ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 2а/0370/737/12

адміністративне провадження № К/9901/26475/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28.04.2015 (суддя Ксензюк А.Я.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2016 (судді: Гуляк В.В., Коваль Р.Й., Судова-Хомюк Н.М. ) у справі № 2а/0370/737/12 (876/8675/15) за позовом Державного підприємства «Луцький ремонтний завод «Мотор» до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції (правонаступник Луцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області) та Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, за участю прокурора міста Луцька, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 02.12.2011 №0002392302,

У С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Луцький ремонтний завод «Мотор» включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 11.04.2007 та діє на підставі Статуту, затвердженого наказом генерального директора Державного концерну «Укроборонпром» від 22.02.2012 №76.

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ від 13.11.2009 №100253090, виданого Луцькою ОДПІ, позивач є платником ПДВ з 28.06.1997.

21 березня 2012 року Державне підприємство «Луцький ремонтний завод «Мотор» (далі у тексті - ДП «ЛРЗ «Мотор») звернулося до суду із адміністративним позовом до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції (правонаступник Луцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області), (далі у тексті - Луцька ОДПІ, відповідач 1), та Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі у тексті - ГУ Держказначейства, відповідач 2), в якому, із урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.12.2011 № 0002392302, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму 371 293, 00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 185 647, 00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем у ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП «ЛРЗ «Мотор» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2011 року, виявлено порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), відповідно до складеного за її результатами акту перевірки від 18.11.2011 № 9200/23-3/21751578, встановлено, що позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2011 року на суму 371 293, 00 грн, підтверджено заявлену ним суму бюджетного відшкодування за серпень 2011 року у розмірі 518 468, 00 грн та винесено податкове повідомлення - рішення від 02.12.2011 № 0002392302.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.04.2012 провадження у справі № 2а/0370/737/12було зупинено у зв`язку із неможливістю розгляду справи до дати набрання законної сили рішення у адміністративній справі № 2а/0370/494/12 за позовом ДП «ЛРЗ «Мотор» до Луцької ОДПІ про визнання та протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 02.11.2011 № 0003342301.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24.04.2015 провадження у справі поновлено, допущено процесуальне правонаступництво та замінено відповідача Луцьку об`єднану державну податкову інспекцію - Луцькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області

Проте, позивач вважає податкове повідомлення - рішення від 02.12.2011 № 0002392302 протиправним, оскільки, суми до бюджетного відшкодування, під час купівлі ним товарно-матеріальних цінностей, фактично включені та сплачені до державного бюджету з ПДВ, тому державне підприємство має право на його відшкодування у заявленому розмірі і не може нести відповідальність за несплату податків контрагентами або чекати на перевірку податковим органом здійснення останнім вказаної сплати.

Однак, відповідач 1 у своїх запереченнях на позов зазначив, що висновки акту перевірки від 18.11.2011 № 9200/23-3/21751578 є правомірними та вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення таким, що сформоване у відповідності до норм діючого законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

У письмових поясненнях відповідач 2 позовні вимоги не визнав, зазначив, що висновок Луцької ОДПІ для повернення бюджетного відшкодування з ПДВ ДП «ЛРЗ «Мотор» по деклараціях за липень, серпень 2011 року до органів Держказначейства не надходили. Означивши, що повернення суми бюджетної заборгованості з ПДВ можливе в порядку безспірного списання коштів державного бюджету за рішенням суду про стягнення надходжень бюджету.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 28.04.2015, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2016, адміністративний позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення Луцької ОДПІ від 02.12.2011 № 0002392302.

Луцька ОДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи судами по суті. Зазначає, що судами не було досліджені та взяті до уваги пояснення відповідача 1 під час розгляду справи, а також не надано належної оцінки доказам наданим відповідачем 1 на підтвердження неправомірності включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту позивачем.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02.12.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу позивач вказує на безпідставність касаційної скарги та стверджує, що твердження відповідача 1 про відсутність у контрагентів позивача (ТОВ «Авіанормаль» та ТОВ «Бізнесіндустрія») необхідних умов для ведення господарської діяльності свідчать про формальний підхід та упередженість під час проведення перевірки ДП «ЛРЗ «Мотор». Відповідач 1 не надав інших доказів ніж ті, що були досліджені судами раніше у даній справі та у адміністративній справі № 2а/0370/494/12 та яким уже надано правову оцінку.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.

Верховний Суд ухвалою від 26.10.2020 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 27.10.2020.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.

Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.

У період з 10 листопада 2011 року по 16 листопада 2011 року Луцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «ЛРЗ «Мотор»» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за серпень 2011 року, за результатами якої складено акт від 18.11.2011 №9200/23-3/21751578.

Перевіркою встановлено порушення пункту 200.4 статті 200 ПК України, а саме: завищення ДП «ЛРЗ «Мотор» заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2011 року на 371 293, 00 грн. Крім цього, даною перевіркою підтверджено заявлену ДП «ЛРЗ «Мотор»» суму бюджетного відшкодування за серпень 2011 року у розмірі 518 468, 00 грн.

Позивач, не погодившись з висновками акту перевірки від 18.11.2011 №9200/23-3/21751578, оскаржив його в адміністративному порядку, проте Луцька ОДПІ листом від 29.11.2011 №29284/10/23-3 повідомила позивачеві, що його скарга не підлягає задоволенню, оскільки порушено пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2011 року на 371 293, 00 грн.

За наслідками перевірки Луцькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 02.12.2011 року за №0002392302, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 556 940, 00 грн, в тому числі 371 293, 00 грн основний платіж та 185 467, 00 грн штрафної (фінансової) санкції.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням від 02.12.2011 за №0002392302, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, проте рішенням Державної податкової адміністрації у Волинській області від 20.12.2011 №5604/10/25-006 та рішенням Державної податкової служби України від 22.02.2012 №3186/6/10-2115 податкове повідомлення-рішення від 02.12.2011 №0002392302 залишено без змін, а скарги без задоволення.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Згідно із пунктами 200.1, 200.3 - 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже Податковий кодекс України чітко визначає, що наявність фактичної оплати постачальникам товарів (послуг) у попередніх періодах є визначальною умовою для бюджетного відшкодування сум ПДВ.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що господарські операції позивача із контрагентами є реальними, фактично відбулися та безпосередньо пов`язані із господарською діяльністю позивача, у зв`язку з чим прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення є неправомірним, оскільки із аналізу наведених норм слідує висновок, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Як встановлено попередньо судами, висновки акту документальної позапланової виїзної перевірки від 18.11.2011 №9200/23-3/21751578 позивача базуються на акті позапланової виїзної перевірки від 14.10.2011 №8236/23-3/08029701 ДП «ЛРЗ «Мотор» проведеної Луцькою ОДПІ у зв`язку із ненаданням позивачем відповіді щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Авіанормаль» за липень 2011 року. Актом перевірки від 14.10.2011 №8236/23-3/08029701 встановлено порушення статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 ПК України, внаслідок чого ДП «ЛРЗ «Мотор» завищено податковий кредит за господарськими операціями із ТОВ «Авіанормаль» на загальну суму 371 292 грн 77 коп, у тому числі за липень 2011 року в сумі 371 292 грн 77 коп. Дане порушення вплинуло на суму бюджетного відшкодування у серпні 2011 року.

02.11.2011 на підставі акту перевірки від 14.10.2011 №8236/23-3/08029701 Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0003342301, яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за липень 2011 року на 371 293, 00 грн.

Дослідивши доводи сторін у адміністративній справі № 2а/0370/494/12 Волинський окружний адміністративний суд постановою від 28.03.2012 задовольнив адміністративний позов та визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 02.11.2011 №0003342301. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015, яка набрала чинності, постанову Волинського окружного адміністративного суду залишено без змін.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі у тексті - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частина четверта статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини зазначає, що обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Зважаючи на положення вказаних вище норм, судами під час судового розгляду справ надано належну правову оцінку правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 371 292 грн 77 коп, як результат реалізації господарських правовідносин, за договором купівлі - продажу від 22.12.2009 №382 та додатковою угодою до нього від 29.04.2010 №1, укладеними з ТОВ «Авіанормаль» за липень 2011 року.

Тому, вірним є висновок і щодо того, що ДП «ЛРЗ «Мотор»» правомірно заявлено суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2011 року у розмірі 371 293, 00 грн, яка була фактично сплачена позивачем - ДП «ЛРЗ «Мотор» постачальникові - ТОВ «Авіанормаль».

Колегія Верховного Суду вважає, що судами попередніх інстанцій належно досліджено господарські операції позивача та ретельно перевірені і спростовані доводи, викладені в актах перевірки і на які посилається податковий орган, стверджуючи про нереальність господарської операції, зроблено вірні висновки про відсутність у діях позивача порушень пункту 200.4 статті 200 ПК України та про безпідставність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 02.12.2011 за №0002392302.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Верховний Суд вважає належними висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідачем 1 не надано суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення, тому дане податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на хибність доводів скаржника у касаційній скарзі щодо не взяття до уваги судами пояснень відповідача 1, проте не наводить яких саме, та не наводить жодних інших доказів або пояснень, окрім тих, яким надано правову оцінку під час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Мотивація та докази, наведені скаржником у касаційній скарзі не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на адміністративний позов, апеляційній скарзі та, з урахуванням яких, суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 9 КАС України.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 КАС України. Обґрунтування касаційної скарги відповідача зводиться виключно до непогодження з оцінкою, наданою судами повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником взагалі не зазначено.

У відповідності до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28.04.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова