Постанова

Іменем України

25 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 2-1431/11

провадження № 61-17786св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Дніпропетровське обласне управління акціонерного товариства «Ощадбанк»,

заінтересовані особи: ОСОБА_1 (боржник), Чечелівський відділ Державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області,

представник боржника - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2020 року у складі судді Новік Л. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Деркач Н. М., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Дніпропетровське обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк») звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, заінтересовані особи: ОСОБА_1 (боржник), Чечелівський відділ Державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області (далі - Чечелівський ВДВС м. Дніпра ГТУЮ в Дніпропетровській області).

Заява мотивована тим, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2011 року з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» було стягнуто заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 2 719 221,54 грн.

На виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист, який у подальшому було втрачено, тому АТ «Ощадбанк» просило суд видати дублікат виконавчого листа у справі № 2-1431 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 2 719 221,54 грн, судового збору у розмірі 1 700,00 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн, а всього 2 721 041,54 грн.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2020 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2020року, задоволено заяву АТ «Ощадбанк» про видачу дубліката виконавчого листа.

Видано дублікат виконавчого листа у цивільній справі № 2-1431/11 за позовом АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відповідно до рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2011 року, яким з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 719 221,54 грн, судовий збір у розмірі 1 700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн, а всього 2 721 041,54 грн.

Задовольняючи заяву АТ «Ощадбанк», суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оригінал виконавчого листа було втрачено при пересилці, крім того, ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2020 року АТ «Ощадбанк» було поновлено строк пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-1431/11, виданого 31 жовтня 2013 року у цивільній справі № 2-1431/11, тому наявні підстави для видачі дубліката виконавчого листа з метою захисту прав стягувача на примусове виконання рішення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 17 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження є порушення норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, судами не з`ясовано всіх обставин справи, не досліджено матеріалів виконавчого провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, не надано належної правової оцінки доказам часткового виконання боржником рішення суду, шляхом продажу кредитором предмета іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Крім того, судом не вказано дублікат, якого саме виконавчого листа ним видано. Також вказує, що ця справа не належала до тих категорій, які апеляційний суд розглядає без учасників справи, розглянувши справу без належного повідомлення апеляційний суд порушив вимоги статті 372 ЦПК України і обмежив його доступ до правосуддя, гарантований статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2021 року АТ «Ощадбанк» подано відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права або допущено порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2011 року задоволено позов АТ «Ощадбанк» і стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 719 221,54 грн, судовий збір у розмірі 1 700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн, а всього 2 721 041,54 грн.

Вказане рішення суд набрало законної сили 27 лютого 2012 року, тому строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання закінчується 27 лютого 2013 року.

21 жовтня 2013 року представник АТ «Ощадбанк» звернувся до суду з заявою про видачу рішення та виконавчого листа, які буди отримані 31 жовтня 2013 року.

29 листопада 2013 року АТ «Ощадбанк» звернулося до Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області з заявою про примусове виконання вказаного заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2011 року.

Постановою державного виконавця Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Грековим А. В. від 13 січня 2014 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа.

Постановою державного виконавця Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області від 30 січня 2014 року відмовлено у відриті виконавчого провадження на підставі статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що виконавчий документ подано з пропущенням встановленого строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Листом від 31 жовтня 2014 року № 29760/10 Красногвардійський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області повідомив стягувача, що на виконанні відділу відсутнє виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_1 , а виконавчий документ направлено разом з постановою про відмову у відкритті виконавчого провадження стягувачу.

25 листопада 2014 року стягувач звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з заявою про видачу дубліката виконавчого листа і поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його втратою при пересилці поштою.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2014 року заяву АТ «Ощадбанк» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання та видачу дубліката виконавчого листа задоволено.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2018 року ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2014 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2018 року заяву АТ «Ощадбанк» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання та видачу дубліката виконавчого листа задоволено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2019 року ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2018 року скасовано, в задоволені заяви АТ «Ощадбанк» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання і видачу дубліката виконавчого листа відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2019 року заяву АТ «Ощадбанк» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання в цивільній справі за позовом АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Визнано поважною причину пропуску строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Поновлено АТ «Ощадбанк» в особі філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» строк пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-1431/11, виданого 31 жовтня 2013 року в цивільній справі № 2-1431/11 за позовом АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд вказував на те, що ухвала суду першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає.

Проте такі висновки суду апеляційної інстанції передчасні, оскільки до них суд дійшов з порушення принципу змагальності сторін, розглянувши справу за відсутності заінтересованої особи ОСОБА_1 без доказів його належного повідомлення про місце, дату і час судового засідання.

Так, в ухвалі від 10 серпня 2020 року про відкриття провадження у справі Дніпровський апеляційний суд дійшов висновку, що розгляд апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 необхідно проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику.

З таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої і третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

У статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Враховуючи, що відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, вимога про видачу дубліката виконавчого листа не містить майнового виразу та ухвала суду про видачу дубліката виконавчого листа не відноситься до переліку ухвал, визначених у частині другій статті 369 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про можливість розгляду цієї справи без повідомлення учасників справи та без їх виклику.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Частиною першою статті 8 ЦПК України передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Згідно із пунктом 4 частини п`ятої зазначеної статті суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Таким чином, вирішивши спір за відсутності ОСОБА_1 як заінтересованої особи, суд апеляційної інстанції порушив право останнього на доступ до правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Віктор Назаренко проти України» від 03 жовтня 2017 року та у справі «Лазаренко та інші проти України» від 27 червня 2017 року).

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги закону уваги не звернув, розглянувши справу за відсутності позивача, щодо якого відсутні докази належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, чим порушив його конституційне право на участь у судовому розгляді, не забезпечив йому можливості надати суду докази та навести міркування з приводу вимог АТ «Ощадбанк» про видачу дубліката виконавчого листа, чим порушив вимоги статті 6 Конвенції щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведенийпротягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення (частина четверта статті 401 ЦПК України).

Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Враховуючи, що заявник обґрунтовував свою касаційну скаргу в тому числі і порушенням судом статей 368 369 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 401 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян