Постанова

Іменем України

29 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 2-2084/2006

провадження № 61-5747св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

відповідач - Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 19 березня 2021 року у складі судді Пікуль В. П.

у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання права власності на об`єкти нерухомості,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2006 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , звернулися до суду з позовом до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, ОСОБА_7 , треті особи: Комунальне підприємство «Кременчуцьке міжрайонне бюро технічної інвентаризації», Орган опіки та піклування, який змінили у процесі розгляду справи, і остаточно просили:

- визнати право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0969 га, розташовану за вищевказаною адресою із цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка) за: ОСОБА_1 на 2/6 частин; ОСОБА_2 та неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - по 1/6 частині за кожним;

- зобов`язати Комунальне підприємство «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації», Кременчуцьке міське управління земельних ресурсів зареєструвати право власності на вищевказані житловий будинок та земельну ділянку за: ОСОБА_1 на 2/6 частин; ОСОБА_2 та неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - по 1/6 частині за кожним, а також видати державний акт на право власності на землю;

- зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 провести в Комунальному підприємстві «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» технічну інвентаризацію житлового будинку АДРЕСА_1 .

Зазначений позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0969 га, яка розташована по АДРЕСА_1 із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), а також будівельних матеріалів, зведених конструкцій, які розташовані за тією ж адресою.

Вказане майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки вони перебувають у зареєстрованому шлюбі.

До шлюбу ОСОБА_1 був власником квартири АДРЕСА_2 , яку згодом було подаровано неповнолітній дочці ОСОБА_6 . У зв`язку з тим, що він не мав законної можливості одночасно підписати такий договір від дарувальника і обдаровуваного, власність на вказану квартиру було оформлено на ОСОБА_7 , яку остання подарувала дитині.

Між ОСОБА_1 та Комунальним підприємством «Квартирне управління» Кременчуцької міської ради Полтавської області 15 вересня 2006 року було укладено договір про придбання квартири на вторинному ринку житла № 59/2006 р. та отримано дозвіл Автозаводської районної ради міста Кременчука, оформлений рішенням від 14 вересня 2006 року № 420, про розірвання договору дарування, укладеного із ОСОБА_7 при умові одночасного дарування 1/6 частини домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 .

За взаємною згодою ОСОБА_1 та ОСОБА_7 13 листопада 2006 року розірвано договір дарування квартири АДРЕСА_2 на користь неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , з одночасним укладенням договору дарування на неї 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 .

Між Комунальним підприємством «Квартирне управління» та ОСОБА_1 29 листопада 2006 року укладено договір про придбання квартири АДРЕСА_2 на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Квартира АДРЕСА_2 до укладення шлюбу була власністю ОСОБА_1 , а неповнолітні діти забезпечені житлом, а саме: ОСОБА_6 (1/2 частина квартири АДРЕСА_3 ); ОСОБА_4 (квартира АДРЕСА_4 ), тому просили задовольнити позов.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області рішенням від 18 грудня 2006 року позов задовольнив.

Визнав право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0969 га, розташовані по АДРЕСА_1 із цільовим призначенням - для обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка): за ОСОБА_1 на 2/5 частину; ОСОБА_2 та неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 по 1/5 частині за кожним.

Рішення місцевий суд мотивував тим, що будинок є самочинно збудованим. Відведення земельної ділянки під будівництво житлового будинку та його обслуговування підтверджується договором купівлі-продажу від 26 липня 2005 року, розміри відповідають проекту, але потребують інвентаризації (уточненню) з боку Комунального підприємства «Кременчуцьке МБТІ». Будинок відповідає всім санітарним, пожежним та будівельним нормам.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_4 28 січня 2021 року звернулася із апеляційною скаргою.

Полтавський апеляційний суд ухвалою від 19 березня 2021 року відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Ухвалу апеляційний суд мотивував тим, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_4 , тому відповідно до норм чинного на час розгляду справи законодавства, мав право захищати права, свободи та інтереси своєї малолітньої дочки.

Надана особою, яка подала апеляційну скаргу, довідка з вищого навчального закладу та акт про встановлення фактичного місця проживання не підтверджують того, що вказана особа довідалася про оскаржуване рішення у січні 2021 року, а отже є неналежними доказами.

Що ж стосується пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , то проаналізувавши їх суд дійшов до висновку, що дані пояснення не відповідають критерію достовірності та достатності доказів, оскільки із самих лише письмових пояснень осіб, які проживають окремо від особи, яка подала апеляційну скаргу, неможливо встановити дійсні обставини справи, а також суд зазначив, що неможливо ідентифікувати кому належать підписи у даному поясненні, що в свою чергу ставить під сумнів достовірність наданого доказу.

Пояснення ОСОБА_13 мають схожу за своїм змістом інформацію, що і пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , однак із самих лише пояснень особи, яка не брала участі при розгляді справи, неможливо встановити дійсні обставини справи.

Також апеляційний суд зазначив про те, що ОСОБА_4 звернулася із апеляційною скаргою на рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18 грудня 2006 року більше ніж через 14 років, у віці 24 років, а безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, пропущеного на значний термін, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_4 у квітні 2021 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 19 березня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення, а справу повернути до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції та обома позивачами її було позбавлено як рівності у правах з іншими малолітніми дітьми у праві власності на житло, так і у праві на апеляційне оскарження рішення суду, а апеляційним судом не відновлено прав, які порушено багато років тому.

Залучений до участі у справі Орган опіки та піклування не лише не відреагував на порушення позивачами і судом першої інстанції прав, але й сам допустив низку порушень.

Матеріали справи не містять рішення Органу опіки та піклування про надання дозволу на відчуження квартири АДРЕСА_2 . Наявне лише одне рішення, прийняте щодо однієї сестри ОСОБА_6 , права якої на час звернення до суду вже не були порушені.

В судовому порядку ні нормами ЦК України, ні нормами СК України чи іншими нормативними актами не передбачено визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва із визначенням часток, а також його поділу.

Оскаржуваним судовим рішенням порушуються права як самого позивача ОСОБА_1 , так і усіх його дітей, в тому числі на майбутнє. Недоброчесні дії та бездіяльність у сукупності були достатніми підставами приховувати від її матері ОСОБА_14 , від неї та від усіх інших осіб наявність оскаржуваного судового рішення, в результаті чого виникли труднощі в апеляційному оскарженні.

Вона була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 та у зв`язку з її відчуженням була знята з реєстрації без дотримання її законних прав та інтересів. Судове рішення щодо позбавлення її права на житло не приймалося.

Її батько у 2018 році захворів, тому саме ці обставини змусили його повідомити про наявність оскаржуваного судового рішення.

ОСОБА_13 , яка є її бабою, надала суду письмові пояснення, згідно з якими ні вона, ні її чоловік не знали про наявність судового рішення. До теперішнього часу копія оскаржуваного судового рішення не видавалася і не направлялася жодному із дітей позивачів, а також позивачу ОСОБА_2 . Зазначені особи не брали у часті у розгляді справи, а також не були присутні при проголошенні судового рішення.

Після досягнення нею повноліття вона також не могла дізнатися про наявність оскаржуваного судового рішення, оскільки на час його прийняття Єдиний державний реєстр судових рішень не функціонував та зміст рішення у ньому відсутній, спірне домоволодіння не введено в експлуатацію, не зареєстровано в установленому законом порядку, тобто судове рішення залишилося не виконаним.

Апеляційний суд не дослідив належним чином усіх істотних обставин справи, що впливають на поважність пропуску нею строку на апеляційне оскарження та залишив їх поза увагою.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 19 травня 2021 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області.

Справа № 2-2084/2006 надійшла до Верховного Суду 01 червня 2021 року.

Верховний Суд ухвалою від 12 серпня 2021 року справу призначив до судового розгляду у складі колегії п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом

ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження останньої серії НОМЕР_1 від 15 травня 1996 року, тому відповідно до норм чинного на момент розгляду справи законодавства мав право захищати права, свободи та інтереси своєї малолітньої дочки.

При розгляді справи був залучений як третя особа Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука.

Також апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_4 звернулася до суду із апеляційною скаргою на рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18 грудня 2006 року більше ніж через 14 років, у віці 24 років.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

ОСОБА_4 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду про задоволення позовних вимог. Проте апеляційний суд у складі судді-доповідача відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки визнав неповажними наведені у апеляційній скарзі підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Верховний Суд не може погодитися із оскаржуваним судовим рішенням, оскільки воно прийняте неповноважним складом суду, з огляду на таке.

Апеляційна скарга реєструється у день її надходження до суду апеляційної інстанції та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному в порядку, встановленому статтею 33 цього кодексу.

До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього кодексу, застосовуються положення його статті 185 (частини перша та друга статті 357 ЦПК України).

Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу (частини третя та четверта статті 357 ЦПК України).

Відповідно до частини шостої статті 357 ЦПК України питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

Отже ЦПК України не передбачає постановлення ухвал про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі суддею-доповідачем одноособово.

За змістом частини шостої статті 357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху.

Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у частині третій статті 34 ЦПК України, що міститься у Главі 3 розділу І «Загальні положення» ЦПК України.

Згідно з приписом вказаної частини перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) зауважила, що, регламентуючи порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, та ті, які вирішує суд апеляційної інстанції. Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху спрямована на усунення її недоліків щодо форми та змісту. Ця ухвала не перешкоджає доступу особі до суду, адже після виправлення у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги особа може розраховувати на те, що суд відкриє апеляційне провадження.

Натомість, ухвали про повернення апеляційної скарги та про відмову у відкритті апеляційного провадження створюють таку перешкоду і зумовлюють необхідність докласти додаткові зусилля для оскарження судового рішення суду першої інстанції. Тому постановлення таких ухвал вимагає від суду апеляційної інстанції особливої ретельності, що досягається, зокрема, шляхом розгляду означених питань не одноособово суддею-доповідачем, а колегією апеляційного суду у складі трьох суддів.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною третьою статті 34 ЦПК України для перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. А такий перегляд регламентований у Главі І «Апеляційне провадження» розділу V «Перегляд судових рішень» ЦПК України.

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд апеляційної інстанціїне врахував наведених положень ЦПК України, постановивши ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження одноособово, тобто неповноважним складом суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки порушення апеляційним судом норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного судового рішення, оскаржувана постанова апеляційного суду відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, а передає справу на новий розгляд, тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 19 березня 2021 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров О. С. Ткачук