ПОСТАНОВА
Іменем України
16 квітня 2020 року
Київ
справа №2-а/1970/3807/12
адміністративне провадження №К/9901/38580/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (по м. Люботин та Харківському району Харківської області) реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції в Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі суддів Курильця А.Р., Кушнерика М.П., Мікули О.І. від 13.09.2017,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2012 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління Держкомзему у Харківській області (в подальшому заміненого на належного відповідача - міськрайонне управління Держкомзему у місті Люботин і Харківському районі Харківської області, а потім, в порядку процесуального правонаступництва, на Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (по м. Люботин та Харківському району Харківської області) реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції в Харківській області; далі - Відділ державної реєстрації, відповідач), у якому просила: зобов`язати Відділ Державної реєстрації зареєструвати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,15 га по АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.04.2012 у справі №1915/6447/2012 в порядку спадкування за законом після померлого 30.12.2007 ОСОБА_2 та видати Державний акт на право власності на земельну ділянку (далі - спірна земельна ділянка).
2. В обґрунтуванні позову зазначалось, що право власності на спірну земельну ділянку визнано за позивачкою у судовому порядку, а тому таке підлягає державній реєстрації, з приводу чого ОСОБА_1 подала заяву, яка, однак не була вирішена у встановленому законом порядку і це зумовило порушення її прав, як власника вищевказаного нерухомого майна.
3. Позивач наголошувала на тому, що нею були подані усі необхідні, як вона вважає, документи для проведення державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, у зв`язку з чим перешкод для здійснення такої реєстрації не було і це свідчить про протиправну бездіяльність, допущену органом реєстрації.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.04.2013 позов задоволено та зобов`язано Відділ державної реєстрації зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на спірну земельну ділянку та видати відповідний витяг з Державного реєстру прав.
5. Приймаючи таку постанову, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні підстави, визначені Законом України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за позивачем на спірну земельну ділянку, оскільки наявність у неї такого права підтверджено у судовому порядку.
6. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2015, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.03.2017, постанову суду першої інстанції скасовано, а позов задоволено частково. Зобов`язано відповідача розглянути та прийняти рішення щодо реєстрації за ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку та видати відповідний витяг з Державного реєстру прав.
7. В подальшому, ОСОБА_3 , який не брав участі у справі, звернувся до апеляційного суду із заявою про перегляд прийнятої ним постанови від 30.03.2015 за нововиявленими обставинами, у зв`язку з тим, що рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27.04.2012, відповідно до якого за ОСОБА_1 визнано право власності на спірну земельну ділянку, скасовано рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 23.06.2015, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.01.2016. Відповідно до вищевказаних судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 (друга спадкоємець), треті особи: Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, Безлюдівська селищна рада про визнання права власності на спадкове майно.
8. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 заяву ОСОБА_3 задоволено. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2015 скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу Державної реєстрації про зобов`язання вчинити певні дії.
9. Свої висновки колегія суддів мотивувала тим, що скасування рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.04.2012 у справі №1915/6447/2012 вплинуло б на результат розгляду цієї адміністративної справи Львівським апеляційним адміністративним судом, оскільки вищевказане рішення стало підставою для прийняття постанови від 30.03.2015, а тому така обставина є нововиявленою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. Не погоджуючись з такою постановою апеляційного суду, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
12. Постановою державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18.07.2011 щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з підстав відсутності у неї оригіналу правовстановлюючого документу на підтвердження права власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку.
13. ОСОБА_1 звернулась з позовною заявою до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_4 (друга спадкоємець), треті особи: Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, Безлюдівська селищна рада про визнання права власності на спадкове майно.
14. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.04.2012 у справі №1915/6447/2012 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за нею право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, що розташована в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Дане судове рішення вступило в законну силу.
15. 06.07.2012 ОСОБА_1 звернулась до Харківської районної державної адміністрації Харківської області із зверненням щодо оформлення права власності на вказану земельну ділянку.
16. Листом Харківської районної державної адміністрації Харківської області №О-656/05-11 від 02.08.2012 позивачці роз`яснено, що, зокрема, в разі відсутності оригіналу державного акту на право власності на земельну ділянку та встановлення наявності права власності на земельну ділянку в судовому порядку їй необхідно звернутись Територіального органу Держкомзему за місцем знаходження земельної ділянки для отримання державного акту на право власності.
17. В подальшому, позивачка звернулась до Головного управління Держкомзему у Харківській області щодо реєстрації права власності на спірну земельну ділянку.
18. Головне управління Держкомзему у харківській області своїм листом №13-14-37/8933/0/2-12 від 20.09.2012 повідомило позивачку, що згідно з інформацією, наданою Міськрайонним управлінням Держкомзему у місті Люботин і Харківському районі Харківської області правовстановлюючі документи на право власності або користування на земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_2 в міськрайонному управлінні не обліковуються. Інформація щодо розроблення землевпорядної документації на ім`я ОСОБА_2 в Міськрайонному управлінні відсутня. Одночасно Головне управління Держкомзему у Харківській області для отримання більш детальної інформації рекомендувало позивачці звернутись безпосередньо до Міськрайонного управління Держкомзему у місті Люботин і Харківському районі Харківської області.
19. Водночас, відповідно до рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 23.06.2015, залишеного без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.01.2016, скасовано рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.04.2012 у справі №1915/6447/2012 та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 (друга спадкоємець), треті особи: Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, Безлюдівська селищна рада про визнання права власності на спадкове майно.
20. Розглядаючи вищевказану цивільну справу, суди встановили, що відповідно до посвідченого приватним нотаріусом Десятниченко О .В . договору купівлі - продажу земельної ділянки від 14.12.2013, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , останній став власником спірної земельної ділянки. Право власності на вказану земельну ділянку ним зареєстровано у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з цього Реєстру про реєстрацію права власності від 14.12.2013.
21. Саме як власник спірної земельної ділянки, ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень, ухвалених у справі №2-а/1970/3807/12, яка розглядається Верховним Судом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
22. У касаційній скарзі наводяться аргументи про те, що вказані ОСОБА_3 обставини не є нововиявленими у розумінні норм процесуального закону, а відтак не давали підстави для перегляду постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2015.
23. Окрім цього, скаржник зазначає, що заявник пропустив строк на звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, у зв`язку з чим суд, в силу вимог частини першої статті 247 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) у редакції, чинній станом на день подання заяви ОСОБА_3 , повинен був відмовити у відкритті провадження, однак, всупереч приписів процесуального закону, цього не зробив.
24. Посилається ОСОБА_1 й на те, що заява ОСОБА_3 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами була розглянута неповноважним судом, оскільки така, на думку скаржника, подана не до того адміністративного суду, який ухвалив судове рішення по суті.
25. У поданих ОСОБА_3 запереченнях останній наполягає на тому, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суд від 13.09.2017 прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені у касаційній скарзі аргументи висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. У відповідності до частини першої, пункту 4 частини другої статті 245 КАС України в редакції, чинній станом на день подання ОСОБА_3 заяви про перегляд за нововиявленими обставинами прийнятої у цій справі постанови апеляційного суду, постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, окрім іншого, скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути.
27. Саме з підстав, наведених у пункті 4 частини другої статті 245 КАС України, ОСОБА_3 звернувся до суду апеляційної інстанції з вищевказаною заявою, яка відповідно до відбитку штампу вхідної кореспонденції суду, зареєстрована 11.05.2017.
28. Втім, варто зауважити, що за правилами статті 247 КАС України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом одного місяця після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини. При цьому заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 245 цього Кодексу, може бути подана не пізніше ніж через три роки з дня набрання судовим рішенням законної сили. У разі якщо така заява подана до адміністративного суду після закінчення цього строку, адміністративний суд відмовляє у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, незалежно від поважності причини пропуску цього строку.
29. Водночас, чинна станом на час подання ОСОБА_3 заяви редакція процесуального закону не закріплювала, з якого моменту починається перебіг строків, визначених статтею 247 КАС України.
30. Колегія суддів вважає, що у цій ситуації визначати початок перебігу зазначених строків необхідно залежно від підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, що містяться у статті 245 КАС України.
31. Зокрема, у випадку, встановленому пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України, такий строк необхідно обчислювати починаючи з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, які підлягають перегляду.
32. Разом з тим, частина сьома статті 9 КАС України дозволяє суду в разі відсутності закону, що регулює відповідні відносини, застосовувати закон, що регулює подібні відносини (аналогію закону).
33. Так, у порядку статті 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
34. В свою чергу, за приписами частини першої статті 247 КАС України суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без надання оцінки причинам пропуску строків лише в одному випадку: якщо зазначена заява подана з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 245 КАС України, пізніше ніж через три роки з дня набрання судовим рішенням, що переглядається, законної сили. У цьому разі також не визначається і не дається оцінка нововиявленим обставинам: для відмови у відкритті провадження у справі достатньо встановити, що пройшло три роки з дня набрання законної сили судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву.
35. В усіх інших випадках необхідно застосовувати аналогію закону, а саме: в разі якщо особа, яка подала заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними, суд постановляє ухвалу в порядку статей 107 - 108, частини четвертої статті 189, частини четвертої статті 214 КАС України про залишення заяви без руху і надає строк для звернення до суду з заявою про поновлення строків або для зазначення інших підстав для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений в ухвалі про залишення без руху строк або вказані заявником підстави для поновлення строку звернення про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами будуть визнані неповажними, суддя відмовляє у відкритті провадження за нововиявленими обставинами.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
36. Верховний Суд звертає увагу на те, що рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 23.06.2015 у справі №1915/6447/2012, на яке, як на нововиявлену обставину посилався заявник, набрало законної сили з моменту його проголошення, як це передбачено частиною першою статті 319 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент ухвалення названого судового рішення.
37. Отже, починаючи з 23.06.2015 розпочався відлік місячного строку, встановленого у частині першій статті 247 КАС України, для подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, який, водночас, може бути поновлений за ухвалою суду, в порядку, передбаченому процесуальним законом, в залежності від того, до суду якої інстанції подано заяву.
38. З матеріалів справи вбачається, що заява про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2015 була подана 04.05.2017 відповідно до відбитку поштового штемпеля на конверті й зареєстрована у канцелярії апеляційного суду 11.05.2017.
39. Зважаючи, що у даному випадку відлік строку, встановленого статтею 247 КАС України, розпочався для заявника з 23.06.2015, тобто з моменту проголошення у відкритому судовому засіданні за участю, зокрема, представника Либаня М.П. рішення Апеляційного суду Тернопільської області у справі №1915/6447/2012, колегія суддів констатує очевидний факт пропуску вищевказаного строку, оскільки, як зазначено вище, заява була подана лише 04.05.2017 (майже через два роки з моменту набрання законної сили судовим рішенням, на яке посилався заявник). При цьому, заявник не порушував питання про поновлення строку, встановленого для подання такої заяви.
40. За таких обставин, суд апеляційної інстанції, насамперед, повинен був з`ясувати питання можливості прийняття поданої ОСОБА_3 заяви й, зокрема, перевірити в порядку, встановленому статтею 189 КАС України, наявність чи відсутність поважних підстав для поновлення заявнику строку, встановленого статтею 247 цього ж Кодексу.
41. Слід зауважити, що у справі, яка розглядається, пропуск встановленого процесуальним законом строку є тривалим і становить майже на два роки, а тому перевірка судом наявності чи відсутності поважних підстав для його поновлення особливо гостро постає у світлі принципу правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. п.46 рішення Європейського суду з прав людини (далі - Суд) у справі «Устименко проти України», п.п.51,52 рішення у справі «Рябих проти Росії», п.31 рішення у справі «Марушин проти Росії», п.61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії»).
42. Окрім цього, відстоюючи принцип правової визначеності, як у випадках перегляду судових актів у порядку нагляду (див. рішення Суду у справах "Світлана Науменко проти України", "Трегубенко проти України", "Рябих проти Росії"), так у випадках перегляду справ у зв`язку з нововиявленими обставинами (див. рішення у справах "Праведна проти Росії", "Желтяков проти України", п.п. 42-48), Європейський Суд з прав людини вважає доцільним слідувати тій же логіці, коли цей основоположний принцип підривається за допомогою інших процесуальних механізмів, таких як продовження строку на оскарження.
43. Так, Суд встановив порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі "Пономарьов проти України" з тієї причини, що строк на оскарження був продовжений по завершенню значного періоду часу не для усунення серйозних судових помилок, а лише з метою повторного розгляду та ухвалення нового рішення у справі (п.п. 41-42).
44. В подальшому у пункті 34 рішення від 10.05.2012 року у справі «Безрукови проти Росії», Європейський Суд відмітив, що хоча продовження строку оскарження і проводиться на розсуд національних судів, останні, на думку Суду, повинні визначити, чи виправдовують підстави для подібного продовження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує межі розсуду суду ні в тривалості, ні в підставах для визначеності нових тимчасових строків.
45. У справах щодо України Європейський Суд неодноразово відзначав, що відступи від принципу правової визначеності виправдані лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справи: "Салов проти України", п.93, "Проценко проти України", п.26, "Кравченко проти Росії", п.45). Зокрема, відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення "помилки, що має фундаментальне значення для судової системи" (рішення у справі "Сутяжник" проти Росії", п.38).
46. Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що у даному випадку суд апеляційної інстанції, не перевіривши заяву на відповідність вимогам процесуального закону стосовно дотримання заявником строку, встановленого для її подання, а також не надавши оцінку поважності причин пропуску цього строку, якщо такі є, і не з`ясувавши питання можливості його поновлення, передчасно розглянув таку заяву по суті та здійснив перегляд справи з урахування вказаних у заяві обставин, які ОСОБА_3 вважає нововиявленими.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
47. За правилами пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
48. Своєю чергою, за змістом частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
49. Оскільки судом апеляційної інстанції питання поновлення строку для подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не вирішувалось, а також не з`ясовувались причини пропуску цього строку з наданням їм належної оцінки і перевіркою доказами, що, в силу положень статті 341 КАС України, виходить за межі повноважень Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваного судового рішення й направлення справи на новий розгляд до апеляційного суду.
50. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-IX,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді: Я.О. Берназюк
І.В. Желєзний