ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 2-а-320/11

адміністративне провадження № К/9901/47545/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 17.10.2017 (суддя - Бакай І.А.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 (судді - Сеник Р.П., Онишкевич Т.В., Попко Я.С.) про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та зміну способу і порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Кам`янка-Бузького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

30.06.2011 року Кам`янка-Бузьким районним судом Львівської області було прийнято постанову у справі за позовом ОСОБА_1 до УПФ України у Кам`янка-Бузькому районі Львівської області, якою визнано протиправною бездіяльність УПФ України у Кам`янка-Бузькому районі Львівської області щодо недоплати за період починаючи з 01.12.2010 ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов`язано відповідача здійснити донарахування та виплату позивачу за період починаючи з 01 грудня 2010 року щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни » з урахуванням абз. 1 ч. 1 ст. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум за даний період. Постановлено стягнути з Державного бюджету України на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 3,40 грн.

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та зміну способу та порядку виконання постанови Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 30.06.2011 по справі №2а-320/11.

Постановою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 17.10.2017, заяву задоволено у повному обсязі.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018, апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції- без змін.

З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, Кам`янко-Бузьким районним судом Львівської області від 30.06.2011 по справі №2а-320/11 було прийнято постанову за позовом ОСОБА_1 до УПФ України у Кам`янка-Бузькому районі Львівської області, якою визнано протиправною бездіяльність УПФ України у Кам`янка-Бузькому районі Львівської області щодо недоплати за період починаючи з 01 грудня 2010 року ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «про соціальний захист дітей війни », зобов`язано відповідача здійснити донарахування та виплату позивачу за період починаючи з 01.12.2010 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум за даний період.

26.11.2011 Кам`янка-Бузьким районним судом Львівської області на виконання даного рішення було видано виконавчий лист, який був поданий заявником до виконання у Кам`янка-Бузькому відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, проте державним виконавцем було неправомірно прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, яка в подальшому була скасована та у травні 2017 року було відновлено виконавче провадження ВП №30171514.

Постановою Кам`янка-Бузького РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області ВП №30171514 від 29.05.2017 виконавчий лист №2а-320/11 було повернуто стягувачу з мотивів відсутності можливості провести виплату пенсії відповідно до проведеного перерахунку з огляду на застосування норм і положень статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що заявниця у судовому порядку довела своє право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком у відповідності до положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та має виправдані сподівання на його виконання.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини першої статті 263 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до положень пунктів 1, 3 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваних рішень, далі Закон №1404-VIII, в наведеній редакції) за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

За змістом наведених норм, зміна способу виконання можлива лише щодо звернутого до виконання судового рішення, за яким виконавчий документ пред`явлено до примусового виконання і щодо якого здійснюється виконавче провадження.

При цьому, наявність чи відсутність обставин, які могли б бути підставою для зміни способу чи порядку виконання судового рішення, може бути встановлено лише в рамках розпочатого (відкритого) виконавчого провадження.

Як встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі, виконавчий документ, постановою державного виконавця ВП №30171514 від 29.05.2017, повернуто стягувачу на підставі п. 9 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII.

Оскільки, за змістом статті 40 Закону №1404-VIII, повернення виконавчого документу виключає можливість подальшого його здійснення та вирішення питань пов`язаних з його виконанням, в тому числі зміни способу та порядку виконання судового рішення, передбачені процесуальним законом підстави для зміни порядку та способу виконання судового рішення були відсутні, а тому висновки судів попередніх інстанцій в цій частині не можна визнати обґрунтованими.

При цьому, в разі незгоди з рішенням державного виконавця про повернення виконавчого документу без його виконання, стягувач вправі його оскаржити у встановленому законом порядку.

Щодо заяви про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Відповідно до ст. 261 КАС України (в редакції станом на час звернення позивача із заявою до суду) стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону №1404-VIII, строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (ч. 5 статті 12 Закону № 1404-VIII).

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

В порушення вимог статті 159 КАС України (в редакції станом на час звернення позивача із заявою до суду) щодо законності та обґрунтованості судового рішення, судами попередніх інстанцій рішення про поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання постановлене без з`ясування чи дійсно такий строк пропущено і якщо так, то з яких причин.

Крім того, відповідно до пункту 9 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Як встановлено судами у цій справі, виконавчий лист було повернуто стягувачу, саме на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII, у зв`язку з неможливістю його виконання в повному обсязі, а тому обов`язковому встановленню підлягали наявність поважних причин пропуску строку та обставини, передбачені частиною 4 статті 12 Закону №1404-VIII, які є істотними для правильного вирішення питання поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Крім того, за змістом статей 261 та 263 КАС України про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та зміни способу чи порядку виконання судового рішення, стягувач подає заяви, за наслідками розгляду яких в рамках справи, в якій суд постановляє ухвали.

Розгляд таких заяв як окремих позовних заяв та прийняття за наслідками їх розгляду, суддею рішення у формі постанови, не відповідає процесуальному закону.

Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 345 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити.

Постанову Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 17.10.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук