№ 2а/0270/1262/12 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2021 року

м. Київ

справа № 2а/0270/1262/12

адміністративне провадження № К/9901/2997/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року у складі судді Дончика В.В. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у складі колегії суддів Сушка О.О., суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Залімського І.Г. у справі №2а/0270/1262/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гервін" до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гервін" (далі - ТОВ "Гервін", позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.05.2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 року, адміністративний позов ТОВ "Гервін" задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.03.2012 №0000102300 та № 0000112300.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами, ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП», мали реальний характер, підтвердженні належними первинними документами, у зв`язку з чим, висновки податкового органу, викладені у акті перевірки 6/22/13315739 від 02 березня 2012 року, що був підставою для винесення оскаржуваних рішень, не знайшли свого підтвердження.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 грудня 2015 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.05.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для скасувань судових рішень, касаційний суд указав, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій позивача з операціями з ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», судами не з`ясовано умов відповідних договорів та специфіки кожної господарської операції позивача з відповідними контрагентами, не витребувані первинні документи, вилучені згідно з протоколом обшуку та вилучення від 02.04.2012, з метою встановлення дійсних обставин справи. Крім того, судами попередніх інстанцій також не перевірено обставин справи щодо стану кримінальної справи, порушеної щодо директора ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП», у зв`язку з чим залишено поза увагою постанову Печерського районного суду міста Києва від 07.12.2011 по справі №1-п-32/11 та не надано їй правової оцінки в контексті встановлення обставин справи щодо реальності спірних операцій позивача з ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП».

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 18.07.2018 позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 13.03.2012 №0000102300 у частині визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1 150 901 грн. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 13.03.2012 №0000112300 у частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 1 560 777 грн. В іншій частині позову відмовив.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ні матеріалами перевірки, ні матеріалами кримінальних справ не підтверджено доводи податкового органу стосовно фіктивності господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», у випадку із ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» - то їх фіктивність підтверджена постановою Печерського районного суду м. Києва від 07.12.2011 року по справі № 1-n-32/11.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 11.12.2018 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.07.2018 скасував в частині відмови у задоволенні адміністративного позову і ухвалив в цій частині нове рішення. Визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення від 13.03.2012 №0000102300 у частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 183101 грн та №0000112300 у частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 228876 грн. В решті рішення суду залишив без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції вказав, що відповідачем не наведено доводів, а судом першої інстанції не встановлено таких обставин, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків та/aбo свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» чи узгодженості дій між ними.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

З 06 лютого по 24 лютого 2012 року головним державним податковим ревізором-інспектором Державної податкової служби у Вінницькій області Ковальчуком С.В. проведена позапланова виїзна документальна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2011 року.

У ході проведеної перевірки виявлені порушення товариством п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 14.1.27 п. 14.1, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, у результаті чого платником за період з 01.01.2006 по 31.12.2011 занижено податок на прибуток в розмірі 3 060 777 грн; п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 ПК України, у результаті чого платником за період з 01.01.2006 по 31.12.2011 занижено податок на додану вартість в розмірі 2 525 425 грн; пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", що призвело до неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1811,63 грн. За наслідками проведеної перевірки складено акт №6/22/13315739 від 02.03.2012.

У ході проведеної перевірки встановлено, що в актах виконаних робіт від 30.06.2009 року, які складалися внаслідок господарських відносин між позивачем та ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП", не вказано обсяги наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано об`єм виконаних робіт, акти не містять інформації про фактично понесені витрати на здійснення даних послуг, відсутній розрахунок вартості послуг, не конкретизовано фактичний зміст та обсяг наданих послуг та безпосередню пов`язаність з господарською діяльністю підприємства. Також, у акті перевірки йдеться про те, що згідно із матеріалами, що отримані від ГВПМ ДПІ у м. Вінниці ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" не знаходиться за юридичною та фактичною адресами та зареєстровано на підставну особу.

З приводу господарських операцій позивача із ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" установлено, що в актах виконаних робіт не вказано обсяги наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано об`єм, акти не містять інформації про фактично понесені витрати на здійснення даних послуг, відсутній розрахунок вартості послуг, не конкретизовано фактичний зміст та обсяг даних послуг та безпосередню пов`язаність з господарською діяльністю підприємства. Додатково в акті перевірки зазначено, що згідно матеріалів перевірки ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" не знаходиться за юридичною та фактичною адресами, відсутні працівники, будь-які автотранспортні засоби, а також складські приміщення. За таких обставин перевіряючий дійшов висновків про відсутність реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" та ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж".

Так, за результатами перевірки встановлено порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1. ст. 5, п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями), пп. 14.1.27 п. 14.1 пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.8 ст. 138 пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), у результаті чого платником занижено податок на прибуток, на загальну суму - 1 521 941 грн (з них 63203 грн, враховано в результатах акта перевірки № 467/23/13315739 21.10.2011) за основним платежем та 330915 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, в тому числі:

- за 2 квартал 2009 (відповідний звітний період 1 півріччя 2009 року) в сумі 183101 грн.;

- за 4 квартал 2010 (відповідний звітний період 2010 рік) в сумі 604947 грн;

- за 1 квартал 2011 (відповідний звітний період перший квартал 2011 року) в сумі 535606 грн;

- за 2 квартал 2011 (відповідний звітний період другий квартал 2011 року) у сумі 198287 грн (з них 63203 грн враховано в результатах акта перевірки № 467/23/13315739 21.10.2011).

Також встановлено порушення п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону країни «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із мінами та доповненнями), пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 ПК України від 02.12.2010 року №2755-ХІ (зі змінами та доповненнями), у результаті чого платником занижено податок на додану вартість на загальну суму - 1176389 грн за основним платежем та 157613 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, в тому числі:

- за червень 2009 року, в сумі - 146481 грн;

- за листопад 2010 року, в сумі - 160509 грн;

- за грудень 2010 року, в сумі - 323449 грн;

- за січень 2011 року, в сумі - 41117 грн;

- за лютий 2011 року, в сумі - 133254 грн;

- за березень 2011 року, в сумі - 254114 грн;

- за квітень 2011 року, в сумі - 117465 грн.

За результатами перевірки, податковий орган дійшов висновку, що позивач безпідставно формував валові витрати та податковий кредит від здійснення господарський операцій з ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

На підставі виявлених порушень, Вінницькою МДПІ 13 березня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000102300, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1334200,00 грн та податкове повідомлення-рішення №0000112300, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 1789653,00 грн.

Щодо господарських операцій позивача із ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Із акту перевірки №6/22/13315739 від 02 березня 2012 року слідує, що перевіряючі дійшли висновку щодо відсутності у контрагентів мети настання реальних наслідків, оскільки в актах виконаних робіт не вказано обсяги наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано об`єм, акти не містять інформації про фактично понесені витрати на здійснення даних послуг, відсутній розрахунок вартості послуг, не конкретизовано фактичний зміст та обсяг даних послуг та безпосередню пов`язаність з господарською діяльністю підприємства. Також, згідно з матеріалами перевірки ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" не знаходиться за юридичною та фактичною адресами, відсутні працівники, будь-які автотранспортні засоби, а також складські приміщення.

06 жовтня 2010 року між позивачем (Замовник) та ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" (Підрядник) було укладено договори №06/10/Л. Предметом даних договорів було те, що Підрядник брав на себе зобов`язання по участі у складанні вихідних даних, розрахункової моделі та комп`ютерному розрахунку з використанням програмного комплексу SCAD антенно-щогольних споруд.

11 жовтня 2010 року між контрагентами було укладено договори №11/10/Л, якими Підрядник брав на себе зобов`язання по участі у визначенні оптимальної схеми електропостачання об`єктів БС та лабораторних вимірюваннях.

12 жовтня 2010 року укладено договори №12/10/Л, якими Підрядник брав на себе зобов`язання по участі у знаходженні та оптимізації вартості при виборі земельних ділянок та розробці оптимальної схеми розвитку мережі мобільного зв`язку.

20 жовтня 2010 року укладено договори №20/10/Л, якими Підрядник брав на себе зобов`язання по участі у комплексі робіт з паспортизації та повторного обстеження об`єктів.

14 грудня 2010 року укладено договори №14/12/Л, якими Підрядник брав на себе зобов`язання по участі у комплексі робіт з коригування вихідної інформації, робіт по узгодженню документів щодо проектів землеустрою та отримання дозволу на будівельно-монтажні роботи.

17 січня 2011 року укладено договір №17/01/Л, якими Підрядник брав на себе зобов`язання по участі у комплексі робіт з паспортизації та повторного обстеження об`єктів.

18 січня 2011 року укладено договори №18/01/Л, якими Підрядник брав на себе зобов`язання по складанню вихідних даних, розрахункової моделі та комп`ютерному розрахунку з використанням програмного комплексу SCAD антенно-щогольних споруд.

19 січня 2011 року укладено договори №19/01/Л, якими Підрядник брав на себе зобов`язання по участі у визначенні оптимальної схеми електропостачання об`єктів БС та лабораторних вимірюваннях.

21 січня 2011 року укладено договори №21/01/Л, якими Підрядник брав на себе зобов`язання по участі у знаходженні та оптимізації вартості при виборі земельних ділянок та розробці оптимальної схеми розвитку мережі мобільного зв`язку.

03 лютого 2011 року укладено договір №03/02/Л, якими Підрядник брав на себе зобов`язання по участі у комплексі робіт з обстеження, оцінки технічного стану і паспортизації будівель.

24 лютого 2011 року укладено договір №24/02/Л, якими Підрядник брав на себе зобов`язання по участі у комплексі робіт з паспортизації та повторного обстеження об`єктів в областях західної України.

25 лютого 2011 року укладено договір №25/02/Л, якими Підрядник брав на себе зобов`язання по участі у комплексі робіт з паспортизації та повторного обстеження об`єктів в областях центральної України.

28 лютого 2011 року укладено договір №28/02/Л, якими Підрядник брав на себе зобов`язання по участі у роботах з обстеження, оцінки технічного стану і паспортизації будівель.

Пунктами 3 зазначених вище договорів визначено, що Замовник протягом двох робочих днів з дня отримання акту здачі-приймання виконаних робіт від Підрядника повинен направити Підряднику підписаний акт виконаних робіт або ж вмотивовану відмову в прийнятті таких робіт.

На виконання умов зазначених договорів складались акти про виконання послуг.

Також, в матеріалах справи наявні податкові накладні №27627, №27626, №27625, №27628 від 30 листопада 2010 року. Про наявність інших податкових накладних свідчить протокол обшуку та вилучення від 02 квітня 2012 року, яким підтверджується факт вилучення у товариства податкових накладних, виписаних за результатами операцій між позивачем та ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж". Відтак, наведеними документами підтверджується те, що операції між згаданими контрагентами мали реальний характер.

Щодо операції між позивачем та ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП", судами зазначено наступне.

ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» надавало позивачу послуги по участі у складані вихідних даних, розрахункової моделі та комп`ютерному розрахунку з використанням програмного комплексу SCAD антенно-щогольних споруд у отриманні технічних умов та розробці проектів на технічне оснащення об`єктів замовника на підставі Договору №18/05/СДЖ від 18.05.2009 (Акт про виконання послуг від 30.06.2009), а також по участі у визначенні оптимальної схеми електропостачання об`єктів БС та лабораторних вимірюваннях на підставі договору №19/05/СДЖ від 19.05.2009 (Акт про виконання послуг від 30.06.2009).

Судом з`ясовано, що 27 вересня 2010 року порушена кримінальна справа відносно директора ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» ОСОБА_1 та невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємництва ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

27 квітня 2011 року кримінальна справа порушена відносно ОСОБА_1 та невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємництва ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України закрита. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 змінив свої попередні покази (про що свідчить протокол допиту свідка від 18.08.2010) та указав, що він дійсно являється засновником, а також директором підприємства ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП».

Так, директор ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» ОСОБА_1 унаслідок неналежного виконання своїх службових обов`язків, через несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, надав можливість ОСОБА_2 з липня 2008 року по серпень 2010 року, тобто в період господарських операцій з ТОВ "Гервін", здійснювати фінансово-господарську діяльність ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП», при цьому не будучи ідентифікованим (Постанова Печерського районного суду м. Києва від 7.12.2011 року по справі № 1-n-32/11). Кримінальна справа порушена відносно ОСОБА_1 перекваліфікована на ч. 2 ст. 367 КК України.

30 вересня 2011 року старший слідчий в ОВС першого відділу УРОВС ГСУ ДПС України Поліщук В. І. звернувся до суду з поданням про застосування до ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України, Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011.

07 грудня 2011 року Печерським районним судом м. Києва було винесено постанову по справі № 1-n-32/11, якою вищезазначене подання слідчого задоволено, ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України, від кримінальної відповідальності звільнено на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011. Провадження по кримінальній справі закрито. Рішення суду набрало законної сили.

У свою чергу, в даній постанові зазначено, що директор ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» ОСОБА_1 усвідомлюючи наслідки неналежного виконання своїх службових обов`язків, діючи в порушення норм чинного законодавства, без оформлення належним чином будь - яких офіційних документів передав ОСОБА_2 фінансово-господарські документи, документи бухгалтерської та податкової звітності, ліцензію на право здійснення будівельної діяльності, електронні ключі системи «клієнт - банк» (за допомогою яких через всесвітню мережу «Інтернет» можна переводити грошові кошти з безготівкових розрахункових рахунків ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» на безготівкові рахунки інших суб`єктів підприємницької діяльності) та печатку ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» для ведення бухгалтерського та податкового обліків підприємства.

Крім того, ОСОБА_1 неналежним чином уповноваживши ОСОБА_2 на ведення бухгалтерського та податкового обліків підприємства, здійснення господарської діяльності фактично не контролював, і при цьому не склав і не видав будь-яких офіційних документів, якими б законно уповноважив ОСОБА_2 бути відповідальним за ведення фінансово - господарської діяльності підприємства, за збереження в податковому обліку підприємства повних результатів фінансово- господарської діяльності.

У період 2008 - 2010 років ОСОБА_2 , усвідомлюючи те, що він не являється службовою особою ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП», а також відсутні будь-які офіційні документи, які покладають на нього обов`язки бути відповідальним за ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, за збереження в податковому обліку підприємства повних результатів фінансово-господарської діяльності, відчуваючи свою безкарність, використовуючи реквізити, печатку та електронну систему доступу до рахунків ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП», за попередньою змовою зі службовими особами ряду інших суб`єктів підприємницької діяльності при невстановлених слідством обставинах організував складання документів фінансово-господарської діяльності, зміст яких не відповідає дійсності, що відображають проведення ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» за участю інших суб`єктів підприємницької діяльності операцій по купівлі-продажу товарів робіт та послуг, з метою придання видимості фактичного придбання відображених в документах купівлі-продажу товарів та послуг, які в дійсності не мали місця.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Вінницька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Вінницькій області у касаційній скарзі просила скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.07.2018 у частині задоволення позовних вимог та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своїх вимог посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Указує, що судами безпідставно не були враховані доводи фіскального органу стосовно нереальності господарських взаємовідносин позивача у перевіряємий період з його контрагентами, оскільки вказані доводи повністю спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Позивачем було подано відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятих судами попередніх інстанцій судових рішень, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Згідно з п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності; до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3-5.7 цієї статті.

До таких обмежень, згідно пп.5.3.1 п.5.3 ст. 5 вказаного Закону, віднесено включення до валових витрат витрати на потреби, не пов`язані з веденням господарської діяльності та згідно пп.5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У силу п. 5.11 ст. 5 цього Закону заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

За змістом пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов`язання чи ні.

Пунктом 7.2.1. Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об`єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; й) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включати до складу податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, первинні документи (на паперових і машино-зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та підписання уповноваженою особою.

Таким чином, право підпису належить виключно директору ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП».

Разом з тим, оскільки в судовому порядку встановлено передачу фінансово-господарської документації, документів бухгалтерської та податкової звітності, ліцензії на право здійснення будівельної діяльності, електронних ключів системи «клієнт - банк» та печатку ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» для ведення бухгалтерського та податкового обліків підприємства без оформлення належним чином будь-яких офіційних документів не ідентифікованій особі, то видані податкові накладні ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП», які стали підставою для формування податкового кредиту позивачем, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є безпідставним.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей податкового законодавства мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Разом з тим, недоведеність фактичного здійснення господарських операцій позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, зокрема, у разі підтвердження обставин щодо неможливості реального здійснення платником податків зазначених операцій; відсутності необхідних умов для досягнення результатів господарської діяльності тощо.

При цьому, істотним значенням для встановлення факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість та обачність при виборі контрагента

З огляду на викладене, Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про фіктивність господарських операцій між ТОВ "Гервін" та контрагентом ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП".

Стаття 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов`язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

З огляду на викладене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що для підтвердження включення вартості виконаних підрядних робіт до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: документи, що підтверджують факт приймання виконаних робіт від підрядника; документи, що підтверджують зв`язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що акти виконаних робіт (перелік їх наведений на а.с.46-47, 1 том справи) містять всі обов`язкові реквізити. Разом з тим, чинним законодавством не передбачено будь-яких вимог щодо форми та змісту до акту виконаних робіт.

Суд уважає, що наявність в актах підписів сторін договору про здачу та прийняття виконаних робіт є достатньою умовою, що підтверджує виконання досягнутої між сторонами домовленості.

Акти, якими оформлювався факт прийняття позивачем виконаних робіт від ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", містять всі обов`язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву робіт, їх вартісне вираження, місце та дату складання, посади та підписи уповноважених осіб. Крім того, такі акти не визнані недійсними у встановленому чинним законодавством порядку.

Таким чином, висновки податкового органу щодо нереальності операцій між ТОВ "Гервін" та ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" в зв`язку із тим, що акти виконаних робіт не містять всіх обов`язкових реквізитів, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Також не можуть слугувати підставою для висновків щодо нереальності операцій між ТОВ "Гервін" та ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" посилання у акті перевірки на те, що ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" не знаходиться за юридичною та фактичною адресами, відсутні працівники, будь-які автотранспортні засоби, а також складські приміщення.

У судовому засіданні 19.04.2018, у якості свідків, допитані працівники ТОВ «Гервін», а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Вказані особи підтвердили, що до певних видів робіт ТОВ «Гервін» залучало інші підприємства, проте їх назви, в силу посадових і службових обов`язків, їм не відомі.

Проведення господарських операції зафіксовано і підтверджується первинними документами, на підставі яких здійснено бухгалтерський облік і на даних якого, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи з відображенням господарських операцій стали основою і для податкового обліку.

Верховний Суд в постанові від 04.04.2018 по справі №810/4751/13-а (адміністративне провадження №К/9901/2749/18) зазначив, що з метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці. При цьому ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг та окремих позицій у первинних облікових документах, які не впливають на зміст господарської операції, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Окрім того, за своїм економічно-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізується та споживається у процесі її здійснення. Виходячи із специфіки послуг, як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямками, вказаними в договорі, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

З огляду на викладене, матеріалами перевірки не підтверджено доводи податкового органу стосовно фіктивності господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», з огляду на що, суди попередніх інстанцій вірно прийняли рішення в частинні визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції №0000102300 та №0000112300 від 13 березня 2012 року, що стосується донарахування податкових зобов`язань по господарських операціях між позивачем та ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", з податку на додану вартість в сумі 1150901 грн та з податку на прибуток в сумі 1560777 грн, відповідно, згідно з Розрахунком податкових зобов`язань.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанції не було надано належну правову оцінку всім доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи, а також мало місце неправильне застосування норм матеріального права, що в цілому призвело до скасування судового рішення, що відповідало закону.

Згідно із статтею 352 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене, ураховуючи те, що висновки суду ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, оскаржувана постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року підлягає скасуванню, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року - залишенню в силі.

Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 375 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - задовольнити частково.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року - скасувати, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року - залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М. М. Яковенко