Постанова

Іменем України

06 липня 2022 року

м. Київ

справа № 299/4116/19

провадження № 61-3039св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - фермерське господарство «Колос»,

треті особи: Берегівська районна державна адміністрація Закарпатської області, Виноградівська міська рада Закарпатської області, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 лютого 2022 року в складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Мацунича М. В., Собослоя Г. Г.,

Історія справи

Короткий зміст позовної заяви

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ФГ «Колос», треті особи: Берегівська РДА Закарпатської області, Виноградівська міська рада Закарпатської області, ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, про визнання протоколів зборів уповноважених недійсними і такими, що не підтверджують відображених у них фактів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у провадженні Хустського районного суду Закарпатської області перебуває цивільна справа № 299/1382/16-ц за позовом ФГ «Колос» до ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, Виноградівської районної ради Закарпатської області, Виноградівської РДА Закарпатської області, де ФГ «Колос» просило визнати незаконними та скасувати розпорядження Виноградівської РДА Закарпатської області в частині видачі державних актів про право приватної власності на землю, згідно земельних часток (паїв) ОСОБА_1 із земель КСГП «8-го Березня»: від 21 грудня 1999 № 704; від 13 вересня 2000 року № 493; державні акти про право приватної власності на землю, видані Виноградівською РДА Закарпатської області ОСОБА_1.: серії ЗК № 031597 від 29 грудня 1999 року; серії ЗК № 004755 від 27 вересня 2000 року.

ОСОБА_1 такі вимоги заперечує, оскільки ФГ «Колос» не надало доказів належності йому на праві будь-якого користування чи власності земельних ділянок, що належали КСГП «8-го Березня». На момент отримання позивачем земельних ділянок у власність ФГ «Колос» не було ані власником цих земельних ділянок, ані землекористувачем, тому передача ділянок у власність позивача не може порушувати прав ФГ «Колос». Обставини, що ФГ «Колос» не оформляло у свою власність чи користування земельні ділянки площами 1,39 га і 2,01 га, були встановлені у справах № 299/3113/16-ц і № 299/3439/16-ц.

Тому з метою захисту свого права, ОСОБА_1 звернувся із позовом до ФГ «Колос» про визнання протоколу від 10 березня 1998 року № 5 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня», протоколу від 30 грудня 1998 року № 7 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» та передаточного (розподільчого) балансу КСГП «8-го Березня» від 30 грудня 1998 року недійсними і такими, що не підтверджують відображених у них фактів.

Протокол від 10 березня 1998 року № 5 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня», яким нібито вирішено питання про зміну організаційно-правової форми КСГП «8-го Березня» у ФГ «Колос», є незаконним у зв`язку з неправомочністю даного органу самоуправління, оскільки збори не наділені повноваженнями вирішувати питання пов`язані зі зміною організаційно-правової форми КСГП «8-го Березня». Крім того, жодним нормативно-правовим актом станом на 1998-2000 роки не було передбачено, що КСГП може здійснити зміну організаційно-правової форми у фермерське господарство. Таке господарство засновується виключно фізичними особами та виключно після отримання земельної ділянки.

Зі змісту протоколу від 10 березня 1998 року № 5 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» взагалі не вбачається, що КСГП «8-го Березня» змінило організаційно-правову форму на ФГ «Колос», керівником якого є ОСОБА_3 ФГ «Колос» не може надати належних і допустимих доказів того, що ФГ «Колос», про яке йдеться в протоколі від 10 березня 1998 року № 5, є саме тим фермерським господарством, головою якого є ОСОБА_3 . Протокол від 10 березня 1998 року № 5 відсутній в реєстраційній справі ФГ «Колос».

Протокол від 30 грудня 1998 року № 7 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» є незаконним у зв`язку з неправомочністю органу самоуправління, оскільки згідно Статуту КСГП «8-го Березня» Збори уповноважених не могли вирішувати питання, пов`язані з розпорядженням майном та земельними ресурсами КСГП.

У статтях 7, 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», пунктом 11.2 статуту КСГП «8-го Березня» передбачено, що право колективної власності здійснюють Загальні збори членів підприємства, яким передані окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Належне підприємству майно може бути передане державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам виключно за рішенням Загальних зборів членів підприємства.

До компетенції загальних зборів членів КСГП належить, зокрема, прийняття рішень про реорганізацію і ліквідацію підприємства, про його участь в акціонерних товариствах, корпораціях, асоціаціях, концернах та інших об`єднаннях (стаття 23 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»).

У статті 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» та пункті 11.2 Статуту КСГП «8-го Березня», передбачалось, що рішення про зміни в Статуті, рішення про припинення діяльності підприємства приймаються загальними зборами за підтримки 3/4 голосів членів КСГП «8-го Березня». Згідно з пунктом 13.1 Статуту КСГП «8-го Березня», ліквідація або реорганізація (злиття, приєднання, виділення, перетворення) підприємства проводиться виключно за рішенням Загальних зборів КСГП «8-го Березня» чи за рішенням суду або арбітражного суду.

Статутом КСГП «8-го Березня» не передбачено, що вищим органом самоуправління підприємства, крім загальних зборів КСГП «8-го Березня, є також збори уповноважених.

У протоколі від 30 грудня 1998 року № 7 року йдеться, що на вирішення зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» були винесені питання: прийняття рішення щодо передачі залишку майна та земель, що не підлягають розпаюванню і не розпайовані, підприємству правонаступника ФГ «Колос»; затвердження розподільчого балансу; зняття з реєстрації КСГП «8-го Березня». Разом із цим, матеріали справи не містять інформації про те, що рішення про передачу правонаступнику залишку майна та земель, що не підлягають розпаюванню і не розпайовані, було прийняте.

Як убачається з протоколу від 30 грудня 1998 року № 7 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня», рішення про зняття з реєстрації підприємства, встановлення правонаступником фермерського господарства «Колос» та передачу йому земельних ділянок було прийняте саме зборами уповноважених КСГП «8-го Березня».

Ці обставини встановлені рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області у справі № 299/3113/16-ц, яке набрало законної сили 16 травня 2019 року згідно постанови Закарпатського апеляційного суду від 16 травня 2019 року. Ці рішення мають преюдиційне значення для справи, зокрема, судами було встановлено:

«з оглянутого в судовому засіданні тексту статуту КСГП «8-го Березня», затвердженого Загальними зборами КСГП «8-го Березня» від 06 листопада 1993 року, встановлено, що відповідно до абзацу першого пункту 7.2 статуту КСГП «8-го Березня», затвердженого загальними зборами КСГП «8-го Березня» від 06 листопада 1993 року, «Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності, здійснюється за рішенням Загальних зборів» (а. с. 74-97 т. 3);

«згідно до пункту 11.2 статуту КСГП «8-го Березня», Вищим органом управління підприємством є загальні збори. статутом КСГП «8 березня» не передбачено прийняття рішення про розпорядження земельними ділянками зборами уповноважених КСГП»;

«з копії статуту вбачається рукописний допис до пункту 11.2 статуту КСГП «8-го Березня», «та збори уповноважених» (а. с. 89 т. 3). Проте відсутні жодні відмітки, що допис «збори уповноважених», затверджено в редакції статуту та відсутні підписи секретаря та голови зборів поряд, які б засвідчували правомірність такого допису».

Таким чином, положення статуту КСГП «8-го Березня» передбачають, що рішення про реорганізацію та правонаступництво, а також про передачу земельних ділянок і нерухомого майна мало прийматися не зборами уповноважених КСГП «8-го Березня», а виключно загальними зборами КСГП «8-го Березня».

ФГ «Колос» було зареєстроване 26 червня 2000 року, а збори уповноважених КСГП «8-го Березня», оформлені протоколом № 5, згідно з яким було вирішено змінити організаційно-правову форму на ФГ «Колос», були проведені 10 березня 1998 року, тобто, на час їх проведення ФГ «Колос» не існувало. Збори уповноважених КСГП «8-го Березня», оформлені протоколом № 7, були проведені 30 грудня 1998, на цей час ФГ «Колос» теж не існувало.

Внаслідок цього ФГ «Колос» не могло в законний спосіб стати правонаступником КСГП «8-го Березня» та взагалі не могло отримати будь-яке майно від КСГП.

Розподільчий (передаточний) баланс КСГП «8-го Березня» від 30 грудня 1998 року теж є незаконним. З його змісту вбачається, що нерухоме майно та земельні ділянки були передані комісією з боку КСГП «8-го Березня» у складі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а прийняв керівник ФГ «Колос» ОСОБА_3 згідно протоколу від 30 грудня 1998 року № 7 зборів уповноважених КСГП «8-го Березня», яким нібито було вирішено передати нерухоме майно та земельні ділянки ФГ «Колос». Оспорюваний розподільчий (передаточний) баланс від 30 грудня 1998 є незаконним, оскільки був прийнятий на основі рішення неправомочного органу самоуправління - зборів уповноважених від 30 грудня 1998 року.

Окрім цього, з довідки від 07 червня 2001 року за № 01-7/134, наданої Арбітражному суду Закарпатської області управлінням сільського господарства і продовольства Виноградівської РДА, завіреної підписом керівника ФГ «Колос» ОСОБА_3., вбачається, що у зв`язку із закінченням розпаювання КСГП 8-березня «в 1998 році 30 грудня» при організації фермерського господарства «Колос» в червні 2000 року передаточний баланс не складався.

Відсутність розподільчого балансу підтверджується і поясненнями представників ФГ «Колос» ОСОБА_3. і ОСОБА_6 під час розгляду господарським судом Закарпатської області справи № 907/29/19 за позовом ФГ «Колос» до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області та ГТУЮ в Закарпатській області про визнання незаконним і скасування рішення та запису про державну реєстрацію права власності за ГУ Держземагенства у Закарпатській області на земельні ділянки, що зареєстровані в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Розподільчий (передаточний) баланс КСГП «8-го Березня» від 30 грудня 1998 року відсутній і в матеріалах реєстраційної справи ФГ «Колос».

ОСОБА_1 просив:

визнати протоколи зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 10 березня 1998 року № 5 і від 30 грудня 1998 року № 7 недійсними;

визнати передаточний (розподільчий) баланс КСГП «8-го Березня» від 30 грудня 1998 року недійсним;

визнати протоколи зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 10 березня 1998 року № 5 і від 30 грудня 1998 року № 7, передаточний (розподільчий) баланс КСГП «8-го Березня» від 30 грудня 1998 року такими, що не підтверджують відображених в них фактів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 01 грудня 2020 року в складі судді: Трагнюк В. Р., відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

обґрунтованими є наведені позивачем підстави позову, які стосуються обставин правонаступництва та надання земельних ділянок;

вимоги про визнання недійсним передаточного (розподільчого) балансу не можуть бути задоволенні, оскільки цей документ є лише технічним, не створює правових наслідків, характерних для угоди;

щодо вимог про визнання недійсними протоколів зборів суд вказав, що прийняття від імені юридичної особи рішень неправомочним органом не створює правових наслідків, на які таке рішення спрямоване;

протоколи та розподільчий баланс не мають ознак правочинів та не є правовстановлюючими документами;

прийняття від імені юридичної особи рішення неправомочним органом, зокрема зборами уповноважених КСГП «8-го Березня», оформленого протоколом № 5 від 10 березня 1998 року про зміну організаційно-правової форми КСГП у ФГ «Колос», та про передачу майна та земельних ресурсів, згідно до зборів уповноважених КСГП «8-го Березня, оформленого протоколом № 7 від 30 грудня 1998 року та затвердження на його основі розподільчого (передаточного) балансу КСГП «8-го Березня» від 30 грудня 1998 року, не створює правових наслідків, на які таке рішення спрямоване.

Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 07 лютого 2022 року апеляційну скаргу ФГ «Колос» задоволено частково, мотивувальну частину рішення Виноградівського районного суду від 01 грудня 2020 року змінено відповідно до редакції постанови Закарпатського апеляційного суду від 07 лютого 2022 року. Резолютивну частину рішення Виноградівського районного суду від 01 грудня 2020 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

визначені позивачем предмет позову та межі судового розгляду не відповідають вимогам щодо ясності, конкретності, чіткості, належності предмета позову, обґрунтованості меж вимог і судового розгляду та загалом вимогам щодо правової визначеності, тому позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права, якщо вважав таке порушеним, який в усякому разі не є ефективним. Оскаржене може бути саме рішення, прийняте уповноваженим органом, а не документ, у якому таке рішення зафіксоване, зокрема, протоколи зборів уповноважених КСГП «8-го Березня». Протоколи загальних зборів членів КСГП «8-го Березня» чи зборів уповноважених членів цього колективного сільськогосподарського підприємства можуть за необхідних умов слугувати доказами в спорі, що вирішується відповідним процесуальним порядком, і саме як письмові докази оцінюватися. Те ж саме стосується й розподільчого (передаточного) балансу, який як письмовий доказ оцінюється з точки зору його змісту, зафіксованих у ньому фактів, інформації, а не як документ, який у контексті даного спору може бути визнаний недійсним як такий. Позивач не заявляв вимог про визнання недійсними чи незаконними рішень, прийнятих відповідними зборами членів КСГП «8 Березня»;

позивач просив визнати протоколи зборів та розподільчий (передаточний) баланс такими, що не підтверджують відображених у них фактів. Такі позовні вимоги не відповідають правилам визначення предмета позову та не можуть бути задоволені;

немає підстав для висновку, що оспорювані протоколи та баланс порушують конкретні цивільні права ОСОБА_1 , які існували на момент складення цих документів;

колегія суддів погодилася із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання недійсними протоколів і балансу, оскільки вони не є тими правочинами, що можуть бути визнані недійсними в спосіб, обраний позивачем;

доводи апеляції знайшли своє підтвердження в частині, яка пов`язується з неналежним способом захисту права, обраним позивачем, а саме, з тим, що за наявності підстав може ставитися питання про визнання незаконним чи недійсним рішення, зафіксованого протоколом зборів, а не власне самого протоколу як документа.

Додатковою постановою Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Мацунича М. В., Собослоя Г. Г., заяву ФГ «Колос» про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом цивільної справи № 299/4116/19 задоволено частково.

Стягнуто на користь ФГ «Колос» з ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат із оплати: судового збору у розмірі 493,97 грн, професійної правничої допомоги у розмірі 767,86 грн.

В іншій частині заяву ФГ «Колос» про розподіл судових витрат залишено без задоволення.

Аргументи учасників справи

29 березня 2022 року ОСОБА_1 засобами електронного поштового зв`язку подав до касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 лютого 2022 року.

Окрім цього, 05 травня 2022 року судді-доповідачу передано аналогічну касаційну скаргу ОСОБА_1 яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 лютого 2022 року, яка була сформована 29 березня 2022 року в системі «Електронний суд».

У касаційних скаргах ОСОБА_1 просить скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити без змін рішення Виноградівського районного суду від 01 грудня 2020 року.

Касаційні скарги мотивовані тим, що:

суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. У частині першій статті 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. Під час розгляду позовних вимог суд першої інстанції надав правову оцінку обставинам справи, оцінив правомірність та надав юридичну оцінку об`єкту спору та лише після того дійшов до висновку, що позивач обрав невірний спосіб захисту, що на думку позивача є правильним розглядом судової справи з додержанням вимог процесуального права. Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги;

оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена без врахування принципу «jura novit сигіа» щодо обов`язку суду надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Позивач вважає, що для прийняття рішення про ефективність обраного способу захисту, апеляційний суд мав дослідити чи відбувся юридичний факт, в даному випадку чи приймались оскаржувані рішення - протокол № 5 та протокол № 7, чи містить юридичні наслідки юридичний факт, а саме чи є юридичні наслідки оскаржуваних протоколів та передаточного балансу, та які наслідки такі документи мають для третіх осіб, зокрема щодо позивача;

змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не спростував аргументи позивача; допустив поверхневий і формальний розгляд справи; не зазначив чому він відхилив наявність постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 907/29/19; не врахував висновків, викладених у цій постанові Великої Палати Верховного Суду;

незаконні рішення загальних зборів підприємства не породжують правових наслідків незалежно від визнання їх в судовому порядку недійсними. Суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що оскаржувані рішення по своїй суті не створюють юридичних наслідків так як прийняті з порушенням як статутних документів КСГП так і чинного на той момент законодавства. Оспорюваний розподільчий (передаточний) баланс КСГП «8-го Березня» від 30 грудня 1998 року є незаконним, в силу того, що був прийнятий на основі неправомочного органу самоуправління, а саме зборів уповноважених КСГП «8 березня» від 30 грудня 1998 року. Оскаржувані протокол № 5 зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 10 березня 1998 року, протокол № 7 зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 30 грудня 1998 року та розподільчий (передаточний) баланс від 30 грудня 1998 року КСГП «8-го Березня», не мають ознак правочину в розумінні статті 41 ЦК УРСР, а також статті 202 ЦК України, тому суд не вправі визнати недійсними документи, які не породжують правових наслідків. Проте суд апеляційної інстанції не зазначив, що оскаржувані протоколи та розподільчий (передаточний) баланс не є правочинами в розумінні статті ЦК УРСР та статті 202 ЦК України.

02 червня 2022 року ФГ «Колос» через представника ОСОБА_6 надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить: відмовити у задоволенні касаційних скарг; залишити оскаржену постанову апеляційного суду без змін; вирішити питання про судові витрати ФГ «Колос» у суді касаційної інстанції.

Відзив мотивований тим, що:

ОСОБА_1 оскаржує протоколи зборів КСГП «8 Березня», проте не визнає правонаступником КСГП «8 Березня» - ФГ «Колос». Тому позовні вимоги ОСОБА_1 має звертати не до ФГ «Колос», а до КСГП «8 Березня»;

розподільчий (передаточний) баланс КСГП «8 Березня» є бухгалтерським документом, складений під час реорганізації підприємства. Тому розподільчий (передаточний) баланс КСГП «8 Березня» не є правочином в розумінні статті 41 ЦК УРСР, а також статті 202 ЦК України, тому він не може бути визнаний недійсним;

станом на 10 березня 1998 року та 30 грудня 1998 року ОСОБА_1 не мав ніякого відношення до КСГП «8 Березня», тому його права не порушені прийнятими рішеннями КСГП «8 Березня» станом до грудня 1999 року. ОСОБА_1 не був членом КСГП «8 Березня».

У червні 2022 року ОСОБА_1 надав відповідь на відзив, в якому зазначає, що апеляційний суд не вказав про наявність постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 907/29/19, копія якої міститься в матеріалах справи. Змінюючи мотивувальну частину рішення першої інстанції, суд апеляційної інстанції не зазначив, що оскаржувані позивачем протокол № 5 зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 10 березня 1998 року, протокол № 7 зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 30 грудня 1998 року та розподільний (передаточний) баланс від 30 грудня 1998 року за своїм змістом не є правовстановлюючими документами. Прийняття від імені юридичної особи рішення неправомочним органом, зокрема зборами уповноважених КСГП «8-го Березин», оформленого протоколом № 5 від 10 березня 1998 року про зміну організаційно- правової форми КСГП у ФГ «Колос», та про передачу майна та земельних ресурсів, згідно до зборів уповноважених КСГП «8-го Березня, оформленого протоколом № 7 від 30 грудня 1998 року та затвердження на його основі розподільчого (передаточного) балансу КСГП «8-го Березня» від 30 грудня 1998 року, не створює правових наслідків, на які таке рішення спрямоване. Крім того, оскаржувані протокол № 5 зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 10 березня 1998 року, протокол № 7 зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 30 грудня 1998 року та розподільний (передаточний) баланс від 30 грудня 1998 року за своїм змістом не є правовстановлюючими документами.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2022 року: клопотання ФГ «Колос», яке підписане представником ОСОБА_6., про поновлення строку на подання відзиву, задоволено; продовжено ФГ «Колос» строк на подання відзиву на касаційні скарги ОСОБА_1 ; справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 27 травня 2022 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 28 травня 2020 року у справі № 910/7164/19; від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16; від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18; від 21 квітня 2021 року у справі № 754/10324/18; від 19 вересня 2019 року у справі № 924/831/17; від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18; від 01 вересня 2020 року у справі № 907/29/19; від 04 грудня 2018 року у справі № 910/21845/16.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 10 березня 1998 року, як зазначено в протоколі № 5 (з урахуванням викладу тексту документа), загальні збори (збори уповноважених) КСГП «8 Березня» проводилися за таких обставин:

загальна кількість уповноважених членів КСГП - 779 чол., присутні на зборах - 471 чол.;

порядок денний зборів:

1) розгляд заяв про вихід з членів КСГП;

2) звіт розподільчої комісії та затвердження актів розподілу майна та земельних паїв;

3) вирішення подальшої організаційно-правової форми підприємства після проведення розпаювання в зв`язку з наявними борговими зобов`язаннями;

по першому питанню вирішили: задовольнити заяви про вихід з членів КСГП, «за» - одноголосно;

по другому питанню вирішили: затвердити акти розподілу майна і землі членам, які вибули, майнові та земельні паї, що надійшли на даний час і представлені комісією, «за» одноголосно;

по третьому питанню вирішили: 1. з метою погашення боргових зобов`язань КСГП «8 Березня» створити резервний фонд майна з подальшою передачею його правонаступнику; 2. по завершенню розпаювання КСГП «8 Березня» змінити його організаційно-правову форму та перетворити його у фермерське господарство «Колос» з переходом всіх прав (майнових, земельних) та обов`язків КСГП «8 Березня», «за» - одноголосно (а.с. 17-18, 192 т. 1).

30 грудня 1998 року, як зазначено в протоколі № 7 (з урахуванням викладу тексту документа), збори уповноважених Колективного сільськогосподарського підприємства «8 Березня» проводилися за таких обставин:

загальна кількість уповноважених членів КСГП - 109 чол., присутні - 72 чол.;

порядок денний зборів:

1) про затвердження актів передачі земельних і майнових паїв;

2) про надання додаткових повноважень розподільчій комісії;

3) про зняття з державної реєстрації КСГП «8 Березня»;

4) розгляд заяв на виділення земельних і майнових паїв;

по першому питанню вирішили: затвердити акти розподілу майна колективам і членам КСГП, які вийшли з колективу одноосібно, «за» - 72 чол.;

по другому і третьому питаннях вирішили:

об`єднати питання порядку денного 2 і 3 в одне і обговорити їх як одне ціле, «за» - 72 чол.;

1) прийняти рішення щодо передачі залишку майна та земель, що не підлягають розпаюванню і не розпайовані, підприємству правонаступнику ФГ «Колос»;

2) затвердити розподільчий баланс КСГП «8 Березня»;

3) визначити дебіторсько-кредиторську заборгованість поточного і минулих років;

4) прийняти рішення щодо списання збитків поточного і минулих років;

5) зняти з реєстрації КСГП «_ Березня» у всіх регіструючих органах і з метою ліквідації заборгованості КСГП «_ Березня» передати правонаступнику ФГ «Колос» залишки майна (адмінбудинок АДРЕСА_6 та кімната коменданта на прохідній, хлів для телят, хлів корівник та приміщення червоного кутка та кімнатами спеціалістів, зерносклад, навіс для сушки зерна, електролінію та два ЭТП, навіс для сушки деревини, будинок сторожа, склад комбікормів, силосні споруди, котельню огородної бригади, погреб гуртожитку, автозаправочну станцію, склад ГСМ, навіс для сушки сіна) та земельні ресурси, що не підлягають розпаюванню і не розпайовані (господарський двір АДРЕСА_3 , землі у міждамбовому просторі річки Тиса, господарський двір огородної бригади та земельний пай, земельна ділянка адмінбудинку АДРЕСА_4 , землі в районі піщаного кар`єру Гутманка, землі двора гуртожитку АДРЕСА_5 );

затвердити акти прийому передач матеріальних та земельних цінностей та ділянок, «за» - 72 чол.;

по четвертому питанню вирішили: надати громадянам: ОСОБА_7 , м. Виноградів, ОСОБА_8 , с. Дротинці, ОСОБА_9 , с. Дротинці, ОСОБА_10 , м. Виноградів, ОСОБА_11 , м. Виноградів, ОСОБА_12 , с. букове, ОСОБА_13 , с. Букове, ОСОБА_14 , с. букове, ОСОБА_15 , м. Виноградів, ОСОБА_16 , с. Букове, ОСОБА_17 , с. Дротинці, ОСОБА_18 , с. Дротинці, ОСОБА_19 , с. Дротинці земельну частку із земель запасу, «за» - 72 чол. (а.с. 19-21, 193-194 т. 1).

Розподільчий баланс (передаточний) КСГП «8 Березня», затверджений загальними зборами (зборами уповноважених) КСГП «8 Березня», протокол № 7 від 30 грудня 1998 року (з урахуванням викладу тексту документа), містить дані про передачу активів і пасивів КСГП «8 Березня» правонаступнику ФГ «Колос», зокрема, з такими параметрами:

сума активів до розподілу (разом, грн) 227 267 грн, передано ФГ «Колос» 222 215 грн, залишилося в КСГП «8 Березня» 5 052 грн;

сума пасивів до розподілу (разом, грн) 522 619,72 грн, передано ФГ «Колос» 522 619,72 грн, залишилося в КСГП «8 Березня» 0 грн;

баланс підписаний головою розподільчої комісії - гол. бухгалтером і в.о. голови КСГП «8 Березня» з одного боку та 26 червня 2000 року керівником ФГ «Колос» з іншого боку, документ містить відбитки печаток підприємств.

Позиція Верховного Суду

Щодо визнання протоколів зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» та передаточного (розподільчого) балансу КСГП «8-го Березня» недійсними

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Наявність підстав для недійсності правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу має встановлюватися судом на момент його вчинення.

Оскільки оспорювані протоколи та передавальний акт складені у 1998 році, то цей спір має вирішуватися на підставі норм, які були чинними в момент їх складення, тобто ЦК УРСР.

Цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки. Відповідно до цього цивільні права і обов`язки виникають: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування; в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав; внаслідок інших дій громадян і організацій; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання цивільно-правових наслідків (стаття 4 ЦК УРСР 1963 року).

У судовому порядку недійсним може бути визнано акт органу юридичної особи (зокрема, рішення загальних зборів), а не протокол, який є документом, що фіксує факт прийняття рішення відповідним органом. По свій суті протокол не є тим документом, до яких законодавець допускає застосування конструкції недійсності, що має бути направлена на недопущення або присікання порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлення.

В ЦК УРСР не передбачалося нікчемності передаточного (розподільчого) балансу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2022 року у справі № 686/4698/20 (провадження № 61-5079св21) зазначено, що:

«як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. По своїй суті витяги із списків та довідки, видані ЖБК «Гранд Палас», не є тими документами, до яких законодавець допускає застосування конструкції недійсності, що має бути направлена на недопущення або присікання порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлення. Тому визнання недійсними витягів із списку та довідок, виданих ЖБК «Гранд-Палас», є неналежним способом захисту прав та інтересів. Тому суди правильно відмовили в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними витягів, довідок, проте помилилися з мотивами такої відмови».

У справі, що переглядається:

позивач просив визнати протоколи зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 10 березня 1998 року № 5 і від 30 грудня 1998 року № 7 та передаточний (розподільчий) баланс КСГП «8-го Березня» від 30 грудня 1998 року недійсними;

суди зазначили про відсутність підстав для визнання недійсними протоколів, оскільки оскаржене може бути саме рішення, прийняте уповноваженим органом, а не документ. Суд першої інстанції вказав, що вимоги про визнання недійсним передаточного (розподільчого) балансу не можуть бути задоволенні, оскільки цей документ є лише технічним, не створює правових наслідків, характерних для угоди. Натомість апеляційний суд зазначив, що немає підстав для висновку, що оспорюваний передаточний (розподільчий) баланс порушує конкретні цивільні права ОСОБА_1 , які існували на момент складення цього документу;

по своїй суті протоколи зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 10 березня 1998 року № 5 і від 30 грудня 1998 року № 7, не є тими документами, до яких законодавець допускає застосування конструкції недійсності, що має бути направлена на недопущення або присікання порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлення. Тому визнання недійсними протоколів зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 10 березня 1998 року № 5 і від 30 грудня 1998 року № 7, є неналежним способом захисту прав та інтересів. Тому суди правильно відмовили в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними протоколів, проте помилилися з мотивами такої відмови. За таких обставин оскаржену постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції в частині цих вимог належить змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови;

встановивши, що оспорюваний передаточний (розподільчий) баланс не порушує права та інтереси ОСОБА_1 , які існували на момент складення цього документу, апеляційний суд зробив правильний висновок про зміну мотивувальної частини рішення суду першої інстанції в цій частині.

Щодо визнання протоколів зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» та передаточного (розподільчого) балансу КСГП «8-го Березня» такими, що не підтверджують відображених в них фактів.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі № 333/6816/17 (провадження № 14-87цс20) зроблено висновок, що:

«ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи).

Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим. Такі позови не підлягають судовому розгляду. Відносини виникли з приводу збирання й оцінки на предмет належності та допустимості доказу, отриманого у кримінальному провадженні. Тому розгляд заявлених вимог як позовних не може відбуватися за правилами жодного виду судочинства. Доводити недостовірність інформації, зафіксованої у довідці, протиправність складання останньої, неналежність і недопустимість доказів позивач має у кримінальному провадженні на відповідній стадії кримінального процесу, а не заявляючи позовні вимоги до органу, в якому працює інспектор, і до самого інспектора (див. також висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 808/3230/17 за позовом ЗОКЛ до ДАС про визнання протиправними дій ДАС з виділення інспектора ДАС, який є одним із відповідачів у справі № 333/6816/17, для участі у кримінальному провадженні № 42013080040000048 як спеціаліста з метою перевірки дотримання ЗОКЛ законодавства під час закупівель медичного транспорту й обладнання).

Приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц (пункт 59), від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (пункти 42, 66), від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 37), від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (пункт 36), від 18 вересня 2019 року у справі № 638/17850/17 (пункт 5.30), від 8 листопада 2019 року у справі № 910/7023/19 (пункт 6.20), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (пункт 30), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункт 30), від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19 (пункт 45)).

Право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Відсутність у позивача юридичної можливості спростувати інформацію, відображену у довідці, поза межами кримінального процесу є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм процесуального права. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті. Остання досягається гарантуванням того, що аргументи позивача про недостовірність відповідної інформації має перевірити суд у кримінальному провадженні, в якому дані, зафіксовані у довідці, є доказом».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року в справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) вказано, що:

«обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має бути ефективним, тобто призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Велика Палата Верховного Суду вважає, що закріплене у статті 50 Закону України «Про нотаріат» право на оскарження нотаріальної дії може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може призвести до відновлення порушеного права або інтересу безвідносно до дослідження правомірності дій інших осіб. Втім, нотаріальна дія з видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів є одномоментною та не має самостійного значення, оскільки завершується виданням свідоцтва. Тому оскарження нотаріальної дії з його видачі не дозволить ефективно захистити та відновити права позивача.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини другої статті 122 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду; пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини другої статті 205 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду; пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц (пункт 59), від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (пункти 42, 66), від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 37), від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (пункт 36), від 18 вересня 2019 року у справі № 638/17850/17 (пункт 5.30), від 8 листопада 2019 року у справі № 910/7023/19 (пункт 6.20), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (пункт 30)). Аналогічний висновок Велика Палата Верховного Суду зробила і щодо словосполучень «позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 109 КАС України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду; пункт 1 частини першої статті 170 КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) та «справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 157 КАС України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду; пункт 1 частини першої статті 238 КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) (постанови від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (пункти 42 і 66), від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 37), від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 8 листопада 2019 року у справі № 910/7023/19 (пункт 6.20), від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункт 34), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункт 30), від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19 (пункт 20)).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що позовну вимогу про те, щоби визнати незаконною нотаріальну дію з видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, не можна розглядати за правилами будь-якого судочинства. Тому висновки судів першої й апеляційної інстанцій, як і відповідні доводи позивача, наведені у його касаційній скарзі, про можливість розгляду цього спору за правилами цивільного судочинства є помилковими.

Велика Палата Верховного Суду бере до уваги, що Господарський суд Львівської області визнав недійсними прилюдні торги, протокол від 16 серпня 2013 року й акт від 22 серпня 2013 року, та зауважує, що порушене чи оспорюване право або інтерес зазвичай мають бути ефективно захищені в одному судовому процесі та в одному виді судочинства. Відсутність юридичної можливості використати для захисту права чи інтересу позивача вимогу визнати незаконною нотаріальну дію з видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів за наявності іншого ефективного способу захисту є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм права».

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Обставини щодо підтвердження/непідтвердження протоколами зборів уповноважених та передаточним (розподільчим) балансом відображених в них фактів, можуть складати сутність доводів сторони у межах спору про визнання недійсним акту органу юридичної особи (зокрема, визнання недійсними рішень загальних зборів), а не бути предметом окремого позову.

Відсутність у позивача юридичної можливості пред`явити позов про визнання протоколів та передаточного (розподільчого) балансу такими, що не підтверджують відображених в них фактів є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм процесуального права. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті. Остання досягається гарантуванням того, що аргументи сторони підтвердження/непідтвердження протоколами зборів уповноважених та передаточним (розподільчим) балансом відображених в них фактів має перевірити суд, за наявності для цього підстав у межах спору про визнання недійсним акту органу юридичної особи (зокрема, визнання недійсними рішень загальних зборів). Тому не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом про визнання протоколів зборів уповноважених та передаточного (розподільчого) балансу такими, що не підтверджують відображених в них фактів і такі позови не підлягають судовому розгляду.

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина перша та друга статті 414 ЦПК України).

Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі (пункт 5 частини першої статті 409 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 просив визнати протоколи зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» та передаточний (розподільчий) баланс КСГП «8-го Березня» такими, що не підтверджують відображених в них фактів. Суд першої інстанції вказав, що прийняття від імені юридичної особи рішення неправомочним органом не створює правових наслідків, на які таке рішення спрямоване. Суд апеляційної інстанції зазначив, що такі позовні вимоги не відповідають правилам визначення предмета позову та не можуть бути задоволені;

суди не врахували, що ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту;

суди не звернули увагу, що визнання протоколів зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» та передаточного (розподільчого) балансу КСГП «8-го Березня» такими, що не підтверджують відображених в них фактів, можуть складати сутність доводів сторони у межах спору щодо цих документів, а не бути предметом окремого позову. Аргументи сторони щодо підтвердження/непідтвердження протоколами зборів уповноважених та передаточним (розподільчим) балансом відображених в них фактів має перевірити суд, за наявності для цього підстав у межах спору про визнання недійсним акту органу юридичної особи (зокрема, визнання недійсними рішень загальних зборів). Тому не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом про визнання протоколів зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» та передаточного (розподільчого) балансу КСГП «8-го Березня» такими, що не підтверджують відображених в них фактів і такі позови не підлягають судовому розгляду;

суди зробили помилковий висновок про можливість розгляду по суті зазначених позовних вимог. Тому оскаржену постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції в частині визнання протоколів зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» та передаточного (розподільчого) балансу КСГП «8-го Березня» такими, що не підтверджують відображених в них фактів належить скасувати та провадження у справі в цій частині закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року у справі № 442/2458/19 (провадження № 61-3244св21), колегія суддів вважає, що оскаржена постанова апеляційного суду та рішення суду першої інстанції ухвалені із порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що:

касаційну скаргу належить задовольнити частково;

рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ФГ «Колос» про визнання протоколів зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 10 березня 1998 року № 5 і від 30 грудня 1998 року № 7 недійсними змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови;

постанову апеляційного суду у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ФГ «Колос» про визнання передаточного (розподільчого) балансу КСГП «8-го Березня» від 30 грудня 1998 року недійсним залишити без змін;

оскаржену постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції в частині визнання протоколів зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» та передаточного (розподільчого) балансу КСГП «8-го Березня» такими, що не підтверджують відображених в них фактів належить скасувати та провадження у справі в цій частині закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Керуючись статтями 255 400 409 410 412 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 01 грудня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 лютого 2022 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до фермерського господарства «Колос» про визнання протоколів зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 10 березня 1998 року № 5 і від 30 грудня 1998 року № 7 недійсними змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 лютого 2022 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до фермерського господарства «Колос» про визнання передаточного (розподільчого) балансу КСГП «8-го Березня» від 30 грудня 1998 року недійсним залишити без змін.

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 01 грудня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 лютого 2022 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до фермерського господарства «Колос» про визнання протоколів зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 10 березня 1998 року № 5 і від 30 грудня 1998 року № 7, передаточного (розподільчого) балансу КСГП «8-го Березня» від 30 грудня 1998 року такими, що не підтверджують відображених в них фактів, скасувати.

Провадження в справі № 299/4116/19 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до фермерського господарства «Колос» про визнання протоколів зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 10 березня 1998 року № 5 і від 30 грудня 1998 року № 7, передаточного (розподільчого) балансу КСГП «8-го Березня» від 30 грудня 1998 року такими, що не підтверджують відображених в них фактів, закрити.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 01 грудня 2020 року та постанова Закарпатського апеляційного суду від 07 лютого 2022 року у скасованих частинах втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук