Постанова

Іменем України

25 січня 2023 року

м. Київ

справа № 2-1081/2009

провадження № 61-19635св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник (стягувач) - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк»,

заінтересовані особи (боржники): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на постанову Донецького апеляційного суду від 02 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Халаджи О. В., Корчистої О. І., Никифоряка Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У березні 2020 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулося до суду із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів у справі за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 06 серпня 2009 року у справі № 2-1081-09 було стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на його користь заборгованість за тілом кредиту в розмірі 68 562,64 доларів США, нарахованими процентами - 750,52 доларів США, простроченими процентами - 1 779 доларів США, пенею за несвоєчасне погашення кредиту - 1 884,43 грн, а також - витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 700 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. На підставі вказаного рішення 22 листопада 2010 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області видав виконавчі листи № 2-1081-09, які банк пред`явив на примусове виконання до Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - Слов`янський ВДВС). За відомостями Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень 26 березня 2014 року державний виконавець Слов`янського ВДВС виніс постанову про повернення стягувачу виконавчого листа № 2-1081, виданого стосовно боржника ОСОБА_3 . Однак копія постанови та оригінал виконавчого документа до банку не надходили. У зв`язку з початком у 2014 році активних бойових дій в місті Донецьку регіональна дирекція ПАТ АБ «Укргазбанк» була вимушена припинити свою роботу в Донецькій області, всі документи у кредитній справі були втрачені. Враховуючи викладене, ПАТ АБ «Укргазбанк» просило видати дублікати виконавчих листів у справі № 2-1081-09 про стягнення з ОСОБА_3 на його користь заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 05 липня 2021 року у складі судді Проніна С. Г. заяву задоволено. Видано дублікат виконавчого листа для виконання рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 06 серпня 2009 року в справі № 2-1081-09 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 68 562,64 доларів США, нарахованими процентами - 750,52 доларів США, простроченими процентами - 1 779 доларів США, пенею за несвоєчасне погашення кредиту - 1 884,43 грн, а також - витрат зі сплати судового збору в розмірі 1 700 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що оскільки рішення суду у справі № 2-1081-09 за позовом ПАТ АТ «Укргазбанк» не виконане, виконавчий лист не перебуває на виконанні у державного виконавця та відсутній у стягувача, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив, то наявні підстави для видачі заявнику його дубліката.

Постановою Донецького апеляційного суду від 02 листопада 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задоволено. Ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 05 липня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні заяви ПАТ АБ «Укргазбанк» про видачу дубліката виконавчого листа.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви. Необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення його до виконання. Зматеріалів справи вбачається, що банк не надав жодних доказів на підтвердження втрати виконавчого документа, а лише обмежився письмовими поясненнями, в яких вказав, що в ході формування кредитної справи не було виявлено виконавчих листів. Крім того, при зверненні до суду ПАТ АБ «Укргазбанк» не просило поновити строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання, який було пропущено протягом трьох років з дня повернення стягувачу цього документа. Навіть якщо припустити, що оригінал виконавчого листа вважається втраченим через проведення антитерористичної операції, у зв`язку з чим заявник не отримав постанову про закінчення виконавчого провадження, то виконавчий лист № 2-1081-09 був повернутий стягувачу 26 березня 2014 року на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV), 05 липня 2014 року міста Слов`янськ та Краматорськ Донецької області були звільнені від проросійських угруповань, однак банк подав до суду заяву про видачу дубліката виконавчого листа через шість років після закінчення у вказаних містах активних бойових дій. При цьому ПАТ АБ «Укргазбанк» не надало доказів щодо звернення в період з 2014 року по 2020 рік до виконавчої служби та отримання ним інформації про втрату виконавчого листа або його передачу на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону № 606-ХІV до іншої служби з огляду на те, що боржник ОСОБА_3 став працювати на підприємстві у місті Ясинувата Донецької області.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У грудні 2021 року ПАТ АБ «Укргазбанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Донецького апеляційного суду від 02 листопада 2021 року, а ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 05 липня 2021 року залишити в силі.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених абзацом 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник вказав, що відмова у видачі дубліката виконавчого документа позбавляє банк права на виконання судового рішення та ставить під сумнів його обов`язковість. Сам факт відсутності виконавчого листа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. Посилання апеляційного суду на те, що банк не надав доказів на підтвердження втрати оригінала виконавчого листа, не заслуговує на увагу, оскільки постановою державного виконавця Слов`янського ВДВС від 26 березня 2014 року виконавче провадження було закінчено у зв`язку з направленням виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби (без зазначення, до якого саме). Питання щодо повернення виконавчого листа стягувачу або відмову у відкритті виконавчого провадження не вирішувалося, будь-яких відомостей щодо того, до якого органу був направлений виконавчий лист, немає. Зазначене вказує на те, що виконавчий документ фактично втрачено під час пересилання з однієї виконавчої служби до іншої не з вини стягувача. При цьому, оскільки в даному випадку мало місце не повернення виконавчого документа стягувачу, а фактично перенаправлення його за належністю, тобто виконавче провадження мало бути продовжене в іншому органі виконавчої служби, то немає правових підстав вважати, що строк на пред`явлення виконавчого листа до виконання було пропущено.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Калараша А. А. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., від 14 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Слов`янського міськрайонного суду Донецької області.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду від 18 травня 2022 року у зв`язку з увільненням від роботи на період мобілізації до Збройних Сил України в Сили територіальної оборони судді Калараша А. А. призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 травня 2022 року матеріали касаційного провадження передано судді-доповідачу Стрільчуку В. А., судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Карпенко С. О.

03 січня 2023 року справа № 2-1081/2009 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Судами встановлено, що рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 06 серпня 2009 року у справі № 2-1081-09 було стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 68 562,64 доларів США, нарахованими процентами - 750,52 доларів США, простроченими процентами - 1 779 доларів США, пенею за несвоєчасне погашення кредиту - 1 884,43 грн, а також - витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 700 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

На підставі вказаного рішення ПАТ АБ «Укргазбанк» були видані виконавчі листи, зокрема й щодо боржника ОСОБА_3 , які у 2010 році банк пред`явив на примусове виконання до Слов`янського ВДВС.

Постановою державного виконавця Слов`янського ВДВС від 26 березня 2014 року серії ВП № 24058860 виконавче провадження за виконавчим листом № 2-1081-09, виданим 22 листопада 2010 року Слов`янським міськрайонним судом Донецької області щодо боржника ОСОБА_3 , закінчено на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону № 606-ХІV (направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби), у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 працює на підприємстві в місті Ясинувата Донецької області.

Згідно з довідкою ПАТ АБ «Укргазбанк» від 28 лютого 2020 року № 525/109/2020 виконавчі листи про стягнення з боржників, зокрема ОСОБА_3 , заборгованості за кредитним договором були пред`явлені для примусового виконання у 2010 році та не поверталися стягувачу.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 14 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час видачі стягувачу виконавчих листів (далі - ЦПК України 2004 року), частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

ЄСПЛ наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

Згідно з частиною першою статті 370 ЦПК України 2004 року замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, які входять до складу колегії).

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та Єдиного державного реєстру виконавчих документів, Положення про який затверджується спільним нормативно-правовим актом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України, із запровадженням яких відповідно до частини першої статті 1 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України вводяться в дію вимоги частини четвертої статті 431 ЦПК України щодо внесення виконавчого документу до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, функціонування якого виключає втрату виконавчого документа, порядок видачі дублікату виконавчого документу замість втраченого визначено розділом XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Згідно з підпунктом 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

Крім того, однією з підстав видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Отже, при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, чи не втратило судове рішення законної сили, чи не пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Скасовуючи ухвалу місцевого суду та відмовляючи в задоволенні заяви, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ПАТ АБ «Укргазбанк» не надало достатньо доказів на підтвердження втрати оригінала виконавчого листа та не просило поновити строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який було пропущено протягом трьох років з дня його повернення стягувачу.

Такі висновком апеляційного суду зроблені з порушенням норм процесуального права з огляду на таке.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) вказано, що у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа для виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дублікату втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

В постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06 (провадження № 61-11034св19), від 18 листопада 2020 року у справі № 263/4331/18 (провадження № 61-8286св20), на які заявник послався у касаційній скарзі, від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21) зазначено, що дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. Від останнього його відрізняє спеціальна позначка «Дублікат». При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. У випадку часткового виконання змінювати у дублікаті загальну суму не можна. Це враховується в ході подальшого виконавчого провадження. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх в добровільному порядку, на момент видачі судом виконавчих листів № 2-1081-09 були врегульовані Законом № 606-XIV.

Згідно зі статтею 1 Закону № 606-XIVвиконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 Закону № 606-XIV (в редакції, чинній на час видачі судом виконавчих листів) виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох років.

Згідно з частиною п`ятою статті 20 Закону № 606-XIV (в редакції, чинній на час винесення державним виконавцем постанови від 26 березня 2014 року про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-1081-09, виданим щодо боржника ОСОБА_3 ) у разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з`ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV (в редакції, чинній на час винесення державним виконавцем постанови від 26 березня 2014 року про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-1081-09, виданим щодо боржника ОСОБА_3 ) виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права. Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав. Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 07 квітня 2014 року. Межі та перелік та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України. Дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що виконавче провадження за виконавчим листом № 2-1081-09, виданим 22 листопада 2010 року Слов`янським міськрайонним судом Донецької області щодо боржника ОСОБА_3 , було закінчено 26 березня 2014 року на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону № 606-ХІV у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 став працювати на підприємстві у місті Ясинувата Донецької області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085 (із змінами, внесеними згідно з розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 128-р від 18 лютого 2015 року, № 428-р від 05 травня 2015 року, № 1276-р від 02 грудня 2015 року, № 79-р від 07 лютого 2018 року, № 410-р від 13 червня 2018 року, № 505-р від 05 липня 2019 року, № 1125-р від 16 вересня 2020 року) затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до якого включено окуповане місто Ясинувата Донецької області.

Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

З огляду на вказані норми Закону акти (рішення, документи), видані виконавчими органами Російської Федерації на тимчасово окупованій території України з виконання виконавчих листів, виданих на виконання судового рішення у цій справі, були б недійсними і не створювали б правових наслідків.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не врахував зазначених обставин, у зв`язку з чим залишив поза увагою те, що постановою державного виконавця Слов`янського ВДВС від 26 березня 2014 року виконавче провадження за виконавчим листом № 2-1081-09, виданим щодо боржника ОСОБА_3 , закінчено на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону № 606-ХІV, тобто виконавчий документ не повертався стягувачу, а мав бути направлений за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби за новим місцем роботи боржника в місті Ясинувата Донецької області, яке наразі окуповане Російською Федерацією.

Отже, сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в розташованому на підконтрольній території України органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено не з вини банку.При цьому, оскільки в даному випадку мало місце не повернення виконавчого документа стягувачу, а фактично перенаправлення його за належністю, тобто виконавче провадження мало бути продовжене в іншому органі виконавчої служби, то немає правових підстав вважати, що строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання сплив.

З огляду на викладене правильним є висновок місцевого суду про задоволення заяви банку про видачу дубліката виконавчого листа, так як цей документ не було повернуто стягувачу, а дійсно втрачено (через окупацію міста Ясинувата Донецької області отримати будь-яку інформацію про місцезнаходження виконавчого листа не є можливим у зв`язку з припиненням на цій території діяльності державних органів, підприємств, установ і організацій).

З урахуванням встановлених в цій справі обставин Верховний Суд дійшов висновку, що в даному конкретному випадку відмова у видачі дубліката виконавчого листа призведе до порушення права стягувача на справедливий суд, гарантований статтею 6 Конвенції.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи, що постанова апеляційного суду не відповідає вимогам щодо законності й обґрунтованості, вона підлягає скасуванню із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 413 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання касаційної скарги ПАТ КБ «Укргазбанк» сплатило судовий збір в розмірі 2 270 грн, які підлягають стягненню з боржника ОСОБА_3 на його користь.

Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного суду від 02 листопада 2021 року скасувати, а ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 05 липня 2021 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк В. А. Стрільчук