Постанова

Іменем України

21 липня 2021 року

м. Київ

справа № 2-2274/09

провадження № 61-5282св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В., Ткачука О. С. (суддя-доповідач),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» про заміну стягувача у виконавчому листі у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2020 року, постановлену суддею Проценко Л. Г., та постанову Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заяви

У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» (далі - ТОВ «ФК «Гефест») звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі.

Заява мотивована тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2009 року у справі № 2-2274/08 задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»), стягнуто на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 21 вересня 2007 року у сумі 56 339 грн 18 коп., 563 грн 39 коп. державного мита та 30 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На виконання цього судового рішення було видано виконавчий лист, який, як зазначив заявник, не перебуває на примусовому виконанні.

23 серпня 2019 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «ФК «Гефест» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором від 21 вересня 2007 року.

У зв`язку з цим заявник просив замінити стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на ТОВ «ФК «Гефест» у виконавчому листі № 2-2274/08, виданому Ленінським районним судом м. Харкова.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2020 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року, заяву ТОВ «ФК «Гефест» задоволено. Здійснено заміну сторони виконавчого провадження - стягувача з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на його правонаступника ТОВ «ФК «Гефест» у виконавчому провадженні з виконання рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2009 року у справі № 2-2274/08.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до договору про відступлення прав вимоги від 23 серпня 2019 року заявник ТОВ «ФК «Гефест» набув статусу нового кредитора, а тому, враховуючи положення статей 512 514 ЦК України, статті 378 ЦПК України, статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», наявні підстави для задоволення заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви. Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «ФК «Гефест» просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини у справі, встановлені судами

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2009 року у справі № 2-2274/08 задоволені позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», стягнуто на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 21 вересня 2007 року у сумі 56 339 грн 18 коп., 563 грн 39 коп. державного мита та 30 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

23 серпня 2019 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «ФК «Гефест» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором від 21 вересня 2007 року.

Предметом заяви, яка розглядається, є вимоги ТОВ «ФК «Гефест» про заміну стягувача у виконавчому листі № 2-2274/08, виданому Ленінським районним судом м. Харкова на виконання рішення цього суду від 05 серпня 2009 року, на підставі укладеного 23 серпня 2019 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «ФК «Гефест» договору про відступлення права вимоги.

Заява ТОВ «ФК «Гефест» обґрунтована посиланням на положення статей 512 514 ЦК України та частини першої статті 442 ЦПК України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «ФК «Гефест» звернулося із зазначеною заявою за відсутності відкритого виконавчого провадження у даній справі.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) або правонаступництва.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору.

Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За правилом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами першою, п`ятою статті 442 ЦПК України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, зазначила про те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України, з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 55 ЦПК України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 442 ЦПК України.

Суди у справі, яка переглядається, встановили, що ТОВ «ФК «Гефест» звернулося із заявою про заміну стягувача за відсутності відкритого виконавчого провадження у даній справі.

З урахуванням встановлених судами обставин та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/16/17, суд повинен був вирішити питання по суті заявлених ТОВ «ФК «Гефест» вимог, а саме замінити стягувача у виконавчому листі, а не замінювати сторону виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала Ленінського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2020 року та постанова Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року підлягають зміні, з зазначенням, що стягувачем у виконавчому листі № 2-2274/08, що виданий Ленінським районним судом м. Харкова на виконання рішення цього суду від 05 серпня 2009 року у справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, є правонаступник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» - ТОВ «ФК «Гефест».

Керуючись статтями 400 402 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року змінити.

Замінити стягувача у виконавчому листі № 2-2274/08, що виданий Ленінським районним судом м. Харкова на виконання рішення цього суду від 05 серпня 2009 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вказати у вказаному виконавчому листі, що стягувачем є правонаступник Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест».

В іншій частині ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

А. А. Калараш

Є. В. Петров

О. С. Ткачук