Постанова

Іменем України

22 січня 2021 року

м. Київ

справа № 2-2401/2004

провадження № 61-22637св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 ,

відповідач - Токмацька районна державна адміністрація,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , до Токмацької районної державної адміністрації про продовження строку на прийняття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Запорізького апеляційного суду від 12 листопада 2019 року в складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2004 року ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Токмацької районної державної адміністрації про продовження строку на прийняття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позову зазначав, що після смерті його матері ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина до складу якої входить земельна ділянка, розташована на території Коханівського сільської ради народних депутатів, яка належала ОСОБА_4 на праві приватної власності, що підтверджується актом ІІ-ЗП № 025023 від 05 жовтня 2000 року. Дану земельну ділянку позивач передав в оренду, тим самим вступивши в управління спадковим майном. В установлений шестимісячний строк позивач не подав заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори у зв`язку юридичною необізнаністю.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 09 грудня 2004 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.

Продовжено ОСОБА_1 строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 на три місяці.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку загальною площею 5,04 га, яка розташована на території Коханівської сільської ради народних депутатів, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ЗП № 025023 від 05 жовтня 2000 року.

Вирішено питання судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_4 ОСОБА_1 пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, у зв`язку з тим, що був юридично необізнаний, а також суд врахував те, що фактично позивач прийняв спадщину, оскільки здійснював управління спірною земельною ділянкою, шляхом передачі її в оренду.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_3 , 20 лютого 2019 року подав апеляційну скаргу в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про продовження строку на прийняття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилався на те, що за життя його мати ОСОБА_4 залишила на ім`я позивача ОСОБА_1 заповіт на земельну ділянку, але оскільки на час смерті матері, ОСОБА_3 був непрацездатною особою, згідно статті 535 ЦК УРСР він мав право на спадкування незалежно від змісту заповіту, не менше 2/3 частки, яка належала б йому при спадкуванні за законом. Після смерті матері ОСОБА_3 в установлений шестимісячний строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. 10 травня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до нотаріальної контори з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину, але отримав відмову нотаріуса оскільки не надав заповіту та державного акту на земельну ділянку. Звернувшись до Коханівської сільської ради Токмацького району скаржнику стало відомо, що власником спірної земельної ділянки є його брат ОСОБА_1 на підставі рішення суду. Також зазначав, що судом першої інстанції при ухваленні рішення було порушено норми процесуального права, оскільки не залучено його як спадкоємця до участі у справі, а також судом не було витребувано спадкової справи та не досліджено її.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року поновлено ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 09 грудня 2004 року.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 21 березня 2019 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 12 листопада 2019 року, залучено до участі у справі в якості позивача ОСОБА_2 , як правонаступника після смерті позивача ОСОБА_1 .

Постановою Запорізького апеляційного суду від 12 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 09 грудня 2004 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 до Токмацької райдержадміністрації про продовження строку на прийняття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку - відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволені позову, апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції не було встановлено всіх осіб прав та інтересів, яких стосується розгляд вказаної справи, матеріали спадкової справи з нотаріальної контори не витребовувались та не досліджувались. В рішенні суду не зазначено, яким чином права позивача порушуються саме Токмацькою райдержадміністрацією, чим обґрунтоване пред`явлення позову саме до цього відповідача. Визнавши за позивачем право власності на земельну ділянку, суд першої інстанції позбавив ОСОБА_3 на судовий захист права на спадкове майно.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

12 грудня 2019 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 12 листопада 2019 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 , застосувавши позовну давність до його вимог, посилаючись на неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою заяву ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності до вимог ОСОБА_3 .

Поновивши ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції майже через 15 років без наведення відповідних підстав та обґрунтувань, апеляційний суд порушив принцип правової визначеності, а також вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також апеляційним судом було порушено норми процесуального права, а саме пропущено строк, передбачений частиною першою статті 254 ЦПК України, для поновлення провадження у даній справі після його зупинення для залучення до участі у справі правонаступників позивача.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, не дослідив жодних доказів, а саме не витребував з Токмацької районної державної нотаріальної контори спадкову справу після померлої ОСОБА_4 .

Заявник касаційної скарги зазначає, що ОСОБА_3 на час відкриття спадщини знав про її склад, оскільки померла ще за своє життя визначила своїми двома окремими заповідальними розпорядженнями розподіл свого нерухомого майна своїм синам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Також ОСОБА_3 було відомо про оформлення позивачем права на спадщину на спірну земельну ділянку.

Доводи інших учасників справи

У лютому 2020 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції забезпечив повний і всебічний розгляд справи й ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Токмацького районного суду Запорізької області.

Справа надійшла до Верховного Суду у січні 2020 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 грудня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В., судді, які входять до складу колегії: Калараш А. А., Ткачук О. С.

Фактичні обставини, встановлені судами

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 (а. с. 6).

Після її смерті відкрилась спадщина до складу, якої входить земельна ділянка площею 5,04 га, розташована на території Коханівського сільської ради народних депутатів, яка належала ОСОБА_4 на праві приватної власності відповідно до акту ІІ-ЗП №025023 від 05 жовтня 2000 року (а. с. 7).

Позивач ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_4 (а. с. 4).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 також є сином померлої ОСОБА_4 (а. с. 30).

Відповідно до відомостей, які містяться у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 28 березня 2003 року подав до Токмацької районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 , тим самим заявивши про свої права на спадкове майно (а. с. 33).

ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач ОСОБА_1 помер (а. с. 53).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Запорізького апеляційного суду від 12 листопада 2019 року, здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду апеляційної інстанцій відповідає вказаним вимогам закону.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У зв`язку з тим, що спірні правовідносини виникли у 2002 році, після смерті ОСОБА_4 підлягають до застосування положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме Цивільного кодексу УРСР (далі - ЦК УРСР).

Відповідно до статті 527 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Відповідно до статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до статті 535 ЦК УРСР неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов`язкова частка). При визначенні розміру обов`язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.

Згідно із статтею 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до статті 550 ЦК УРСР строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

Відповідно до статті 1272 ЦК (в редакції на час подання позову) за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Задовольняючи позов про продовження строку для прийняття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 . Строк на прийняття спадщини пропущений ним з поважних причин, а оскільки фактично позивач здійснює управління спадковим майном, то є підстави про визнання права власності за ним на вказану земельну ділянку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції розглянув справу без залучення всіх заінтересованих осіб, матеріали спадкової справи з нотаріальної контори не витребував та не досліджував. Визнавши за позивачем право власності на спірну земельну ділянку, суд першої інстанції позбавив ОСОБА_3 на судовий захист права на спадкове майно.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини впливає на права іншого спадкоємця, який таку спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/9984/16-ц (провадження № 61-11977св19), від 30 квітня 2020 року у справі № 352/382/18 (провадження № 61-40424св18), від 30 вересня 2020 року у справі № 361/1953/18 (провадження № 61-16095св19), від 07 жовтня 2020 року у справі № 234/17511/19 (провадження № 61-8215св20), від 21 жовтня 2020 року у справі № 526/1468/18 (провадження № 61-5133св20).

Отже, при розгляді справ про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права на спадкове майно суду з метою встановлення кола спадкоємців за заповітом і за законом, які прийняли спадщину, необхідно у тому числі перевіряти наявність заведеної нотаріусом спадкової справи.

При зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, а при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково окрім зазначеного перевіряє наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Суд першої інстанції розглянув справу без з`ясування обставин необхідних для правильного її вирішення, а саме не перевірив наявність заведеної нотаріусом спадкової справи та без витребування спадкової справи після померлої ОСОБА_4 , та без залучення всіх заінтересованих осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 523/9076/16-ц зазначила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є сином померлої ОСОБА_4 (а. с. 30). ОСОБА_3 28 березня 2003 року подав до Токмацької районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 , тим самим заявивши про свої права на спадкове майно (а. с. 33).

Тому ОСОБА_3 підлягав залученню до участі у справі у якості відповідача.

Однак, позивачем зазначено у якості відповідача виключно Токмацьку районну державну адміністрацію, і суд першої інстанції розглянув справу за такого складу сторін, без залучення всіх заінтересованих осіб, а саме ОСОБА_3 , а тому висновки апеляційного суду про скасування рішення суду першої інстанції є правильними та обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги, щодо неправомірного поновлення судом апеляційної інстанції ОСОБА_3 строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є безпідставними, та не можуть бути прийнятті колегією суддів до уваги.

Відповідно до положень статті 17 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у праві, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.

Зазначена норма визначає осіб, які наділені правом на апеляційне оскарження судового рішення, що поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, але судовим рішенням вирішені питання про їх права, інтереси та (або) обов`язки. При цьому судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися її прав, інтересів та обов`язків, тобто суд вирішив спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення, є заявник. Рішення є таким, що вирішує питання про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, а в резолютивній частині прямо вирішено питання про її права та обов`язки.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Тому, оскільки ОСОБА_3 не був учасником справи під час розгляду у суді першої інстанції, а копію оскаржуваного рішення отримав лише 12 лютого 2019 року, апеляційний суд дійшов вірного висновку про поновлення строку на апеляційне оскарження, а заявником в касаційній скарзі не надано належних та допустимих доказів на спростування даних висновків суду.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою заяву ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності до вимог ОСОБА_3 не можуть бути прийнятті колегією суддів до уваги, оскільки подаючи апеляційну скаргу ОСОБА_3 просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яким на його думку порушене його право, а не заявляв вимог про визнання за ним права на спадкове майно.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_3 було відомо про оформлення позивачем права на спадщину на спірну земельну ділянку, а також те, що ОСОБА_3 на час відкриття спадщини знав про її склад, оскільки померла ще за своє життя визначила своїми двома окремими заповідальними розпорядженнями розподіл свого нерухомого майна своїм синам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не можуть бути прийнятті колегією суддів до уваги, оскільки не містять свого підтвердження.

Інші доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 12 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. А. Калараш

О. С. Ткачук