Постанова

Іменем України

07 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 2-9214/05

провадження № 61-18404св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

особа, яка подала касаційну скаргу, - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на рішення Апеляційного суду Херсонської області від 16 жовтня 2013 року у складі колегії суддів: Полікарпової О. М., Базіль Л. В., Прокопчук Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення спільної часткової власності на квартиру.

Позовна заява мотивована тим, що згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 23 червня 1994 року квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їй у рівних частках, по 1/4 частині кожному.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, після смерті якого відкрилася спадщина, яку фактично прийняли його дружина ОСОБА_2 та діти: ОСОБА_1 і ОСОБА_3 .

Вказувала, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовились від своїх часток у праві спільної часткової власності на квартиру на її користь, а тому ОСОБА_1 просила суд припинити право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 та визнати за нею право особистої власності на це майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 17 липня 2005 року у складі судді Литвиненка О. А. позов ОСОБА_1 задоволено.

Припинено спільну часткову власність на квартиру АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право особистої власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі відмовилися від своїх часток у спірній квартирі на користь позивача, що є підставою для визнання за останньою права особистої власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 16 жовтня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 17 липня 2005 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що спірна квартира відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 23 червня 1994 року належить на праві часткової власності ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у рівних частках, по 1/4 частині кожному. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, спадщину після смерті якого, як стверджують сторони, фактично прийняли його дружина ОСОБА_2 та діти ОСОБА_1 і ОСОБА_3 .

З урахуванням вказаного підстав, визначених у статті 365 ЦК України, для припинення права власності відповідачів немає. Крім того, наявні в матеріалах справи заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відмову від своїх часток у праві власності на спірну квартиру не є достовірними доказами, оскільки підписи на цих заявах не завірені і судом не з`ясовано, ким вони виготовлені. Докази того, що відповідачі були належним чином обізнані про наявність цього спору в матеріалах справи також відсутні.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 28 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю«Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп»), посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції .

Підставою касаційного оскарження є порушення судом норм процесуального права, оскільки суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки заявника, що не був залучений до участі у справі (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру, яка перебуває у заставі товариства, суд апеляційної інстанції не врахував, що ухвалення рішення, яке стосується іпотечного майна, у будь-якому випадку стосується прав та обов`язків іпотекодержателя, оскільки безумовно впливає на його можливість звернути стягнення на іпотечне майно.

Так, рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 17 липня 2005 року за ОСОБА_1 було визнано право особистої власності на квартиру АДРЕСА_1 .

18 квітня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (далі - ВАТ «КБ «Надра») і ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання останньою зобов`язань за договором кредитної лінії від 17 квітня 2007 року було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маршаловою Л. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1505, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності відповідно до рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 17 липня 2005 року.

На підставі договору від 21 липня 2020 року публічне акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра»), яке є правонаступником ВАТ «КБ «Надра», відступило ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» право вимоги за договором іпотеки від 18 квітня 2007 року, предметом іпотеки за яким є спірна квартира АДРЕСА_1 .

Таким чином, скасування апеляційним судом рішення суду на підставі якого в іпотекодавця виникло право власності на заставне майно призводить до порушення прав іпотекодержателя. З урахуванням вказаного незалучення іпотекодержателя до участі у справі, яка стосується іпотечного майна, є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 23 червня 1994 року квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їй у рівних частках, по 1/4 частині кожному.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщину, яку фактично прийняли його дружина ОСОБА_2 та діти ОСОБА_1 і ОСОБА_3 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим та підстав для його скасування немає.

Частинами першою, другою і четвертою статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до частин першої, другої, шостої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

У частині першій статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно зі статтею 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що завдана внаслідок такого припинення шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 02 липня 2014 року у справі № 6-68цс12 та від 24 лютого 2016 року у справі № 6-2784цс15.

Аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 зроблено висновок про те, що відсутність у статті 365 ЦК України конструкції «за наявності одночасно» свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності.

Вказані судові рішення свідчать про єдність практики застосування положень статті 365 ЦК України. Виходячи із встановлених у справі обставин, з врахуванням при вирішенні спору інтересів усіх співвласників, суд вирішує питання щодо наявності або відсутності підстав вважати, що припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду завдасть істотної шкоди інтересам співвласника.

З урахуванням вказаного, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність визначених у статті 365 ЦК України підстав для припинення права власності відповідачів на частку у спірній квартирі, крім того, таке припинення права спільної часткової власності завдасть істотної шкоди їх інтересам.

Разом з тим, колегія суддів констатує, що скасування апеляційним судом рішення суду, на підставі якого в іпотекодавця ( ОСОБА_1 ) виникло право власності на заставне майно, може призводити до порушення прав ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» як іпотекодержателя, права якого виникли на підставі договору про відступлення прав вимоги від 21 липня 2020 року, укладеного між ПАТ КБ «Надра», яке є правонаступником ВАТ «КБ «Надра», і ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», згідно з яким до останнього перейшло право вимоги за договором іпотеки від 18 квітня 2007 року.

Однак, колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції немає з огляду на наступне.

Твердження заявника, що, скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки заявника, що не був залучений до участі у справі є безпідставними, оскільки апеляційний суд був позбавлений процесуальної можливості залучати нових учасників справи, оскільки по суті справа вирішується судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності і обґрунтованості ухваленого судом першої інстанції рішення.

При цьому відповідно до положень статті 11 ЦПК України 2004 року (тут і надалі - в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини другої статті 119 ЦПК України 2004 року).

Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, якими можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 30 ЦПК України 2004 року).

Системний аналіз статей 33 119 ЦПК України 2004 року свідчить про те, що саме на позивача покладено обов`язок визначити належний склад відповідачів у справі.

При цьому суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів.

Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Колегія суддів звертає увагу, що на час розгляду справи судом першої інстанції та ухвалення у 2005 році рішення про задоволення вимог ОСОБА_1 , підстав для залучення до участі у справі ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» або ВАТ «КБ «Надра» не було, оскільки договір іпотеки, предметом якого є спірна квартира, був укладений у 2007 році, тобто з цього часу у ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого у 2020 році стало ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», виникли права іпотекодержателя щодо спірного майна.

У касаційній скарзі ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» просить скасувати рішення апеляційного суду і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Однак, з урахуванням вказаного, колегія суддів вважає, що скасування оскаржуваного судового рішення та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, за відсутності у останнього процесуальної можливості вирішувати питання про залучення співвідповідача, не призведе до відновлення порушених прав іпотекодержателя, оскільки відповідно до пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції, встановивши, що суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, повинен скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому, підстав для виходу за межі доводів касаційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, визначених у частині третій статті 400 ЦПК України, немає.

Крім того, колегія суддів враховує, що ОСОБА_3 як співвласник спірної квартири має право на відновлення свого суб`єктивного речового права на це майно, а тому твердження, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції нею було подано з метою ухилення від виконання умов іпотечного договору є припущенням заявника, тому не може бути врахована Верховним Судом як підстава для скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що скасування оскаржуваного рішення апеляційного суду не призведе до відновлення порушених прав ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» як іпотекодержателя.

Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У касаційній скарзі ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» вказує, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 пред`явили до нього та ОСОБА_1 позов про визнання недійсним договору іпотеки. Колегія суддів вважає, що саме в межах цього судового спору, іпотекодержатель з урахуванням правового висновку, висловленого Верховним Судом у постанові від 09 грудня 2020 року у справі № 715/32/18, має можливість захистити свої права як добросовісного іпотекодержателя. Крім того, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» не позбавлено права пред`явити до ПАТ «КБ «Надра» позов про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги й застосування наслідків недійсного правочину.

Таким чином, доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 402 403 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Херсонської області від 16 жовтня 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович