Постанова
Іменем України
05 червня 2023 року
м. Київ
справа № 2-2057/2004
провадження № 61-10813св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дришлюка А .І.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про продовження строку для прийняття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на частину спадкового майна.
Короткий зміст позовних вимог
02 грудня 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про продовження строку на прийняття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про права на спадщину, визнання права власності на частину спадкового майна.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач ОСОБА_2 , дружина померлого ОСОБА_5 , та його діти, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 , які прийняли спадщину у встановленому законом порядку, проте свідоцтво про право на спадщину за законом видане у 2002 році лише на відповідача ОСОБА_2 , дружину померлого, що порушує його права на спадщину в розмірі 1/3 частини спадкового майна, яке в цілому складається з 557/1000 житлового будинку АДРЕСА_1 , яке складається у цілому з кам`яної будівлі під літ. «А», житловою площею 57, 8 кв. м, збірно-щитової будівлі під літ. «Ж», житловою площею 27,7 кв. м та надвірних споруд: літ. «Б» - літня кухня з тамбуром, літ. «В», «Г» - гаражів, літ. Д» - душ, літ. «Е» - котельня, «1-5 - огородження, 1 - мостіння.
Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив встановити факт прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки на момент смерті батька він проживав у спірному будинку та фактично прийняв спадщину, визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 11 червня 2002 року ОСОБА_2 , визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на частку спадкового майна, яке складається із житлового будинку під літ. «А», у якому розташовані: житлова кімната 2-5, площею 10,3 кв. м, житлова кімната 2-6, площею 10,0 кв. м, житлова кімната 2-4, площею 11,1 кв. м, кухня 2-3, площею 6,0 кв. м, ванна 2-2, площею 2,7 кв. м, коридор 2-1, площею 2,0 кв. м та надвірні споруди: гараж літ. «Г», гараж літ. «Б», котельня літ. «Е».
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 25 жовтня 2004 року в справі № 2-2057/2004 затверджена мирова угода між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за якої ОСОБА_1 виділено у домоволодінні літ. «А» під АДРЕСА_1 у власність приміщення: коридор, площею 2 кв. м, санвузол площею 2,7 кв. м, кухня площею 6 кв. м, кімнати площею 11,1 кв. м, 10,3 кв. м, 10,0 кв. м, гараж літ. В, душ, літня кухня, гараж літ. Г, а ОСОБА_2 перейшла у власність котельня літ. Е. В іншій частині позову закрито провадження.
Суд першої інстанції вважав, що мирова угода, укладена між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є законною, обґрунтованою та такою, що не порушує прав та законних інтересі інших осіб.
23 липня 2021 року ОСОБА_4 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою на вказане судове рішення.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 25 жовтня 2004 року закрито.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відсутні підстави вважати, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_4 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Суворовського районного суду міста Одеси.
25 січня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не повно з`ясував обставини справи. Заявник зазначає, що ухвалою суду першої інстанції про затвердження мирової угоди порушено її право як співвласника домоволодіння, оскільки без її згоди виділено в натурі частину майна.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , батько позивача, після його смерті відкрилася спадщина, у тому числі на 557/1000 домоволодіння АДРЕСА_1 (а. с. 21).
У цій справі виникли правовідносини щодо визнання права власності на спадкове майно, спадщина на яке відкрилась у 2001 році, у період чинності ЦК УРСР.
Отже, якщо спадщина відкрилась у період чинності ЦК УРСР, застосовуванню підлягають норми ЦК УРСР про належність спадщини спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від оформлення права на спадщину.
Суд установив, що відповідач ОСОБА_2 , дружина спадкодавця, та його діти, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 є спадкоємцями померлого ОСОБА_5 першої черги за законом (а. с. 8, 9).
Свідоцтво про право на спадщину за законом видане у 2002 році лише на ім`я відповідача ОСОБА_2 (а. с. 12).
Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 25 жовтня 2004 року затверджена мирова угода між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 74).
23 липня 2021 року ОСОБА_4 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 25 жовтня 2004 року.
В апеляційній скарзі посилається на те, що при ухваленні вказаного судового рішення було порушено її права та законні інтереси як співвласника житлового будинку АДРЕСА_1 , оскільки їй належить 227/1000 частин у вказаному будинку на підставі договору дарування від 28 листопада 2003 року, але ОСОБА_4 не була залучена до участі у справі (а. с. 37).
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках. Особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують, або припиняють права або обов`язки цих осіб.
Тобто, особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права і обов`язки цих осіб.
Судове рішення слід вважати таким, яким вирішено питання про права та обов`язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов`язки цих осіб або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки цих осіб. У такому разі рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не є підставою для висновку про вирішення судом питань про права та обов`язки цієї особи.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільної процесуальних правовідносин та їх гарантій.
До ознак, що характеризують правосуддя, відноситься, у тому числі, здійснення правосуддя тільки у передбаченому законом порядку (процесуальна форма).
При цьому під правосуддям необхідно розуміти не лише діяльність суду щодо вирішення спору про право, але й обов`язкове дотримання процесуальної форми, в якій не просто передбачені порядок і послідовність вчинення процесуальних дій, а й відображено вимоги справедливих (належних) судових процедур.
При цьому цивільна процесуальна форма завжди обов`язково має нормативний і системний характер. По-друге, вона, по суті, передбачає «алгоритм» поведінки кожного суб`єкта при розгляді та вирішенні цивільної справи (у тому числі і суду). По-третє, становить гарантію дотримання законності, оскільки її недодержання призводить до різних негативних наслідків.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Отже, суд апеляційної інстанції, перевіривши, що оскаржуваним рішенням права, свободи, інтереси та (або обов`язки) ОСОБА_4 не порушені, оскільки спір стосувався права власності на спадкове майно, ОСОБА_4 не була спадкоємцем померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .
Разом з тим, національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів у часі або підстав для оскарження рішення до вищого суду, проте така свобода розсуду не може бути необмежена.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для поновлення строку оскарження до вищого суду остаточного судового рішення, яке набрало законної силі і обов`язкове до виконання, суди повинні встановити, чи виправдовують зазначені у скарзі на рішення причини втручання у принцип res judicata.
У справі «Желтяков проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що після остаточного вирішення судами питання їхнє рішення не повинно ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру. У вказаному рішенні ЄСПЛ також наголосив, що суд повинен з`ясувати, чи вимагає ситуація грубого втручання у остаточне рішення суду, зокрема, якщо було допущено серйозне порушення процесуальних норм або з метою виправлення помилок правосуддя.
У справі «Трегубенко проти України», розглядаючи доводи Уряду про виправдання втручання у майнові права заявника з посиланням на те, що таке втручання було спрямоване на правильне застосування законодавства, ЄСПЛ зробив висновок про те, що, хоча правильне застосування законодавства беззаперечно становить «суспільний інтерес», але, виходячи із обставин справи, цей інтерес мав на меті порушення основних принципів правової визначеності та доступу до суду.
У зазначеній справі ОСОБА_4 звернулася до суду з апеляційною скаргою на остаточне судове рішення, ухвалене понад шістнадцять років тому.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 була обізнана про розгляд справи судом першої інстанції, оскільки подавала 22 грудня 2003 року до суду клопотання про залучення її до участі у справі та поділ спірного майна, а тому доводи касаційної скарги про необізнаність є безпідставними (а. с. 55-57).
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов правильно висновку про закриття апеляційного провадження.
Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновку суду апеляційної інстанції.
Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров