Постанова

Іменем України

07 липня 2021 року

м. Київ

справа № 2-10/11

провадження №61-4234св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду

від 01 лютого 2021 року у складі судді Лаченкова О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_3 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та судових рішень суду першої інстанції

1. У серпні 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя.

2. Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 травня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у порядку розподілу спільно нажитого майна подружжя право спільної часткової власності на Ѕ ідеальну частку в приміщеннях магазину, загальною площею 202,6 кв. м, розташованого на першому поверсі будинку

АДРЕСА_1 .

3. У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернувся із заявою про перегляд заочного рішення суду.

4. Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська

від 20 листопада 2020 року у складі судді Казак С. Ю. відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 травня 2012 року та відмовлено у задоволенні заяви про перегляд указаного заочного рішення суду.

5. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява про перегляд заочного рішення відповідачем була подана з пропуском встановленого статтею 284 ЦПК України строку.

6. Наведену заявником підставу пропуску строку місцевий суд не визнав поважною.

7. Місцевий суд одночасно прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви відповідача про перегляд заочного рішення за відсутності передбачених частиною статтею 288 ЦПК України підстав для перегляду.

Короткий зміст оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції

8. У жовтні 2020 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 травня 2012 року.

9. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року відмовлено у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_2 та повернуто її заявнику.

10. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 порушив встановлений процесуальним законом порядок перегляду заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 травня

2012 року переглянуто не було, суд першої інстанції ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2020 року відмовив ОСОБА_2 у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. У касаційній скарзі, поданій у березні 2021 року, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження перегляду заочного рішення, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним судом норм процесуального права, оскільки при винесенні оскаржуваної ухвали, судом порушено вимоги статті 287 ЦПК України, чим позбавлено відповідача права на перегляд заочного рішення суду першої інстанції.

13. Аргументом касаційної скарги також указано те, що суд апеляційної інстанції порушив викладені в рішеннях Європейського суду з прав людини загальні засади судочинства стосовно права особи на доступ до суду.

Доводи інших учасників справи

14. У відзиві ОСОБА_1 заперечила проти доводів касаційної скарги, посилається на те, що оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, а саме статті 287 ЦПК України, доводи касаційної скарги є безпідставними.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15. Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року поновлено

ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

16. Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

17. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

18. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

19. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

20. Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

21. Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

22. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

23. У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

24. Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції.

25. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

26. При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

27. На час ухвалення місцевим судом заочного рішення - 03 травня

2012 року, процедура апеляційного оскарження заочного рішення була врегульована, зокрема положеннями статей 228 231 232 ЦПК України в редакції, чинній на момент ухвалення місцевим судом рішення.

28. Відповідно до частини першої статті 228 ЦПК України в редакції, чинній на момент ухвалення місцевим судом рішення, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

29. Аналогічна норма закріплена в частині першій статті 281 ЦПК України.

30. Згідно з частиною четвертою статті 231 ЦПК України в редакції, чинній на момент ухвалення місцевим судом рішення, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає обчислюватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

31. Аналогічна норма закріалена в частині четветій статті 287 ЦПК України.

32. Частинами другою, третьою статті 232 ЦПК України в редакції, чинній на момент ухвалення місцевим судом рішення, передбачено, що позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

33. Аналогічні норми закріплені в частинах третій та четветій статті 288 ЦПК України.

34. Отже ЦПК України передбачає дві форми перегляду заочного рішення: загальну (перегляд в апеляційному порядку) та спеціальну (перегляд судом, який виніс заочне рішення, за заявою відповідача).

35. Відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги на заочне рішення, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у матеріалах справи відсутні докази перегляду заочного рішення судом, який виніс заочне рішення, за заявою відповідача.

36. Проте з таким висновком суду апеляційної інстанціїї погодитись не можна з огляду на таке.

37. З матеріалів справи слідує, що заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 травня 2012 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя задоволено.

38. Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська

від 20 листопада 2020 року відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 травня 2012 року та відмовлено у задоволенні заяви про перегляд указаного заочного рішення суду.

39. У вказаній ухвалі суд першої інстанції також роз`яснив відповідачу право на оскарження ним заочного рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

40. Тобто, суд першої інстанції відмовив ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та одночасно по суті відмовив у задоволенні заяви про перегляд указаного заочного рішення суду, що є взаємовиключним.

41. Апеляційний суд не уточнив суть прийнятої судом першої інстанції ухвали та зробив передчасний висновок про порушення відповідачем порядку перегляду заочного рішення.

42. Від з`ясування цих обставин залежить право відповідача на оскарження судового рішення.

43. Повноваження суду апеляційної інстанції визначені статтею 374 ЦПК України.

44. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 4 листопада 1950 року кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

45. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» від 1 березня 2002).

46. Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

47. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).

48. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

49. Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

50. Верховний Суд вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини четвертої статті 406, частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 406 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року скасувати.

Справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. С. Ткачук