Постанова

Іменем України

10 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 2-1244/11

провадження № 61-6739св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича,

відповідач - Держава Україна в особі Державної казначейської служби України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 28 березня 2019 року у складі судді Веремчук О. А. та постанову Львівського апеляційного суду від 16 червня 2022 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Історія справи

04 жовтня 2011 року Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича (далі - ФГ Бурки В. В.) звернулося до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті протиправних дій судді Львівського окружного адміністративного суду Качур Р. П.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 04 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 21 листопада 2011 року, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ФГ Бурки В. В. до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди в результаті протиправних дій судді Львівського окружного адміністративного суду Качур Р. П.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вказана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

22 березня 2017 року ФГ Бурки В. В. звернулося до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Сокальського районного суду Львівської області від 04 жовтня 2011 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ФГ «Бурки В.В.» до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті протиправних дій судді Львівського окружного адміністративного суду Качур Р. П., оскільки є наявною обставина, яка могла вплинути на судове рішення, але не була відома та не могла бути відомою суду, а також йому під час судового розгляду, а саме - висновок, що міститься у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-3139цс16, згідно якого належним відповідачем у таких справах може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 30 березня 2017 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Сокальського районного суду Львівської області від 04 жовтня 2011 року. Призначено проведення судового засідання.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 28 березня 2019 року закрито провадження у справі за заявою ФГ Бурки В. В. про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Сокальського районного суду Львівської області від 04 жовтня 2011 року.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що ухвала Сокальського районного суду Львівської області від 04 жовтня 2011 року про відмову у відкритті провадження у справі не є процесуальним рішенням, яким закінчено розгляд справи, а відтак прийняття судом до розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, яке не є об`єктом перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами, процесуальним законом не передбачено. В свою чергу, процесуальним наслідком звернення із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, яке не є об`єктом перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами, є постановлення судом ухвали про відмову у прийнятті такої заяви. Таким чином, оскільки заяву про перегляд вищевказаної ухвали суду про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали про відмову у відкритті провадження у справі судом вже прийнято, тому провадження у справі підлягає закриттю.

Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, ФГ Бурки В. В. оскаржило його в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного суду від 16 червня 2022 року апеляційну скаргу ФГ Бурки В. В. залишено без задоволення, оскаржувану ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 28 березня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам цивільного процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19 липня 2022 року на адресу Верховного Суду від ФГ Бурки В. В. через засоби поштового зв`язку надійшла касаційна скарга на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 28 березня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 червня 2022 року.

У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи.

25 серпня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 423 ЦПК України передбачено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Перегляду за нововиявленими обставинами підлягають рішення суду першої інстанції (у тому числі заочне або додаткове рішення), ухвалене за будь-яким видом судового провадження, що набрало законної сили, а також судове рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції, якими рішення місцевого суду було змінено або ухвалено нове рішення.

У постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2018 року у справі № 463/6259/15-ц (провадження № 61-2146св18), від 03 червня 2021 року у справі № 2-1210/11 (провадження №61-1537св21), від 08 червня 2021 року у справі № 2-1207/2011 (провадження № 61-1546св21) вказано, що ухвалами, якими закінчено розгляд справи, є: ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду; про відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду; про скасування рішення третейського суду; про видачу виконавчого листа та відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду; ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишення заяви без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження не є процесуальним рішенням, яким закінчено розгляд справи, тобто

не є об`єктом перегляду у відповідний спосіб, а отже, не підлягає перегляду

за нововиявленими обставинами.

Прийняття судом до розгляду заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами судового рішення, яке не є об`єктом перегляду у зв`язку

з нововиявленими обставинами, процесуальним законом не передбачено, а отже, процесуальним наслідком звернення із такою заявою є постановлення судом ухвали про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами.

Якщо така заява прийнята до провадження суду помилково, тому у зв`язку з цим провадження у справі належить закрити.

При таких обставинах, встановивши, що ухвала суду, про перегляд якої за нововиявленими обставинами ФГ Бурки В. В. ставиться питання, не є об`єктом перегляду у відповідний спосіб, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано закрив провадження за такою заявою, що не є порушенням норм процесуального права з урахуванням стадії розгляду й визначених законом процесуальних можливостей суду.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм цивільного процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича залишити без задоволення.

Ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 28 березня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов