Постанова

Іменем України

31 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 2-9881/02

провадження № 61-8539св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.

учасники справи:

суб`єкт звернення - головний державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Чорний Артем Володимирович,

боржник у виконавчому провадженні - ОСОБА_1 ,

стягувач - ОСОБА_2 ,

заінтересовані особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу адвоката Босої Оксани Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2020 року у складі судді Рубіжного С. О. та постанову Харківського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог подання

У вересні 2020 року державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - державний виконавець) звернувся до суду з поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами в порядку статті 443 ЦПК України.

Подання мотивував тим, що на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист, виданий Жовтневим районним судом м. Харкова 18 листопада 2002 року, про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 30 жовтня 2002 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до статей 3, 18, 24 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент прийняття рішення) 18 травня 2007 року державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 42199665.

У ході примусового виконання рішення державний виконавець отримав відповіді на його запити до Державної фіскальної служби України, Пенсійного Фонду України, Міністерства внутрішніх справ України про відсутність у боржника доходів, відсутність рахунків у банківських установах, відсутність пенсійного забезпечення, відсутність відомостей про роботу на підставі трудових та цивільно-правових договорів, відсутність реєстрації за ним транспортних засобів.

На 01 вересня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 по аліментах становить 172 571,98 грн.

З метою з`ясування відомостей про наявність у боржника нерухомості державний виконавець направив запит до Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації».

За відомостями цієї установи квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 05 вересня 1995 року № 6-95-37155).

За повідомленням Комунального підприємства «Жилкомсервіс» від 29 червня 2017 року неповнолітні особи за адресою: АДРЕСА_2 , не зареєстровані.

З огляду на частину першу статті 443 ЦПК України державний виконавець просив суд визначити, що 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності боржнику ОСОБА_1 , зареєстрованому за цією адресою.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Жовтневий районний суд м. Харкова ухвалою від 02 жовтня 2020 року подання державного виконавця задовольнив частково.

Визначив частку майна боржника - ОСОБА_1 у спільному майні, а саме: квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05 вересня 1995 року, реєстраційний номер 6-95-37155 , як 1/3 частку.

У задоволенні решти подання відмовив.

Місцевий суд свій висновок мотивував доведеністю належності спірного майна на праві спільної сумісної власності боржнику та відсутністю іншого майна, на яке можна звернути стягнення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

На рішення місцевого суду адвокат Павленко В. О. в інтересах ОСОБА_3 та адвокат Балаклицький В. В. в інтересах ОСОБА_1 подали апеляційні скарги.

Харківський апеляційний суд постановою від 14 квітня 2021 року апеляційні скарги адвоката Павленка В. О. в інтересах ОСОБА_3 та адвоката Балаклицького В. В. в інтересах ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2020 року - залишив без змін.

Постанову суд апеляційної інстанції мотивував відповідністю Закону України «Про виконавче провадження» та статті 443 ЦПК України дій державного виконавця, спрямованих на виконання рішення суду, в тому числі шляхом звернення до суду з поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду, адвокат Боса О. О. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні подання державного виконавця.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою від 01 липня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.

Справа надійшла до Верховного Суду 21 липня 2021 року.

Ухвалою від 27 липня 2022 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу адвокат Боса О. О. в інтересах ОСОБА_1 мотивує тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на відсутність у державного виконавця повноважень на звернення до суду із цим поданням.

Всупереч вимог законодавства державний виконавець не здійснив всіх необхідних виконавчих дій для з`ясування наявності рухомого майна та коштів у боржника на покриття суми боргу, що унеможливлює звернення стягнення та об`єкт нерухомого майна, яке може бути застосоване в останню чергу, виходячи з положень статті 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Суди попередніх інстанцій вийшли за межі заявлених у поданні державного виконавця вимог, оскільки встановили факти, що мають юридичне значення.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Водночас рішення суду про встановлення юридичного факту належності правовстановлюючого документа, а саме свідоцтва про право власності боржнику ОСОБА_1 , у матеріалах справи відсутнє, що ставить під сумнів належність правовстановлюючого документа саме ОСОБА_1 .

Суди не врахували, що квартира АДРЕСА_1 є єдиним місцем проживання боржника ОСОБА_1 , тому в разі звернення стягнення на його частку квартири він підлягатиме виселенню.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що у провадженні Жовтневого районного суду м. Харкова перебувала цивільна справа № 2-9881/02 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

На примусовому виконанні перебуває виконавчий лист, виданий 18 листопада 2002 року Жовтневим районним судом м. Харкова про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 30 жовтня 2002 року і до досягнення дитиною повноліття, виконавче провадження № 42199665.

У процесі примусового виконання рішення державний виконавець встановив, що згідно з відповіддю Державної фіскальної служби України боржник доходу не отримує, рахунки у банківських установах відсутні.

За повідомленням Пенсійного Фонду України боржник пенсію не отримує, на підставі трудових та цивільно-правових договорів не працює.

За даними Міністерства внутрішніх справ України за боржником транспортні засоби не зареєстровані.

На підставі відповіді Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» встановлено, що ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 .

Квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності зареєстрована за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та боржником ОСОБА_1 (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 05 вересня 1995 року № 6-95-37155, видане Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду).

За інформацією, наданою Комунальним підприємством «Жилкомсервіс» від 29 червня 2017 року, за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_3 , наймач; ОСОБА_1 - син, ОСОБА_4 - син.

Боржник ОСОБА_1 добровільно рішення суду не виконує, відсутнє інше майно, за рахунок якого можливо провести виконання судового рішення, окрім нерухомого майна, яке є спільною сумісною власністю з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З огляду на частину третью статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно із статтею 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11(провадження № 14-31цс21) дійшла висновку, що стаття 443 ЦПК України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право.

Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний.

Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким позовом в порядку позовного провадження.

В аспекті гарантування на конституційному рівні права кожного на судовий захист та забезпечення державою виконання судового рішення відсутність у виконавця окремо визначеного повноваження звертатися до суду із позовною заявою про оспорення фраудаторного правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору, не повинна перешкоджати реалізації права цього кредитора на виконання судового рішення.

Покладення тягаря щодо повернення майна боржника (спонукання до оспорення фраудаторного правочину, тобто ініціювання наступних судових процесів) на кредитора, який уже виграв попередній судовий процес щодо стягнення суми боргу і правомірно очікує від Держави вчинення усіх можливих дій на забезпечення виконання судового рішення компетентними органами, нівелює сутність конституційного права кредитора на судовий захист та суперечить положенням статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України.

Обов`язок ініціювання будь-якого наступного судового процесу з метою виконання попереднього судового рішення Законом України «Про виконавче провадження» покладено на компетентні органи, уповноважені Державою на забезпечення виконання судових рішень, а не на кредитора, який правомірно очікує від Держави належного виконання остаточного судового рішення про стягнення боргу.

Повноваження виконавця на звернення з позовною заявою про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, в порядку позовного провадження є повноваженням звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті 4, частина четверта статті 42 ЦПК України), в тому числі за позовом про визнання недійсним правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна (оспорення фраудаторного правочину).

Спір про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є спором між боржником і іншими співвласниками майна. Після відкриття провадження за позовною заявою виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, боржник набуває статусу позивача (абзац перший частини п`ятої статті 56 ЦПК України).

В разі якщо наявний спір щодо визначення частки боржника у спільному майні, звернення виконавця до суду завжди за своєю суттю має характер позовної заяви (незалежно від її назви), оскільки вона звернена до суду з метою вирішення матеріального спору.

При цьому позовна заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України.

В останньому випадку суд має або закрити провадження (якщо порушені правила про юрисдикцію спору - див. пункт 73 цієї постанови), або залишити заяву (подання) без розгляду (якщо правила про юрисдикцію спору не порушені - див. пункти 74, 75 цієї постанови)».

У справі, що переглядається, приватний виконавець звернувся до суду із поданням про визначення частки майна боржника та звернення стягнення на майно боржника, яким, на думку заявника, боржник володіє спільно з іншими особами: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Із справи відомо, що одна із співвласників - ОСОБА_3 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, яким подання державного виконавця задоволено та визначено частку майна боржника, оскаржила його в апеляційному порядку (т. 1 а. с. 85-87).

За таких обставин колегія суддів вважає, що у цій справі наявний спір про право.

А отже, такий спір, з огляду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11(провадження № 14-31цс21) вирішується в позовному провадженні, а не в межах справи, в якій вирішено інший спір між боржником і стягувачем, тобто не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21), колегія суддів вважає, що судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, судові рішення скасувати, подання приватного виконавця залишити без розгляду.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Босої Оксани Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року скасувати, подання головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харкова) Чорного Артема Володимировича про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , залишити без розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк