№ 2-191/11 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

14 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 2-191/11

провадження № 61-6877св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк»,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 12 травня 2021 року у складі судді Борачка М. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 05 липня 2022 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Савуляка Р. В., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заяви

У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (далі - ТОВ «Консалт Солюшенс») звернулося до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» (далі - ПАТ «Ерсте Банк») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договорами поруки.

Заяву мотивовано тим, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 10 лютого 2012 року позовні вимоги ПАТ «Ерсте Банк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ВАТ «Ерсте Банк» заборгованість за договорами кредиту та поруки у розмірі 7 191 693,81 грн та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

21 березня 2014 року ухвалою Сихівського районного суду м. Львова замінено сторону стягувача з ПАТ «Ерсте Банк» на Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» (ПАТ «Фідобанк») у виконавчих листах № 2-191/11.

03 лютого 2021 року між ПАТ «Фідобанк», який є правонаступником АБ «Ажіо», ВАТ «АКБ «Престиж», ВАТ «Ерсте Банк», ПАТ «Ерсте Банк», АБ «Факторіал-Банк», ВАТ «СЕБ Банк» та ТОВ «Консалт Солюшенс» укладено договір № GL1N019277_205/1 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Фідобанк» відступило ТОВ «Консалт Солюшенс» право вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за кредитним договором від 09 червня 2008 року № 014/3530/2/17263 та договорами поруки від 09 червня 2008 року № 014/3530/2/17263/1, № 014/3530/2/17263/2, № 014/3530/2/17263/3, № 014/3530/2/17263/4, № 014/3530/2/17263/5.

Таким чином, ПАТ «Фідобанк» вибуло як кредитор із зобов`язань, що виникли на підставі кредитного договору та договорів поруки від 09 червня 2008 року. ТОВ «Консалт Солюшенс» є фінансовою установою та здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг.

Отже, ТОВ «Консалт Солюшенс» вважає, що заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Ураховуючи викладене, ТОВ «Консалт Солюшенс», на підставі статті 442 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», просило суд замінити сторону стягувача ПАТ «Фідобанк» її правонаступником ТОВ «Консалт Солюшенс» у виконавчому провадженні за виконавчими документами, виданими 19 лютого 2017 року Сихівським районним судом м. Львова у цивільній справі № 2-191/11 за позовом ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договорами поруки.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 12 травня 2021 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 05 липня 2022 року, заяву ТОВ «Консалт Солюшенс» задоволено.

Замінено стягувача ПАТ «Фідобанк» на ТОВ «Консалт Солюшенс» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчих листів № 2-191/11, виданих Сихівським районним судом м. Львова, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ПАТ «Ерсте Банк» 7 191 693,81 грн боргу, а також судових витрат, понесених позивачем при поданні позову до суду в розмірі 1 820,00 грн.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву, керувався тим, що наявні правові підстави для заміни сторони виконавчого провадження (стягувача) з примусового виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10 лютого 2012 року у цивільній справі № 2-191/11, оскільки заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і за відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Також суд зазначив, що звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у липні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_5 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 12 травня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 липня 2022 року і постановити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами першої та апеляційної інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20), від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21), від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21).

Також суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження, однак на день прийняття оскаржуваних судових рішень відкритого виконавчого провадження не існувало.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Консалт Солюшенс» зазначило, що касаційна скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 12 травня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 липня 2022 року і витребувано із Сихівського районного суду м. Львова цивільну справу № 2-191/11.

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_5 підлягає задоволенню.

Фактичні обставини, встановлені судами

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 10 лютого 2012 року у справі № 2-191/11 позов ПАТ «Ерсте Банк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ВАТ «Ерсте Банк» заборгованість за договорами кредиту та поруки у розмірі 7 191 693,81 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (т. 1, а. с. 185-187).

25 вересня 2012 року постановами відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області відкрито виконавчі провадження з виконання виконавчого листа № 2-191/11, виданого 03 серпня 2012 року Сихівським районним судом м. Львова, про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ВАТ «Ерсте Банк» 7 191 693,81 грн заборгованості за договорами кредиту та поруки (т. 1, а. с. 215-220).

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 21 березня 2014 року задоволено заяву ПАТ «Фідобанк» та замінено стягувача з ПАТ «Ерсте Банк» на його правонаступника ПАТ «Фідобанк» у виконавчих провадженнях з виконання виконавчих листів № 2-191/11, виданих 03 серпня 2012 року Сихівським районним судом м. Львова, про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ВАТ «Ерсте Банк» 7 191 693,81 грн заборгованості за договорами кредиту та поруки (т. 1, а. с. 247, 248).

29 березня 2016 року Сихівським районним судом м. Львова ухвалено додаткове рішення у справі № 2-191/11, відповідно до якого абзац другий резолютивної частини рішення викладено у такій редакції: «Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ПАТ «Ерсте Банк» 900 098,10 дол. США, що еквівалентно за курсом Національного банку України станом на день постановлення рішення 7 191 693,81 грн, заборгованості за договором кредиту та поруки, а також судові витрати, понесені позивачем при поданні позову до суду в розмірі 1 820,00 грн». (т. 2, а. с. 100, 101).

04 вересня 2017 року, на підставі вказаного додаткового рішення представником ПАТ «Фідобанк» отримано виконавчі листи у справі № 2-191/11 (т. 2, а. с. 156-160).

Згадані виконавчі листи було пред`явлено ПАТ «Фідобанк» до виконання в серпні 2019 року та повернуто ПАТ «Фідобанк» Сихівським відділом державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області 09 вересня 2019 року без прийняття до виконання у зв`язку з пропуском стягувачем встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання (т. 2, а. с. 161-165).

Постановою Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року поновлено ПАТ «Фідобанк» пропущений строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання у цивільній справі № 2-191/11 (т. 3, а. с. 51-55).

03 лютого 2021 року між ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «Консалт Солюшенс» укладено договір № GL1N019277_205/1 про відступлення прав вимог, згідно з умовами якого до заявника перейшло право грошової вимоги за кредитним договором від 09 червня 2008 року № 014/3530/2/17263 та договорами поруки від 09 червня 2008 року № 014/3530/2/17263/1, № 014/3530/2/17263/2, № 014/3530/2/17263/3, № 014/3530/2/17263/4, № 014/3530/2/17263/5 (т. 3, а. с. 62, 63).

Відповідно до пункту 4 цього договору сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами згідно з цим договором новий кредитор сплачує банку грошові кошти у розмірі 1 805 235,04 грн, без податку на додану вартість. Ціна договору сплачується новим кредитором у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором.

Відповідно до платіжного доручення від 28 січня 2021 року № 55 ТОВ «Консалт Солюшенс» перерахувало на рахунок ПАТ «Фідобанк» 1 837 092,44 грн (т. 3, а. с. 66).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що ухвала Сихівського районного суду м. Львова від 12 травня 2021 року та постанова Львівського апеляційного суду від 05 липня 2022 року не відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Звернувшись до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником у відповідності до вимог статті 442 ЦПК України та статей 512 514 ЦК України, ТОВ «Консалт Солюшенс» просило замінити сторону стягувача у виконавчому провадженні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Проте разом із тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за винятками, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки, або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

У постанові Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20) зазначено, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов`язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України, з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Відповідно до змісту частини п`ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26, частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.

Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.

Зазначене відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) та від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Заміна будь-якого учасника справи судом має не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Реалізація процесуального правонаступництва має переслідувати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва.

У апеляційній скарзі на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 12 травня 2021 року ОСОБА_5 звертав увагу апеляційного суду на те, що заміна сторони виконавчого провадження є неможливою у випадку відсутності відкритого виконавчого провадження. Також він наголошував, що виконавче провадження з примусового виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10 лютого 2012 року у цивільній справі № 2-191/11 на момент звернення до суду з указаною заявою не було відкрито.

Суд апеляційної інстанції встановив, що 25 вересня 2012 року постановами відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області відкрито виконавчі провадження з виконання виконавчих листів № 2-191/11, виданих 03 серпня 2012 року Сихівським районним судом м. Львова, про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ВАТ «Ерсте Банк» 7 191 693,81 грн заборгованості за договорами кредиту та поруки (т. 1, а. с. 215-220).

04 вересня 2017 року на підставі вказаного додаткового рішення представником ПАТ «Фідобанк» отримано виконавчі листи у справі № 2-191/11 (т. 2, а. с. 156-160).

Зазначені виконавчі листи було пред`явлено ПАТ «Фідобанк» до виконання в серпні 2019 року та повернуто ПАТ «Фідобанк» Сихівським відділом державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області 09 вересня 2019 року без прийняття до виконання у зв`язку з пропуском стягувачем встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання (т. 2, а. с. 161-165).

03 лютого 2021 року між ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «Консалт Солюшенс» укладено договір № GL1N019277_205/1 про відступлення прав вимоги, згідно з умовами якого до заявника перейшло право грошової вимоги за кредитним договором від 09 червня 2008 року № 014/3530/2/17263 та договорами поруки від 09 червня 2008 року № 014/3530/2/17263/1, № 014/3530/2/17263/2, № 014/3530/2/17263/3, № 014/3530/2/17263/4, № 014/3530/2/17263/5 (т. 3, а. с. 62, 63).

Проте повторно на виконання до Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області виконавчі листи у справі № 2-191/11, видані Сихівським районним судом м. Львова, не надходили.

За таких обставин, а саме враховуючи, що виконавчі документи було повернуто стягувачу та повторно вони не пред`являлися до виконання, у справі, яка переглядається у касаційному порядку, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що необхідною умовою для можливості заміни учасника виконавчого провадження є наявність відкритого виконавчого провадження.

За таких обставин заміні учасника виконавчого провадження (стягувача) мало передувати з`ясування питання щодо наявності відкритого виконавчого провадження.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення у справі, неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, не дослідили змісту заяви про заміну сторони її правонаступником, тому оскаржувані рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, проте судами першої та апеляційної інстанції не правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви саме про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справу на новий розгляд.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Перевіривши в межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити, ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 12 травня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 липня 2022 року скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви з мотивів, викладених у цій постанові.

Щодо судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з цим із ТОВ «Консалт Солюшенс» на користь ОСОБА_5 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 454,00 грн та касаційної скарги у розмірі 496,20 грн.

Керуючись статтями 141 400 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 12 травня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 липня 2022 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» про заміну сторони у виконавчому провадженні відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» на користь ОСОБА_5 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок та за подання касаційної скарги - у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 (двадцять) копійок.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк