№ 2-6997/11 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

07 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 2-6997/11

провадження № 61-20045св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач)., Тітова М .Ю.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 ,

суб`єкт оскарження - начальник Чечелівського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2021 року в складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

Встановив:

1. Описова частина

Короткий зміст скарги

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії начальника Чечелівського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Чечелівський ВДВС м. Дніпра Південно-Східного МУМЮ), у якій просив:

визнати дії начальника Чечелівського ВДВС м. Дніпра Південно-Східного МУМЮ Сухова І. О. щодо складення розрахунку заборгованості без дати складання, неправомірними;

визнати розрахунок заборгованості без дати складання, складений начальником Чечелівського ВДВС м. Дніпра Південно-Східного МУМЮ незаконним;

зобов`язати державного виконавця Чечелівського ВДВС м. Дніпра Південно-Східного МУМЮ скасувати постанову про арешт майна ОСОБА_1 від 22 вересня 2020 року у виконавчому провадженні № 58205306, накладений на підставі розрахунку заборгованості без дати складання, складеного начальником Чечелівського ВДВС м. Дніпра Південно-Східного МУМЮ;

зобов`язати державного виконавця Чечелівського ВДВС м. Дніпра Південно-Східного МУМЮ Савенко О. О. скасувати постанову про розшук майна ОСОБА_1 від 09 жовтня 2020 року у виконавчому провадженні № 58205306, накладений на підставі розрахунку заборгованості без дати складання, складеного начальником Чечелівського ВДВС м. Дніпра Південно-Східного МУМЮ Суховим І. О.;

Скарга мотивована тим, що у Чечелівському ВДВС м. Дніпра Південно-Східного МУМЮ перебував на примусовому виконанні виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 аліментів у розмірі ј частини усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 23.11.2011 року та до повноліття дитини. (ВП № 58205306)

29 травня 2019 року старший державний виконавець Мазур А. С. винесла постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №58205306 у зв`язку з його виконанням.

15 жовтня 2020 року ОСОБА_1 поштою отримав постанову від 17 вересня 2020 року начальника Чечелівському відділі ДВС Сухова І. О. про скасування процесуального документу від 29 травня 2019 року.

Крім того, в Автоматизованій системі виконавчого провадження значився розрахунок заборгованості без дати складання, складений начальником відділу Суховим І. О. у якому зазначається про заборгованість зі сплати аліментів у розмірі - 129 706,41 грн.

Також 22 вересня 2020 року на підставі розрахунку було винесено постанову державним виконавцем Савенко О. О. про арешт майна боржника, а 09 жовтня 2020 року винесено постанову державним виконавцем Савенко О. О. про розшук майна боржника.

ОСОБА_1 вважав такі дії неправомірними у зв`язку з чим просив задовольнити вимоги скарги.

Короткий зміст ухвал суду першої інстанції

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2021 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано дії начальника Чечелівського ВДВС м. Дніпра Південно-Східного МУМЮ Сухова І. О. щодо складення розрахунку заборгованості без дати складання, неправомірними;

зобов`язано державного виконавця Чечелівського ВДВС м. Дніпра Південно-Східного МУМЮ Савенко О. О. скасувати постанову про арешт майна ОСОБА_1 від 22 вересня 2020 року у виконавчому провадженні № 58205306, накладений на підставі розрахунку заборгованості без дати складання, складеного начальником Чечелівського ВДВС м. Дніпра Південно-Східного МУМЮ Суховим І. О.;

зобов`язано державного виконавця Чечелівського ВДВС м. Дніпра Південно-Східного МУМЮ Савенко О. О. скасувати постанову про розшук майна ОСОБА_1 від 09 жовтня 2020 року у виконавчому провадженні № 58205306, накладений на підставі розрахунку заборгованості без дати складання, складеного начальником Чечелівського ВДВС м. Дніпра Південно-Східного МУМЮ Суховим І. О.

У задоволенні іншої частини вимог скарги відмовлено.

Додатковим рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2021 року доповнено ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2021 року за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , на дії начальника відділу Чечелівського ВДВС м. Дніпра Південно-Східного МУМЮ, зазначено у резолютивній частині: «визнати розрахунок заборгованості без дати складання, складений начальником Чечелівського ВДВС м. Дніпра Південно-Східного МУМЮ Суховим І.О., незаконним».

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що дії державного виконавця є протиправними, а тому скарга підлягає частковому задоволенню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2021 року ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2021 року скасовано в частині скасування арешту та розшуку майна та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні скарги у цій частині.

У іншій частині ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2021 року та додаткове рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2021 року залишено без змін.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 не доведено порушення державним виконавцем норм закону при винесені постанов про арешт та розшук майна боржника. При цьому зазначено, що винесення постанов про арешт та розшук майна боржника є правом державного виконавця, що прямо передбачено нормами чинного законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що судове рішення суду апеляційної інстанції оскаржується лише в частині скасування арешту та розшук майна, у іншій частині не оскаржується, тому не є предметом касаційного перегляду (стаття 400 ЦПК України).

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема під час судового розгляду в апеляційній інстанції судом встановлено, що начальником Чечелівського відділу ДВС помилково було включено у розрахунок без дати складання дохід від продажу нерухомого майна за серпень 2016 року у розмірі 112 430, 00 грн і ця сума складає майже 90 % всієї заборгованості, при цьому скасував рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання державного виконавця скасувати постанову про арешт майна ОСОБА_1 від 22 вересня 2020 року у виконавчому провадженні № 5805306, накладений на підставі розрахунку заборгованості без дати складання.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2022 року до Верховного Суду Чечелівським ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східне міжрегіональне Управління Міністерства юстиції подано відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Встановлені обставини справи

Судами встановлено, що в Чечелівському відділі ДВС м. Дніпра Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувала на примусовому виконанні виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 аліментів у розмірі ј частини усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 23 листопада 2011 року та до повноліття дитини. (ВП №58205306)

15 жовтня 2020 року заявник поштою отримав постанову від 17 вересня 2020 року начальника Чечелівському відділі ДВС Сухова І. О. про скасування процесуального документу від 29 травня 2019 року.

Крім того, в Автоматизованій системі виконавчого провадження значився розрахунок заборгованості без дати складання, складений начальником відділу Суховим І.О в якому зазначається про заборгованість зі сплати аліментів у розмірі - 129 706,41 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження»

(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових

осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За таких обставин, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд першої інстанції, встановивши відсутність заборгованості у ОСОБА_1 зі сплати аліментів і рішення суду в цій частині набрало законної сили, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення скарги в частині скасування арешту та розшук майна, оскільки підстав, визначених статтями 56, 71 Закону України «Про виконавче провадження» у державного виконавця не було.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах закону.

Таким чином, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про задоволення скарги в частині відмови скасування арешту та розшуку майна, оскільки за відсутності заборгованості зі сплати аліментів, підстав для накладення арешту та розшук майна у державного виконавця не було.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

Щодо розгляду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Згідно з частиною п`ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку в складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Наведені аргументи ОСОБА_1 для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у розумінні приписів статті 403 ЦПК України не є тими обставинами, які містять виключну правову проблему та мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а тому у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.

Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

Постановив:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2021 року в частині скасування арешту та розшук майна скасувати, ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2021 року у цій частині залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов