Постанова

Іменем України

25 січня 2021 року

м. Київ

справа № 2-1790/11

провадження № 61-13932св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

заявник -Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ»

заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Лівобережний відділ державної виконавчої служби міста Маріуполя Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 червня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду

від 02 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Локтіонової О. В., суддів: Попової С. А., Зайцевої С. А., Лопатіної М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ» (далі - ТОВ «АНСУ») звернулося до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 30 червня 2011 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2

і ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум») заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 8 173,07 дол. США, а також судові витрати. На підставі вказаного судового рішення 12 вересня 2011 року стягувачеві ПАТ «Банк Форум» було видано виконавчий лист, який в подальшому пред`явлено для примусового виконання до Лівобережного відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь (далі - Лівобережного ВДВС м. Маріуполь).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 березня 2019 року первісного стягувача ПАТ «Банк Форум» було замінено на правонаступника - ТОВ «АНСУ».

Відповідно до відповіді Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - УДВС ГТУЮ

у Донецькій області) від 25 вересня 2019 року, якою поінформовано про перебування запитуваного виконавчого провадження на виконанні

у Лівобережному ВДВС м. Маріуполь, ухвалення 23 травня 2012 року державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» з направленням виконавчого листа за належністю до Відділу державної виконавчої служби Володарського районного управління юстиції (далі - ВДВС Володарського РУЮ), а державним виконавцем Нікольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області(далі - Нікольського РВДВС ГТУЮ у Донецькій області) 14 червня 2012 року винесено постанову про відмову у відкритті провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 26 ЗУ «Про виконавче провадження».

Наразі стягувачеві ТОВ «АНСУ» невідоме фактичне місцезнаходження виконавчого документа, що свідчить про його втрату одним з підрозділів ДВС.

У зв'язку з цим заявник просив видати дублікат виконавчого листа з виконання судового рішення від 30 червня 2011 року.

Стягувач вважає, що строк на пред`явлення виконавчого листа до виконання

не пропущений, оскільки він переривався пред`явленням виконавчого листа

до виконання, а при останній відмові у відкритті виконавчого провадження новий строк для його пред`явлення до виконання державним виконавцем

не встановлювався.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 червня 2020 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного суду від 02 вересня 2020 року, у задоволенні заяви ТОВ «АНСУ» про видачу дублікату виконавчого листа відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, що ТОВ «АНСУ» звернулося із заявою після закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа

до виконання, і доводи заявника щодо непропущення ним строку пред`явлення виконавчого документу до виконання є неспроможними та безпідставними, оскільки даний строк, початок його перебігу і підстави для переривання прямо визначено Законом, який не встановлює обов`язку державного виконавця визначати новий строк у разі закінчення виконавчого провадження. Доказів, які б свідчили про поважність причини пропуску цього строку первісним стягувачем і в подальшому його правонаступником загалом впродовж 8 років, не наведено, що є підставою для відмови у видачі дубліката виконавчого документа.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 2-1790/11, витребувано її з Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У вересні 2020 року ТОВ «АНСУ» подало касаційну скаргу до Верховного Суду,

у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення заяви.

Касаційна скарга мотивована тим, що при розгляді заяви про видачу дубліката виконавчого листа судами обох інстанцій не було належним чином вивчено питання щодо не закінчення строку пред`явлення виконавчого листа, оскільки строк пред`явлення цього виконавчого документа до виконання переривався його пред`явленням до виконання 23 квітня 2012 року і в подальшому кінцевого рішення відповідним підрозділом ДВС прийнято не було, а новий строк його пред`явлення до виконання не було встановлено, а тому він не закінчився, оскільки мова йде про втрату виконавчого провадження в результаті його неправомірного знищення замість повернення до Орджонікідзевського ВДВС Маріупольського МУЮ для подальшого проведення виконавчих дій.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

до касаційного суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 червня 2011 року у справі № 2-1790/11, яке набрало законної сили 10 липня 2011 року, з ОСОБА_2 та ОСОБА_1

в солідарному порядку на користь ПАТ «Банк Форум» стягнуто заборгованість

за договором кредиту № 0146/07/15-А від 06 серпня 2007 року у загальній сумі

8 173,07 дол. США, а також судові витрати.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 березня 2019 року, яка набрала законної сили 01 квітня 2019 року стягувача - ПАТ «Банк Форум» у справі № 2-1790/11 замінено на його правонаступника - ТОВ «АНСУ».

13 вересня 2019 року ТОВ «АНСУ» звернулося до УДВС ГТУЮ у Донецькій області, яке листом від 25 вересня 2019 року № 2-20-441 повідомило, що за даними системи виконавче провадження № 32287172 з виконання виконавчого листа

№ 2-1790/11, виданого Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя Донецької області від 12 вересня 2011 року, перебувало на виконанні

у Лівобережному відділі ДВС м. Маріуполь. 23 травня 2012 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчий документ направлено за належністю до ВДВС Володарського РУЮ, для виконання за місцем мешкання ОСОБА_1 14 червня 2012 року державним виконавцем Нікольського РВС ДВС ГТУЮ у Донецькій області винесено постанову № 32986029 про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 26 Закон Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчі провадження № 32287172

та № 32986029 були знищені у 2016 році за закінченням терміну зберігання.

На даний час Автоматизована система виконавчих проваджень не містить записів щодо наявності виконавчий проваджень до боржника ОСОБА_1 .

Як вбачається з акту приймання-передачі документації від 09 жовтня 2018 року, оригінал виконавчого листа № 2-1790/11 від 12 вересня 2011 року ПАТ «Банк Форум» до ТОВ «АНСУ» не передавався.

Будь-яких інших доказів на підтвердження обставин втрати виконавчого листа стягувачем ТОВ «АНСУ» не надано і посилань на їх наявність не наведено.

Отже виконавчий лист № 2-1790/11, виданий Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області від 12 вересня 2011 року було втрачено.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду

і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статі 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження судових рішень, рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права

на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду,

що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України.

Виконання судового рішення відповідно до рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів

і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються

на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, які входять до складу колегії).

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та Єдиного державного реєстру виконавчих документів, Положення про який затверджується спільним нормативно-правовим актом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України, із запровадженням яких відповідно до частини першої статті 1 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України вводяться в дію вимоги частини четвертої статті 431 ЦПК України щодо внесення виконавчого документу до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, функціонування якого виключає втрату виконавчого документа, порядок видачі дублікату виконавчого документу замість втраченого визначено розділом XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Пунктом 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Аналізуючи пункт 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду

від 15 листопада 2018 року у справі № 474/783/17 (провадження № 61-29св17), від 10 жовтня 2018 року у справі № 2-504/11 (провадження № 61-41846св18).

Верховний Суд виходить з того, що дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того,

що виконавчий документ дійсно втрачено.

Крім того, однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа, є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися

з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент видачі виконавчого листа) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки, зокрема інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частиною п`ятою статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу), повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа

до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.

Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.

Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів,

за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд

у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знайти про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.

Згідно висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа

до виконання не створює перешкод для задоволення заяви стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа у разі, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа до виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його

до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Суд установив, що судове рішення від 30 червня 2011року набрало законної сили 10 липня 2011 року. Встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа мав закінчитися 10 липня 2012 р, але, був перерваний пред`явленням виконавчого документу до виконання до Лівобережного відділу ДВС

м. Маріуполь.

Державним виконавцем цього відділу ДВС ухвалено постанову від 23 травня 2012 року про закінчення виконавчого провадження з направленням виконавчого документа за належністю до ВДВС Володарського РУЮ.

Державним виконавцем ВДВС Володарського РУЮ 14 червня 2012 року ухвалено постанову № 32986029 про відмову у відкритті виконавчого провадження

з підстав наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження, яка не оскаржена у передбаченому Законом порядку, отже строк пред`явлення виконавчого документу

до виконання сплинув 14 червня 2013 року і повторно не пред`являвся

на примусове виконання до органів державної виконавчої служби на протязі майже 8 років.

Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані,

на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),

що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справ, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази,

що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування,

не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Установивши, що в межах даної справи заявником ТОВ «АНСУ» не порушено питання про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання і не наведено поважних причин пропуску цього строку,

у матеріалах справи відсутні докази поважності причин такого пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні заяви.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з таким висновком судів першої

та апеляційної інстанцій.

Доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій надали неправильну оцінку поданим доказам, не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права та зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить

до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які ними правильно застосовані.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» залишити без задоволення.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області

від 12 червня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду

від 02 вересня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська