Постанова
Іменем України
01 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 2/1519/8565/11
провадження № 61-20753 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради, департамент міського господарства Одеської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;
треті особи: ОСОБА_5 , Одеська міська рада;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2018 року у складі судді Гуревського В. К. та постанову Одеського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,
ВСТАНОВИВ :
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_6 , Одеська міська рада, про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання ордеру, розпорядження, свідоцтва про право власності, договору купівлі-продажу недійсними, витребування майна із чужого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні житлом, визнання права користування житлом, виселення та вселення.
Позовна заява мотивована тим, що з вересня 1998 року вона проживала у квартирі АДРЕСА_1 однією сім`єю з ОСОБА_7 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи з ним у фактичних шлюбних відносинах. Вони вели спільне господарство, купували та користувалися спільним майном, в іншому шлюбі не перебували.
Після смерті ОСОБА_7 після його поховання вона продовжувала проживати у квартирі АДРЕСА_1 , але під час її перебування у лікарні з 28 лютого по 26 березня 2008 року розпорядженням Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 06 березня 2008 року спірній квартирі надано статус службової. В квартиру у якості користувача службовим житлом вселилася майстер комунальне підприємство житлово-комунальний сервіс «Черемушки» (далі - КП «ЖКС «Черемушки») ОСОБА_2 . Вже 19 березня 2008 року квартиру було виключено з числа службових, повернуто до загального житлового фонду, а розпорядженням органу приватизації - Управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради від 21 березня 2008 року № 210441, спірна квартира безпідставно, без згоди особи, яка постійно проживала у зазначеній квартирі, передана у власність ОСОБА_2 .
Вважала, що розпорядження органу приватизації та передача спірної квартири у власність ОСОБА_2 порушили її права на житло.
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд: встановити факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_7 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , з вересня 1998 року по день смерті ОСОБА_7 ; визнати ордер серії МР № 1640 від 11 березня 2008 року про надання ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 недійсним; визнати розпорядження органу приватизації № 210441, видане 21 березня 2008 року Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради, і передачу квартири АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2 недійсним; визнати свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на вказану квартиру на ім`я ОСОБА_2 недійсним; визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 13 червня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , договір купівлі-продажу цієї квартири, укладений 14 лютого 2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , недійсними; витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 вказану вище квартиру; повернути зазначену квартиру до житлового фонду місцевих рад, у відання Одеської міської ради і визнати її наймачем цієї квартири; усунути їй перешкоди у користуванні цією квартирою шляхом виселення із зазначеної квартири ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; визнати за нею право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 ; вселити її у вказану квартиру.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2018 року у задоволенні ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довела факт спільного проживання з наймачем спірної квартири ОСОБА_7 з 1998 року до дня його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , не отримувала ордеру на спірну квартиру, не укладала договору найму цієї квартири, ніколи не була там зареєстрована, не набувала права користування спірною квартирою. Договір купівлі-продажу квартири від 13 червня 2011 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , про визнання недійсним якого заявлені позовні вимоги, ніколи не укладався.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що факт проживання однією сім`єю з наймачем квартири - ОСОБА_7 , позивачем належними та допустимими доказами не доведено, докази про реєстрацію у спільній квартирі зі згоди наймача не надані. Відтак, відсутні підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права користування спірною квартирою.
Недоведення позивачем факту проживання однією сім`єю та набуття права користування квартирою унеможливлює задоволення інших заявлених нею вимог: про визнання нечинним (недійсним) розпорядження органу приватизації, визнання нечинним свідоцтва про право власності на квартиру, визнання недійсними договорів відчуження квартири, витребування квартири з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення відповідача (відповідачів) та вселення у квартиру позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 2/1519/8565/11 з Малиновського районного суду м. Одеси.
У березні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що з вересня 1998 року вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 до дня його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено показаннями свідків, здійснила його поховання. Під час перебування у лікарні її речі були винесені із квартири, де вони проживали. Вважала, що вона набула право користування квартирою як член сім`ї наймача.
Зазначала, що висновок судів про недоведеність її проживання із спадкодавцем є безпідставним.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2020 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_9 - подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що оскаржувані судові рішення є законним та обґрунтованим. Вважала висновки судів такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_2 , який проживав по АДРЕСА_2 .
Вказана квартира входила до житлового фонду комунальної власності та приватизована на момент смерті ОСОБА_7 не була, померлий в ній проживав та був наймачем цього житла.
Після смерті ОСОБА_7 інших зареєстрованих осіб, членів сім`ї наймача або інших осіб, які б мали право на користування (проживання) у вказаній квартирі не було, у зв`язку з чим вона була повернута на облік Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради (а. с. 49-50, 53-54, т. 2).
Розпорядженням голови Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 06 березня 2008 року № 135/01-06 вільна квартира по АДРЕСА_2 , була включена до числа службових та видано ордер на неї майстру виробничого цеху відділу КП «ЖКС «Черьомушки» Мінуліній А. Ю. (а. с. 45-48, т. 2);
Розпорядженням Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 19 березня 2008 року № 158/01-06 спірна квартира виключена зі складу службових та залишена для проживання ОСОБА_2 на умовах договору найму. Розпорядженням органу приватизації - Управління житлового-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради від 21 березня 2008 року № 210441, прохання наймача задоволено та передано у приватну власність займану нею квартиру, на підставі якого Управлінням житлового-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради видано свідоцтво про право власності на житло від 21 березня 2008 року на ім`я ОСОБА_2 на квартиру по АДРЕСА_2 (а. с. 100-105, т. 1);
На підставі договору дарування, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 , посвідченого 29 травня 2008 року за № 2144 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шевиріною А. О., ОСОБА_10 отримала право власності на вищевказану квартиру та зареєструвала його за собою в комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» під № 50 в кн. 654пр-39.
За договором купівлі-продажу від 13 червня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шевиріною А. О. під № 2366, ОСОБА_10 продала вказану вище квартиру ОСОБА_11 , який також зареєстрував за собою право власності на неї в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 04 липня 2008 року.
На підставі договору купівлі-продажу, укладеного 14 лютого 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Образцовою Т. А. за № 309, ОСОБА_3 отримала право власності на спірну квартиру та зареєструвала його в комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» під № 50 в кн. 764пр-50.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до статей 1217 1258 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Згідно зі статтею 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.
Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).
Нормами статті 64 ЖК України передбачено, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. До членів сім`ї наймача належить дружина наймача, їх діти і батьки.
Особи, що вселились в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами сім`ї не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (стаття 65 ЖК України).
Право на користування житлом виникає у членів сім`ї власника житла, якщо проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення.
Відповідно до частини першої статті 99 ЖК України піднаймачі і тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання.
Статтею 61 ЖК України передбачено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» судам роз`яснено, що при розгляді спорів про право користування житловим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи прописані вони в цьому житловому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство.
Відповідно до статті 106 ЖК УРСР повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Вирішуючи спір, суди, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, дійшли правильного висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 з 1998 року до дня його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема доказів ведення спільного господарства, спільних витрат на придбання майна, ремонт чи інші спільні витрати. Саме по собі зазначення у розрахунковій книжці про проживання двох осіб у спірній квартирі без зазначення їх встановлених даних не дають підстав вважати, що ці відомості стосувалися саме особи позивача, оскільки в жодній довідці про проживання та склад сім`ї за життя ОСОБА_7 не зазначено про фактичне проживання у квартирі з ним ОСОБА_1 , навіть без реєстрації.
Посилання касаційної скарги на статтю 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у контексті того, що спірну квартиру можна вважати житлом позивача у зв`язку з її тривалим проживання у квартирі, безпідставні, оскільки позивачем не доведено, що вона у встановленому законом порядку вселилась у квартиру як член сім`ї наймача, і, відповідно, набула право користування спірною квартирою.
Доводи касаційної скарги про помилковість висновку суду про відсутність порушень з боку органів влади при переведенні квартири у статус службової, надання квартири у користування ОСОБА_2 , виключення квартири з числа службових, безоплатну передачу квартири у власність ОСОБА_2 , є необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено факт проживання з наймачем -ОСОБА_7 однією сім`єю, не доведено набуття права користування квартирою.
Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення апеляційного суду не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара