ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року

м. Київ

справа № 2-911/11

провадження № 61-511св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство закритого типу «Експериментальний механічний завод», правонаступник якого приватне акціонерне товариство «Експериментальний механічний завод»,

особа, яка подала апеляційну скаргу - Херсонський державний університет,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 11 грудня 2017 року в складі колегії суддів Ігнатенко П. Я., Воронцової Л. П., Полікарпової О. М.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В серпні 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до АОЗТ «Експериментальний механічний завод», правонаступник якого ПАТ «Експериментальний механічний завод», про визнання права власності.

В обґрунтування позову вказував, що 08 серпня 2011 року він згідно протоколу загальних зборів АОЗТ«Експериментальний механічний завод» № 15 від 01 липня 2011 року та наказу № 31 від 08 серпня 2011 року придбав у власність три будинки латвійського типу, тринадцять будинків вагонного типу, склад, дві душові, три навіси, дитячу гральню та спортмайданчик, які знаходяться у відповідача на балансі й розташовані на території СОТ «Буревісник» по АДРЕСА_1 .

За домовленістю між сторонами правочин мав бути посвідчений нотаріально після того, як позивач повністю розрахується за вказане майно. Згідно накладної № 22 від 08 серпня 2011 року ОСОБА_1 сплатив на рахунок відповідача 111 000 грн, проте вказане майно не було переоформлене на нього, у зв`язку з чим позивач просив визнати за ним право власності на будинки латвійського типу літ. «Б, В, Г», будинки вагонного типу літ. «Д, Ж, З, Е, І, Л, М, О, П, Р, С, У, Т», склад літ. «Н», душові літ. «К, Ш», навіси літ. «Ф, Х, Ч», дитячу гральню та спортивний майданчик лат. циф. « 1», що знаходиться на території СОТ «Буревісник» по АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 22 серпня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на вказане майно.

Додатковим рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 22 серпня 2011 року доповнено резолютивну частину заочного рішення в частині визнання права власності на майно, виклавши її в такій редакції: Визнати за ОСОБА_1 право власності на три будинки латвійського типу, зазначених в технічному паспорті літерами «Б», «В», «Г», тринадцять будинків вагонного типу, зазначених в технічному паспорті літерами «Д», «Ж», «З», «Е», «І», «Л», «М», «О», «П», «Р», «С», «Т», «У», склад літ. «Н»; двох душових, зазначених літерами «К», «Ш», три навіси, зазначених літерами «Ф», «Х», «И»; дитячу гральню та спортивний майданчик, зазначених в технічному паспорті літ. «1», що знаходиться на території СОТ «Буревісник» по АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції виходив із того, що позивач виконав вимоги правочину та сплатив на користь відповідача визначену вартість майна, а тому вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на вказане нерухоме майно підлягають задоволенню

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 11 грудня 2017 року апеляційну скаргу Херсонського державного університету як особи, яка не брала участі у справі, задоволено. Заочне рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 22 серпня 2011 року та додаткове рішення цього ж суду від 22 серпня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до АОЗТ «Експериментального механічного заводу» про визнання права власності відмовлено.

Апеляційний суд установив, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та обов`язки Херсонського державного університету, оскільки Херсонський державний університет є власником спортивно-оздоровчого табору «Буревісник», розташованого по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 10 від 30 січня 2008 року, під розміщення якого відповідно до рішень виконавчого комітету Херсонської обласної ради депутатів трудящих № 232 від 06 квітня 1965 року та № 124 від 26 лютого 1966 року, розпорядження Ради Міністрів УРСР № 22-р від 01 лютого 1991 року було виділено земельну ділянку площею 5,25 га та видано Херсонському педагогічному інституту ім. Н. К. Крупської, правонаступником якого є Херсонський державний університет, в 1996 році Державний акт на право користування нею.

У зв`язку з правонаступництвом та необхідністю приведення у відповідність права користування земельною ділянкою рішенням Лазурненської сільської ради Скадовського району Херсонської області від 24 жовтня 2006 року Херсонському державному університету надано в постійне користування земельну ділянку площею 5,1188 га під розміщення існуючого спортивно-оздоровчого табору « Буревісник » із земель запасу селищної ради, розташованої по АДРЕСА_1 та видано на підставі цього рішення державний акт на право постійного користування землею.

Вказані обставини дають підстави вважати, що ОСОБА_1 заявив вимоги про право власності на майно, розташоване на земельній ділянці, з приводу права користування якою існує спір між університетом і особами, майно яких розташоване на цій земельній ділянці, яка не виділялася їм у встановленому законом порядку в користування, а тому зазначеним рішенням суду вирішено питання про майнові права та інтереси Херсонського державного університету на спірну земельну ділянку.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на майно, апеляційний суд виходив із того, що правочин відносно вказаного нерухомого майна між ОСОБА_1 та АОЗТ «Експериментальний механічний завод» від 08 серпня 2011 року згідно наказу № 31 від 08 серпня 2011 року був укладений в усній формі, нотаріально не посвідчений та не зареєстрований у встановленому законом порядку, а тому відповідно до статей 640 657 ЦК України такий договір не може вважатися укладеним, у зв`язку з чим вимога про визнання за позивачем права власності не підлягає задоволенню.

Аргументи учасників справи

У січні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення апеляційного суду Херсонської області від 11 грудня 2017 року в якій просить скасувати оскаржене рішення як таке, що ухвалено з порушенням норм процесуального права і залишити в силі законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- апеляційний суд не встановив, які саме права та інтереси Херсонського державного університету порушено рішенням суду першої інстанції;

- на час прийняття рішення Лазурненською селищною радою рішення від 24 жовтня 2006 року № 106 щодо затвердження університетом технічної документації та видачі йому державного акту від 14 листопада 2006 року на право постійного користування земельною ділянкою вказана земельна ділянка фактично не була вільною від інших об`єктів нерухомості, які не належали університету на праві власності;

- апеляційний суд не з`ясував коли саме Херсонський державний університет дізнався про рішення суду першої інстанції від 22 серпня 2011 року, подавши апеляційну скаргу на нього 06 червня 2016 року та не перевірив поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження;

- Херсонський державний університет не був стороною правочину з приводу продажу нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1 , а саме по собі право користування земельною ділянкою, на якій розташоване це майно, не є підставою для перегляду рішення у даній справі;

- судді апеляційного суду Воронцова Л. П. та Полікарпова О. М. упереджено розглянули дану справу, оскільки вони брали участь у перегляді іншої справи № 663/2845/14 за апеляційною скаргою Херсонського державного університету на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 28 жовтня 2016 року, де рішенням апеляційного суду Херсонської області від 13 березня 2017 року відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним рішення Лазурненської сільської ради Скадовського району Херсонської області від 24 жовтня 2006 року № 106 про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, на якій розташоване спірне нерухоме майно.

05 березня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив Херсонського державного університету на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому університет просить залишити її без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін. Вказує, що Херсонський державний університет є власником спортивно-оздоровчого табору «Буревісник», розташованого по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 10 від 30 січня 2008 року, під розміщення якого університету було виділено земельну ділянку в 1965 році. У процесі свого існування протягом 50 років, у зв`язку правонаступництвом та перейменуванням навчального закладу декілька разів переоформлювалися державний акт на постійне користування вказаною земельною ділянкою, але фактично вона починаючи з 60-х років постійно знаходилася в користуванні державного університету.

Останній раз правовстановлюючі документи у зв`язку із перейменуванням Херсонського державного педагогічного інституту в Херсонський державний університет було переоформлено у 2006 році та отримано державний акт ЯЯ № 322884 на право постійного користування земельною ділянкою площею 5,1188 га, яка розташована за вищевказаною адресою.

За таких обставин, апеляційним судом було вірно надано оцінку щодо порушення рішенням суду першої інстанції прав та інтересів Херсонського державного університету, адже правовий статус земельної ділянки, на якій розташовано об`єкти купівлі-продажу, встановлено не було.

Вказує, що Лазурненська селищна рада не мала повноважень розпоряджатися вказаною земельною ділянкою державної форми власності та передавити її в оренду іншим особам, в тому числі ОСОБА_1 , оскільки власником земельних ділянок, закріплених за Херсонським державним університетом, що перебуває у сфері управління Міністерства освіти і науки, є держава в особі Кабінету Міністрів України.

У лютому 2018 року заступник прокурора Херсонської області подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просив залишити її без задоволення, а оскаржене рішення апеляційного суду без змін. Відзив мотивований тим, що суд апеляційної інстанції вірно встановив, що рішення суду першої інстанції стосується прав та інтересів Херсонського державного університету, адже земельна ділянка по АДРЕСА_1 надана в постійне користування університету з 1965 року і відноситься до земель рекреаційного призначення; відповідно до статі 65 Закону України «Про освіту» в редакції на час виникнення спірних правовідносин, установлено пріоритет державної власності на землю над приватною і, крім того, прямо заборонено органам місцевого самоврядування та органам державної влади передавати в приватну власність землю відповідного цільового призначення.

Вказує, що ОСОБА_1 не законно набув право розпорядження земельною ділянкою рекреаційного призначення із земель державної власності. ОСОБА_1 , ставши власником нерухомого майна на підставі рішення суду першої інстанції у цій справі, набув право оформити право користування земельною ділянкою.

06 вересня 2018 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли відповіді на відзиви заступника прокурора Херсонської області та Херсонського державного університету, в яких зазначено, що аргументи про те, що земельна ділянка надана у постійне користування університету в 1965 році є неправдивими, адже державний акт безпосередньо Херсонському державному університету на земельну ділянку ЯЯ № 322884 був виданий 14 листопада 2006 року на підставі рішення Лазурненської селищної ради № 106 від 24 жовтня 2006 року, тобто саме в цей період університет отримав в постійне користування земельну ділянку. Проте, рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 28 жовтня 2016 року визнано недійсним вказане рішення селищної ради та визнано недійсним державний акт на право постійного користування університету спірною земельною ділянкою, а тому підстав уважати, що права університету порушено, немає.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2018 року: відкрито касаційне провадження у справі; задоволено заяву ОСОБА_1 та зупинено дію рішення апеляційного суду Херсонської області від 11 грудня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2018 року призначено справу до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Оскаржуючи рішення апеляційного суду, ОСОБА_1 посилався на те, що апеляційний суд не навів у своєму рішенні відповідного обґрунтування висновку про те, коли Херсонський державний університет дізнався про оскаржуване рішення суду першої інстанції та з яких підстав поновив йому строк на апеляційне оскарження рішення.

Рішення Скадовського районного суду Херсонської області у справі, що переглядається, ухвалене 22 серпня 2011 року.

З апеляційною скаргою на вказане рішення Херсонський державний університет звернувся 07 червня 2016 року. Посилався на те, що про рішення суду першої інстанції йому не було відомо, і що він не був залучений до участі у справі, будь-яких обґрунтувань, коли університету стало відомо про рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

Строк на апеляційне оскарження встановлений законом в десять днів з моменту проголошення або отримання оскарженого судового рішення (частина перша статті 294 ЦПК України в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій).

Згідно з абзацами першим і другим частини третьої статті 297 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 22 червня 2016 року поновлено Херсонському державному університету строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 22 серпня 2011 року та відкрито апеляційне провадження. Мотивів, за яких апеляційний суд уважав поважними причини пропуску строку, зазначення самих обставин, з яких виходив апеляційний суд при поновленні такого строку, ухвала апеляційного суду не містить.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року в справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) вказано, «що тлумачення норм національного законодавства, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження».

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 22 серпня 2011 року в цій справі, апеляційний суд не навів мотивів, за яких уважав обставини поважними причинами пропуску строку, не встановив коли саме університет дізнався про оскаржуване рішення суду першої інстанції. Сама по собі вказівка про наявність поважних причин для поновлення строку не є належним мотивуванням для поновлення такого строку.

Зазначене є підставою для скасування як оскарженого рішення апеляційного суду Херсонської області від 11 грудня 2017 року, так і ухвали апеляційного суду Херсонської області від області від 22 червня 2016 року про поновлення строку, на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкриття апеляційного провадження у цій справі.

Аргументи ОСОБА_1 щодо неналежного розгляду справи суддями апеляційного суду Херсонського суду Воронцовою Л. П. та Полікарповою О. М. колегія суддів відхиляє, оскільки доводи касаційної скарги про упередженість суддів та наявність підстав для їх відводу є необґрунтованими з огляду на відсутність у касаційній скарзі посилання на факти, які б свідчили про наявність передбачених у статті 36 ЦПК України підстав для відводу судді. Та обставина, що судді Воронцова Л. П. та Полікарпова О. М. входили до складу колегії суддів при розгляді іншої справи за участю тих самих сторін, не є підставою для їх відводу під час розгляду цієї справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що апеляційний суд вирішив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржена постанова апеляційного суду та ухвала про поновлення строку на апеляційне оскарження скасуванню з передачею справи для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 22 червня 2016 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 11 грудня 2017 року скасувати.Передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції ухвала апеляційного суду Херсонської області від 22 червня 2016 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 11 грудня 2017 року втрачають законну силу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук