроблений актовий запис за № С06164412. Після одруження прізвище позивача ОСОБА_9 змінено на ОСОБА_12 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 на території Угорщини у сторін народився син ОСОБА_2 , що констатовано відомостями про дитину, виданими Дунауйварошською міською радою Угорської Республіки від 17 липня 2018 року. Водночас відповідно до довідки № 121 про реєстрацію особи громадянином України, виданої Головним управлінням Державної міграційної служби України у Закарпатській області від 25 березня 2019 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набув громадянства України з дати його народження, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вивезений із Угорщини до України його батьками - позивачем та відповідачем 21 грудня 2018 року.

Із грудня 2018 року позивач постійно з сином проживають на території України, а відповідач - на території Угорщини.

Позивач та малолітній ОСОБА_2 мають зареєстроване постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Також згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання позивача ОСОБА_15 , виданою Центром надання адміністративних послуг виконавчого комітету Берегівської міської ради від 09 січня 2019 року № 74, зареєстрованим з 22 серпня 2008 року і по час видачі довідки її місцем проживання є будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Берегівської міської ради від 17 січня 2020 року № 2088/03-17 Берегівська міська рада як орган опіки та піклування вважає за доцільне, у разі розірвання шлюбу, проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У висновку констатовано, що з грудня 2018 року ОСОБА_11 разом зі своїм сином ОСОБА_2 проживають у її батьків на АДРЕСА_1 , умови проживання задовільні, дитина забезпечена всім необхідним для повноцінного розвитку і виховання, матір перебуває у відпустці по догляду за дитиною, піклується про здоров`я, фізичний стан і духовний розвиток дитини.

Із 01 вересня 2021 року малолітній ОСОБА_2 зарахований до дошкільного начального закладу у селі Нодькорачонь (Угорщина).

Позивач є одночасно громадянкою України (підтверджується її паспортом громадянина України від 05 січня 2018 року та паспортом громадянина України для виїзду за кордон від 01 лютого 2019 року) та Угорщини (підтверджується документом про надання їй угорського громадянства у 2012 році, паспортною карткою, посвідченням особи), відповідач - громадянином Угорщини, про що свідчить його паспорт громадянина Угорщини.

Нормативно-правове обґрунтування та мотиви, з яких виходив Верховний Суд

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій таким вимогам не відповідають.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Вирішуючи питання про підсудність справ з іноземним елементом, суди України відповідно до вимог статей 2 497 ЦПК України повинні керуватися нормами Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» та нормами відповідних міжнародних договорів.

Зазначена справа є справою з іноземним елементом.

У пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» зазначено, що іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:

хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;

об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;

юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом.

Між Україною та Угорською Республікою діє Договір про правову допомогу в цивільних справах від 02 серпня 2001 року, ратифікований Законом України № 2926-III від 10 січня 2002 року, дата набуття чинності - 08 березня 2002 року.

Відповідно до статті 1 зазначеного Договору про правову допомогу в цивільних справах громадяни однієї Договірної Сторони користуються на території іншої Договірної Сторони таким самим правовим захистом, як і громадяни цієї Договірної Сторони. Громадяни однієї Договірної Сторони можуть звернутися до установ юстиції іншої Договірної Сторони на тих самих умовах, як і громадяни цієї Договірної Сторони.

Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює порядок урегулювання приватно-правових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом (пункт 3 частини першої статті 1, статті 75-77 Закону).

Визначаючи підсудність справи судам України, необхідно керуватися загальними правилами, визначеними у статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону (виключна підсудність, яка на спори про розірвання шлюбу не розповсюджується).

Частиною першою статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

При цьому суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що передбачено частиною другою статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право», а також пунктом 3 частини першої статті 186 ЦПК України (принцип lis alibi pendens).

У суді першої інстанції представником відповідача надано повідомлення, отримане Берегівським районним судом Закарпатської області 27 серпня 2019 року (а. с. 21-22 т. 1), про те, що на території Угорської Республіки у Дунауйварошському районному суді перебуває на розгляді цивільна справа за позовною заявою громадянина Угорщини ОСОБА_3 до громадянки ОСОБА_11 про розірвання шлюбу, з якою у нього на території Угорської Республіки зареєстровано шлюб, і у даній справі також вирішується питання про визначення подальшої долі спільного сина сторін. На підставі зазначеного сторона позивача клопотала про залишення позовної заяви ОСОБА_11 у справі № 297/1673/19 без розгляду.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 28 серпня 2019 року (а. с. 43-44 т. 1) відкрито провадження у справі із зазначенням суддею, що підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення, відмови у відкритті провадження відсутні.

Матеріали справи також містять повідомлення Берегівському районному суду Закарпатської області від Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Міністерства юстиції України від 29 серпня 2019 року № 5833/08-15/19 (а. с. 45 т. 1, а. с. 220 т. 2), згідно з яким суд повідомлено про справу про забезпечення повернення з України в ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обмеження, встановлені статтею 16 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, та про те, що в угорському суді вже ініційована справа про розлучення та інші пов`язані з цим питання.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 14 листопада 2019 року (а. с. 230-231 т. 2) відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, в тому числі, з підстав непогодження судом із тим, що «аналогічна справа вже розглядається в суді в Угорщині, про що також зазначено в листі головного територіального управління юстиції Закарпатської області, оскільки спір, який розглядається в суді в Угорщині, виник між двома громадянами Угорщини, а не між громадянином Угорщини та громадянкою України».

У тексті оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що не погоджується із доводами сторони відповідача про необхідність залишення без розгляду позовної заяви, обґрунтовуючи це тим, що у спірних правовідносинах та у розумінні законодавства України позивач є насамперед громадянкою України, а не іноземцем, та їй не може бути відмовлено в доступі до правосуддя з огляду на те, що в Україні діє принцип єдиного громадянства.

Апеляційний суд підтримав позицію суду першої інстанції, а також зазначив у мотивувальній частині оскаржуваної постанови, що представником відповідача подано суду першої інстанції лише тимчасовий вимір від 21 червня 2019 року, з якого не вбачається про наявність на розгляді в угорському суді аналогічного спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з таких самих підстав.

Колегія суддів апеляційного суду вважала, що відсутні підстави для закриття провадження у цій справі, передбачені пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України, та безпідставними є твердження відповідача про необхідність урахування апеляційним судом наявного судового рішення Угорської Республіки від 15 жовтня 2020 року, яке набрало законної сили 07 грудня 2020 року, оскільки таке не є з тим самим предметом і підставами позову, як у цій справі, так як угорським судом вирішувалося питання ще опіки над дитиною та встановлення місця, днів і годин побачення матір`ю з дитиною, та воно прийняте вже після ухвалення у цій справі оскарженого рішення Берегівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 лютого 2020 року, яке суд апеляційної інстанції, відповідно до приписів частини першої статті 367 ЦПК України, перевіряє на законність і обґрунтованість на час його ухвалення, тобто станом на 05 лютого 2020 року.

Разом з тим колегія суддів Верховного Суду не погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій, ураховуючи таке.

Згідно з рішенням районного суду м. Дунауйварош від 21 червня 2019 року (переклад з угорської мови на українську мову, а. с. 31-37, 99-109 т. 1) у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_11 про розірвання шлюбу суд встановив тимчасовий вимір: «до набрання законної сили остаточного судового рішення, син ОСОБА_2 , у шлюбі народився, ІНФОРМАЦІЯ_5 , позивач має право на контакт з дитиною в парних тижнях в неділю від 9.00 до 11.00 год. на місце догляду підтримувати зв`язок». У поясненнях суду щодо прийнятого рішення зазначено, що між сторонами відбувається судовий процес розірвання шлюбу, укладеного 03 лютого 2018 року, і у своїй заяві заявник ( ОСОБА_2 ) вимагав тимчасової допомоги в першу чергу для того, щоб суд дозволив йому здійснювати батьківську відповідальність за дитину; на цій стадії провадження суд розглянув лише клопотання сторін про тимчасовий захід, який регулює відносини між позивачем та дитиною.

Згідно із змістом позовної заяви по шлюбному процесу ОСОБА_3 до районного суду м. Дунауйварош, отриманою судом 04 березня 2019 року (переклад з угорської мови на українську мову, а. с. 91-98 т. 1), ОСОБА_2 просив суд стосовно відповідача ОСОБА_11 розірвати укладений між ними шлюб, а також надати йому право здійснювати батьківські повноваження щодо до неповнолітнього сина ОСОБА_3 , врегулювати право підтримувати зв`язки відповідача із дитиною та зобов`язати відповідача з моменту прийняття рішення сплачувати щомісячно аліменти на утримання дитини.

Окрім цього, ОСОБА_2 просив суд своїм тимчасовим рішенням надати йому право бути опікуном свого неповнолітнього сина, якщо дане його прохання вважається необґрунтованим, просив суд в альтернативному варіанті призначити місце перебування його неповнолітнього сина за попереднім його місцем перебування за останнім постійним місцем проживання в селі Нодькорачонь, водночас врегулювати його зустрічі із сином, які відповідач має забезпечити. Зазначене узгоджується із установленим районним судом м. Дунауйварош рішенням від 21 червня 2019 року про встановлення тимчасового виміру.

За змістом зустрічного позову ОСОБА_11 до районного суду м. Дунауйварош, що надійшов до суду 07 квітня 2019 року (переклад з угорської мови на українську мову, а. с. 162-181 т. 2), позивач пред`явила 5 зустрічних позовних вимог до ОСОБА_3 :

1) розірвати укладений між сторонами 03 лютого 2018 року шлюб;

2) надати їй виключне право здійснювати опіку над спільною дитиною;

3) визначити місцем проживання спільної дитини позивача та відповідача теперішнє місце проживання його матері за адресою: АДРЕСА_1 ;

4) встановити графік зустрічі відповідача із дитиною;

5) зобов`язати відповідача сплачувати щомісячно аліменти на утримання дитини.

Районним судом м. Дунауйварош від 15 жовтня 2020 року (переклад з угорської мови на українську мову, з апостилем, а. с. 231-240 т. 3, а. с. 16-37 т. 4), що набрало законної сили 07 грудня 2020 року, прийнято рішення розірвати шлюб, укладений 03 лютого 2018 року між ОСОБА_17 та ОСОБА_18 ; батько дитини отримав право на опіку над сином; зобов`язано відповідача протягом 3 днів з моменту набрання сили даного рішення передати позивачу дитину з його особистими речами та особистими документами; скасовано тимчасове розпорядження № 39; урегульовано контакти між відповідачем та дитиною; зобов`язано відповідача з наступного місяця після набрання законної сили рішенням щомісячно сплачувати на користь позивача аліменти на утримання дитини; зустрічний позов відхилено, вирішено питання судових витрат.

У справі, що переглядається в порядку касаційного провадження, позов подано ОСОБА_11 до Берегівського районного суду Закарпатської області у серпні 2019 року.

Водночас станом на 28 серпня 2019 року (дата відкриття провадження у цій справі) у провадженні угорського суду між сторонами вже була справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав - розірвання шлюбу (відновлення дошлюбного прізвища позивача є похідною вимогою від первісної про розірвання шлюбу), визначення місця проживання спільної дитини подружжя та стягнення аліментів, і позивачу про це було достеменно відомо, враховуючи подання нею зустрічного позову у квітні 2019 року до районного суду м. Дунауйварош, а сторона відповідача послідовно повідомляла про це суди.

Посилання апеляційного суду на те, що угорським судом за позовом ОСОБА_3 рішення прийнято вже після прийнятого судом першої інстанції оскаржуваного рішення, зазначеного не спростовує.

Посилання суду першої інстанції на ухвалу Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 303/1463/18 із вказівкою на те, що позови про розірвання шлюбу, укладеного в іншій державі між громадянином України і громадянином іншої держави, можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача в Україні, є помилковим, оскільки у справі № 303/1463/18 Верховним Судом установлено, що позивач є громадянкою України, зареєстрована та проживає у м. Мукачево, відповідач є громадянином Російської Федерації та зареєстрований там, доказів проживання та реєстрації відповідача на території України чи Російської Федерації стороною не надано, сторони зареєстрували шлюб в органі ЗАГСу Московської області. Суд касаційної інстанції у справі № 303/1463/18, ураховуючи, що позивач є громадянкою України та як одна із сторін позову проживає на території України, дійшов висновку, що позивач не позбавлена права на звернення до суду із позовом про розірвання шлюбу відповідно до положень частини другої статті 28 ЦПК України, за зареєстрованим її місцем проживання чи перебування у разі, якщо на її утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо вона не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. Натомість у справі, що переглядається в порядку касаційного провадження, існують інші фактичні обставини, зокрема наявне провадження у справі з аналогічними позовними вимогами не в суді Україні. Окрім цього, в частині четвертій статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені саме в постановах, а не ухвалах, Верховного Суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Розглянувши цю справу по суті, суди не врахували частину першу статті 3 ЦПК України та порушили загальні правила підсудності судам України справ з іноземним елементом, передбачені частиною другою статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Отже, з огляду на наведені обставини, що помилково не прийняті до уваги судами попередніх інстанцій, ураховуючи, що суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про порушення судами положень частини першої статті 3 ЦПК України, частини другої статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право», необхідність скасування рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 05 лютого 2020 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 14 червня 2021 року із закриттям провадження у справі за позовом ОСОБА_11 .

Керуючись статтями 400 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 05 лютого 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 червня 2021 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області, про розірвання шлюбу, відновлення дошлюбного прізвища, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання дитини закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В. Яремко