Постанова

Іменем України

30 червня 2021 року

м. Київ

справа № 2-6635/06

провадження № 61-389св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача -адвокат Дмітрієв Руслан Борисович,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Шоста Одеська державна нотаріальна контора, садове товариство «Зв`язківець», Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради,

особа, яка подала апеляційну скаргу,- Одеська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дмітрієв Руслан Борисович, на постанову Одеського апеляційного суду від 07 грудня

2020 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., Сєвєрової Є. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до

ОСОБА_2 , треті особи: Шоста Одеська державна нотаріальна контора, садове товариство «Зв`язківець» (далі - СТ «Зв`язківець»), Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 , після його смерті відкрилась спадщина на садовий будинок загальною площею 234,8 кв. м, розташований за адресом:

АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 218 кв. м

у СТ «Зв`язківець». Вказувала, що за життя ОСОБА_3 не отримав правовстановлюючих документів на садовий будинок, свідоцтво про право власності на садовий будинок видано після його смерті, що стало перешкодою для оформлення спадщини в нотаріальному порядку.

Зазначала, що перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , тому як дружина має право власності на 1/2 частки садового будинку. Після смерті чоловіка її прийнято в члени садового товариства та за нею закріплено земельну ділянку. Вказувала, що наявний спір з ОСОБА_2 , дочкою померлого, щодо частки у спадщині.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на 1/2 частки садового будинку загальною площею 234,8 кв. м, розташованого на АДРЕСА_1 , як на спільне майно подружжя та на 1/4 частки цього ж будинку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2006 року

у складі судді Кравця О. О. визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за якою: передано ОСОБА_2 у власність 1/4 частки садового будинку, яка складається з літ. «А», загальною площею 234,8 кв. м, вбиральні, душу літ. «Б», які розташовані за адресою:

АДРЕСА_1 , у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 ; передано

ОСОБА_1 у власність 1/2 частка садового будинку, яка складається

з літ. «А», загальною площею 234,8 кв. м, вбиральні, душу літ. «Б», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , як частка

у спільному майні подружжя, та 1/4 частки в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 ; провадження у справі закрито.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що мирова угода, укладена сторонами, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси осіб, вчинена в інтересах обох сторін.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 грудня 2019року поновлено Одеській міській раді строк на апеляційне оскарження ухвали Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2006 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської міської ради на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: Шостої Одеської державної нотаріальної контори, СТ «Зв`язківець», Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання права власності у порядку спадкування за законом.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2019 року поновлено ОСОБА_4 строк на апеляційне оскарження ухвали суду. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5

в інтересах ОСОБА_4 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси

від 07 грудня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: Шостої Одеської державної нотаріальної контори,

СТ «Зв`язківець», Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання права власності у порядку спадкування за законом.

Постановою Одеського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року апеляційну скаргу Одеської міської ради, заяву представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 про приєднання до апеляційної скарги задоволено частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2006 року

в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Шоста Одеська державна нотаріальна контора, СТ «Зв`язківець», Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання права власності скасовано, справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що свідоцтво про право приватної власності ОСОБА_3 на спірний садовий будинок видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради після смерті ОСОБА_3 , реєстрація права власності ОСОБА_3 на вказаний будинок бюро технічної інвентаризація проведена після смерті ОСОБА_3 , а отже, на день смерті ОСОБА_3 не був власником садового будинку як об`єкта нерухомого майна, тому відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України спірний садовий будинок як об`єкт нерухомого майна не увійшов до складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 . Укладення мирової угоди та, відповідно, визнання такої судом щодо майна, яке як об`єкт нерухомого майна за життя не належало ОСОБА_3 , є незаконним.

Крім того, ОСОБА_1 подала до суду позов до ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на той час була неповнолітньою особою; мирову угоду укладено між сторонами 07 грудня 2006 року та, відповідно, визнано судом 07 грудня 2006 року, при цьому неповнолітня особа не могла

в даному випадку бути представленою законним представником

ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_1 як позивач у справі не могла одночасно здійснювати представництво в суді інтересів відповідача, неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , як її законний представник, а орган опіки та піклування для представництва інтересів неповнолітнього відповідача залучений до участі в справі не був.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дмітрієв Р. Б., посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року справу призначено

до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд розглянув справу за її відсутності, оскільки вона не була належним чином повідомлена про час, дату та місце її розгляду. При цьому апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 02 лютого 2020 року у справі № 308/9514/13-ц (провадження

№ 61-2406св20), від 21 жовтня 2020 року у справі № 554/2979/19 (провадження № 61-3422св21), від 23 жовтня 2019 року у справі

№ 372/190/16-ц (провадження № 61-24795св18).

Вказує, що розгляд апеляційним судом апеляційної скарги Одеської міської ради на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2006 року у справі № 2-6635/06 є порушенням вимог процесуального права, що фактично призвело до порушення принципу правової визначеності, оскільки оскарження вищевказаної ухвали зі спливом 13 років після її прийняття,

в той час, як матеріали справи містять докази про пропущення нею процесуальних строків на звернення з апеляційною скаргою на ухвалу, нівелює інститут процесуальних строків.

Посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року

у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Зазначає, що підставою для видачі 16 березня 2006 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради свідоцтва про право власності на садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_3 , було розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 22 квітня 2005 року № 590/А, тому, без вирішення питання про визнання недійсним вказаного розпорядження не може бути вирішено

й питання про неналежність ОСОБА_7 садового будинку на праві власності.

Вказує, що у ОСОБА_8 право власності на зазначену земельну ділянку виникло саме 16 травня 2012 року, тобто зі спливом більше п`яти років після прийняття Київським районним судом м. Одеси ухвали від 07 грудня

2006 року, тому вважає, що апеляційний суд залишив поза увагою те, що рішення суду першої інстанції ухвалено до набуття ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку на якій нібито частково знаходиться спірний будинок.

Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2021 року Одеська міська рада подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду -без змін.

Також у березні 2021 року ОСОБА_4 подала відзив на касаційну скаргу,

в якому зазначає, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 07 серпня 1988 року ОСОБА_3 (до укладення шлюбу - ОСОБА_3 ) перебував у шлюбі з ОСОБА_1 (а.с. 8, т. 1).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дочкою ОСОБА_3 та

ОСОБА_1 (а.с. 7, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а.с. 6, т. 1).

Рішенням СТ «Зв`язківець» (від 12 липня 2005 року протокол № 2)

ОСОБА_3 у зв`язку зі смертю виключений зі складу садового товариства, його земельну ділянку площею 218 кв. м на АДРЕСА_1 , передано його дружині ОСОБА_1 після прийняття її в члени садового товариства (а.с. 11-13, т. 1).

30 серпня 2005 року за заявою ОСОБА_1 у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 . Шостою одеською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 618/2005 щодо майна померлого ОСОБА_3 . Спадкоємцям видано свідоцтво про право на спадщину

на квартиру АДРЕСА_2

(а.с. 30-52, т. 1).

Матеріали спадкової справи не містять відмови нотаріуса у оформленні спадкових прав на нерухоме майно, розташоване на

АДРЕСА_1 .

16 березня 2006 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради видано на ім`я ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

24 березня 2006 року на підставі вказаного свідоцтва Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» проведено реєстрацію права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно (а.с. 9, 10, т. 1).

02 листопада 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до

ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частки садового будинку на АДРЕСА_1 як частку в спільному майні подружжя, визнання права власності на 1/4 частку вказаного майна в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_3 до суду апеляційної інстанції надійшла заява представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 про приєднання до апеляційної скарги Одеської міської ради. Зі змісту заяви про приєднання до апеляційної скарги вбачається, що будівництво об`єкта

на АДРЕСА_1 обмежило право власності ОСОБА_4 , оскільки частина незаконно збудованого садового будинку знаходиться на земельній ділянці (кадастровий номер 5110136900:33:019:0050), належній ОСОБА_4 (а.с. 85-90, т. 1).

За даними відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області станом на 01 липня

2020 року, ОСОБА_2 17 листопада 2008 року змінила прізвище на ОСОБА_2 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно

у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дмітрієв Р. Б., підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Відповідно до частини четвертої статті 128 ЦПК України судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка-повідомлення повинна бути вручена завчасно (частина п`ята статті 128 ЦПК України).

Частиною шостою статті 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Відповідно до частини першої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу

і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на неналежне повідомлення її про розгляд справи, що позбавило її права на належний судовий захист та надання пояснень щодо фактичних обставин справи.

Справа в суді апеляційної інстанції 07 грудня 2020 року була розглянута за відсутності ОСОБА_1 , яка не була належним чином повідомлена про час

і місце слухання справи відповідно до статей 128-130 ЦПК України.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд, а також порушенням статей 8-12 128-130 372 ЦПК України, які передбачають, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду справи, врегульовують порядок повідомлення учасників справи про дату судового засідання та наслідки неявки в судове засідання.

Європейський суд з прав людини вказав, що принципи змагальності та рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять його в явно гірше становище порівняно з його опонентом. До того ж, право на змагальний судовий процес, в принципі, означає надання сторонам можливості ознайомлюватися та коментувати всі надані докази або подані зауваження з метою впливу на рішення суду. Крім того, сторони повинні мати можливість подати будь-які докази, необхідні для того, аби їхні, вимоги задовольнили. До того ж, суд, який розглядає справу, повинен сам дотримуватися принципу змагальності, наприклад, якщо він розглядає справу на підставі обґрунтування або заперечення, висловленого ним за власною ініціативою (рішення Європейського суду з прав людини

від 14 січня 2021 року у справі «Гусєв проти України»).

Ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції на зазначені вище вимоги законодавства уваги не звернув, розглянув справу без належного повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи.

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня

2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» та від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»).

Згідно із частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня

2004 року).

При цьому, складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі

«Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).

Такий правовий висновок міститься у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Під час нового розгляду справи апеляційному суду необхідно розглянути справу з дотриманням норм ЦПК України щодо повідомлення учасників справи про дату судового засідання, дати оцінку доводам ОСОБА_1 та ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно з частиною четвертою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Керуючись статтями 400 402 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дмітрієв Руслан Борисович, задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк