Постанова

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 2-903/11

провадження № 61-39358св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Кам`янка-Бузький районний центр зайнятості,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Кам`янка-Бузької районної філії Львівського обласного центру зайнятості на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 07 травня 2018 року у складі судді Ванівського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У вересні 2010 року Кам`янка-Бузький районний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги з безробіття, посилаючись на те, що при електронній звірці бази даних осіб, котрі протягом 2008 - 2009 років перебували на обліку в центрі зайнятості та отримували допомогу з безробіття, встановлено, що з 16 червня 2005 року відповідач був зареєстрований як приватний підприємець, а отже, відносився до категорії зайнятих громадян. Однак, подавши 16 січня 2008 року заяву про надання статусу безробітного, ОСОБА_1 приховав факт своєї реєстрації як приватного підприємця, у зв`язку з чим безпідставно отримував допомогу. Враховуючи викладене, Кам`янка-Бузький районний центр зайнятості просив стягнути з відповідача на свою користь незаконно отриману ним допомогу з безробіття у розмірі 17 540,71 грн.

Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 29 листопада 2013 року у складі судді Самсіна М. Л. в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивачем не доведено обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог. ОСОБА_1 звернувся до центру зайнятості щодонадання статусу безробітного після подання ним державному реєстратору заяви про припинення підприємницької діяльності.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, у лютому 2018 року Кам`янка-Бузька районна філія Львівського обласного центру зайнятості подала апеляційну скаргу разом із клопотаннями про поновлення строку на апеляційне оскарження та про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 26 березня 2018 року в задоволенні клопотань Кам`янка-Бузької районної філії Львівського обласного центру зайнятості про поновлення строку на апеляційне оскарження та про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу Кам`янка-Бузької районної філії Львівського обласного центру зайнятості на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 29 листопада 2013 року залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику слід було надати суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення, а також - сплатити судовий збір в розмірі 180 грн.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про скрутний майновий стан заявника чи неотримання ним фінансування, що унеможливлювало б оплату апеляційної скарги судовим збором. Посилання Кам`янка-Бузької районної філії Львівського обласного центру зайнятості на невиконання місцевим судом вимог процесуального законодавства щодо своєчасного складання повного тексту рішення не спростовують безпідставність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки представник позивача був присутній в судовому засіданні під час проголошення судом вступної та резолютивної частин рішення. Крім того, заявник подав апеляційну скаргу більше ніж через три роки з дня ухвалення оскаржуваного рішення та не довів наявності в нього перешкод в його отриманні.

На виконання вимог вказаної ухвали заявник подав до суду квитанцію про сплату судового збору та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій посилався на ті ж самі обставини, що й у попередній заяві, а також зазначив, що однією з причин несвоєчасного подання апеляційної скарги стала реорганізація Кам`янка-Бузького районного центру зайнятості.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 07 травня 2018 року в задоволенні клопотання Кам`янка-Бузької районної філії Львівського обласного центру зайнятості про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Кам`янка-Бузької районної філії Львівського обласного центру зайнятості на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 29 листопада 2013 року відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що наведені заявником причини пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними. Представник Кам`янка-Бузького районного центру зайнятості Черниш І. І. була присутня в судовому засіданні під час проголошення місцевим судом вступної та резолютивної частин рішення, у зв`язку з чим саме з цього часу розпочався відлік десятиденного строку для подання апеляційної скарги. Крім того, матеріалами справи спростовуються твердження заявника про те, що судом першої інстанції була допущена бездіяльність щодо своєчасного виготовлення повного тексту оскаржуваного рішення, оскільки в червні 2014 року позивач вже подавав апеляційну скаргу на це рішення, однак за правилами адміністративного судочинства. Тому слід вважати, що Кам`янка-Бузькій районній філії Львівського обласного центру зайнятості було відомо про оскаржуване рішення.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У липні 2018 року Кам`янка-Бузька районна філія Львівського обласного центру зайнятості подаладо Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 07 травня 2018 року і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції обмежив право заявника на доступ до правосуддя. Рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 29 листопада 2013 року було оприлюднене в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР) лише 27 грудня 2017 року. При цьому місцевий суд так і не надіслав позивачу повний текст вказаного рішення, хоча з цього приводу неодноразово подавалися відповідні заяви. Дійсно в червні 2014 року Кам`янка-Бузький районний центр зайнятості оскаржував рішення Кам`янка-Бузького районного суду до Львівського апеляційного адміністративного суду, однак за відсутності його повного тексту, про що було зазначено в апеляційній скарзі. Суд першої інстанції направив справу на апеляційний перегляд більш ніж через чотири роки після подання скарги. 17 січня 2018 року Львівський апеляційний адміністративний суд свою ухвалою, яку заявник отримав 07 лютого 2018 року, відмовив у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з тим, що рішення суду не підлягало оскарженню в порядку адміністративного судочинства. Тому 27 лютого 2018 року центр зайнятості подав апеляційну скаргу в порядку цивільного судочинства. Таким чином, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд не звернув уваги на те, що заявник не отримав повного тексту оскаржуваного судового рішення з вини місцевого суду, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості подати обґрунтовану апеляційну скаргу.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області.

12 вересня 2018 року справа № 2-903/11 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 29 листопада 2013 року в задоволенні позову Кам`янка-Бузького районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги з безробіття відмовлено.

В судовому засіданні 29 листопада 2013 року, в якому була присутня представник Кам`янка-Бузького районного центру зайнятості Черниш І. І., було проголошено вступну та резолютивну частини вказаного рішення суду.

03 грудня 2013 року Кам`янка-Бузький районний центр зайнятості звернувся до місцевого суду із заявою про видачу повного тексту рішення, ухваленого в цій справі.

Не отримавши зазначене рішення, центр зайнятості оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду.

12 березня 2014 року позивач повторно подав до Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області заяву про видачу повного тексту рішення від 29 листопада 2013 року, яка була залишена судом без реагування.

Крім того, 31 березня, 28 жовтня та 10 листопада 2015 року Кам`янка-Бузький районний центр зайнятості звертався до місцевого суду із заявами, в яких просив повідомити, чи надіслана справа № 2-903/11 на апеляційний перегляд, однак суд також не відреагував на них.

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області направив матеріали цієї справи до Львівського апеляційного адміністративного суду лише 27 грудня 2017 року. В цей же день в ЄДРСР було оприлюднено повний текст рішення місцевого суду від 29 листопада 2013 року.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Кам`янка-Бузького районного центру зайнятості на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 29 листопада 2013 року, оскільки воно не підлягало оскарженню в порядку адміністративного судочинства. Зазначену ухвалу позивач отримав 06 лютого 2018 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, за ідентифікатором поштового відділення: 7900513361161.

Матеріали справи № 2-903/11 надійшли до місцевого суду 22 лютого 2018 року, що підтверджується штампом цього суду «Одержано» з проставленою відміткою вх. № 1351.

27 лютого 2018 року Кам`янка-Бузька районна філія Львівського обласного центру зайнятості подала апеляційну скаргу на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 29 листопада 2013 року до Апеляційного суду Львівської області.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 29 листопада 2013 року. При цьому суд не взяв до уваги посилання Кам`янка-Бузької районної філії Львівського обласного центру зайнятості на позбавлення її можливості своєчасно отримати повний текст оскаржуваного рішення та несвоєчасне (більш ніж через чотири роки) направлення місцевим судом справи до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Верховний Суд не погоджується з цим висновком з огляду на таке.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини першої статті 294, частини третьої статті 297 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення рішення місцевим судом (далі - ЦПК України 2004 року), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до частини другої статті 295 ЦПК України 2004 року в апеляційній скарзі мають бути зазначені: 1) найменування суду, до якого подається скарга; 2) ім`я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження; 3) ім`я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження; 4) рішення або ухвала, що оскаржуються; 5) в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин); 6) нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції; 7) клопотання особи, яка подала скаргу; 8) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Аналогічні положення закріплені і в частині другій статті 356 ЦПК України.

За змістом частини першої статті 73 ЦПК України 2004 року, частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Застосування визначених вказаними нормами правил залежить від виду процесуального строку. В разі, якщо процесуальна дія не вчинена в межах строку, встановленого законом, суд може поновити його, якщо строк пропущено з причин, визнаних судом поважними.

Згідно з частиною першою статті 218 ЦПК України 2004 року рішення суду або його вступна та резолютивна частини проголошуються негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Головуючий роз`яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. У разі проголошення тільки вступної та резолютивної частин судового рішення суд повідомляє, коли особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду.

Відповідно до статті 222 ЦПК України 2004 року копії повного рішення суду видаються особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення тільки вступної та резолютивної частин судового рішення, особам, які брали участь у справі і були присутні у судовому засіданні, негайно після його проголошення видаються копії судового рішення з викладом вступної та резолютивної частин.

Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку поважних причин, які необхідно враховувати при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку, так як вони визначаються в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Якщо недотримання строків апеляційного оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) судупершоїінстанції, зокрема, якщо особі не надіслано протягом строку на апеляційне оскарження копію повного тексту рішення, то ця обставина може бути підставою для поновлення строку за заявою особи, яка оскаржує судове рішення.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах від 05 жовтня 2016 року у справі № 6-1724цс16 та від 01 березня 2017 року у справі № 6-245цс17.

Тобто сама по собі присутність сторони чи її представника під час проголошення вступної та резолютивної частин рішення не є безумовною підставою для відмови в поновленні строку на апеляційне оскарження, оскільки відсутність у сторони повного тексту судового рішення унеможливлює мотивування апеляційної скарги, що є її обов`язковим елементом відповідно до вимог статті 295 ЦПК України 2004 року (статті 356 ЦПК України).

Під час оцінки наведених позивачем доводів судом апеляційної інстанції не враховано обставин, що мають істотне значення для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, зокрема суд зобов`язаний був врахувати, що незважаючи на неодноразові запити місцевий суд так і не надіслав заявнику повний текст рішення від 29 листопада 2013 року, яке було оприлюднено в ЄДРСР лише 27 грудня 2017 року.

Висновок апеляційного суду про те, що центр зайнятості знав про рішення місцевого суду, оскарживши його у 2014 році до Львівського апеляційного адміністративного суду, безпідставний, оскільки з поданої до вказаного суду апеляційної скарги вбачається, що з повним рішенням позивач не був ознайомлений і в ЄДРСР воно відсутнє.

При цьому бездіяльність судупершої інстанції полягала не лише у зволіканні з виготовленням вмотивованого судового рішення та несвоєчасним наданням його копії для внесення до ЄДРСР, а й у порушенні більш ніж на чотири роки строку направлення справи на апеляційний перегляд.

Після отримання 07 лютого 2018 року ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з оскарженням рішення не в тому порядку судочинства заявник у розумний строк (27 лютого 2018 року) звернувся з апеляційною скаргою до Апеляційного суду Львівської області.

Проте апеляційний суд не дав належної оцінки вказаним обставинам та дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з неповажними причинами пропуску заявником строку на апеляційне оскарження.

За змістом статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року у справі № 3-рп/2003). Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті положень частин першої та другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.

Враховуючи зазначене, Верховний Суд не виявив достатніх мотивів, щоб погодитися з висновками апеляційного суду в цій справі про те, що наведені Кам`янка-Бузькою районною філією Львівського обласного центру зайнятостіу доданому до апеляційної скарги клопотанні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є непереконливими та неповажними. Суд вважає, що заявником наведені та обґрунтовані причини поважності пропуску строку апеляційного оскарження, які дійсно були пов`язані з істотними перешкодами та труднощами, що об`єктивно ускладнювали можливість позивача своєчасно звернутися до суду у визначений законом строк.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, місто Венеція, 25-26 березня 2011 року).

У справі «Bellet v. France» («Белле проти Франції», рішення від 04 грудня 1995 року), Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Європейський суд з прав людини у справі «Воловік проти України» (рішення від 06 грудня 2007 року) зазначив, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду.

Апеляційний суд зазначеного не врахував та відмовив у відкритті апеляційного провадження без належних правових підстав, що не відповідає принципу верховенства права, а також - порушив право заявника на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене наявні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції (для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження).

Керуючись статтями 400, 406, 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кам`янка-Бузької районної філії Львівського обласного центру зайнятості задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 07 травня 2018 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов