Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 2-185/2007

провадження № 61-653св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Вербенська сільська рада Демидівського району Рівненської області,

третя особа - Демидівська районна державна нотаріальна контора Рівненської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 12 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Хилевич С. В., Ковальчук Н. М., Шеремет А. М,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Вербенської сільської ради Демидівського району Рівненської області (далі - Вербенська сільська рада) про визнання права власності на спадкове майно.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її тітка ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина. За життя ОСОБА_3 склала заповіт від 12 січня 2006 року, згідно з яким заповіла їй все майно, яке на день її смерті належало їй за законом. У встановлений законом строк вона звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та 05 липня 2007 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку (пай) розміром 2,14 умовних кадастрових гектарів у колективному сільськогосподарському підприємстві «Зоря України», що знаходиться у с. Вербень Демидівського району Рівненської області.

Крім вказаної земельної ділянки, до складу спадщини входить також і житловий будинок АДРЕСА_1 .

Оскільки у спадкодавця не було правовстановлюючих документів на зазначений будинок, вона позбавлена можливості оформити право власності у порядку спадкування на спадкове майно.

З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у порядку спадкування.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 18 вересня 2007 року у складі судді Зозулі П. Г. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, установивши, що згідно з технічним паспортом власником спірного житлового будинку була спадкодавець ОСОБА_3 , дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на спадкове майно - спірний житловий будинок.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , який не брав участі у справі, подав апеляційну скаргу.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 09 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 червня 2016 року рішення Апеляційного суду Рівненської області від 09 жовтня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 20 жовтня 2016 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 18 вересня 2007 року закрито, оскільки оскаржуваним судовим рішенням питання про права та обов`язки заявника не вирішувалось.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 20 жовтня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 12 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_2 , та безпідставно задоволено позов, пред`явлений позивачем до неналежного відповідача - Вербенської сільської ради.

Також апеляційний суд зазначав, що пред`явлення ОСОБА_1 цього позову є передчасним, оскільки матеріали справи не містять доказів про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно - спірний житловий будинок.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У січні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , який не брав участі у справі, а рішенням суду першої інстанції не порушено права останнього. Суд не врахував, що на час ухвалення рішення судом першої інстанції ОСОБА_2 не мав спадкових прав на спірний будинок, оскільки у 2007 році ще були живі його батьки, а тому лише після їх смерті у 2014 році він набув спадковий прав на вказаний будинок.

Також суд апеляційної інстанції не взяв до уваги висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 червня 2016 року, згідно з якими необхідно було перевірити твердження ОСОБА_2 про те, що спірний будинок входить до спадкової маси.

Отже, суд апеляційної інстанції помилково вважав, що позов пред`явлений до неналежного відповідача.

Також суд апеляційної інстанції помилково посилався на положення Закону України «Про нотаріат», який не був чинним на час ухвалення рішення судом першої інстанції.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 січня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 12 грудня 2017 року залишено без руху для надання документа про сплату судового збору.

У лютому 2018 року ОСОБА_1 у встановлений судом строк зазначені недоліки касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина.

Згідно з нотаріально посвідченим заповітом від 21 січня 2006 року ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_1 все своє майно, яке належало їй на день смерті.

ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини

Згідно із свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 05 липня 2007 року ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку (пай) розміром 2,14 умовних кадастрових гектарів у колективному сільськогосподарському підприємстві «Зоря України», що знаходиться у с. Вербень Демидівського району Рівненської області та належала спадкодавцю на підставі сертифіката серії НОМЕР_1 , виданого Демидівською районною державною адміністрацією 02 квітня 1997 року і зареєстрованого у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) № 5846.

Згідно з технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , складеним 19 липня 2007 року Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації, власником цього будинку є ОСОБА_3 .

На час пред`явлення цього позову право власності на вказаний житловий будинок не зареєстровано, правовстановлюючі документи на будинок відсутні.

Також установлено, що спірний житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 побудований у 1960 році дідом ОСОБА_2 - ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5 , з якою перебував у шлюбі та яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . На момент смерті ОСОБА_5 з нею проживав чоловік ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_6 .

Згідноі з записами у погосподарських книгах за 1974-1976 роки голова двору ОСОБА_4 був робітником (не колгоспником).

Із 1980 року у вказаному будинку разом із ОСОБА_4 проживала ОСОБА_3 , яка у родинних відносинах із ОСОБА_4 не перебувала, шлюбні відносини між собою вони не зареєстрували.

Згідно із записами у погосподарських книгах за 1961-1979 роки ОСОБА_3 до складу сім`ї ОСОБА_4 не входила.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер, після його смерті відкрилася спадщина.

Дочка ОСОБА_4 та мати ОСОБА_2 - ОСОБА_6 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , за життя своє право на спадкове майно не зареєструвала.

Чоловік ОСОБА_6 та батько ОСОБА_2 - ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 до нотаріальної контори звернувся син останнього - ОСОБА_2 , якому 18 лютого 2015 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом, що складається із квартири АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкоємцем майна якої був ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , проте за життя прийняв спадщину, але помер і не встиг оформити свої спадкові права.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно зі статтями 1216 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Предметом спору у цій справі є визнання права на спадкове майно - житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , а тому відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Під час апеляційного розгляду встановлено, щоміж ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір щодо спадкового майна, однак суд першої інстанції розглянув справу за участю Вербенської сільської ради, яка не є належним відповідачем, що, в свою чергу, унеможливило встановлення всіх обставин справи та об`єктивне вирішення спору.

Апеляційний суд у силу своїх процесуальних повноважень, визначених статтями 367 374 ЦПК України, не має права на залучення на стадії апеляційного розгляду до участі у справі інших осіб, як і повноважень на скасування рішення суду з направленням справи на новий судовий розгляд. Ці недоліки не можуть бути усунені при розгляді справи апеляційним судом, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції в цій справі дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення місцевого суду, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

При цьому суд апеляційної інстанції, задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , відповідно до частини четвертої статті 338 ЦПК України 2004 року, врахував висновки і мотиви, викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року, якою ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 20 жовтня 2016 року про закриття апеляційного провадження у справі скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій та не належить до компетенції касаційного суду.

З огляду на це, посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на відсутність у ОСОБА_2 права на спадкове майно не заслуговують на увагу, оскільки апеляційним судом такі обставини встановлені, а суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, і не здійснює переоцінку доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Доводи касаційної скарги про помилковість висновку апеляційного суду про те, що Вербенська сільська рада є неналежним відповідачем, колегія суддів відхиляє, оскільки за встановлених судом обставин про наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спору щодо спадкового майна та відсутності доказів про те, що спадщина визнана відмерлою, можливо дійти висновку, що спір стосується лише вказаних осіб.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Рівненської області від 12 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк