№ 2-а-1/11 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 2-а-1/11

провадження № К/9901/12064/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області про стягнення недоплаченого грошового утримання судді та компенсації за його несвоєчасну виплату, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року (судді Охрімчук І.Г., Мацький Є.М., Капустинський М.М.),

Суть спору та встановлені фактичні обставини справи.

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління державної судової адміністрації України в Хмельницькій області (далі - ТУ ДСА), у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути на його користь за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» 38867,26 грн недоплаченого щомісячного грошового утримання судді, 146923,42 грн компенсації за його несвоєчасну виплату, а всього - 185790,68 грн.

2. Позовні вимоги пояснив тим, що з грудня 2004 року йому було призначено та виплачувалося щомісячне грошове утримання судді.

3. Згідно з постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року (залишеною без зміни ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року) ТУ ДСА зобов`язане нарахувати та виплатити йому недоплачену заробітну плату судді за період з 01 червня по 31 грудня 2005 року з урахуванням надбавки до посадового окладу в розмірі 10% за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, окрім самої надбавки, виплату якої було присуджено постановою Красилівського районного Хмельницької області суду від 9 листопада 2011 року у справі №2-а-2652/11.

4. На виконання цього судового рішення, з урахуванням постановлених в порядку судового контролю за виконанням цього судового рішення двох ухвал Вінницького окружного адміністративного суду від 16 січня 2017 року та від 18 липня 2017 року, відповідач донарахував позивачу 574,85 грн недоплаченої за період з червня по грудень 2005 року заробітної плати судді, яку, з урахуванням утриманих податків та зборів, у кінці 2017 року йому виплатили. Оскільки із цієї суми відповідач не нараховував та не виплатив позивачу щомісячного грошового утримання, останній звернувся до суду про його стягнення (в сумі 459,88 грн тобто у розмірі 80% від 574,85 грн (недоплаченої заробітної плати).

5. Посилаючись на положення Закону України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III) позивач просив стягнути на його користь 2242,83 грн компенсації, переконуючи, що ці кошти внаслідок інфляції знецінилися і розмір такої компенсації становитиме саме 2242,83 грн., з урахуванням того, що індекс інфляції за період з січня 2006 року по грудень 2017 року включно становить 4.877.

6. Згідно з постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року (залишеною без зміни ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року) відповідач зобов`язаний перерахувати та виплатити позивачу надбавку за вислугу років із урахуванням премій за період з січня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 30 січня 2009 року та з урахуванням надбавки до посадового окладу в розмірі 10% за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01 січня 2006 року по 30 січня 2009 року. На виконання цього судового рішення відповідач нарахував ОСОБА_1 3795,14 грн недоплаченої заробітної плати, яку з урахуванням податків та зборів, було виплачено 12 грудня 2016 року.

7. Позаяк з цієї суми відповідач не нарахував та, відповідно, не виплатив позивачу щомісячного грошового утримання судді, розмір якого становить 3187,91 грн (84 % від 3795,14 грн), він просить стягнути ці кошти у судовому порядку. Враховуючи те, що за цей час кошти внаслідок інфляції знецінились, позивач просив стягнути з відповідача 12008,85 грн компенсації, зазначивши, що за період з січня 2009 року по грудень 2017 року індекс інфляції склав 3.767.

8. Окрім того, позивач зауважив, що при нарахуванні щомісячного грошового утримання судді за період з травня 2006 року по грудень 2008 року включно відповідач не врахував таких складових заробітної плати як премії до свят, додаткові посадові оклади, допомогу на оздоровлення, із яких як складових заробітної плати також утримував податки та збори. За розрахунками позивача, недоплата щомісячного грошового утримання судді за цей період склала 35219,47 грн, а розмір компенсації від знецінення цієї суми, з урахуванням індексу інфляції за період з січня 2009 року по грудень 2017 року у 3.767, становить 132671,74 грн.

9. Для стягнення усіх цих коштів позивач звернувся з цим позовом до суду.

10. У справі встановлено, що з січня 1993 року по січень 2009 року позивач працював суддею Хмельницького міського (міськрайонного) суду Хмельницької області, а з 02 лютого 2009 року по 03 жовтня 2016 року - суддею Апеляційного суду Хмельницької області.

11. Постановою Верховної Ради України від 11 грудня 2009 року ОСОБА_1 звільнено з посади судді Хмельницького міськрайонного суду у зв`язку з обранням суддею Апеляційного суду Хмельницької області та наказом голови Хмельницького міськрайонного суду від 30 січня 2009 року з 30 січня 2009 року було звільнено з посади судді, а ТУ ДСА зобов`язано провести з ним розрахунок при звільненні.

12. Постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року у зв`язку із поданням заяви про відставку ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Апеляційного суду Хмельницької області у відставку та наказом голови Апеляційного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2016 року №33/05-03/ відраховано зі штату Апеляційного суду Хмельницької області з 03 жовтня 2016 року.

13. Суд апеляційної інстанції констатував, що з урахуванням рішення Ярмолинецького райсуду від 24 лютого 2010 року позивачу (на підставі наказу відповідача) з грудня 2004 року призначено та виплачувалося щомісячне грошове утримання судді.

14. Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 14 березня 2016 року (залишеною без зміни ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року) зобов`язав ТУ ДСА нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену заробітну плату судді за період з 01 червня по 31 грудня 2005 року з урахуванням надбавки до посадового окладу в розмірі 10 % за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, окрім самої надбавки, виплату якої було присуджено постановою Красилівського районного суду Хмельницької області від 9 листопада 2011 року у справі № 2-а-2652/11.

15. На цій підставі відповідач нарахував ОСОБА_1 574,85 грн недоплаченої за період з червня по грудень 2005 року заробітної плати судді, яку з урахуванням утриманих податків та зборів, виплатили в кінці 2017 року.

16. Далі суд апеляційної інстанції зазначив, що Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 09 червня 2016 року (залишеною без зміни ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року) зобов`язав відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років із урахуванням премій за період з січня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 30 січня 2009 року та з урахуванням надбавки до посадового окладу в розмірі 10 % за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01 січня 2006 року по 30 січня 2009 року. На виконання цього судового рішення відповідач донарахував позивачу 3795,14 грн недоплаченої заробітної плати, яку з урахуванням податків та зборів виплатили 12 грудня 2016 року.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

17. Ярмолинецький районний суд Хмельницької області рішенням від 26 грудня 2018 року позов задовольнив. Стягнув з ТУ ДСА за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» на користь позивача 38867,26 грн недоплаченого щомісячного грошового утримання судді, 146923,42 грн компенсації за його несвоєчасну виплату, а всього 185790,68 грн.

18. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 02 квітня 2019 року скасував рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 26 грудня 2018 року та ухвалив нову постанову, якою зобов`язав ТУ ДСА нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове утримання судді за травень, червень, липень, грудень 2006 року, за липень, серпень, вересень, листопад 2007 року, за травень, червень, липень, вересень, листопад, грудень 2008 року, з урахуванням висновків суду викладених у цій постанові. У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

19. Якщо слідувати постанові суду апеляційної інстанції, висновки стосувалися нарахування і виплати грошового утримання судді з урахуванням доплат, які ТУ ДСА виплатила позивачу на виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року (відповідно до оскарженої постанови апеляційного суду, позаяк із нарахованої та виплаченої позивачу на підставі згаданого судового рішення заробітної плати не було нараховано та виплачено щомісячне грошове утримання, воно підлягає нарахуванню та виплаті у розмірі 80 % (від 574,85 грн, донарахованих на підставі постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року) та постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року (за текстом оскарженої постанови апеляційного суду, останній зауважив, що позаяк із нарахованої та виплаченої позивачу (на підставі згаданого судового рішення) заробітної плати не було нараховано та виплачено щомісячного грошового утримання, воно підлягає нарахуванню та виплаті у судовому порядку у розмірі 84% від донарахованої йому заробітної плати на підставі цього судового рішення (3795,14 грн).

20. Далі суд апеляційної інстанції, з покликанням на положення статей 43, 44 Закону України від 15.12.1992 № 2862-XII «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ), Указу Президента України від 10.07.1995 № 584 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (за якою було передбачено, що судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, одержують заробітну плату та щомісячне грошове утримання у розмірі 100 відсотків передбаченого законом щомісячного довічного грошового утримання), статті 2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці», положень Інструкції зі статистики заробітної плати (затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року № 114/8713), а також пункту 4.9 Розділу 4 чинного на час існування спірних правовідносин Положення про порядок призначення та виплати щомісячного грошового утримання суддям та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці (затверджене наказом ДСА України № 94 від 25.08.2005), констатував (у цій справі), що відповідач нараховував та виплачував позивачу грошове утримання судді за травень, червень, липень, грудень 2006 року, за липень, серпень, вересень, листопад 2007 року, за травень, червень, липень, вересень, листопад, грудень 2008 року у меншому розмірі, ніж це було передбачено та в подальшому підтверджено рішеннями судів про донарахування заробітної плати, яка, відповідно, є підставою для збільшення грошового утримання за цей період.

21. Водночас апеляційний суд зауважив, що не погоджується з підходом суду першої інстанції, яким той керувався, стягнувши на користь позивача недоотримані за вказані вище періоди кошти (грошове утримання). Зокрема апеляційний суд зауважив, що суму, яку просить стягнути позивач у цій справі, і яку суд першої інстанції таки стягнув, ґрунтується на його (позивача) розрахунку (який детально відтворено у постанові суду апеляційної інстанції). Не погоджуючись із таким способом захисту прав, суд апеляційної інстанції, після того як навів свої міркування з цього приводу, резюмував, що для вирішення питання про стягнення коштів на користь позивача відсутні відповідні елементи для визначення їх розміру з урахування положень законодавства. Такі елементи, за текстом постанови, можуть бути визначені органом, що безпосередньо мав нараховувати та виплачувати грошове утримання судді. Суд апеляційної інстанцій такої можливості не має, звідси зроблено висновок про необхідність ухвалити рішення про захист порушеного права позивача шляхом визнання дій відповідача щодо не нарахування та недоплати позивачу грошового утримання судді протиправними та зобов`язання відповідача нарахувати, доплатити позивачу грошове утримання за визначний ним період з урахуванням положень законодавства, що діяло на той час.

22. Стосовно вимог про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату грошового утримання суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, зазначив, що ці вимоги передчасні, оскільки наразі відсутні точні суми грошового утримання позивача як судді, які відповідач повинен виплатити позивачу.

23. Додав також, що необхідною складовою для визначення розміру такої компенсації є індекс інфляції в період невиплати доходу, який можливо розрахувати лише після визначення кінцевої дати періоду заборгованості. Такі відомості будуть визначені після нарахування та виплати відповідачем грошового утримання, про яке йдеться у цій справі.

24. У цьому зв`язку суд апеляційної інстанції зазначив, що його позиція відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2018 року (справа № 522/535/17), згідно з якою відповідно до статті 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати грошового утримання буде порушене відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

25. Врешті суд апеляційної інстанції зазначив, що 15.06.2017 наказом керівника апарату суду за поданням судді Баськова М. М., його помічником (судді) призначено Латюка В. П., який є рідним сином позивача ОСОБА_1 . Тому, на думку апеляційного суду, головуючий суддя Баськов М. М. не міг брати участі у розгляді справи батька свого помічника та відповідно до статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України мав би заявити самовідвід, проте не зробив цього. Суд апеляційної інстанції заначив, що ця обставина не впливає на правильність прийняття цієї постанови, за текстом якої суд апеляційної інстанції повністю скасовує рішення суду першої інстанції та приймає нове рішення по суті спору.

Касаційне оскарження.

26. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року та залишити в силі рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 26 грудня 2018 року.

27. У касаційні скарзі позивач зазначив, що висновки апеляційного суду по суті спору є суперечливими і незрозумілими. Зокрема зауважив, що констатувавши факт необхідності донарахувати грошове утримання судді з урахуванням сум, які позивачу виплатили на підставі згаданих судових рішень Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року та Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року суд апеляційної інстанції, у підсумку, відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині.

28. Позивач зазначив також, що суд апеляційної інстанції неправильно з`ясував предмет спору і підстави позовних вимог, внаслідок чого ототожнив позовні вимоги про стягнення щомісячного грошового утримання на підставі згаданих судових рішень та за певні періоди (травень-липень, грудень 2006 року, липень-вересень, листопад 2007 року, травень-липень, вересень, листопад, грудень 2008 року).

29. На думку позивача, обраний апеляційним судом спосіб захисту його прав є невиправданими і безпідставним, адже жодним чином не сприяє їх поновленню.

30. Стосовно компенсації, то висновки апеляційного суду в цій частині, на думку позивача, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та хибному і вибірковому трактуванні та застосуванні правозастосовних висновків Верховного Суду.

Джерела права та правова оцінка Верховного Суду.

31. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

32. Згідно з частинами першою, другою статті 341 КАС (тут і далі - в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

33. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

34. Відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2862-ХІІ (який діяв (у відповідній редакції) у період, за який позивач просить стягнути грошове утримання судді) судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного грошового утримання збільшується на 2 відсотки, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.

35. Відповідно до абзацу другого статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 № 584 (чинного до 01.03.2008) з урахуванням змін, внесених згідно з Указом Президента України від 03.03.2006 № 188/2006) судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, одержують заробітну плату та 100 відсотків передбаченого законом щомісячного довічного грошового утримання, належного їм у разі виходу у відставку.

36. Положення аналогічного змісту передбачав пункт 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (діяла до 01.01.2011).

37. Згідно зі статтею 44 Закону № 2862-ХІІ заробітна плата судді складалася з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

38. В обсязі встановлених в цій справі обставин можна зрозуміти, що звернення з цим позовом до суду викликано тим, що позивачу як судді виплачували заробітну плату без урахування усіх її складових, внаслідок чого грошове утримання (судді) він отримав теж у меншому розмірі (позаяк його сума залежить від заробітку).

39. Зі змісту наведених пояснень на обґрунтування позовних вимог (йдеться про стягнення 38867,26 грн недоплаченого щомісячного грошового утримання судді, 146923,42 грн - компенсації за його несвоєчасну виплату, а всього - 185790,68 грн) можна зрозуміти, що в цьому позові поєднано вимоги, які стосуються різних періодів та основуються на відмінних підставах.

40. Зокрема, на підставі згаданих вище судових рішень на користь позивача стягнуто недоотримані кошти, які входили до структури заробітної плати, що, як можна виснувати з постанови апеляційного суду, потягло звернення з вимогами про стягнення грошового утримання та компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ. Зазначивши про постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року (на виконання якої позивачу виплатили 574,85 грн. заборгованості по заробітній платі) та постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року (на підставі якої позивачу виплатили 3795,14 грн заборгованості по заробітній платі) позивач просив стягнути грошове утримання (у розмірі відповідно 80 % та 84 % від стягнених на його користь сум заборгованості по заробітній платі ) в сумі 459,88 грн та 3187,91 грн відповідно, а заодно - компенсацію втрати частини доходів на підставі Закону № 2050-ІІІ в сумі 2242,83 грн (за період січень 2006 року - грудень 2017 року) та 12008,85 грн (за період січень 2009 року - грудень 2017 року).

41. З огляду на зазначене, загальна сума заборгованого позивачу грошового утримання, за його підрахунками, становить: 459,88 грн + 3187,91 грн = 3647,79 грн; компенсація втрати частини доходів на підставі Закону № 2050-ІІІ: 2242,83 грн + 12008,85 грн = 14251,68 грн.

42. Далі, за текстом постанови, позивач виокремив, що з травня 2006 року по грудень 2008 року ТУ ДСА нараховувало та виплачувало йому щомісячне грошове утримання в меншому розмірі, адже не враховувало усіх складових заробітної плати (премії, додаткові види заробітної плати, допомогу на оздоровлення). Загальна сума недоотриманих коштів, згідно з розрахунками позивача, становить 35219,47 грн, які позивач теж просить стягнути в цьому позові, а водночас і компенсацію за знецінення цих коштів, яка, також згідно з розрахунком позивача, становить 132671,74 грн (за період з січня 2009 року по грудень 2017 року).

43. Отож, загальна сума заборгованості по грошовому утриманню, яку просить стягнути позивач становить 38867,26 грн (35219,47 грн (з травня 2006 року по грудень 2008 року) + 3647,79 грн (розрахована на основі сум, стягнених на підставі згаданих судових рішень); загальна сума компенсації, за розрахунком позивача, становить 146923,42 грн (14251,68 грн + 132671,74 грн). Якщо додати обидві суми заборгованостей (38867,26 грн + 146923,42 грн) отримаємо 185790,68 грн, про стягнення яких заявлено позов.

44. Наведене вище колегія суддів з`ясувала на основі пояснень позивача та обставин, які відтворено у тексті постанови апеляційного суду. Водночас, якщо аналізувати підхід суду апеляційної інстанції до вирішення цього спору та наведені ним мотиви, можна зробити висновок, що предмет спору та обумовлений ним предмет доказування залишилися (для цього суду) не встановленими. Іншими словами, суд апеляційної інстанції не з`ясував яку заборгованість (її складові) та не окреслив за який період позивач просив її стягнути, а також які підстави зумовили звернення з цим позовом до суду; суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги про нарахування грошового утримання судді за травень, червень , липень, грудень 2006 року, за липень, серпень, вересень, листопад 2007 року, за травень, червень, липень, вересень, листопад, грудень 2008 року не зазначив які саме (конкретно) види заробітної плати (позивача) і в якій сумі мають бути враховані під час перерахунку/нарахування цього грошового утримання. Відтворення у судовому рішенні розрахунку суми заборгованості, який виконав позивач, не може замінити чи підмінити обставини, які має встановити суд, вирішуючи спір по суті. Понад те, поєднання в постанові суду розрахунків позивача безвідносно до правової оцінки суду спірних відносин і доводів позивача в цій частині створює своєрідний дисонанс у розумінні суті спору та результату його вирішення, що своєю чергою може утруднити його виконання.

45. Понад те, суд апеляційної інстанції не навів мотивів відхилення вимог позивача про стягнення заборгованості з виплати грошового утримання на загальну суму 3647,79 грн, яка виникла внаслідок невиплати складових заробітної плати, що встановлено згаданими судовими рішеннями Вінницького та Хмельницького окружних адміністративних судів.

46. У цьому зв`язку зауважимо, що обставини, про які зазначив апеляційний суд, не корелятивні з висновками цього суду по суті спору і збагнути, що саме з`ясував цей суд, задовольнивши позовні вимоги в той спосіб, який вважав найбільш прийнятним, з тексту постанови не видається можливим. Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив про постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року (на виконання якої позивачу виплатили 574,85 грн недоплаченої за період з червня по грудень 2005 року заробітної плати судді) та про постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року (за якою ОСОБА_1 виплатили надбавку за вислугу років із урахуванням премій за період з січня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 30 січня 2009 року та з урахуванням надбавки до посадового окладу в розмірі 10 % за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01 січня 2006 року по 30 січня 2009 року). Відтак апеляційний суд погодився, що позивач має право на отримання (перерахунок) грошового утримання з урахуванням недоотриманих суд. Водночас, періоди,про які йдеться у згаданих судових рішеннях і висновках суду апеляційної інстанції по суті спору (у резолютивній частині) - не збігаються.

47. Колегія суддів погоджується з тим, що нарахувати та виплатити грошове утримання судді за минулий період повинен відповідач. Водночас без чіткого і однозначного розуміння які саме складові заробітної плати мають бути враховані і за який період захист порушених прав, за яким подано цей позов, не отримає належної реалізації.

48. Щодо компенсації втрати частини доходів, то тут колегія суддів взяла до уваги таке.

49. Стаття 2 Закону №2050-III визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

50. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

51. Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

52. Пунктами 2, 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок №159) передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

53. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

54. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100 (пункт 4 Порядку № 159).

55. Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.

56. Водночас, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

57. Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

58. Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

59. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16, а також у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі №814/1527/17 та від 18 грудня 2018 року у справі № 816/301/16.

60. Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції тільки в частині того, що нарахувати, відтак виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушення термінів їх виплати (так само як і грошове утримання, яке за доводами позивача, він недоотримав) повинен відповідач. Водночас нагадаємо, що в цій справі позовні вимоги охоплюють (поєднують) різні підстави (та відповідні їм періоди) для нарахування грошового утримання судді, від ретельного з`ясування яких буде залежати (одночасне) нарахування компенсаційних виплат відповідно до Закону № 2050-ІІІ.

61. Підсумовуючи наведене, в обсязі наведених судом апеляційної інстанції обставин у зіставленні з мотивами ухвалення постанови є достатні підстави вважати про передчасність та необґрунтованість висновків цього суду по суті спору. Своєю чергою суд касаційної інстанції в межах своїх повноважень не може усунути допущених апеляційним судом порушень процесуального права, внаслідок яких нез`ясованими залишилися істотні для цієї справи фактичні обставини, тож беручи до уваги вимоги статті 353 КАС, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року в цій справі скасувати, справу направити на новий розгляд до цього ж суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова