Постанова

Іменем України

20 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 2-4612/09

провадження № 61-14407св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

заявник - товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал»,

заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк», ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 08 липня 2021 року в складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» (далі - ТОВ «Прімоколект-Капітал») звернулось до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 листопада 2009 року ухвалено судове рішення по справі № 2-4612/2009 за позовом акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» (далі - ПАТ Креді Агріколь Банк»), до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19 вересня 2006 року № 226/6-н.

29 серпня 2018 року відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статі 37 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна на яке може бути звернуто стягнення).

Отже, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 листопада 2009 року не виконано, заборгованість за кредитним договором № 226/6-н від 19 вересня 2006 року не погашена.

23 грудня 2016 року ПАТ «Креді Агріколь Банк» та товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ ««Кредит-Капітал») уклали договір відступлення прав вимоги № 12-2016 за рядом кредитних договорів, у тому числі і укладеним із ОСОБА_1 .

Відповідно до умов договору купівлі-продажу (відступлення прав вимоги) № 26/12/2016-01 від 26 грудня 2016 року ТОВ «Прімоколект-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які є боржниками ПАТ «Креді Агріколь Банк», у тому числі і до ОСОБА_1 .

На підставі викладеного заявник просив суд замінити стягувача у виконавчому документі № 2-4612/2009 з ПАТ «Креді Агріколь Банк» на його правонаступника ТОВ «Прімоколект-Капітал» за правом грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 березня 2021 року у задоволенні заяви ТОВ «Прімоколект-Капітал» про заміну сторони у виконавчому провадженні відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд виходив з того, що з моменту укладення договорів відступлення прав вимоги фактично не відбулося заміни сторони у виконавчому листі № 2-4612/2009. Також під час виконання вказаного виконавчого документу ТОВ «Прімоколект-Капітал» не зверталось до державного виконавця із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, і постановою від 29 серпня 2018 року виконавчий лист було повернуто стягувачу ПАТ «Креді Агріколь Банк», хоча вказаний стягувач відступив права грошової вимоги ТОВ «Кредит-Капітал» ще 23 грудня 2016 року. ТОВ «Кредит-Капітал» не набув статусу сторони у виконавчому провадженні після укладання договору відступлення прав вимоги із ПАТ «Креді Агріколь Банк», а заявник ТОВ «Прімоколект-Капітал» протягом 1 року та 8 місяців не ставив питання про заміну сторони у виконавчому провадженні під час здійснення державним виконавцем примусового виконання виконавчого листа № 2-4612/2009, а також протягом майже двох з половиною років після повернення вказаного документу стягувачу ПАТ «Креді Агріколь Банк».

Постановою Черкаського апеляційного суду від 08 липня 2021 року скасовано ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 березня 2021 року та ухвалено нове рішення, яким заяву ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» задоволено.

Замінено стягувача у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 2-4612/09, виданого 07 грудня 2009 року Придніпровським районним судом м. Черкаси, з ПАТ «Креді Агріколь Банк» на ТОВ «Прімоколект-Капітал».

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з огляду на положення статті 512 ЦК України заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. З огляду на це висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження у зв'язку із тим, що стягувач не звертався до державного виконавця із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, є помилковими.

Оскільки державним виконавцем постановою від 29 серпня 2018 року виконавчий лист № 2-4612 повернуто стягувачу, тому станом на день подання заяви про заміну сторони у вказаному виконавчому листі термін пред`явлення виконавчого документа визначений частиною першою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» не пропущено.

Також апеляційний суд дійшов висновку, що Стефанишин М. І. має право представляти інтереси ТОВ «Прімоколект-Капітал» на підставі довіреності, в тому числі і подавати до суду заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні, оскільки провадження у справі за позовом акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк», правонаступником якого є ПАТ «Креді Агріколь Банк», до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором відкрито у 2009 році, тобто до набрання чинності законом про виключно адвокатське представництво іншої особи в суді.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просив її скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки представництво особи, яка не брала участі у справі, провадження у якій розпочато до 30 вересня 2016 року, у випадку звернення такої особи до суду після ухвалення у цій справі остаточного судового рішення, яке не підлягає оскарженню, має здійснюватися адвокатом (ухвала Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 925/39/14, постанови Верховного Суду: від 23 квітня 2018 року у справі № 906/460/16 та від 18 квітня 2018 року у справі № 911/1738/17).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ТОВ «Прімоколект-Капітал» - Стефанишин М. І., в якому остання зазначала, що представник ТОВ «Прімоколект-Капітал» звернулась до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому листі у січні 2021 року, а тому предмет справи є відмінним від викладеного у первинному позові ПАТ «Креді Агріколь Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому вона має право представляти інтереси компанії на підставі довіреності від 19 липня 2021 року № 3.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 27 серпня 2021 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 листопада 2009 року задоволено позовні вимоги акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 226/6-н від 19 вересня 2006 року в сумі 121 047,59 грн, судовий збір в сумі 1 210,48 грн та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн, а всього 122 288,07 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 лютого 2011 року у вказаній справі замінено сторону у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2-4612/09, виданого 07 грудня 2009 року Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Індекс-Банк» боргу та судових витрат в загальній сумі 122 228,07 грн, а саме: стягувача АТ «Індустріально експортний банк» його правонаступником ПАТ «Індустріально-експортний банк».

З 14 лютого 2011 року назву ПАТ «Індекс-Банк» змінено на ПАТ «Креді Агріколь Банк».

Постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 29 серпня 2018 року ВП № 33144143 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Лисенко М. А. виконавчий лист № 2-4612 повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 листопада 2009 року по справі №2-4612/2009 не виконано, заборгованість за кредитним договором № 226/6-н від 19 серпня 2006 року не погашена.

23 грудня 2016 року між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №12-2016.

26 грудня 2016 року між ТОВ «Кредит-Капітал» та ТОВ «Прімоколект-Капітал» укладено договір купівлі-продажу (відступлення прав вимоги) № 26/12/2016-01 відповідно до умов якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає сукупність належних кредиторові прав грошової вимоги (права вимоги) до боржників (портфель заборгованості).

Відповідно до додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги, ТОВ «Прімоколект-Капітал» набуло прав грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 19 вересня 2006 року № 226/6-н на загальну суму заборгованості у розмірі 472 056,36 грн.

Згідно із пунктом 6.2.3 договору права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору та передачі кредитором новому кредиторові реєстру боржників у письмовій формі у порядку, передбаченому цим договором.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п`ята статті 442 ЦПК).

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 цього Кодексу).

За змістом частини першої статті 512 ЦК України відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи з цих норм права, зокрема, пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У разі такої заміни кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10 (провадження № 61-12076св18), від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11 (провадження № 61-46230св18), від 24 лютого 2021 рокуу справі № 761/46461/19 (провадження № 61-9762св20).

Задовольняючи заяву ТОВ «Прімоколект-Капітал», апеляційний суд виходив з того, що до заявника перейшло право вимоги, що виникло з кредитного договорувід 19 вересня 2006 року № 226/6-н, укладеного між ПАТ «Креді Агріколь Банк» (правонаступник АТ «Індекс-Банк») та ОСОБА_1 .

Встановивши, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення прав вимоги є матеріальним правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження, що є підставою, передбаченою частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», для заміни стягувача у справі, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з наявності підстав для задоволення заяви ТОВ «Прімоколект-Капітал».

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви про заміну стягувача у виконавчому листі.

Також апеляційним судом обґрунтовано відхилено доводи ОСОБА_1 про відсутність повноважень на подання заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні у представника ТОВ «Прімоколект-Капітал» Стефанишин М. І., яка не є адвокатом, не перебуває у трудових відносинах з цим товариством, а отже не має права представляти заявника в суді, в тому числі, подавати заяву про заміну сторони виконавчого провадження.

Встановлено, що ОСОБА_2 до апеляційної скарги додала довіреність на представництво інтересів ТОВ «Прімоколект-Капітал».

Відповідно до частини четвертої статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Разом з тим, згідно з підпунктом 11 пункту 161 Перехідних положень Конституції України, представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та 131-2 Конституції України виключно прокурорами та адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року, у судах апеляційної інстанції - 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - 01 січня 2019 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року № 1401-VIII (далі - Закон), цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім частини шостої статті 124 Конституції України в редакції цього Закону, яка набирає чинності через три роки з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Офіційне опублікування Закону відбулося 29 червня 2016 року (Голос України, 2016, 06, 29 червня 2016 року № 118), тобто даний Закон набрав чинності 30 вересня 2016 року.

Підставою порушення провадження у справі є позовна заява. Відкриття судом провадження по справі породжує певні юридичні наслідки, які в свою чергу можна поділити на процесуальні та матеріально-правові. Зокрема, важливими процесуальними наслідками відкриття провадження у справі є те, що заінтересовані особи стають учасниками даних процесуальних правовідносин, отримують процесуальні права та обов`язки.

У постановах Верховного Суду від 25 червня 2019 року: у справі № 910/10031/31, від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17 зазначалося, що стадія виконавчого провадження, як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки якщо цей строк пропущений, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документу до виконання.

При цьому, як було зазначено у постановах Верховного Суду: від 29 березня 2021 року у справі № 2-5356/10 (провадження № 61-17987св20), від 10 червня 2021 року у справі № 2-2106/12 (провадження № 61-4178св21), від 15 вересня 2021 року у справі № 727/9430/13-ц (провадження № 61-10801св21), заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження 12-39гс20) була сформульована правова позиція, відповідно до якої закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва у всіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва.

В такому випадку особа, яка вважає себе правонаступником позивача/стягувача та бажає набути та реалізувати існуючі процесуальні права, притаманні позивачу/стягувачу (на оскарження судового рішення та/або постанови державного виконавця, подати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), може заявити про заміну сторони у справі, ініціювавши відкриття відповідної стадії процесу. Саме після відкриття однієї зі стадій господарського процесу і можуть бути досліджені обставини та подані на їх обґрунтування докази щодо правонаступництва у спірних правовідносинах.

Суд касаційної інстанції враховує, що у цій справі № № 2-4612/09 було розпочато виконавче провадження, яке станом на час розгляду справи не закінчене, а суд апеляційної інстанції, замінюючи стягувача у виконавчому листі, вирішив лише окреме процесуальне питання в межах цієї справи.

Як зазначалося вище, представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

За таких обставин, враховуючи, що провадження у цій справі було відкрито у 2009 році, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», тому представництво у даній справі може здійснюватися не тільки виключно адвокатом, а й іншим законним представником із наданням доказів суду щодо уповноваження такої особи на представництво інтересів учасника справи відповідно до вимог процесуального законодавства.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 має право представляти інтереси ТОВ «Прімоколект-Капітал» на підставі довіреності, в тому числі і подавати до суду заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду: від 10 червня 2021 року у справі № 330/905/15 (провадження № 61-2463св21) та від 22 листопада 2021 року у справі № 2-2699/11 (провадження № 61-14409св21).

Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду: від 23 квітня 2018 року у справі № 906/460/16 та від 18 квітня 2018 року у справі № 911/1738/17, та ухвалі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 925/39/14, на які посилається заявник в касаційній скарзі.

Крім того, відповідно до частини другої статті 60 ЦПК України під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що у вказаній справі ціна позову становить 121 047,59 грн, вказана справа є малозначною в силу закону, а тому представником сторони може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність.

Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 521/13775/17, провадження № 61-43848св18, від 18 березня 2020 року у справі № 373/1494/18, провадження № 61-2737св19.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Черкаського апеляційного суду від 08 липня 2021 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара