Постанова

Іменем України

18 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 299/3611/19

провадження № 61-9218св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2020 року у складі судді Левка Т. Ю. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Бисаги Т. Ю., Куштана Б. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері дитини.

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня

2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що позивач без поважних причин повторно не з`явилася в судове засідання будучи належним чином повідомленою та від неї не надійшла заява про розгляд справи у її відсутності.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, який дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення заявленого позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У червні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами першої і апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що районний суд не належно повідомив про розгляд справи усіх учасників судового процесу, що є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Учасники справи своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалися.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з огляду на таке.

Обставини встановлені судами

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 19 листопада 2019 року відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 07 лютого 2020 року о 13 год 45 хв.

07 лютого 2020 року ОСОБА_2 надіслав заяву про відкладення судового засідання у справі у зв`язку з неотриманням копії позовної заяви ОСОБА_1 та ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 07 лютого

2020 року відкладено розгляд справи на 05 березня 2020 року о 13 год 55 хв.

18 лютого 2020 року до суду надійшла заява про залучення до справи представника ОСОБА_3 , як представника позивача.

03 березня 2020 року позивач надіслала до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку хворобою.

05 березня 2020 року ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явилися. Розгляд справи відкладено на 26 березня 2020 року о 14 год 45 хв.

26 березня, 30 квітня, 03 червня 2020 року ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася та 24 березня, 27 квітня, 01 червня 2020 року надіслала до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантину.

23 липня 2020 року в судове засідання позивач не з`явилася та 21 липня 2020 року надіслала до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із своєю хворобою та хворобою дитини.

25 серпня, 06 жовтня, 28 жовтня 2020 року позивач в судове засідання не з`явилася. 20 серпня, 05 та 27 жовтня 2020 року ОСОБА_1 надіслала до суду аналогічні заяви про відкладення розгляду справи у зв`язку з продовженням карантину, посилаючись на те, що перебуває у групі ризику.

Нормативно-правове обґрунтування

За змістом статей 43 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно з частиною п`ятою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України позов залишається без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановивши, що справа тривалий час перебувала на розгляді в суді першої інстанції, розгляд справи неодноразово відкладався у зв`язку з поданням ОСОБА_1 клопотань про відкладення розгляду справи, та враховуючи, що позивач, будучи належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, повторно не з`явилася у судове засідання і не скористалась своїм правом подати заяву про розгляд справи за її відсутності, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

При цьому, залишення заяви без розгляду не порушує право позивача на судовий захист, оскільки відповідно до положень частини другої статті 257 ЦПК України залишення заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню до суду з тією ж позовною заявою.

Судами попередніх інстанцій надано належну оцінку поведінці позивача та її представника, вжито усіх необхідних заходів для надання позивачу та її представнику достатніх можливостей для викладення своєї позиції у судових засіданнях з метою дотримання принципу змагальності процесу та забезпечення права на публічне слухання справи у розумні строки, враховуючи процесуальні права інших учасників справи.

Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що районний суд не належно повідомив про розгляд справи усіх учасників судового процесу, а саме представника позивача, що є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є безпідставними, оскільки у матеріалах справи наявні розписки про виклик в судове засідання представника ОСОБА_1 -

ОСОБА_3 , які містять її підпис, що свідчить про належне повідомлення представника позивача про розгляд справи у суді першої інстанції, проте жодного разу у судові засідання представник позивача не з`явилася та не повідомила про причини своєї неявки.

Отже, висновки суду першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами процесуального права, які судами правильно застосовані.

Враховуючи викладене, Верховний Суд визнає касаційну скаргу необґрунтованою, оскільки правильне застосовування норм права в оскаржуваних судових рішеннях є очевидним.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня

2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик