Постанова

Іменем України

19 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 2-3802/11

провадження № 61-7825 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач -акціонерне товариство «Таскомбанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа - орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Таскомбанк» на ухвалу Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів: Гончар М. С., Дашковської А. В., Подліянової Г. С. від 03 серпня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

У серпні 2011 року публічне акціонерне товариство (далі - АТ) «Таскомбанк»звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 06 серпня 2008 року № ЗФ (15) 2-08 у рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором від 06 серпня 2008 року

№ КФ (15) 2-08 шляхом проведення прилюдних торгів та встановити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі

306 688,00 грн.

У жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до АТ «Таскомбанк», в якому просила суд визнати кредитний договір

від 06 серпня 2008 року № КФ (15) 2-08, укладений між ВАТ «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт», правонаступником якого є АТ «Таскомбанк», та нею, недійсним, визнати іпотечний договір від 06 серпня 2008 року № ЗФ (15) 2-08, укладений між ВАТ «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт», правонаступником якого є АТ «Таскомбанк», та нею і ОСОБА_2 , посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Савицькою О. В. та зареєстровано в реєстрі за №1827, недійсним, виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження вказаного нерухомого майна та зобов`язати позивача прийняти у неї грошову суму у розмірі 171 949,10 грн, яка підлягає поверненню з розстрочкою платежів

на 48 місяців.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня

2012 року, з урахуванням ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2014 року про виправлення описки, яка була скасована постановою Запорізького апеляційного суду від 17 червня 2020 року з відмовою у виправленні описки, позов ПАТ КБ «Таскомбанк» задоволено частково.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «Таскомбанк» за кредитним договором від 06 серпня 2008 року

№ КФ (15) 2-08 у розмірі 75 673,17 доларів США, еквівалентом 603 190,84 грн

(з яких: 33 600,00 доларів США або 267 825,60 грн - заборгованість за кредитом, 11 600,00 доларів США або 92 463,60 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 512,49 доларів США або 40 885,06 грн - нараховані відсотки за період з 21 липня 2011 року по 15 серпня 2011 року;

17 347,54 доларів США або 138 277,24 грн - прострочені відсотки за період

з 01 квітня 2009 року по 01 серпня 2011 року; 12 613,14 доларів США або

100 539,34 грн - пеня за період з 09 жовтня 2008 року по 15 серпня 2011 року) звернуто стягнення на предмет договору іпотеки від 06 серпня 2008 року

№ ЗФ (15) 2-08, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського округу Савицькою О. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1827, а саме: квартиру, загальною площею 66,54 кв. м, житловою площею 40,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить по 1/2 частині ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності, видане Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради 26 травня 2008 року, шляхом продажу ПАТ «Таскомбанк» вказаної квартири на підставі договору іпотеки

від 06 серпня 2008 року № ЗФ (15) 2-08 за початковою ціною, розмір якої буде визначено на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь

ПАТ «Таскомбанк» 1 700 грн по сплаті судового збору і 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Таскомбанк» про визнання кредитного договору та іпотечного договору недійсними відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 15 жовтня 2012 року,

з урахуванням ухвали апеляційного суду Запорізької області від 24 грудня

2012 рокупро виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2012 року в частині визначення розміру заборгованості змінено, зменшено суму пені з 100 539,34 грн до 11 755,88 грн, загальну суму боргу зменшено з 1 000 853,03 грн до 591 434,96 грн. У решті рішення районного суду залишено без змін.

Короткий зміст заяви про зміну способу виконання рішення у цій справі

У червні 2021 року АТ «Таскомбанк» звернулося до суду із заявою про зміну способу виконання рішення у цій справі, в якій просило суд змінити спосіб виконання судового рішення шляхом продажу квартири на прилюдних торгах за початковою ціною, розмір якої буде визначено на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В обґрунтування заяви зазначало, що рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2012 року позов ПАТ «Таскомбанк» задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «Таскомбанк» за кредитним договором від 06 серпня 2008 року

№ КФ (15) 2-08 в розмірі 75 673,17 доларів США, еквівалентом 603 190,84 грн

звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру, загальною площею 66,54 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить по 1/2 частині ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної власності шляхом продажу ПАТ «Таскомбанк» вказаної квартири за початковою ціною, розмір якої буде визначено на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 15 жовтня 2012 року

рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2012 року змінено і загальну суму боргу зменшено з 1 000 853,03 грн до 591 434,96 грн.

24 травня 2021 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя видано виконавчі листи. Проте, товариство вказувало, що в зазначений в судовому рішенні спосіб його виконання неможливий через відсутність заходів примусового виконання рішення.

07 червня 2021 року АТ «Таксомбанк» звернулося до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Котули А. М. із заявою про відкриття виконавчого провадження, а повідомленням від 15 червня 2021 року виконавчі листи були повернуті стягувачу без прийняття до виконання через відсутність заходів примусового виконання рішення.

Ураховуючи викладене, АТ «Таскомбанк», посилаючись на статтю 435 ЦПК України, просило суд його заяву задовольнити.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31 травня

2022 року у задоволенні заяви АТ «Таскомбанк» про зміну способу виконання судового рішення відмовлено.

Ухвала районного суду мотивовано тим, що рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2012 року з урахування змін, внесених рішенням апеляційного суду Запорізької області від 15 жовтня 2012 року, набрало законної сили, тому зміна способу і порядку виконання рішення суду призведе до зміни рішення суду по суті, що нормами ЦПК України не передбачено.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 03 серпня 2022 року цивільну справу із апеляційною скаргою АТ «Таскомбанк» на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31 травня 2022 року про відмову

у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення у цій справі повернуто до районного суду для вирішення питання судом першої інстанції про повернення апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду у цій справі скаржнику.

Ухвала апеляційного суду мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення у цій справі, не входить до виключного переліку ухвал суду першої інстанції, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду, оскільки відповідно до пункту 26 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку лише ухвали суду першої інстанції про зміну способу виконання рішення суду.

Суд послався на подібний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду

від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18, провадження № 14-126 цс 20.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2022 року АТ «Таскомбанк» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 03 серпня 2022 року, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу № 2-3802/11 з Комунарського районного суду м. Запоріжжя, надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу АТ «Таскомбанк» обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції не враховано правовий висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме у постанові Верховного Суду у складі

Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року (справа № 2-41/2006, провадження №61-12703 сво 21) щодо тлумачення та застосування положень статті 353 ЦПК України.

Вказує, що суд апеляційної інстанції порушив конституційне право банку на доступ до правосуддя та можливість апеляційного оскарження будь-якого рішення суду, оскарження якого прямо не заборонено законом, оскільки у банку відсутній інший спосіб поновлення своїх прав.

Крім того, не враховано висновки у подібних правовідносинах, викладених у Рішеннях Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року у справі

№ 1-7/2010, від 02 листопада 2011 року у справі № 1-25/2011, в яких зроблено висновок щодо можливості апеляційного оскарження ухвал суду на стадії виконання рішення суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що ухвала суду першої інстанції про задоволення або про відмову у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду оскарженню у касаційному порядку не підлягають, тому не може бути предметом перегляду у касаційному порядку і постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за результатами апеляційного перегляду такої ухвали, посилаючись на відповідні правові висновки Верховного Суду (зокрема, ухвала від 30 червня 2021 року у справі № 2-333/11, провадження № 61-10186 ск 21). При цьому, вказує, що посилання в касаційній скарзі на правові висновки Верховного Суду є безпідставними, оскільки справи та процесуальні обставини не є тотожними.

Також зазначає, що виконавчі листи від 2014 року не підлягають виконанню згідно чинного законодавства, а в 2020 році вони визнані судом такими, що не підлягають виконанню.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга АТ «Таскомбанк» підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша

статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Водночас апеляційний суд не дотримав основних принципів цивільного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ухвала про відмову у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення окремо від рішення суду апеляційному оскарженню не підлягає.

З такими висновками суду апеляційної інстанції Верховний Суд не погоджується.

Результат аналізу правових позицій Конституційного Суду України, викладених у Рішеннях від 27 січня 2010 року у справі № 3-рп/2010, від 28 квітня 2010 року у справі № 12-рп/2010, від 08 липня 2010 року у справі № 18-рп/2010, від 02 листопада 2011 року у справі № 13-рп/2011, від 22 квітня 2014 року

у справі № 4-рп/2014, свідчить, що при тлумаченні пунктів 2, 10, 12, 18, 28 частини першої статті 293 ЦПК України (у редакції Закону від 18 березня

2004 року № 1618-IV) суд враховує такі обставини: (а) зміст (особливість) процесуального рішення, що оскаржується; (б) стадію цивільного судочинства, що обумовлює процесуальну можливість особи поновити свої права виключно шляхом оскарження відповідної ухвали.

Стаття 293 ЦПК України 2004 року є аналогічною статті 353 нового ЦПК України,

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 18/1544-10 (провадження № 12-127 гс 18) дійшла висновку про можливість оскарження ухвал про відмову у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. При цьому Велика Палата Верховного Суду виходила з такого.

Рішенням Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012 було витлумачено статтю 106 ГПК України в редакції, чинній до 15 грудня

2017 року, у взаємозв`язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої

статті 129 Конституції України щодо можливості касаційного оскарження ухвал суду першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні заяви про зміни способу та порядку виконання судового рішення.

У вказаній справі Конституційний Суд України дійшов висновку, що відсутність можливості апеляційного та касаційного оскарження ухвал суду про відмову в задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови в такому самому порядку, як і ухвал про зміни способу та порядку їх виконання, не узгоджується з принципом справедливості. Такий висновок кореспондується з правовою позицією Конституційного Суду України, висловленою в Рішенні від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011, за якою відсутність можливості апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви щодо повороту виконання рішення суду в такому самому порядку, як і ухвали щодо повороту виконання рішення суду, не узгоджується з принципом справедливості та визначеними в частині третій статті 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема рівністю усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (абзац четвертий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини).

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129) (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Разом з тим стаття 255 ГПК України не містить прямої заборони на оскарження ухвали про відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій щодо встановлення чи зміни способу та порядку виконання судового рішення.

Враховуючи вказані висновки Конституційного Суду України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що відсутність у переліку частини першої статті 255 ГПК України ухвали про відмову у зміні способу виконання рішення, не позбавляє особу визначеного частиною сьомою статті 331 ГПК України права оскаржити в апеляційному порядку відповідну ухвалу суду першої інстанції.

Стаття 255 ЦПК України є аналочіною (уніфікована) статті 353 ЦПК України, їх правове регулювання є однаковим.

У пункті 26 частини першої статті 353 ЦПК України також визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відстрочення і розстрочення, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення. Стаття 353 ЦПК України не містить прямої заборони на оскарження ухвали про відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій щодо встановлення чи зміни способу та порядку виконання судового рішення.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постанові від 17 листопада 2021 року у справі № 2-227/11, провадження № 61-12542 св 21.

При цьому колегія суддів зазначає, що у спеціальній норм процесуального права - частині сьомій статті 435 ЦПК України прямо передбачено можливість оскарження ухвали суду як про зміну способу та порядку виконання судового рішення, так і про відмову у вчиненні такої процесуальної дії.

Враховуючи наведене, помилковим є висновок апеляційного суду про те, що ухвала про відмову у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, оскільки у цій справі рішення вже ухвалене і банк звернувся із заявою про зміну способу його виконання. Тому є незрозумілим висновок апеляційного суду, а саме про те, з яким саме рішенням суду вказана вище ухвала суду може бути оскаржена.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції за результатами вирішення питання про зміну способу виконання судового рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки особа, яка подає апеляційну скаргу, не може поновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції.

За таких обставин доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження, оскільки висновки апеляційного суду про те, що апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, не відповідають нормам процесуального закону.

Посилання відзиву ОСОБА_1 на відповідні судові рішення Верховного Суду про відмову у відкритті касаційного провадження при оскарженні судових рішень, якими відмовлено у задоволенні заяви про зміну способу й порядку виконання судового рішення, не суперечить правовому висновку цієї постанови Верховного Суду, оскільки у наведених вище судових рішеннях ухвала районного суду про відмову у зміні способу і порядку виконання судового рішення була в установленому порядку переглянута судом апеляційної інстанції по суті. А в справі, яка Верховним Судом переглядається, ухвала районного суду апеляційним судом не була по суті переглянута, так як з помилкових процесуальних підстав апеляційну скаргу було повернуто заявнику.

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене наявні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Таскомбанк» задовольнити.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 03 серпня 2022 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Ю. В. Черняк