№ 2-564/09 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 2-564/09

провадження № 61-10874св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Гулейков І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - заступник прокурора м. Івано-Франківська в інтересах Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 15 червня 2022 року у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Василишин Л. В., Максюти І. О., та на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 25 липня 2022 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Девляшевського В. А., Томин О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткі відомості щодо судового провадження

З 2009 року у провадженні Тисменицького районного суду Івано-Франківської області перебувала цивільна справа за позовом заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Івано-Франківського обласного управління Державного ощадного банку України (далі - ВАТ «Ощадбанк») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості.

Заочним рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2009 року позов заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах ВАТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості в сумі 51 684,78 грн задоволено.

01 лютого 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду першої інстанції із заявою про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та про перегляд заочного рішення від 03 червня 2009 року у зазначеній справі.

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2022 року заяву представника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2009 року залишено без задоволення.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 15 червня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на заочне рішення Тисменицького районного суду від 03 червня 2009 року повернено заявнику.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційна скарга подана зі застосування власного електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) ОСОБА_4 , водночас відповідно до частини четвертої статті 62 ЦПК України ОСОБА_4 не надав доказів для представлення інтересів ОСОБА_2 щодо подання апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_2 , підписана ОСОБА_4 , підлягає поверненню особі, яка її подала, відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

06 липня 2022 року ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу на заочне рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2009 року.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 липня 2022 року вказану апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 25 липня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2009 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що зазначені ОСОБА_4 у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження причини пропуску такого строку, а саме протиправне повернення заявнику первинно поданої апеляційної скарги, визнані судом неповажними.

ОСОБА_4 не подав до суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх надходження до Верховного Суду

У серпні 2022 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_4 вперше звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 15 червня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 16 листопада 2022 року, касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах якої діє ОСОБА_4 , на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 15 червня 2022 року повернено.

03 листопада 2022 року ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 25 липня 2022 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , просить суд касаційної інстанції оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати і справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Також 18 листопада 2022 року ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , через систему «Електронний суд» вдруге подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 15 червня 2022 року з пропуском строку на касаційне оскарження, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 25 липня 2022 року мотивована таким.

Строк на апеляційне оскарження заочного рішення необхідно відраховувати з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 15 червня 2022 року протиправно повернено апеляційну скаргу заявнику з підстав відсутності у ОСОБА_4 повноважень на представництво інтересів ОСОБА_2

ОСОБА_4 є представником ОСОБА_2 на підставі електронної довіреності від 04 квітня 2021 року, яка є в матеріалах цієї справи.

Апеляційну скаргу на заочне рішення подано протягом тридцяти днів з дня вручення ОСОБА_2 ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Підставою касаційного оскарження відповідно до статті 389 ЦПК України заявник зазначає те, що: суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме: частину першу статті 127, частину сьому статті 185, частину четверту статті 287, пункт 4 частини першої статті 358, частини другу, третю статті 390 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 15 червня 2022 року мотивована таким.

ОСОБА_4 є представником ОСОБА_2 на підставі електронної довіреності від 04 квітня 2021 року, яку він надав суду разом із заявою про перегляд заочного рішення.

Відповідно до частини восьмої статті 62, частини четвертої статті 356 ЦПК України ОСОБА_4 не зобов`язаний був повторно додавати докази на підтвердження у нього повноважень на представництво інтересів ОСОБА_2 . Обставини представництва також підтверджені в ухвалі Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2022 року (про залишення заяви представника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2009 року без задоволення).

Підставою касаційного оскарження відповідно до статті 389 ЦПК України заявник зазначає те, що: суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме статтю 62, пункт 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У відзивах на касаційну скаргу ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 25 липня 2022 року, поданих до суду у грудні 2022 року, АТ «Ощадбанк» та керівник Окружної прокуратури міста Івано-Франківська заперечують проти доводів ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , просять касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відзиви обґрунтовані тим, що про наявність заочного рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_2 було відомо задовго до звернення із заявою про перегляд цього рішення, оскільки тривалий період на виконання рішення суду із заробітної плати ОСОБА_2 стягувались грошові кошти, що підтверджується копіями меморіальних ордерів банку про зарахування цих коштів. З огляду на це процесуальний строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, визначений статтею 231 ЦПК України, відповідач пропустила.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2022 рокупоновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 25 липня 2022 року, витребувано матеріали справи.

У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2023 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 15 червня 2022 року

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційних проваджень та межі розгляду справи

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення, зазначеного у пункті 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг та відзивів, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення з таких підстав.

Обставини справи, встановлені судами

У 2009 році заступник прокурора м. Івано-Франківська в інтересах ВАТ «Ощадбанк» звернувся до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2011 № 502 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2003 № 261» 07 червня 2011 року здійснено державну реєстрацію змін до Статуту ВАТ «Ощадбанк», які стосуються зокрема найменування банку. Відповідно до пункту 4 Статуту повне найменування банку: Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», скорочене - Акціонерне товариство «Ощадбанк».

Не погоджуючись із заочним рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2009 року, представник ОСОБА_2 - адвокат Захаріїв Б. Д. 13 червня 2022 року подав апеляційну скаргу, сформовану в системі «Електронний суд», на електронну пошту суду (inbox@ifa.court.gov.ua).

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 15 червня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_4 на заочне рішення Тисменицького районного суду від 03 червня 2009 року повернено заявнику.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 липня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на заочне рішення Тисменицького районного суду від 03 червня 2009 року залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право на звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22 рішення ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України», заява № 23436/03).

Порядок реалізації конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення визначено процесуальним законом.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано, то вона підлягає поверненню.

Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги ОСОБА_2 , підписаної ОСОБА_4 , суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявник до апеляційної скарги не додав доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 має право представляти інтереси ОСОБА_2 .

Верховний Суд погоджується з указаними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Стосовно документів, які підтверджують повноваження представника, форми їх засвідчення та способів подання до суду

Статтею 62 ЦПК України визначено документи, що підтверджують повноваження представників. Зокрема, передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (ЕЦП) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Згідно з частиною сьомою статті 62 ЦПК України, у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

У частинах першій, другій та четвертій статті 14 ЦПК України передбачено, що у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) - це система, яка забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

05 жовтня 2021 року почали офіційно функціонувати три підсистеми (модулі) ЄСІТС - «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистема відеоконференцзв`язку.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням ЄСІТС шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про ЄСІТС.

Відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 43 ЦПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладенням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги».

Надсилання процесуальних документів до суду в електронному вигляді передбачає використання підсистеми «Електронний суд», що розміщено за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login, відповідно з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису.

Тому альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через підсистему «Електронний кабінет».

Пунктами 30-31 підрозділу 2 розділу III Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішення Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (далі - Положення), визначено, що користувач ЄСІТС може уповноважити іншого користувача на вчинення дій із використанням Електронного суду в інтересах довірителя, надавши засобами відповідної підсистеми ЄСІТС такому повіреному довіреність в електронній формі відповідно до вимог процесуального законодавства. Надання довіреності в електронній формі здійснюється засобами Електронного кабінету шляхом створення електронного документа встановленої форми, в якому визначається обсяг повноважень повіреного.

Згідно з пунктами 32, 34, 35 підрозділу 2 розділу III Положення довіреність в електронній формі, підписана кваліфікованим електронним підписом довірителя, надає можливість повіреному виконувати визначений довірителем перелік дій засобами Електронного суду. Повірений, якому довірителем видана довіреність в електронній формі із правом передоручення, може надати таку довіреність іншому користувачу на вчинення дій в інтересах довірителя (передоручення). Довіреність в електронній формі, що підтверджує повноваження представника, та електронні документи, на підставі яких відбувалось передоручення прав первинного довірителя (за їх наявності), автоматично додаються до документів, відправлених представником засобами Електронного суду. Довіреність в електронній формі дійсна до моменту її скасування довірителем або протягом строку, на який вона видана. При втраті чинності довіреності в електронній формі автоматично скасовуються також усі її похідні довіреності, що видані в порядку передоручення.

Отже, електронна довіреність, яку можливо надати за допомогою підсистеми «Електронний суд», видається за наявності у відповідної особи довірителя та його представника особистих електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд», що передбачає наявність у таких осіб ЕЦП. Електронна довіреність видається лише за умови підписання довірителем електронним ключем за допомогою алгоритмів, визначених у підсистемі «Електронний суд». Надалі така електронна довіреність автоматично додається до позовної заяви, яка подана представником від імені довірителя через підсистему «Електронний суд», разом з цим користувачі не мають можливості будь-яким чином впливати на зміст та вигляд такої електронної довіреності, тобто вона формується підсистемою «Електронний суд» самостійно, відповідно до обраного обсягу повноважень представника.

Довіреність, видана з дотриманням зазначених правил, як електронний документ не потребує будь-якого засвідчення і є належним документом, що підтверджує повноваження представника у суді.

Водночас у разі надходження звернення до суду через підсистему «Електронний суд» суди мають перевіряти відповідність вчиненої представником дії наданому представнику обсягу повноважень, що визначений в електронному дорученні.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 08 вересня 2021 року у справі № 486/259/21, від 10 лютого 2022 року у справі № 560/11791/21, від 04 серпня 2022 року у справі № 300/8766/21, від 09 серпня 2023 року у справі № 285/5168/22.

Із матеріалів справи відомо, що 13 червня 2022 року ОСОБА_4 як представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на заочне рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2009 року, сформовану в системі «Електронний суд», шляхом її надсилання зі своєї електронної адреси (bogdan6512@i.ua) на електронну пошту суду першої інстанції (inbox@ifa.court.gov.ua) (а. с. 192 зворот, т. 1).

Тобто апеляційну скаргу сформовано у підсистемі «Електронний суд», однак подано до суду не через указану підсистему, а безпосередньо на електронну пошту суду першої інстанції.

У такому випадку (якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі), документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника), що і зробив ОСОБА_4 відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 43 ЦПК України.

Водночас надсилання документів з використанням підсистеми «Електронний суд» згідно з частинами п`ятою та шостою статті 43 ЦПК України не потребує додаткового скріплення (підписання) цих документів ЕЦП.

Відповідно до актів складених працівниками Івано-Франківського апеляційного суду від 13 червня 2022 року № 19 та від 14 червня 2022 року № 20, апеляційна скарга на заочне рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2009 року у справі № 2-564/2009 та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження надійшли без зазначених у них додатків, а саме довіреностей.

Оскільки апеляційну скаргу подано без використання підсистеми «Електронний суд», суд не міг перевірити повноваження представника відповідача у справі за допомогою вказаного сервісу.

Зазначене спростовує доводи ОСОБА_4 про те, що суду апеляційної інстанції могло бути відомо про наявність у нього повноважень на представництво інтересів ОСОБА_2 , оскільки він подав відповідну довіреність до суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції перевірив відповідність поданої апеляційної скарги вимогам статті 356 ЦПК України, що передує вирішенню питання про відкриття провадження у справі та витребування її матеріалів.

Встановивши, що відповідно до частини четвертої статті 62 ЦПК України ОСОБА_4 не надав доказів на підтвердження інтересів ОСОБА_2 щодо подання апеляційної скарги на заочне рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2009 року, суд апеляційної інстанції правомірно повернув апеляційну скаргу особі, яка її подала, відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Верховний Суд зауважує, що 06 липня 2022 року ОСОБА_4 повторно в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на заочне рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2009 року через систему «Електронний суд», яка містила довіреність (обидва документи сформовані в системі «Електронний суд» 06 липня 2022 року).

Таким чином, заявник був обізнаний про порядок звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою як за допомогою надсилання документів на електронну пошту суду, так і з використанням підсистеми «Електронний суд», і саме на нього процесуальним законодавством покладено обов`язок надати апеляційну скаргу, оформлену відповідно до статті 356 ЦПК України.

Щодо пропуску заявником строку на апеляційне оскарження заочного рішення

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 липня 2022 року зазначені ОСОБА_4 причини пропуску строку на апеляційне оскарження, а саме: отримання ОСОБА_2 ухвали Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2022 року (про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення) 14 травня 2022 року, а також протиправне повернення первинно поданої у встановлений законом строк апеляційної скарги, визнано неповажними.

Указаною ухвалою суд апеляційної інстанції залишив без руху апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на заочне рішення Тисменицького районного суду від 03 червня 2009 року, надав строк для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням інших підстав для його поновлення.

21 липня 2022 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_4 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення суду, як на поважну причину пропуску строку повторно посилався на протиправне повернення йому апеляційної скарги згідно з ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 липня 2022 року.

Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 25 липня 2022 року мотивовано тим, що зазначені ОСОБА_4 у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження причини пропуску такого строку визнані судом неповажними, тому необхідно відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Верховний Суд погоджується з указаними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За правилами частини четвертої статті 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно з пунктом 9 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 13 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» набрав чинності 15 грудня 2017 року.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ЦПК України 2004року(у редакції на дату ухвалення оскаржуваного заочного рішення) у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Згідно з частиною першою статті 294 ЦПК України 2004 року (у редакції на дату ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції) заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21) зроблено правовий висновок про те, що у разі відмови у задоволенні заяви про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суд з цієї причини відмовляє у задоволенні такої заяви про перегляд. Тоді відповідач, який її подав, може оскаржити в апеляційному порядку заочне рішення, обґрунтувавши, зокрема, поважність причин для пропуску строку на подання заяви про перегляд цього рішення. Передбачене у реченні другому частини четвертої статті 287 ЦПК України спеціальне правило про початок відліку строку на апеляційне оскарження заочного рішення застосовне лише до тих рішень, які суд ухвалив за правилами, що діють з 15 грудня 2017 року (пункт 45).

З огляду на те, що заочне рішення у цій справі ухвалене за правилами ЦПК України 2004 року (у відповідній редакції), строк на апеляційне оскарження заочного рішення Тисменицького районного суду від 03 червня 2009 року необхідно обраховувати з моменту його ухвалення, а не з моменту постановлення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

У зв`язку з цим заявник мав обґрунтувати поважність пропуску строку на апеляційне оскарження, починаючи з дати ухвалення (або отримання указаного рішення), а не з моменту отримання 14 травня 2022 року ОСОБА_2 ухвали Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2022 року чи у зв`язку з поверненням первинно поданої апеляційної скарги.

Оскільки ОСОБА_4 не подав до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин його пропуску, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Наведені у касаційних скаргах доводи не дають підстав для висновку, що оскаржувані ухвали суду апеляційної інстанції постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до необхідності прийняття до розгляду апеляційної скарги, яка не відповідає формі і змісту, що визначені ЦПК України, поданої з пропуском строку на апеляційне оскарження, а також необхідності його поновлення без зазначення поважних причин цього строку.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права під час розгляду справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення оскаржуваних ухвал без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 15 червня 2022 року та від 25 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак