Постанова

Іменем України

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 2-617/11

провадження № 61-8293св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука 0. С.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кушнір Віра Василівна,

заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рокитнівського районного суду Рівненської області від 01 лютого 2021 року під головуванням судді Комзюк А. Ф. та постанову Рівненського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Гордійчук С. О., Шимківа С. С. у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кушнір Віри Василівни,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог

ОСОБА_1 у жовтні 2020 року звернувся до суду із скаргою на дії головного державного виконавця Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кушнір В. В. (далі - державний виконавець).

Просив суд:

визнати незаконними дії державного виконавця вчинені при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого Рокитнівським районним судом Рівненської області 24 жовтня 2012 року № 2-617/11, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку;

скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, здійснений державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого листа Рокитнівського районного суду Рівненської області від 24 жовтня 2012 року № 2-617/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В обґрунтування скарги вказував, що рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 12 січня 2012 року у справі № 2-617/11 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку. На виконання зазначеного рішення, Рокитнівським районним судом Рівненської області видано виконавчий лист від 24 січня 2012 року № 2-617/11.

Державний виконавець постановою від 13 січня 2017 року відкрив виконавче провадження № 53239051.

14 вересня 2020 року державний виконавець Кушнір В. В. здійснила розрахунок заборгованості зі сплати аліментів з яким боржник не погоджується.

31 серпня 2020 року стягувач подав до виконавчої служби заяву про здійснення розрахунку заборгованості та додав документи про трудову діяльність боржника у Республіці Польща, однак відповідно до п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», з осіб, які працюють за контрактами в іноземних компаніях і одержують заробітну плату тільки за кордоном, аліменти утримуються із 100 відсотків заробітної плати, яку платник аліментів одержував до укладення контракту, або виходячи із його заробітної плати за останній місяць роботи на момент від`їзду, або з п`ятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час проведення розрахунків.

Зазначав, що державним виконавцем всупереч вимог закону проігноровано той факт, що в Республіці Польща ОСОБА_1 здійснював трудову діяльність на підставі контракту в іноземній компанії, отримуючи заробітну плату виключно за кордоном.

Відповідно до Переліку видів доходу, які вираховуються при визначенні аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, отримання доходу від трудової діяльності за кордоном, не є таким доходом у розумінні заробітку, який враховується під час розрахунку розміру аліментів, а тому дії державного виконавця є неправомірними.

Пояснював, що з моменту виникнення заборгованості і по даний час, ОСОБА_1 є безробітним в Україні, відтак державний виконавець мав визначити заборгованість за аліментами виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, в якій проживає боржник. Проте, державний виконавець здійснив розрахунок заборгованості, використовуючи інформацію, надану стягувачем та проігнорував вимоги Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, а також протиправно прийняв перекладені, а не оригінальні документи.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рокитнівський районний суд Рівненської області ухвалою від 01 лютого 2021 року скаргу задовольнив.

Визнав дії державного виконавця Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кушнір В. В. при проведенні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-617/11 від 24 січня 2012 року Рокитнівського районного суду Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку, неправомірними.

Зобов`язав державного виконавця Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кушнір В. В. усунути порушення та скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-617/11 від 24 січня 2012 року Рокитнівського районного суду Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку, проведений державним виконавцем 14 вересня 2020 року.

Рівненський апеляційний суд постановою від 27 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а ухвалу Рокитнівського районного суду Рівненської області від 01 лютого 2021 року без змін.

Ухвала місцевого суду, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 працевлаштований офіційно на невизначений термін, а тому до даних правовідносин слід застосовувати положення п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 146, яким визначено, що з осіб, які працюють за контрактами в іноземних компаніях і одержують заробітну плату тільки за кордоном, аліменти утримуються із 100 відсотків заробітної плати, яку платник аліментів одержував до укладення контракту, або виходячи із його заробітної плати за останній місяць роботи на момент від`їзду, або з п`ятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час проведення розрахунків.

Одночасно суди також звернули увагу на порушення державного виконавця, яке виявилось у тому, що державний виконавець здійснив розрахунок заборгованості за аліментами на підставі довідок, переклад яких був наданий заявницею, а не отриманий державним виконавцем, із застосуванням процедури, передбаченої п. 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02 квітня 2012 року № 512/5 де вказано, що для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста, суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання, а також у разі потреби - перекладача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Рокитнівського районного суду Рівненської області від 01 лютого 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року в якій, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а у справі прийняти нову постанову якою:

визнати дії державного виконавця Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кушнір В. В. при проведенні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-617/11 від 24 січня 2012 року Рокитнівського районного суду Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) до досягнення дитиною повноліття, але неменше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку правомірними;

визнати розрахунок зі сплати аліментів, здійснений державним виконавцем Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кушнір В. В. 14 вересня 2020 року при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-617/11 від 24 січня 2012 року Рокитнівського районного суду Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку дійсним;

зобов`язати ОСОБА_1 (боржника) виплатити суму заборгованості по аліментах відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, здійснений державним виконавцем Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кушнір В. В. 14 вересня 2020 року;

зобов`язати ОСОБА_1 (боржника) подавати державному виконавцю декларацію про доходи та майно відповідно до частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» від 05 жовтня 2016 року;

копію трудового договору між ОСОБА_1 та цивільним товариством «ДСО Транспорт Спедиція Пьотр Качмарек, Якуб Сароскі» вилучити з матеріалів справи № 2-617/11.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди обох попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення скарги.

Заявник вважає, що державний виконавець правомірно та правильно здійснив розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 , правильно включивши до нього заробіток отриманий ним на території Республіки Польща.

Вказує, що порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), передбачений статтею 195 СК України, відповідно до якої заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Застосування судами п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України №146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», яким передбачено, що з осіб, які працюють за контрактами в іноземних компаніях і одержують заробітну плату тільки за кордоном, аліменти утримуються із 100 відсотків заробітної плати, яку платник аліментів одержував до укладення контракту, або виходячи із його заробітної плати за останній місяць роботи на момент від`їзду, або з п`ятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час проведення розрахунків неправомірне. На думку заявника вказаний перелік застарів, а тому не може бути застосований при визначенні заборгованості зі сплати аліментів на теперішній час.

Вважає, що суди дійшли до помилкового висновку про те, що боржник працює в Республіці Польщі на умовах контракту, адже із наданої довідки слідує те, що він працевлаштований з 18 жовтня 2017 року на невизначений термін.

Аргументом касаційної скарги є також те, що заявник вважає, що зроблений нею переклад документів про доходи боржника з польської мови є належним доказом отримання боржником винагороди за свою працю, а помилки державного виконавця не можуть тлумачитись на шкоду малолітньої дитини.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому у серпні 2021 року відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Нікольченко Б. Б. у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 просив відмовити, посилаючись на необґрунтованість її доводів.

Вказує, що посилання на застарілість Постанови Кабінету Міністрів України № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» безпідставне, оскільки вказана постанова є чинною на цей день, а її застосування узгоджується із приписами статті 81 СК України.

Посилається також на те, що у разі потреби, державний виконавець сам повинен був залучити перекладача, а не використовувати переклад наданий стягувачем, оскільки це суперечить вимогам інструкції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Рокитнівського районного суду Рівненської області.

20 липня 2021 року цивільна справа № 2617/11 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 12 січня 2012 року у справі № 2-617/11 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку.

На виконання вказаного рішення Рокитнівський районний суд Рівненської області видав виконавчий лист від 24 січня 2012 року № 2-617/11.

Постановою державного виконавця Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Кушнір В. В. від 13 січня 2017 року відкрито виконавче провадження № 53239051 про примусове виконання виконавчого листа від 24 січня 2012 року № 2-617/11.

14 вересня 2020 року державний виконавець Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Кушнір В. В. здійснила розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, яка склала 160 333,70 грн.

Із матеріалів виконавчого провадження № 53239051 з примусового виконання виконавчого листа від 24 січня 2012 року № 2-617/11 у справі про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що станом на час проведення розрахунку заборгованості - 14 вересня 2020 року, боржник ОСОБА_1 на території України не працював, розмір стягуваних аліментів визначався державним виконавцем виходячи із середньої заробітної плати для даної місцевості.

В подальшому, 15 вересня 2020 року, до відділу ДВС звернулася стягувач ОСОБА_2 із заявою про проведення перерахунку, у зв`язку з працевлаштуванням боржника з 18 жовтня 2017 року у Республіці Польща, на підтвердження чого надала копії документів та їх переклад.

Встановлено, що боржник ОСОБА_1 з 18 жовтня 2017 року офіційно працевлаштований в Республіці Польщі у Командитному товаристві ТОВ «ДСО Транспортна спедиція» на невизначений термін, де отримує заробітну плату (а. с. 136, 148, 149-159, том 1).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи обов`язки.

Відповідно до частини третьої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Згідно зі статтею 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчисляється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

У пункті 4 розділу 16 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, визначено, що розрахунок заборгованості обчислюється на підставі відомостей, отриманих із: заяв та (або) розписок стягувача, інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Таким чином висновки судів попередніх інстанцій про те, що розмір заборгованості за аліментами повинен визначатися із застосуванням п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» помилковий, оскільки державний виконавець, визначаючи розмір заборгованості, повинен діяти у відповідності до вимог частини другої статті 195 СК України, яка має вищу юридичну силу над постановою органу виконавчої влади.

Вищенаведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 11 червня 2021 року у справі № 0603/2-751/11 (провадження № 61-1552св21).

Колегія суддів зазначає, що п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» не відповідає реаліям сьогодення та змісту нинішніх суспільних відносин. Натомість СК України є кодифікованим актом законодавства, який прийнято пізніше, а тому темпоральна колізія норм права має вирішуватися саме на користь норм СК України.

Таким чином колегія суддів приймає аналогічні за змістом доводи касаційної скарги.

Частиною третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вже зазначалося вище, у пункті 4 розділу 16 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, визначено, що розрахунок заборгованості обчислюється на підставі відомостей, отриманих із: заяв та (або) розписок стягувача, інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Таким чином, оскільки державним виконавцем факт роботи боржника за кордоном та розмір його доходів встановлено з поданих стягувачем документів, достовірність яких ОСОБА_1 не спростував, а тому відсутність офіційного українського перекладу не свідчать про неможливість врахування таких відомостей.

Крім того у статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 18 жовтня 2017 року офіційно працевлаштований в Республіці Польща у Командитному товаристві ТОВ «ДСО Транспортна спедиція» на невизначений термін де отримує заробітну плату.

ОСОБА_2 звернулась до державного виконавця із заявою про проведення перерахунку у зв`язку з працевлаштуванням боржника з 18 жовтня 2017 року у Республіці Польща, на підтвердження чого надала копії підтверджуючих документів та їх переклад.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником ОСОБА_1 було подано клопотання про долучення доказів - копії трудового договору укладеного між ОСОБА_1 та «ДМСО Транспорт Спедиція Пьотр Качмарек, Якуб Сароскі ».

При зверненні зі скаргою, яка є предметом касаційного перегляду, представник заявника просив скасувати розрахунок зі сплати аліментів та додав розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 14 вересня 2020 року .

Зі змісту розрахунку вбачається, що заборгованість вираховувалася державним виконавцем із «Розмір доходу/середня заробітна плата працівника для цієї місцевості».

Його аналіз свідчить про те, що розмір доходу/середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості вказаний у сумах від кількох тисяч гривень до кількох десятків тисяч гривень.

Проте з матеріалів справи та змісту розрахунку не вбачається, які саме виплати державний виконавець вважав доходом боржника, яким чином обраховано суми до сплати та чи включено до них виплати з яких утримання аліментів не проводиться, адже як вбачається із копії матеріалів виконавчого провадження боржник обіймає посаду водія і йому здійснюються виплати на харчування та виплачуються одноразові суми на проживання.

Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином місцевий суд, з висновками якого передчасно погодився суд апеляційної інстанції, не перевірив чи правильно державним виконавцем обраховано заборгованість зі сплати аліментів, не встановив, які види доходів боржника включено до розрахунку та чи було включено державним виконавцем до доходу боржника за кордоном суми, які мають компенсаційний характер.

Вказане свідчить про те, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог статей 263-265 382 ЦПК України не забезпечив повний та всебічний розгляд справи та встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому дійшов передчасного висновку про залишення ухвали суду першої інстанції без змін.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Враховуючи вищенаведене Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити своє рішення у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду постановлена без додержання норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити касаційну скаргу, постанову апеляційного суду скасувати з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. С. Ткачук