№ 299/4125/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року

м. Київ

справа № 299/4125/19

провадження № 61-17634св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Виноградівська міська рада Закарпатської області,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - Закарпатська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури на ухвалу Закарпатського апеляційного суду

від 11 листопада 2020 року, постановлену суддею Бисагою Т. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Виноградівської міської ради про визнання права власності.

Позов мотивував тим, що на підставі рішення виконавчого комітету Виноградівської міської ради від 22 січня 2019 року № 11 «Про надання

ОСОБА_1 дозволу на розміщення стаціонарної тимчасової споруди (кіоску), загальною площею 30 кв.м» погоджено місце розташування торгового павільйону на розі АДРЕСА_1 .

25 січня 2019 року він уклав з Виноградівською міською радою договір № 21/18 оренди окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об`єктів соціально-культурного, торговельного та іншого значення, за яким ОСОБА_1 надано право на тимчасове користування газоном площею 30 кв.м на розі АДРЕСА_1 . У 2019 році позивач збудував кіоск без отримання відповідного дозволу.

На думку позивача, вказаним будівництвом не порушуються права інших осіб, а будівництво відповідає будівельним нормам.

За таких обставин просив визнати за ним право власності на будівлю кіоску загальною площею 26,5 кв.м на розі АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 31 січня 2020 року, ухваленим у складі судді Леньо В. В., позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на будівлю кіоску загальною площею 26,5 кв.м на розі АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведення позивачем позовних вимог належними і допустимими доказами. Місцевий суд врахував неможливість оформити право власності на самочинно збудоване майно в іншому порядку та визнання відповідачем пред`явленого позову.

Не погодившись з рішенням суду, заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури подала апеляційну скаргу в інтересах держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року апеляційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 31 січня 2020 року повернуто заявнику.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з необґрунтування заявником наявності визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді в особі обраних ним органів, не довів, що органи, яких прокурор зазначив як уповноважених

державою на здійснення відповідних функцій, не здійснюють своїх повноважень щодо захисту інтересів держави.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У листопаді 2020 року Закарпатська обласна прокуратура подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції статті 23 Закону України «Про прокуратуру», що призвело до помилкового висновку про недотримання прокурором процедури щодо попереднього, до звернення до суду, повідомлення суб`єкта владних повноважень, в інтересах якого він діє.

Зазначає, що апеляційний суд не надав оцінки доказам надіслання на адреси Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області повідомлення про представництво інтересів держави в особі державного органу шляхом звернення з апеляційною скаргою на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 31 січня 2020 року.

Заявник вказує про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування статті 23 Закону України «Про прокуратуру», викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 та Верховним Судом у постановах від 26 лютого 2019 року у справі № 905/803/18, від 17 серпня 2019 року у справі № 911/1805/18,

від 2 квітня 2020 року у справі № 645/7199/18, від 28 травня 2020 року у справі № 718/785/17, від 25 серпня 2020 року у справі № 760/21223/17-ц.

Крім того, апеляційний суд не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 7 травня 2018 року у справі № 910/18283/17, від 13 червня

2018 року у справі № 687/379/17 та від 10 липня 2018 року у справі № 812/1689/16, про те, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 2 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про:

- ненадання оцінки доказам надіслання на адреси Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області повідомлення про представництво інтересів держави в особі державних органів шляхом звернення з апеляційною скаргою на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 31 січня 2020 року;

- застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 2 квітня 2020 року у справі № 645/7199/18, від 26 лютого 2019 року

у справі № 905/803/18, від 17 липня 2019 року у справі № 911/1805/18,

від 13 червня 2018 року у справі № 687/379/17, від 7 травня 2018 року у справі № 910/18283/17, від 10 липня 2018 року у справі № 812/1689/16 (пункт 1

частини другої статті 389 ЦПК України)

Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.

За змістом частини шостої статті 357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у частині третій

статті 34 ЦПК України, що міститься у Главі 3 розділу І «Загальні положення» ЦПК України. Згідно з приписом вказаної частини перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.

З 15 грудня 2017 року ЦПК України не передбачає постановлення ухвал про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі чи повернення апеляційної скарги суддею-доповідачем одноособово.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) викладено висновок про те, що, регламентуючи порядок вирішення питання відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, та ті, які вирішує суд апеляційної інстанції.

Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху спрямована на усунення її недоліків щодо форми та змісту. Ця ухвала не перешкоджає доступу особі до суду, адже після виправлення у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги особа може розраховувати на те, що суд відкриє апеляційне провадження.

Натомість ухвали про повернення апеляційної скарги та про відмову у відкритті апеляційного провадження створюють таку перешкоду і зумовлюють необхідність докласти додаткові зусилля для оскарження судового рішення суду першої інстанції. Тому постановлення таких ухвал вимагає від суду апеляційної інстанції особливої ретельності, що досягається, зокрема, шляхом розгляду означених питань не одноособово суддею-доповідачем, а колегією апеляційного суду у складі трьох суддів.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною третьою статті 34 ЦПК України для перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. А такий перегляд регламентований у Главі І «Апеляційне провадження» розділу V «Перегляд судових рішень» ЦПК України.

Таким чином, постановлення апеляційним судом ухвали про повернення апеляційної скарги одноособово не відповідає нормам процесуального права, що призвело до порушення правил щодо складу суду, тому вказана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 19 травня

2021 року у справі № 127/23798/20 (провадження № 61-2921св21), від 2 червня 2021 року у справі № 2-п-113/2006 (провадження № 61-11360св20), від 17 червня 2021 року у справі № 2-30/2011 (провадження № 61-5158св21), від 24 червня

2021 року у справі № 369/13653/18 (провадження № 61-7375св21) та від 7 липня 2021 року у справі № 308/12828/19 (провадження № 61-4553св21).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою

статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду (пункт 1 частини першої статті 411 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України в цій же редакції Кодексу підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції помилково постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги одноособово, обставини щодо наявності визначених законодавством підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави у суді має оцінити суд апеляційної інстанції у складі колегії суддів у складі трьох суддів.

Разом з тим, повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції вказав, що прокурор не обґрунтував наявність визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави у суді в особі обраних ним органів, не довів те, що органи, яких прокурор зазначив як уповноважених державою на здійснення відповідних функцій, не здійснюють своїх повноважень щодо захисту інтересів держави, тому апеляційну скаргу вважав неподаною та повернув заявнику на підставі статті 357 ЦПК України.

Колегія суддів не погоджується з висновком апеляційного суду з таких підстав.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя статті 56 ЦПК України)

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу (частина четверта статті 56 ЦПК України)

У пункті 4 частини четвертої статті 185 ЦПК України передбачено, що крім цього, заява повертається у випадках, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) зазначено, що: «відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган;

2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду».

Згідно з частиною першою статті 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

У пункті 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК передбачено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо, зокрема, апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Тлумачення пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК свідчить, що в ньому не передбачено такої підстави для повернення апеляційної скарги як відсутність процесуальних повноважень прокурора на подачу апеляційної скарги в інтересах юридичних осіб з повною процесуальною дієздатністю.

За таких обставин повернення апеляційної скарги на підставі пункту 1

частини п`ятої статті 357 ЦПК є передчасним.

Аналогічний висновок, який необхідно врахувати апеляційному суду, викладено у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 176/2459/19 (провадження № 61-11058св20) та від 7 липня 2021 року у справі № 308/12828/19 (провадження № 61-4553св21).

Щодо судових витрат

Так як касаційний суд дійшов висновку про передачу справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, встановлених статтею 141 ЦПК України підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 409 411 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 11 листопада 2020 рокускасувати, справу направити для розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук