ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 298/304/18

провадження № 51-1850 км 20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 лютого 2020 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 липня 2021 року стосовно

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця с. Княгиня Великоберезнянського

району Закарпатської області, який

зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24лютого 2020 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 02 липня 2021 року, ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, та виправдано.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що він 19 грудня 2011 року приблизно о 02 год, разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ,матеріали стосовно яких виділені в окремі провадження, рухаючись на автомобілі «Мерседес-Е220», реєстраційний номер Чеської Республіки НОМЕР_1 , на вул. Фізкультурній, 16 у смт Великий Березний Великоберезнянського району Закарпатської області, умисно заблокували проїзд автомобілю «ВАЗ-21120», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_10 , у якому разом з останнім знаходився ОСОБА_11 . Діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їхню караність, з метою заподіяння смерті іншій людині з хуліганських спонукань, виражаючи явну неповагу до суспільства, що виразилося в прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки, самоствердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, в присутності сторонніх осіб, ОСОБА_7 вийшов із зазначеного автомобіля та безпричинно, тримаючи в руках рушницю невстановленого зразка 12-го калібру, цілеспрямовано здійснив постріл у ОСОБА_10 , поранивши останнього в обличчя.

Після пострілу ОСОБА_11 та поранений ОСОБА_10 , рятуючись, вискочили з автомобіля «ВАЗ-21120» та почали тікати. ОСОБА_11 з місця події втік, а ОСОБА_10 покинути місце події не зміг, оскільки ОСОБА_7 в цей момент з метою доведення до кінця свого злочинного умислу, спрямованого на позбавлення життя, з особливою зухвалістю, наздоганяючи пораненого ОСОБА_10 , цілеспрямовано здійснив в нього не менше двох пострілів, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді вогнепального поранення тулубу та правої нижньої кінцівки, від яких останній впав на землю. Після цього ОСОБА_8 разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_7 на автомобілі «Мерседес Е220», реєстраційний номер Чеської Республіки НОМЕР_1 , покинули місце події.

Від отриманих тілесних ушкоджень у вигляді множинних вогнепальних поранень о 06:30 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 помер у Великоберезнянській районній лікарні.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

За змістом касаційної скарги прокурор, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції, розглядаючи кримінальне провадження, допустив неповноту судового розгляду та безпідставно виправдав ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого п.7 ч.2 ст. 115 КК України. Посилається на те, що суд апеляційної інстанції не дослідив повторно усіх доказів та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам КПК України. Крім того, зазначає про те, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, не виконав ухвалу суду апеляційної інстанції від 19 грудня 2019 року.

На касаційну скаргу прокурора захисником ОСОБА_6 подано письмове заперечення, в якому він просив залишити скаргу прокурора без задоволення, а судові рішення стосовно ОСОБА_7 без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор частково підтримав касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Захисник ОСОБА_6 не погодився з касаційною скаргою, просив залишити її без задоволення, а судові рішення стосовно ОСОБА_7 без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Вимогами ст. 370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні й достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Статтею 412 КПКУкраїни передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Положеннями ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України визначено, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.

До того ж суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 цього Кодексу.

Зважаючи на приписи ст. 419 КПК України, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Колегія суддів касаційного суду уважає, що суд апеляційної інстанції вказаних вимог закону при перегляді вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 за апеляційною скаргою прокурора в повній мірі не дотримався.

Так, суд першої інстанції за результатом розгляду кримінального провадження дійшов висновку, що стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували та доводили поза розумним сумнівом, що умисне вбивство ОСОБА_10 вчинено саме ОСОБА_7 .

Не погоджуючись із виправдувальним вироком суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій із наведенням відповідних обґрунтувань просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого п.7 ч. 2 ст. 115 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилався на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до необґрунтованого виправдання обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину.

Як убачається з мотивувальної частини ухвали, суд апеляційної інстанції обґрунтував своє рішення, зокрема, показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , наданими ними під час досудового розслідування.

Проте це суперечить положенням ч. 4 ст. 95 КПК України, відповідно до яких суд не вправі обґрунтовувати судове рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Також суд апеляційної інстанції, погодившись з висновками суду першої інстанції, зазначив про те, що в даному кримінальному провадженні була допущена можлива фальсифікація доказів на стадії досудового розслідування, виявлені судом певні маніпуляції з речовими доказами, які містять ознаки фальсифікації доказів.

Однак, на думку колегії суддів касаційного суду, такий висновок, з огляду на використані формулювання («можлива», «певні»), не містить конкретних, чітких для розуміння позицій, є неоднозначним та ґрунтується на припущеннях, що є неприпустимим з огляду на вимоги ст. 373 КПК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції допустив суперечності у викладенні своїх мотивів, вказавши про те, що суд першої інстанції правильно виправдав ОСОБА_7 у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, хоча відповідно до вироку суд першої інстанції виправдав ОСОБА_7 через недоведеність того, що саме він вчинив кримінальне правопорушення.

Суд наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції для вмотивування своїх висновків використав загальні формулювання, які були використані судом першої інстанції, що не свідчить про ретельність і ґрунтовність підходу до виготовлення ухвали.

Щодо доводів прокурора, висловлених у касаційній скарзі, про відмову в повторному дослідженні доказів, Суд зазначає про таке.

За змістом ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України № 5-249кс15 від 21 січня 2016 року, апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією у реалізації права особи на справедливий судовий розгляд, тому в апеляційній процедурі не допускаються будь-які спрощення, а стандарти доказування повинні бути найвищими.

Прокурор, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, подав до суду апеляційної інстанції клопотання про повторне дослідження доказів та просив відтворити технічний звукозапис: показань свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 , судового засідання від 19-20 грудня 2019 року, дослідити висновки експертів № 47 від 22вересня 2017 року, № 75 від 06 лютого 2018 року.

Прослуховуванням технічного запису судового засідання від 27 травня 2021 року в суді апеляційної інстанції встановлено, що, оголосивши клопотання про повторне дослідження доказів і з`ясувавши думку учасників процесу з цього приводу, суд дійшов висновку про його часткове задоволення, а саме: дослідження висновків експертів № 47 від 22 вересня 2017 року, № 75 від 06лютого 2018 року та в нарадчій кімнаті звукозапису судового засідання від 19-20 грудня 2019року. Водночас суд апеляційної інстанції відмовив прокурору в задоволенні клопотання про відтворення технічного звукозапису судового засідання із показаннями свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 .

Колегія суддів касаційного суду вважає, що суд апеляційної інстанції формально підійшов до вирішення клопотання прокурора про повторне дослідження доказів, не врахувавши при цьому висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 квітня 2017 року у справі №5-465кс(15)16, за змістом якого прослуховування судом апеляційної інстанції запису судового засідання в суді першої інстанції прирівнюється до безпосереднього дослідження доказів.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що прослуховування в нарадчій кімнаті звукозапису судового засідання, про що ухвалив суд апеляційної інстанції, не є повторним дослідженням доказів в розумінні ст. 404 КПК України.

Наведене свідчить про те, що ухвала апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, а тому підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене, ретельно перевірити усі доводи, наведені в апеляційній скарзі, й ухвалити законне та обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 441 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 липня 2021 року стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3